Окрема думка від 01 вересня 2026 р. у справі №991/2243/26 — Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду

02 вересня 2026 року Справа № 991/2243/26

Провадження №22-ц/991/39/26

ОКРЕМА ДУМКА

Рішенням Вищого антикорупційного суду від 29 червня 2026 року відмовлено у задоволенні позову Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активами квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1301690246112), вартістю 4 433 250 грн та автомобіля марки і моделі Renault Duster, 2024 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , вартістю 1 015 000,00 грн, та стягнення їх у дохід держави. Скасовано ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2026 року про забезпечення позову.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури оскаржив зазначене рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу прокурора колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вирішила апеляційну скаргу задовольнити, рішення Вищого антикорупційного суду від 29 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позов Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх у дохід держави задовольнити.

З таким рішенням колегії суддів я не згоден.

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

Згідно п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отриманні особою із законних джерел.

Пояснення відповідача про придбання активу за кошти, одержані дружиною від продажу її квартири; за кошти, зняті відповідачем з депозитного рахунку; за запозичені кошти, дійсно не були переконливими, оскільки після продажу дружиною квартири, зняття відповідачем коштів з власного депозитного рахунку пройшло багато часу, на що звертав увагу представник позивача.

Пояснення про запозичення коштів на придбання спірного активу чи його ремонт також не переконливі, враховуючи негативні умови позики для позикодавця.

Однак позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що кошти, за які відповідач придбав спірний актив, не були ним задекларовані, а тому вони є незаконними.

Недекларування особою коштів, на мою думку, не є достатнім доказом їх відсутності у неї, або «незаконності» таких коштів. Законними можуть бути і кошти незадекларовані особою в силу певних причин, у тому числі, моральних. Декларація повинна оцінюватися у такому випадку в сукупності з іншими доказами.

Наприклад, дохід від продажу продукції, з якого не сплачуються податки, не є незаконним, оскільки особа одержує його правомірно від покупця (з законних джерел за договором). Та обставина, що одержувач в подальшому скриває доходи від податкових органів, не сплачує з них передбачені законодавством податки, не перетворює законні доходи в незаконні.

Як пояснив відповідач він є власником фермерського господарства. Постійно проживав і проживає в селі, займається сільським господарством. Також його обрали депутатом Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Відповідач міг одержувати незаконні доходи тільки будучи причетним до виділення земельних ділянок. Однак матеріали справи не містять жодного доказу причетності відповідача до такої діяльності.

За наведених обставин вважаю, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог докази не є переконливими щодо необґрунтованості спірного активу, а пояснення відповідача і його докази про те, що на придбання спірного активу він не використовував незаконні доходи, більш переконливі.

Тому, судове рішення про відмову у задоволені позову слід було залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Суддя В. І. Панкулич