Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №917/655/26 — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 Справа № 917/655/26

за позовною заявою Виконавчого комітету Таврійської міської ради, вул. Франка Івана,29, м. Таврійськ, Каховський район, Херсонська область, 74988

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп", шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, (адреса для листування: 03124, Київ-124 (Укрпошта) а/с №1

про стягнення грошових коштів

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Виконавчий комітет Таврійської міської ради звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення грошові кошти в сумі 107 642,04 грн, з яких 62 928,00 грн - сума оплати за Договором поставки б/н від 22.05.2024 та 36 181,88 грн - штрафних санкцій, 6 168,48 грн – інфляційних нарахувань, 2 363,68 грн – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов Договору він виконав свій обов`язок за Договором у повному обсязі, проте відповідач не передав позивачу картки за Актом приймання-передачі на бензин А-95 (Євро 5) у кількості 1 150 літрів, фактично позбавивши позивача можливості отримати та використати оплачений товар.

Ухвалою від 27.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

14.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем у позові не заперечується, що ним підписана видаткова накладна № РН241010/004 від 10.10.2024 року, а відтак ТОВ «Гарант Ойл Групп» передано, а ВК Таврійської МР отримало по Договору б/н від 22.05.2024 року Бензин А-95 (Євро 5), картка у кількості 1150 л. на загальну суму з ПДВ 62 928,00 грн. що, на думку відповідача, свідчить про повне виконання ним зобов`язань за Договором.

Також відповідач зазначає, що сплив строку дії карток, оскільки строк дії Договору закінчився.

Відповідач заявив клопотання про проведення розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 19.05.2026 задовольнив клопотання відповідача, призначив судове засідання на 16.06.2026.

20.05.2026 за вхід. № 6879 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та зазначає наступне. Видаткова накладна підтверджує, що покупець став власником бензину в обумовленому сторонами асортименті, кількості та вартості товару.

Натомість саме Акт приймання-передачі карток на пальне є документом, який підтверджує передачу Покупцю карток на пальне, які у майбутньому стануть підставою для отримання товару - пального. Тобто власником товару Покупець стає після підписання видаткової накладної, а можливість розпорядитись товаром Покупець набуває лише після отримання карток на пальне за Актом приймання-передачі.

Позивач зазначає, що картки за Актом приймання передачі Продавець Покупцю не передав.

Також позивач вказує на те, що відповідно до п. 3.5 Договору строк дії карток визначається саме в Акті приймання-передачі карток на пальне. Однак Акту прийому- передачі не було надано.

Відтак відповідачем не підтверджено строк дії карток та безпосередньо факт передачі карток позивачу.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини

22.05.2024 року Виконавчий комітет Таврійської міської ради (далі - Позивач, Покупець) та ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» (далі - Відповідач, Постачальник) уклали Договір поставки нафтопродуктів з використанням електронного каталогу Prozorro Market (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця товар бензин А-95 (код Д021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти) - надалі Товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний Товар на умовах Договору.

Найменування товару - Бензин А-95 (Євро 5) картка, 1 л

Одиниця виміру - літр

Кількість - 1800

Ціна з урахуванням ПДВ, грн/літр - 52,48

Сума з ПДВ, грн - 94 464,00

Відпуск Товару здійснюється довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 року.

Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту отримання товару згідно з видаткової накладної на Товар.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна за одиницю виміру кількості Товару встановлюється за погодженням Сторін у видаткових накладних на Товар за результатами проведеного відбору Постачальника через електронний каталог відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 14.09.2020 р №822 «Про затвердження порядку формування та використання електронного каталогу».

Ціна включає всі витрати Постачальника, а також всі податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбаченні чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2 Договору загальна сума договору становить 94 464,00 грн (Дев`яносто чотири тисячі чотириста шістдесят чотири гривні нуль копійок), в т. ч. ПДВ 15 744,00 грн.

Водночас відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 від 10.10.2024 до Догвоору б/н від 22.05.2024, обсяг закупівлі товару був зменшений, і після внесених змін залишок зобов`язань Постачальника визначався у кількості 1 150,8771 літрів бензину А-95 (Євро 5) на суму 62 976,00 грн.

Загальна сума Договору залишилася незмінною та становила 94 464,00 грн, у тому числі ПДВ – 15 744,00 грн.

На підтвердження узгодженого залишку зобов`язань 10.10.2024 Сторони підписали видаткову накладну №Рн241010/004, відповідно до якої купівлі підлягав товар (бензин А-95 (Євро 5)) у кількості 1150 літрів, вартістю 62 928,00 грн разом з ПДВ.

Згідно з п. 3.1 Договору строк поставки товару: з дня укладання договору до 31 грудня 2024 року.

Згідно п. 3.2. Договору після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни Товару (товарної партії) шляхом підписання відповідної видаткової накладної на товар, Постачальник протягом 2-х календарних днів передає за Актом приймання-передачі карток на пальне картку(-и) на пальне (Бензин А-95 Євро 5) встановленої форми відповідного номіналу (далі по тексту - картка(и) на пальне або картка(и)). Картка на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, заламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгівельної марки «УКРНАФТА», вказівку на вид (марку) Товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Картки повинні бути номіналом від 1 до 20 літрів.

Передача покупцю карток на пальне (бензин А-95 Євро 5), здійснюється по місцезнаходженню офісу Постачальника уповноваженій особі Покупця, з підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі карток на пальне.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки між Сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з ч. 4.2 Договору розрахунки за товар (партію Товару) Покупець здійснює протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання Сторонами відповідної видаткової накладної.

Згідно з п. 5.1 Прийняття товару здійснюється в момент завантаження у наданий Покупцем транспорт.

Відповідно до п. 6.3.1. Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строк встановлений цим договором.

Згідно з п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі потрійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого Товару за кожний день затримки. Сплата штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання прийнятих на себе зобов`язань по Договору поставки.

Позивач виконав свої зобов"язання за Договором у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №62 від 15.10.2024 на суму 62 928,00грн. та випискою з рахунку від 23.10.2024.

Позивач зазначає, що відповідач не передав позивачу картки за Актом приймання-передачі на бензин А-95 (Євро 5) у кількості 1 150 літрів, фактично позбавивши позивача можливості отримати та використати оплачений товар.

Позивач 12.01.2026 звернувся до відповідача з претензією повернути суму у розмірі 62 928,00грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Дана обставина стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу за не поставлений товар у розмірі - 62 928,00 грн., а також 36 181,88 грн - пені, нарахованої за період 01.01.2025 по 02.04.2026, 6 168,48 грн. - інфляційні втрати, нараховані за період січень 2025 - лютий 2026, 2 363,68 грн – 3% річних, нараховані за період з 01.01.2025 по 02.04.2026.

Під час розгляду по суті заявлених позовних вимог судом приймається до уваги наступне.

Частиною першою ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З урахуванням обставин, встановлених судом, спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням Договору, який за правовим змістом є договором поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст.712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст.655 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦКУ договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦКУ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦКУ).

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, а також з урахуванням змісту спірних правовідносин, саме на відповідача покладено процесуальний обов`язок доведення того факту, що ним було фактично передано позивачу картки на пальне.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19 виснував, що тягар доказування виконання зобов`язання з поставки товару покладається саме на постачальника.

Так, пунктом 3.2 Договору визначено, що після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни Товару (товарної партії) шляхом підписання відповідної видаткової накладної на товар, Постачальник протягом 2-х календарних днів передає за Актом приймання-передачі карток на пальне картку(-и) на пальне (Бензин А-95 Євро 5) встановленої форми відповідного номіналу (далі по тексту - картка(и) на пальне або картка(и)). Картка на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, заламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгівельної марки «УКРНАФТА», вказівку на вид (марку) Товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Картки повинні бути номіналом від 1 до 20 літрів.

Передача покупцю карток на пальне (бензин А-95 Євро 5), здійснюється по місцезнаходженню офісу Постачальника уповноваженій особі Покупця, з підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі карток на пальне.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар.

Проте відповідачем не надано суду Акт приймання-передачі карток на пальне, а видаткова накладна підтверджує лише, що покупець став власником бензину в обумовленому сторонами асортименті, кількості та вартості товару. Акт приймання-передачі карток на пальне є документом, який підтверджує передачу покупцю карток на пальне, які є підставою для отримання товару - пального.

Ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З урахуванням доказів, наданих позивачем, суд вважає їх достатньо вірогідним, оскільки відповідачем не надані будь-які докази передачі відповідачу талонів на відповідну суму та у відповідних обсягах.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч.1 ст.610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про повернення 62928,00 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 36 181,88 грн - пені, нарахованої за період 01.01.2025 по 02.04.2026, 6 168,48 грн. - інфляційні втрати, нараховані за період січень 2025 - лютий 2026, 2 363,68 грн – 3% річних, нараховані за період з 01.01.2025 по 02.04.2026, суд зазначає наступне.

Щодо стягнення з відповідача пені.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі потрійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого Товару за кожний день затримки. Сплата штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання прийнятих на себе зобов`язань по Договору поставки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач нарахував пеню за період з 01.01.2026 по 02.04.2026

Частиною 6 ст. 232 ГПК України (чинного на момент виникнення правовідносин), було обумовлено 6 місячне обмеження нарахування пені з дати, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно перерахунку суду, з урахуванням шестимісячного обмеження, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 14 135,53 грн. за період з 01.01.2025 по 01.07.2025

Щодо періоду нарахування пені з 02.07.2025 по 02.04.2026.

Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, у зв`язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" №4196-IX від 09.01.2025.

Отже в період нарахування пені діяла норма ч.6 ст.232 ГК України.

Водночас, визначений позивачем період нарахування пені перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Визначаючись відносно застосування норми ч.6 ст.232 ГК України до спірних правовідносин сторін, суд виходить з того, що відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №920/51/23).

З огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що договір та відповідні цивільні права і обов`язки сторін (зокрема зобов`язання відповідача оплатити надані послуги) виникли до втрати чинності Господарським кодексом України, до спірних правовідносин сторін із нарахування пені за порушення грошового зобов`язання слід застосовувати положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Також суд враховує, що після втрати 28.08.2025 чинності ГК України нарахування пені продовжується, якщо після вказаної дати не збіг шестимісячний строк, визначений частиною 6 статті 232 ГК України.

У даному випадку, шестимісячний строк для нарахування пені сплинув 02.07.2025

Отже, станом на 28.08.2025 шестимісячний строк для нарахування пені збіг, а тому правові підстави для нарахування пені без обмеження шестимісячним строком відсутні.

В зв`язку з означеним, суд не вбачає підстав для нарахування пені поза межами шестимісячного строку з дати виникнення зобов`язання з її оплати.

Отже, суд дійшов висновку, що оскільки, станом на день виникнення між сторонами правовідносин Господарський кодекс України, в тому числі ч. 6 ст. 232 був чинний та передбачав обмеження строку нарахування пені 6 місяцями від дня коли зобов`язання мало бути виконано, до правовідносин щодо стягнення пені мають застосовуватись норми ГК України. Крім того, сторони в договорі не обумовили більш тривалий строк для нарахування штрафних санкцій.

Щодо 6 168,48 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період січень 2025 - лютий 2026 та 2 363,68 грн. – 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2025 по 02.04.2026, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем розрахунок 3% річних здійснено за загальний період з 01.01.2025 по 02.04.2026 та інфляційних втрат здійснено за загальний період з січня 2025 по лютий 2026.

Однак, визначений позивачем період прострочення до 28.01.2026 є безпідставним.

Суд враховує, що відповідно до умов Договору предметом постачання є товар.

Отже, початок періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат має визначатись з урахуванням семиденного строку з моменту отримання претензії.

Позивачем надіслано на поштову адресу відповідача претензію щодо повернення коштів 12.01.2025, яка отримана відповідачем 20.01.2026, про що свідчать матеріали справи.

Отже, початком для нарахування 3% річних та інфляційних за прострочення виконання грошового зобов`язання є наступний день після спливу семиденного строку з дня отримання вимоги - 28.01.2026

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 336,19грн. та інфляційних в сумі 629,28грн., в іншій частині слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням зазначених вище обставин, встановлених судом, позовні підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі суми основного боргу - 62 928,00, пені у розмірі - 14 135,53 грн., 3% річних у розмірі 336,19грн., інфляційні втрати у розмірі - 629,28грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач прохає стягнути з відповідача 20 000,00 грн витрат на правову допомогу.

У підтвердження факту понесення позивачем цих судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надано:

- ордер на надання правової допомоги від 24.10.2025

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю

- платіжну інструкцію про оплату послуг.

Відповідно до частин 4, 5 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України 2. за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На дату прийняття цього рішення позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, передбачених ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Отже, на момент ухвалення рішення в справі відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу між сторонами витрат на правничу допомогу позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичного понесення таких витрат та їх розміру.

Керуючись ст. 129, 232-233, 237-242 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» (адреса: 37043, Полтавська область, Пирятинський район, Шлях Київ- Харків, корпус 134 км, ЄДРПОУ 25392923) на користь Виконавчого комітету Таврійської міської ради, вул. Франка Івана,29, м. Таврійськ, Каховський район, Херсонська область, 74988, ЄДРПОУ 21296418) сумиу основного боргу у розмірі 62 928,00, пені у розмірі - 14 135,53 грн., 3% річних у розмірі 336,19грн., інфляційні втрати у розмірі - 629,28грн., 1929,96грн. суму судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256 ГПК України). Згідно зі ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 31.08.2026

Суддя Кльопов І.Г.