Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №916/2752/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2752/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу № 916/2752/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НИВА” (66231, Одеська область, Подільський район, с. Йосипівка, код ЄДРПОУ 03768078);

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “САНТ НІКОЛАС 2025” (65481, Одеська область, м. Південне, пр. Миру, 22, офіс ХХІІ, код ЄДРПОУ 45805930);

про стягнення 179 265,31 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “НИВА” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “САНТ НІКОЛАС 2025” 179 265,31 грн, з яких 131 775,83 грн основний борг, 36 545,81грн неустойка, 10 943,67 грн інфляційні витрати.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю “НИВА” (Постачальник) посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “САНТ НІКОЛАС 2025” (Покупець) умов укладеного між сторонами договору поставки №14-08/2025СН від 14.08.2025 (далі - договір) щодо оплати поставленого товару.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “НИВА” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “САНТ НІКОЛАС 2025” 179 265,31 грн, з яких 131 775,83 грн основний борг, 36 545,81 грн неустойка, 10 943,67 грн інфляційні витрати прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2752/26.

Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, своїм правом на захист не скористався.

Стислий виклад позиції позивача

Унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором у відповідача утворилася заборгованість, яка станом на день розгляду справи становить 131 775,83 грн основної заборгованості.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позивач на підставі п. 8.8. договору нарахував відповідачу 36 545,81 грн неустойку від несплаченої суми та на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні витрати у сумі 10 943,67 грн.

Через несплату боргу позивач звернувся до суду за стягненням.

Обставини справи встановлені судом

Між позивачем та відповідачем було укладено договір, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупця зернові культури, а Покупець - прийняти і оплатити на умовах, передбачених цим договором та Специфікаціями, що є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору Покупець здійснює часткову оплату вартості поставленого Товару в розмірі, визначеному умовами відповідної Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку Постачальника, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки / відвантаження Товару та отримання Покупцем документів щодо поставки Товару. Покупець здійснює остаточну оплату вартості поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів у рахунку з дати реєстрації Податкової накладної.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив поставку, а Покупець прийняв товар (горох жовтий 3-го класу, врожаю 2025 року) на загальну суму (з ПДВ) 1 428 866,08 грн згідно наступних видаткових накладних:

- № 112 від16.08.2025 на суму 713 868,00грн;

- №113 від 17.08.2025 на суму 355 096,32грн;

- №115 від18.08.2025 на суму 359 902,56грн.

Податкові накладі були зареєстровані у відповідні дати поставки товару (16.08.2025, 17.08.2025 та 18.08.2025).

Відповідач здійснив оплати отриманого Товару шляхом перерахування на банківський рахунок позивача: 20.08.2025 на суму 205 000,00 грн, 22.08.2025 на суму 270 912,00 грн, 22.08.2025 на суму 284 077,06 грн, 22.08.2025 на суму 287 922,21 грн, 17.09.2025 на суму 71 019,26 грн, 29.09.2025 на суму 118 978,00 грн, 13.02.2026 на суму 59 182,72 грн.

Загальна сума отриманих позивачем грошових коштів від відповідача становить 1 297 091,25 грн, що підтверджується випискою за рахунком позивача.

Станом на дату подачі позову загальна сума заборгованості становить 131 775,83 грн, без урахування пені відповідно до умов правочину.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 27.03.2026 (вих. № 36) на адресу відповідача направив вимогу про оплату заборгованості, в якій вказав про необхідність погашення заборгованості за договором. Вимоги претензії відповідач проігнорував.

Пунктом 8.8 договору, Сторони передбачили відповідальність за порушення термінів оплати, а саме: неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, що діє на дату такого прострочення.

У зв`язку із неналежним виконанням договору позивач, на підставі п. 8.8. договору нарахував відповідачу 36 545,81 грн неустойки та на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні витрати у сумі 10 943,67 грн.

Висновки суду

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до основних положень цивільного і господарського законодавства договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до договору.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є укладений між сторонами справи договір поставки.

Суд установив, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу, а останній отримав поставлений товар, про що свідчать видаткові та зареєстровані податкові накладні, а саме:

- № 112 від16.08.2025 на суму 713 868,00грн;

- №113 від 17.08.2025 на суму 355 096,32грн;

- №115 від18.08.2025 на суму 359 902,56грн.

Податкові накладі були зареєстровані у відповідні дати поставки товару (16.08.2025, 17.08.2025 та 18.08.2025).

Загальна сума, на яку був поставлений товар за вказаними накладними становить 1 428 866,08 грн.

Відповідач оплату товару здійснив частково - 20.08.2025 на суму 205 000,00 грн (платіжна інструкція №8), 22.08.2025 на суму 270 912,00 грн (платіжна інструкція №10), 22.08.2025 на суму 284 077,06 грн (платіжна інструкція №11), 22.08.2025 на суму 287 922,21 грн (платіжна інструкція №12), 17.09.2025 на суму 71 019,26 грн (платіжна інструкція №20), 29.09.2025 на суму 118 978,00 грн (платіжна інструкція №26), 13.02.2026 на суму 59 182,72 грн (платіжна інструкція №42).

Загальна сума отриманих позивачем грошових коштів від відповідача становить 1 297 091,25 грн, що підтверджується випискою за рахунком позивача.

Позивач зазначає, що на день подання даного позову відповідач так і не виконав умови договору в частині оплати товару у розмірі 131 775,83 грн.

Суд перевірив розрахунок позивача і зазначає наступне.

Відповідачу було поставлено товару на суму 1 428 866,08 грн, відповідач здійснив оплату на суму 1 297 091,25 грн (1 428 866,08 – 1 297 091,25 грн = 131 774,83).

Тобто несплаченою залишається сума 131 774,83 грн, а не 131 775,83 грн як вказано позивачем.

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б спростували позовні вимоги.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 131 774,83 грн.

Окрім того, позивач заявив до стягнення 36 545,81 грн неустойки.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.8 договору, Сторони передбачили відповідальність за порушення термінів оплати: а саме неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, що діє на дату такого прострочення.

Перевіривши розрахунок неустойки, яка за своєю природою є пенею, та здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням суми заборгованості задоволеної судом, господарський суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 36 545,70грн.

Позивач заявив також до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 10 943,67 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, та здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням суми заборгованості задоволеної судом, господарський суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у розмірі 10 805,13 грн.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

У ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За наведених умов, господарський суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю “НИВА” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “САНТ НІКОЛАС 2025” частково у сумі 179 125,66 грн, у тому числі 131 774,83 грн основної заборгованості, 36 545,70 грн неустойки, 10 805,13 грн інфляційних витрат.

Судові витрати покладаються відповідача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “САНТ НІКОЛАС 2025” (65481, Одеська область, м. Південне, пр. Миру, 22, офіс ХХІІ, код ЄДРПОУ 45805930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НИВА” (66231, Одеська область, Подільський район, с. Йосипівка, код ЄДРПОУ 03768078) 131 774,83 грн основної заборгованості, 36 545,70 грн неустойки, 10 805,13 грн інфляційних витрат, 2 662,40 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 02 вересня 2026 р.

Суддя Т.Г. Деркач