Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №917/1814/25(547/273/26) — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21,

E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 р. Справа № 917/1814/25(547/273/26)

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер", вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42556531

про стягнення грошових коштів

в межах справи про банкрутство № 917/1814/25

за заявою Акціонерного товариства "Одеснафтопродукт", провулок 2-й Артелерійський, 6, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 03482749

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер", вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42556531

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 року до Семенівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява від 27.03.2026 року ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер" про стягнення грошових коштів, а саме нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 92 367,58 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.08.2025 року по 27.02.2026 року включно у сумі 86 879,00 грн, що вказані без утримання податків та інших обов`язкових платежів та 30 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 02.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 04.06.2026 року передано справу № 547/273/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер", (вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42556531) про стягнення грошових коштів за виключною підсудністю до Господарського суду Полтавської області для розгляду в межах провадження у справі № 917/1814/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер".

Вказана справа відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2026 року приєднана судді Білоусову С.М. до справи.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та визначено заявнику для усунення недоліків 5-денний строк з дня вручення даної ухвали суду шляхом подання до господарського суду Полтавської області доказів сплати судового збору за подання заяви до суду у розмірі 3 328,00 грн.

30.06.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява (вх. № 9055) про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Дослідивши подану заяву та позовну заяву ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи зазначене, суд ухвалою від 03.07.2026 року, прийняв справу № 917/1814/25(547/273/26) до свого провадження та постановив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач порушуючи норми Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) не провів розрахунок у день звільнення - 28.08.2025 року і до теперішнього часу не розрахувався. У зв`язку з чим остання, посилаючись на статтю 116 та 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача 92 367,58 грн. невиплаченої заробітної плати, а також 86 879,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 30 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

Відповідач у визначений судом строк, без поважних причин, відзив на позов не надав, про відкриття провадження у даній справі був повідомлений належним чином, до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа (ухвали суду від 03.07.2026 року) одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Інчер".

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно наказу № 50к від 09.01.2023 року була прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер" на посаду оператора заправних станцій 3 розряду АЗС, за переведенням.

28.08.2025 року згідно наказу № 297-к позивача була звільнена з займаної посади за угодою сторін.

Відповідач у порушення норм КЗпП не здійснив розрахунок належних позивачу виплат під час звільнення і має заборгованість станом на сьогодні по заробітній платі в сумі 92 367,58 грн. (враховуючи утримання).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, посилаючись на ст. 116 КЗпП, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер" 92 367,58 грн. невиплаченої заробітної плати, а також 86 879,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 30 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

За приписами ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом, відповідач при звільненні ОСОБА_1 не здійснив виплату всіх сум, що належать їй від підприємства.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі такою, що підлягає задоволенню в сумі нарахованої заробітної плати - 92 367,58 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

За правилами статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Матеріалами справи підтверджується, що в день звільнення (28.08.2025 року) заробітна плата виплачена не була, а відтак відповідач зобов`язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, який на час ухвалення рішення позивачу не виплачений. Іншого суду не доведено.

Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно відомостей з Довідки про заборгованість по заробітній платі, що видана відповідачем, включає відомості за фактично відпрацьовані останні два місяці, а саме: за березень 2025 року - 17 192,51 грн. та квітень 2025 року - 8 679,39 грн.

- (17 192,51+8 679,39)/2= 12 935,95 грн. в місяць / на 21,5 робочі дні = 601,67 грн. заробітна плата за робочий день.

- з 30.08.2025 по 02.03.2026 затримка в розрахунку з позивачем. В даний період кількість робочих днів затримки в розрахунку становить - 130 днів = 78 217,10 грн.

Здійснивши вищевикладений перерахунок відповідно до ст. 117 КЗпП України, приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині в сумі 78 217,10 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Позивачка в обґрунтування стягнення моральної шкоди вказує, що остання обумовлюється душевними стражданнями, втратою спокою та нормального життєвого зв`язку. Моральні страждання у результаті тривалого періоду невпевненості та як наслідок погіршення стану здоров`я. Дані негативні фактори, пов`язані з довготривалою відсутністю коштів для нормального існування через затримки виплат по нарахованій заробітній платі, починаючи з листопада 2024 року. Додаткових моральних страждань позивачці спричинив факт неможливості забезпечити себе у повній мірі необхідними ліками в зв`язку з захворюванням хребта та суглобів.

У зв`язку з вищевикладеним просить суд стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності, правовідносин вони виникають регулюються цивільним законодавством.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду у своїй постанові від 1 березня 2021 у справі 180/1735/16-ц зазначила, що тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

У даній справі суд погоджується з доводами позову, що внаслідок невиплати заробітної плати ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, оскільки право позивача на отримання винагороди за свою працю було порушене, позивач був змушений шукати інші засоби для існування, порушення її прав вплинуло на нормальне життя, призводило до переживання за майбутнє, погіршення стану здоров`я.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності в частині стягнення моральної шкоди, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заявленими моральними стражданнями, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 7 000,00 грн, в решті відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

При подачі даного позову позивачем сплачено 3 328,00 грн. судового збору, що є мінімальною ставкою судового збору та відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вказані судові витрати повністю покладаються на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер" (вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42556531) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахованої заробітної плати 92 367,58 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб, військового збору та інших обов`язкових платежів, 78 217,10 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 7 000 грн. моральної шкоди.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено та підписано 02.09.2026 року.

Суддя Білоусов С. М.