Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №916/2482/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2482/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників

справу № 916/2482/26

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595);

до відповідача Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЛОДОЩІ” (65014, м. Одеса, вул. Канатна, 17, код ЄДРПОУ 22451708);

про стягнення 83 043,97 грн

В С Т А Н О В И В:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЛОДОЩІ” про стягнення 83 043,97 грн, з яких 71 626,22 грн заборгованість з орендної плати, 11 417,75 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог Департамент комунальної власності Одеської міської ради посилається на використання Підприємством у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЛОДОЩІ” орендованого приміщення не за цільовим використанням.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2026 позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЛОДОЩІ” про стягнення 83 043,97 грн, з яких 71 626,22 грн заборгованість з орендної плати, 11 417,75 грн пені суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/2482/26.

Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

15.07.2026 за вх№24974/26 господарський суд одержав від відповідача відзив на позовну заяву.

Стислий виклад позиції позивача

Унаслідок використання відповідачем орендованого приміщення не за цільовим призначенням позивач нарахував останньому 71 626,22 грн орендної плати, 11 417,75 грн пені за період 25.03.2025 – 05.03.2026.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 04.12.2025 договір між сторонами розірвано та відповідача виселено з орендованого приміщення шляхом підписання акту повернення майна 05.03.2026. Отже, відповідач виконав вимоги рішення у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що орендна плата та строки її внесення встановлюються договором та, виходячи із загальних положень щодо договору, закріплених ЦК України, підлягає погодженню сторонами під час укладання договору, навіть у разі визначення плати відповідно до Методики. При цьому, оскільки зміна договору допускається лише за згодою сторін в такій самій формі, що й договір, орендна плата не може підлягати зміні або коригуванню відповідно до Методики на власний розсуд однієї зі сторін без підписання відповідної угоди про зміну розміру орендної плати з другою стороною. Отже, вважаємо, що договором оренди нежитлового приміщення було повною мірою врегульовано правовідносини між орендарем та орендодавцем на підставі чинних положень законодавства та встановлено фіксований розмір орендної плати, що не підлягав зміні за згодою сторін. Водночас ані самим договором оренди, укладеним між сторонами, ані положеннями законодавства не передбачено перегляду орендодавцем орендної плати в односторонньому порядку, примусового підвищення орендної плати у зв`язку із виявленням нецільового використання орендованого приміщення тощо.

Обставини справи встановлені судом

15.04.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 194/19 нежилого приміщення (далі - договір), п. 1.1. якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху № 810, загальною площею 62,4 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107 (далі оренди). Характеристики об`єктів оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП “ОМБТІ та РОН” виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.07.2007. Ринкова вартість об`єкта оренди становить 536 030,00 грн (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 1.3. договору термін дії договору з 15.04.2019 по 15.03.2022.

15.04.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі нежилих приміщень, яким засвідчили передачу орендареві нежилих приміщень першого поверху № 810, загальною площею 62,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107, а також погоджено та підписано розрахунок орендної плати до спірного договору оренди № 194/19 від 15.04.2019.

21.02.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 194/19 від 15.04.2019, згідно з якою сторони погодили, з метою приведення договору у відповідність з мінімальним строком оренди, передбаченим частиною 3 статті 9 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ “Про оренду державного та комунального майна”, внести зміни до договору шляхом викладення його в новій редакції, що додається до цієї додаткової угоди, яка набирає чинності з моменту укладення і є невід`ємною частиною договору.

21.02.2022 між позивачем, відповідачем та Комунальною установою “Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради” укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси (нова редакція договору оренди від 15.04.2024 № 194/19).

Відповідно до розділу І договору - Змінювані умови договору (далі - умови):

- об`єкт оренди та склад майна (далі - майно): нежилі приміщення першого поверху № 810, загальною площею 62,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107 (п.4.1 умов);

- вартість майна: 536 030,00 грн, без ПДВ (п. 6.1 умов);

- цільове призначення майна: розміщення торгівельного об`єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (п. 7.1. умов);

- орендна плата та платежі: 3 573,53 грн, без ПДВ - дата визначення ринкової вартості майна 20.11.2018, що є датою визначення орендної плати за базовий місяць оренди; 4447,76 грн, без ПДВ - орендна плата за перший місяць оренди з 21.02.2022 (індекс інфляції з 20.11.2018 – 21.02.2022) - 1,2444 (п. 9.1 умов);

- розмір авансового внеску орендної плати: 2 (дві) місячні орендні плати – 7147,06 грн, без ПДВ; 8576,47 грн з ПДВ (п. 10.1 умов);

- сума забезпечувального депозиту: 7147,06 грн, без ПДВ (п. 11 умов);

- договір діє до 14.04.2024 включно (п. 12.1 умов);

- згода на суборенду: суборенда заборонена (ч. 3 ст. 15 Закону про оренду) (п. 13 умов);

- співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: згідно з рішенням Одеської міської ради “Про бюджет Одеської міської територіальної громади” на відповідний рік (п. 17 умов).

25 березня 2025 року уповноваженими представниками Департаменту проведено повторне обстеження нежитлового приміщення № 810 площею 62,4 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107.

Так, в ході обстеження встановлено, що вхід у приміщення розміщено з фасаду (просп. Українських Героїв), тобто, з іншого орендованого за договором оренди приміщення. Крім того, на момент обстеження приміщення використовується під пункт прийому вторсировини.

Відповідні факти зафіксовані в Акті.

Пунктом 12.7. розділу ІІ Договору оренди (у новій редакції) передбачено, що Договір може бути достроково припинений на вимогу Орендодавця, якщо Орендар використовує Майно не за цільовим призначенням, визначеним у пункті 7.1. розділу І Договору.

30 квітня 2025 року уповноваженими представниками Департаменту проведено повторне обстеження нежитлового приміщення № 810 площею 62,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107, під час якого з`ясовано, що нежитлове приміщення досі використовується під пункт прийому вторсировини. Відтак, відповідачем не усунено порушення умов договору в частині використання об`єкту оренди не за цільовим призначенням.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.12.2025 у справі №916/2061/25, яке набрало законної сили на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, суд задовольнив позов Департаменту. Розірвав договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси (нова редакція договору оренди від 15.04.2019 № 194/19), укладений 21.02.2022 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Солодощі”. Виселив Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “Солодощі з нежилого приміщення першого поверху № 810 загальною площею 62,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Як зазначає позивач, при розрахунку орендної плати до відповідача за договором застосовувалась ставка 8% (цільове призначення – розміщення торгівельного об`єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної замість встановлених законодавством 15% (інше використання майна).

Позивач здійснив перерахунок орендної плати за період 25.03.2025 – 05.03.2026 з урахуванням орендної ставки 15% і донарахував орендну плату, що в цілому становить 71 626,22 грн, а також пеню у розмірі 11 417,75 грн за несвоєчасне внесення орендної плати.

Висновки суду

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

На підставі договору оренди між сторонами виникли правовідносини оренди.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові від 10.10.2023 у справі № 907/969/22 Верховний Суд виснував, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини справи № 916/2061/25 є преюдиційними у цій справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.12.2025 у справі №916/2061/25, яке набрало законної сили на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, суд задовольнив позов Департаменту. Розірвав договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси (нова редакція договору оренди від 15.04.2019 № 194/19), укладений 21.02.2022 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Солодощі”. Виселив Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “Солодощі з нежилого приміщення першого поверху № 810 загальною площею 62,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Предметом позову у цій справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати у сумі 71 626,22 грн за ставкою 15% за період з 25.03.2025 – 05.03.2026, оскільки відповідачу було надано приміщення в оренду під розміщення торгівельного об`єкта з продажу продовольчих товарів, ставка за яким становить 8%, а відповідач використовував приміщення не за цільовим призначенням (пункт прийому вторсировини) ставка за яким становить 15%.

Позивач вважає, що внаслідок використання майна не за цільовим призначенням відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе грошові кошти, які повинен був сплачувати за фактичне користування комунальним майном.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, зокрема передбачених законом.

Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника

(аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 31.07.2021 у справі №903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 09.02.2021 у справі №381/622/17).

Відтак, наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

За встановлених вище обставин, суд вказує, що як позивач, так й відповідач уклавши означений договір, погодились з усіма його умовами, не висловивши жодних заперечень та зауважень, вчинивши дії на виконання даних умов договору, зокрема, позивачем було передано у строкове платне користування майно, а відповідачем прийняте таке майно.

Орендна плата та строки її внесення встановлюються договором та, виходячи із загальних положень щодо договору, закріплених ЦК України, підлягає погодженню сторонами під час укладання договору, навіть у разі визначення плати відповідно до Методики.

При цьому, оскільки зміна договору допускається лише за згодою сторін в такій самій формі, що й договір, орендна плата не може підлягати зміні або коригуванню відповідно до Методики на власний розсуд однієї зі сторін без підписання відповідної угоди про зміну розміру орендної плати з другою стороною.

Отже, суд зазначає, що договором оренди нежитлового приміщення, укладеного між сторонами, було повною мірою врегульовано правовідносини між орендарем та орендодавцем на підставі чинних положень законодавства та встановлено фіксований розмір орендної плати, що не підлягав зміні за згодою сторін.

Суд звертає увагу на те, що ані самим договором оренди, укладеним між сторонами, ані положеннями законодавства не передбачено перегляду орендодавцем орендної плати в односторонньому порядку, примусового підвищення орендної плати у зв`язку із виявленням нецільового використання орендованого приміщення тощо.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача донарахованої за іншою орендною ставкою орендної плати, необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 11 417,75 грн за несвоєчасне внесення орендної плати.

Враховуючи, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати, а стягнення пені є похідною вимогою, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 11 417,75 грн.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що у позовній заяві відсутні обґрунтовані належним чином підстави щодо стягнення пені за несвоєчасне внесення орендної плати.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, господарський суд відмовляє у позові повністю.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позову покладаються на нього.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у задоволенні позову до Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЛОДОЩІ” про стягнення 83 043,97 грн.

2. Судові витрати покласти на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 02 вересня 2026 р.

Суддя Т.Г. Деркач