Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №705/457/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1370/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/457/26 Категорія: 304090000 Душин О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренко Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Ракущинця Андрія Андрашовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (далі ТОВ «Факторинг партнерс») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансових послуг № 2111044236625, відповідно до якого позикодавець надав позичальникові на умовах строковості, зворотності, платності, грошові кошти на суму в загальному розмірі 2300,00 грн на строк 1 рік, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти.

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» умови договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму, в свою чергу відповідачем своїх зобов`язань виконано не було.

01 грудня 2021 року було укладено договір № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2111044236625.

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2111044236625.

18 лютого 2025 року було укладено договір № 18-02/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2111044236625.

Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2111044236625.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим, має заборгованість у загальному розмірі 42 154,40 грн, яка складається із: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2300,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 39 854,40 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0.00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн; заборгованість за комісіями - 0.00 грн; інфляційні збитки - 0.00 грн; нараховані 3% річних -0.00 грн.

Зазначена сума заборгованості відповідачем на даний час не погашена, що підтверджується розрахунком заборгованості, тому позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 квітня 2026 рокупозов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2111044236625 від 20 квітня 2021 року в розмірі 42 154,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Ухвалюючи рішення суд виснував, що відповідач не оспорював укладення договору про надання фінансових послуг № 2111044236625 від 20 квітня 2021 року та, відповідно, отримання кредитних коштів і користування ними, доказів виконання зобов`язань за цим договором на користь первісного кредитора або позивача до суду не надав.

Зважаючи на норми закону, умови укладеного між сторонами договору, суд вважав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2111044236625 від 20 квітня 2021 року в сумі 42 154,40 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн суд задовольнив частково, зокрема врахувавши предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 2 000,00 грн, що є співмірним із наданим обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_1 – адвокат Ракущинець А.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, судом неповно та неправильно встановлено обставини справи, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У скарзі адвокат акцентує увагу суду на необхідності застосування висновків Верховного суду в даній категорії справ, зокрема викладених у постанові від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23 щодо стягнення заборгованості за електронним кредитом, у якій касаційний суд звернув увагу на виконання обов`язок суду щодо дотримання норм ст. 95 ЦПК України та витребування оригіналів електронних доказів, перевірки достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору. Наголошує, що без надання до матеріалів справи доказів надіслання відповідачу договору, що доданий до позовної заяви, даний позов не може бути задоволений.

Далі апелянт вказує на порушення норм матеріального права, а саме ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. З огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Таким чином, навіть виходячи із тверджень позивача про видачу кредиту, розмір даного кредиту має свої обмеження щодо застосування розміру відсоткової ставки, яка не може складати більше 1300,00 грн.

В частині неправильності нарахувань відсотків скаржник зазначає, що кредит був виданий строком на 1 рік, тому, навіть при максимальних нарахуваннях 2300 грн*2%*365 днів=16 6790 грн.

Також представник відповідача наголошує на тому, що в частині нарахованих та стягнених відсотків, слід врахувати, що відповідач у 2023-2024 роках був мобілізований та здійснював захист країни в лавах ЗСУ та вказує на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Щодо відступлення права вимоги 01 грудня 2021 року адвокат зазначає, що на відміну від договору факторингу, відступлення права вимоги здійснюється щодо вимоги, яка існувала станом на день відступлення, а відтак нарахування відсотків після цієї дати є неправомірним.

У скарзі також адвокат відмічає, що позивачем надані роздруковані документи з комп`ютера без жодного підпису відповідача і по яким позивач хоче стягнути кошти з відповідача по «ніби-то» виданому кредиту. Відсутні будь-які первинні документи укладення кредитного договору та видачі кредиту – розрахунок заборгованості таким не є. Таким документом може бути наприклад банківська виписка. Жодного документу про видачу кредиту (перерахування коштів) та погодження розміру відсотків відповідачу не надано. Крім того, зауважує, що у разі ініціювання переказу в межах України з використанням електронних платіжних засобів, електронних грошей, віртуальних активів на суму, що є меншою ніж 30 000,00 грн суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що обслуговує ініціатора переказу, повинен забезпечити супроводження такого переказу як мінімум номером рахунку. Додає, що долучені до матеріалів справи докази не є первинними бухгалтерськими документами в силу відсутності усіх обов`язкових реквізитів, а також в силу невідповідності часу їх створення часу здійснення господарської операції. Додані роздруківки не є засобами доказування факту заборгованості по кредиту, відсотках, пені. Позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про факт видачі кредиту та факт отримання кредитних коштів. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Апелянт звертає увагу суду на те, що як слідує із відомостей електронного реєстру чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів, позикодавці не входять до Довірчого списку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.

На переконання апелянта відповідач у справі є фізичною особою, яка не зареєстрована як підприємець, а відтак вона не може бути учасником правовідносин, на які поширюється Закон України «Про електронну комерцію». Договір не підписаний відповідачем, а відтак на нього не поширюються зобов`язальні відносини даного договору. Відсутність заяви про застосування електронного підпису, відсутність доказів, що саме відповідач здійсним будь-які маніпулювання планшетом, а не працівник банку або інша особа, а саме головне – відсутність доказів вручення договору про споживчий кредит позичальнику (а обов`язок доведення цього згідно Закону покладений на позивача), виключає встановлення факту укладення договору у електронній формі. Без доказів повідомлення відповідача про факт укладення договору позивач не має правових підстав стверджувати, що такий договір набув юридичної сили. Вказані договори не відповідають вимогам ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки при прийнятті пропозиції про укладення договору не був заповнений формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаний в порядку, передбаченому ст. 12 Закону, тому є нікчемними.

Скаржник зауважує, що зазначені позивачем договори не були підписані позивачем ні за допомогою одноразового ідентифікатора, ні за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав Закону України «Про електронний цифровий підпис», тому відповідно і не були узгоджені усі істотні умови договору між сторонами.

Щодо підставності заявлених позивачем вимог як належним кредитором скаржник вказує, що позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» грошових коштів первісним кредитором за передачу права грошової вимоги та зарахування їх на рахунок останніх.

Щодо узгодження умов кредитного договору скаржник покликається на позицію Верховного Суду, викладену у висновках Великої Палати у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Факторинг партнерс» просить у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю і залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вважає рішення законним та ухваленим з урахуванням всіх наданих сторонами доказів по справі. Апеляційна скарга є необгрунтованою та не спростовує доводів, викладених у рішенні суду.

За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 42 154, 40 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.

За матеріалами електронної справи встановлено, що 20.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2111044236625.

Відповідно до п. 1.1 договору товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається в заяві-анкеті та складає 2 300,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору, його додатків та правил.

Відповідно до п. 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.

Згідно п. 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються відповідно до суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту в наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 а;

в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4 б;

г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,6% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 в.

д) тип процентної ставки - фіксована.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 2 300, 00 грн, що стверджується листом ТОВ ФК «Вей фор пей» від 06.01.2025, згідно якого на підставі укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вей фор пей» 20.04.2021 здійснено переказ грошових коштів на карту НОМЕР_1 за договором 2111044236625, власник картки COMMERCIAL BANK PRIVATBANK. У довідці також зазначено, що інформацією про держателя вищевказаної банківської картки та про рух коштів по ній в повній мірі володіє банк-емітент цієї картки.

Відповідно до п. 1.5, 1.6 договору у разі підписання електронного договору, договір буде вважатися укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору, самої заяви-анкети, правил, паспорту кредиту, повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Відповідно до п. 4.3 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Відповідно до п. 4.4 договору підписуючи цей договір із застосуванням процедури підпису, зазначеної у п. 4.3 цього договору, сторони усвідомлюють та підтверджують, що відповідно до ст. 639 та ст. 1055 ЦК України цей договір укладений сторонами у письмовій формі з дотриманням всіх вимог діючого законодавства України щодо процедури укладення та підписання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Згідно з умовами договору позичальник несе певну відповідальність, а саме п.3.3 договору передбачено, що у разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення/оплати суми кредиту та процентів за користування ним, товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 1% від неповернутої частини суми кредиту та процентів за користування ним за кожний день прострочення повернення (перевищення строку повернення) заборгованості з урахуванням наступних обмежень:

3.3.1 у разі, якщо сума, одержана за договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення договору - сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за договором;

3.3.2 у разі, якщо сума, одержана за договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору - пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової стави НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань позичальником на підставі договору не може перевищувати половини суми, одержаної позичальником за цим договором.

Відповідно до п. 3.8 договору сторони дійшли згоди, що строки позовної давності щодо стягнення неустойки закінчуються разом зі строками позовної давності за основним зобов`язанням з урахуванням умов п. 4.10 цього договору.

Згідно п. 4.12 договору, підписуючи цей договір сторони підтверджують свою домовленість та згоду на встановлення договірної позовної давності по всім своїм взаємовідносинам за цим договором строком у 10 років. Підписуючи цей договір сторони підтверджують, що цей договір є договором про збільшення позовної давності та укладений у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №2111044236625.

Згідно з договором відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за договором №2111044236625.

18.02.2025 було укладено договір №18-02/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №2111044236625.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2026 року витребувано у ТОВ «Факторинг партнерс» договір про надання споживчого кредиту з накладеним електронним підписом (КЕП чи УЕП) з доказами направлення примірника електронного документа відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його аккаунт у цій же інформаційно-телекомунікаційній системі (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку, тощо)

На виконання ухвали суду позивачем надано до суду договір про надання фінансових послуг №2111044236625 «Стандартний» від 20.04.2021 із накладеним електронним підписом одноразовим ідентифікатором директором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (2111044236625Z) та ОСОБА_1 (S6), заяву-анкету (для отримання кредиту) із накладеним електронним підписом одноразовим ідентифікатором директором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (2111044236625Z) та ОСОБА_1 (S6), графік платежів із накладеним електронним підписом одноразовим ідентифікатором директором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (2111044236625Z) та ОСОБА_1 (S6); паспорт споживчого кредиту із накладеним електронним підписом одноразовим ідентифікатором директором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (2111044236625Z) та ОСОБА_1 (S6); повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені ЗУ «Про захист персональних даних» із накладеним електронним підписом одноразовим ідентифікатором директором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (2111044236625Z) та Сич В.В. (S6).

Крім того, позивачем наданий детальний алгоритм щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладення електронного договору, вчинених товариством та заявником в інформаційно-комунікаційній системі та поза нею із зазначенням часу та дати таких дій.

Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, встановлено, що договір про надання фінансових послуг №2111044236625 підписаний ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» 20 квітня 2021 року за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів (2111044236625Z та S6). Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Зі змісту договору слідує, що при його укладенні, ОСОБА_1 були надані персональні дані, достатні для його ідентифікації, а саме: номер реєстраційного номеру платника податку, серія та номер паспорту, адреса реєстрації та контактна інформація. Відповідач, під час розгляду справи суд не повідомляв про невідповідність зазначеної персональної інформації чи про неправомірне використання цієї інформації сторонніми особами.

Також колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.

Посилання в апеляційній скарзі, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі докази, на підтвердження зазначених у позові обставин про те, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» у справі засобами електронного зв`язку направляла позичальнику оферту, а відповідач у відповідь надіслав свою згоду-акцепт, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

В матеріалах справи міститься копія заяви-анкети, підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором S6, зі змісту якої вбачається, що позичальник ознайомився з примірником (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування», що розміщені на офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua та погодившись з ними, просив товариство надати кредит на особисті потреби у розмірі 2 300,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язався повернути кредиту у розмір 2 300,00 грн та сплатити проценти у розмірі 736,00 грн.

Заява містить умови та розмір сплати процентів за користування кредитом, також розділ прикінцеві умови, в яких позичальник не заперечує проти перевірки даних, наданих в заяві-анкеті; надав згоду на використання персональних даних згідно Закону України «Про захист персональних даних» та ознайомлений з умовами надання фінансової послуги (відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Також матеріали справи містять інформацію про порядок (процедуру), хронологію дій щодо укладення електронного договору, вчинених товариством та позичальником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій, в якій містяться дані (дата, час) внесення даних позичальником на сайті ТОВ «Служба миттєвого кредитування», зокрема, особиста інформація про позичальника, місце реєстрації, паспортні дані, номер телефону, електронна адреса, номер картки (верифікація картки через ВФП), суму бажаного кредиту, строку кредитування, направлення оферти, ознайомлення та погодження з правилами позики, підтвердження згоди на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій (20.04.2021 15:34:44), прийняття оферти (смс з кодом), підтвердження з кодом із смс та проведення ідентифікації та верифікації (20.04.2021 15:34:44).

Із наведеного слідує, що матеріали справи містять належні докази про ідентифікацію та верифікацію позичальника ОСОБА_1 і отримання одноразового ідентифікатора S6. Крім того, ідентифікацію позичальника було проведено за допомогою системи BankID НБУ, що свідчить про укладення саме відповідачем спірного кредитного договору та спростовують доводи скаржника, що позивач не надав суду відповідних доказів, що підписаний від імені позичальника електронний підпис належить саме йому.

З урахуванням наведеного, встановлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов`язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.

При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту на підставі договору про надання фінансових послуг №2111044236625 ТОВ «Факторинг партнерс» надало лист ТОВ ФК «Вей фор пей» від 06.01.2025, згідно з яким на підставі укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вей фор пей» 20.04.2021 здійснено переказ грошових коштів на карту НОМЕР_1 за договором 2111044236625, власник картки COMMERCIAL BANK PRIVATBANK. У довідці також зазначено, що інформацією про держателя вищевказаної банківської картки та про рух коштів по ній в повній мірі володіє банк-емітент цієї картки.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Статус квитанції як первинного документа визначений постановою НБУ № 164 від 29 липня 2022 року, зокрема згідно з п. 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних документів документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до п. 156 Положення платіжні та/або інші операції, що здійснюються за допомогою віртуальних або фізичних платіжних терміналів, повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала в паперовій та/або електронній формі (за умови доставки власнику рахунку або держателю).

При цьому, обов`язкові реквізити до квитанції, як до платіжного документу, визначені п. 160 зазначеного Положення.

Проте, вказаний лист без зазначення повних даних щодо рахунку, на який здійснювалося перерахування коштів, ідентифікаційних даних отримувача коштів не є достатнім доказом факту перерахування та отримання коштів відповідачем на виконання умов договору про надання фінансового кредиту про надання фінансових послуг №2111044236625 від 20 квітня 2021 року.

Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження належності рахунку (картки) НОМЕР_1 саме відповідачу та надходження на його рахунок грошових коштів на підставі договору про надання фінансових послуг №2111044236625 від 20 квітня 2021 року.

Клопотання про витребування доказів у банку, який відкрив відповідний рахунок та емітував відповідну картку, зокрема про належність рахунку (картки) відповідачу, виписки по такому рахунку, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 , ТОВ «Факторинг партнерс» не заявляло.

Таких доказів товариство не надало і до суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд наголошує, що обов`язок довести факт перерахування коштів (надати квитанції платіжних систем, докази належності рахунку (картки) позичальнику, виписки по рахунку позичальника) належить виключно кредиторові.

Кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги, зокрема Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», тому позбавлені можливості створювати виписки по картковим рахункам відповідачів, однак такий статус не позбавляє їх права на подання належних доказів, що містять інформацію щодо предмета доказування, в тому числі шляхом витребування таких за клопотанням зацікавленої сторони за ухвалою суду про витребування доказів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено принцип диспозитивної цивільного судочинства.

Частиною 1 вказаної статті визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, факт отримання ОСОБА_1 , як позичальником, від ТОВ «Служба миттєвого кредитування», як кредитодавця, грошових коштів у сумі 2300,00 грн на підставі договору про надання фінансових послуг №2111044236625 від 20 квітня 2021 року є недоведеним.

Оскільки матеріалами справи підтверджується лише факт укладення кредитного договору, однак позивачем недоведено належними, допустимими та достатніми доказами факту перерахування кредитних коштів та їх отримання відповідачем, чого не було враховано судом першої інстанції, відсутні підстави вважати, що у відповідача виникло грошове зобов`язання перед первісним кредитором, а значить і перед позивачем у даній справі.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог і, відповідно, несе ризик настання негативних наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг №2111044236625 від 20 квітня 2021 року не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 376 ЦПК України, у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, то з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Ракущинця Андрія Андрашовича задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 квітня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 993,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді: