Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №711/1612/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1770/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 711/1612/26 Категорія: 310000000 Скляренко В. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.,

секретар: Широкова Г.К.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Черкаська міська рада,

особа, яка подає апеляційну скаргу – представник ОСОБА_1 – адвокат Ульянов Сергій Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Ульянова Сергія Миколайовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2026 року (у складі судді Скляренко В.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права на спадкування,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просила встановити факт проживання однією сім`єю, як своячки (сестра дружини) та зятя (чоловік сестри) , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з березня 2018 року до моменту смерті останнього за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати позивачку спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , яка була рідною сестрою позивачки. Сестра позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На початку березня 2018 року за пропозицією ОСОБА_2 позивачка переїхала проживати до нього, щоб доглядати останнього, оскільки він погано себе почував. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а позивачка здійснила його поховання і звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

В подальшому, нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи, які підтверджують наявність родинних відносин між померлим та ОСОБА_1 .

За таких обставин, позивачка позбавлена можливості в інший спосіб, аніж судовий, підтвердити факт її проживання з померлим ОСОБА_2 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини та наявність в неї права на спадкування за законом (четверта черга спадкування) після смерті останнього, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, дійшов висновку, що позивачкою не доведено належним чином реальності факту її проживання однією сім`єю з померлим протягом не менш п`яти років поспіль до моменту відкриття спадщини, оскільки судом не встановлено обставин, які свідчать про те, що такі особи постійно спільно проживали, були пов`язані спільним побутом та веденням спільного господарства, а також мали взаємні права і обов`язки, які притаманні членам однієї сім`ї, а відтак характер відносин позивачки з ОСОБА_2 за своїм змістом не мав ознак сімейних, які надають право на спадкування.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.06.2026 та ухвалити нове, яким задоволити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Вважає, що акт опитування сусідів та покази свідків є належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки з їх показань випливає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали як одна сім`я.

06.07.2026 від Черкаської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу відхилити, судове рішення залишити без змін.

Відповідач по справі вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Зазначає, що матеріалами справи не підтверджено факти, на які посилається позивач, а саме: не підтверджено наявність у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільного бюджету та господарства, не подано доказів щодо купівлі продуктів, ліків тощо, відсутні докази, що підтверджують дату, з якої вони почали проживати разом.

Крім того, звертає увагу на те, що до матеріалів позовної заяви долучено копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.04.2025, з якої вбачається, що позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України.

Разом з тим, до позовної заяви додано копію паспорту позивача, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний факт свідчить про відсутність належного підтвердження її постійного місця проживання разом з померлим.

Заслухавши доповідь судді, представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 3 ЦК України та статей 2, 4, 5, 12, 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 29.04.1999 має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання у м. Києві, що підтверджується відомостями у паспорті громадянина України.

Згідно інформації Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 12.08.1999 і до моменту своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 з 20.10.1984 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), яка є рідною сестрою позивачки і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами, виданими органами державної реєстрації актів цивільного стану.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До складу спадщини, яка відкрилась після його смерті, входить право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка з 11.02.2007 перебувала у приватній власності померлого на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 09.06.1993, виданого органом приватизації Придніпровського райвиконкому, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11.09.2007 державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори, а також право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , яка перебувала у приватній власності померлого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09.02.2017 державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори.

Також в матеріалах справи наявний акт опитування сусідів № 1149 від 29.05.2025, засвідчений уповноваженими посадовими особами управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, з якого вбачається, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , в період часу з березня 2018 року й до дня смерті ОСОБА_2 , останній постійно проживав разом з ОСОБА_1 .

Організацію та проведення поховання ОСОБА_2 , як і оплату відповідних послуг, здійснила позивачка, що підтверджується відповідним договором-замовленням № 340 від 06.04.2024.

На виконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.02.2026, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С.О. направлено копію спадкової справи ОСОБА_2 , з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_2 за заявою позивачки від 24.04.2024 приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 27/2024 (номер у Спадковому реєстрі № 72349029).

Заяву подано у строк, передбачений ст. 1270 ЦК України.

24.05.2024 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , звернулась також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

12.12.2024 позивачка та ОСОБА_5 звернулись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , проте листами від 12.12.2024 за вих.№552/01-16 та №551/01-16 нотаріус повідомив таких осіб про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартири, що належали померлому, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують родинні та інші відносини між померлим та заявниками.

23.04.2025 позивачка та ОСОБА_5 повторно звернулись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлого ОСОБА_2 .

Постановами нотаріуса від 30.04.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки останніми не надано докази родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_2 .

За клопотанням сторони позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції були допитані свідки.

ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що знайома з позивачкою з 20 років. Після смерті сестри позивачки, остання приїхала до м. Черкаси, щоб доглядати чоловіка своєї померлої сестри і жила разом з ним у його помешканні до дня його смерті, а працювала у дистанційному режимі. В період з 2018 року, коли позивачка стала проживати у м. Черкаси, вони зі свідком зустрічались кілька разів на тиждень. Зазначила, що позивачка все робила по господарству, забезпечувала закупівлю продуктів та приготування їжі для ОСОБА_2 допоки він не помер.

ОСОБА_7 пояснила, що проживає у квартирі АДРЕСА_5 , яка знаходиться на другому поверсі в тому ж будинку, що і квартира ОСОБА_2 . Свідок періодично провідувала ОСОБА_2 .. З 2018 року разом з останнім стала проживати позивачка, яка переїхала до нього, щоб здійснювати за ним догляд, як за хворою людиною.

ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що проживає у квартирі АДРЕСА_6 , яка знаходиться в тому ж будинку, що і квартира ОСОБА_2 . Позивачку знає з 2018 року, бо остання з того часу стала доглядати за ОСОБА_2 . Зазначила, що їй відомо про те, що позивачка мала ключі від квартири і здебільшого саме позивачка готувала йому їжу. Зауважила, що позивачка їздила і до м. Києва і була у м. Черкасах.

Встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим позивачу необхідно для підтвердження та реалізації права на спадкування за четвертою чергою спадкоємців.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні справ щодо встановлення права на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.09.2023 у справі № 582/18/21.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 554/14633/15-ц та від 21.03.2019 у справі № 461/4689/15-ц.

У даній справі, на підтвердження факту проживання з померлим однією сім`єю позивачем долучено до матеріалів справи акт опитування сусідів та договір-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає, що акт опитування сусідів, при вирішенні даного спору не може бути правовою підставою для задоволення позовних вимог, оскільки для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю необхідні докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї, але таких доказів позивачем надано не було.

Не можуть бути покладені в основу встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю й самі лише показання свідків. Хоча вони і є належним засобом доказування, однак, за відсутності інших об`єктивних доказів ведення спільного господарства, спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків не можуть свідчити про доведеність тих обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі № 129/2115/15-ц та від 22.04.2021 у справі № 707/2882/19.

Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що у період із березня 2018 року по 05.04.2024 заявниця та спадкодавець вели спільне господарство, мали спільний бюджет, несли спільні витрати на утримання квартири, об`єднували свої доходи або були пов`язані взаємними майновими чи особистими правами та обов`язками як члени однієї сім`ї.

Зокрема, незважаючи на посилання заявниці та допитаних свідків на те, що ОСОБА_1 купувала продукти, утримувала квартиру померлого, жодних об`єктивних доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять. Суду не подано квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг, платіжних документів, банківських виписок, чеків на придбання продуктів харчування, лікарських засобів чи інших товарів для спільного користування, доказів здійснення ремонту квартири або інших документів, які б підтверджували ведення зі спадкодавцем спільного господарства.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у даному випадку позивач доглядала та надавала допомогу ОСОБА_2 за його життя, однак такі взаємовідносини не носять характер сімейних.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 542/1648/19, лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Факт того, що позивач здійснила поховання ОСОБА_2 достовірно також не може свідчити про проживання їх однією сім`єю.

Судом першої інстанції надана вірна оцінка правовідносинам, що є предметом позову, а тому підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишенню без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Ульянова Сергія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2026 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 02 вересня 2026 року.

Судді Ю.В. Сіренко

О.М. Новіков

Т.Л. Фетісова