Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №524/15001/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/15001/25 Номер провадження 22-ц/814/2622/26Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Лобов О.А., Чумак О.В.,

секретар Чемерис А.К.,

з участю представника позивача – адвоката Слободяник Т.М., представника відповідача – Червоної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником – адвокатом Слободяник Тетяною Миколаївною,

на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 06 березня 2026 року, постановлене суддею Мельник Н.П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Юлія Миколаївна, Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

24.11.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом, у якому просила зобов`язати Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області вилучити із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо обтяження на нерухоме майно, яке належить їй на праві спільної сумісної власності, внесені за номером 5573940 про арешт 1/4 частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог позову зазначає, що указана квартира є спільною сумісною власністю: позивачки – ОСОБА_1 , її сестри - ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З метою реалізації спадкових прав, позивачка звернулася до приватного нотаріуса Проботюк Ю.М. із заявою про прийняття спадщини, але постановою нотаріуса від 02.10.2025 їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки встановлено наявність у відомостях Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису №5573940 про арешт 1/4 частки у праві власності на квартиру.

Підставою обтяження є постанова про накладення арешту на квартиру б/н від 03.08.2007 слідчого СВ Автозаводського РВ, яка скасована вироком Крюківського районного суду м.Кременчука від 17.07.2008.

Зазначає, що у відповідності до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» питання накладення та зняття заборони та арештів належить до повноважень Державної реєстраційної служби, про що позивачці було роз`яснено Першою Кременчуцькою нотаріальною конторою.

20.10.2025 позивачка звернулася до Департаменту державної реєстраційної служби виконавчого комітету Кременчуцької міської ради із заявою про припинення і виключення запису про обтяження нерухомого майна, але листом Департаменту від 31.10.2025 їй було відмовлено у вчиненні відповідної дії. Зазначено, що, по-перше, позивачка не може бути заявником при подачі такої заяви на підставі вироку Крюківського районного суду м.Кременчука від 17.08.2008; по-друге, у резолютивній частині вироку вказано по-батькові засудженого « ОСОБА_4 », що не відповідає зазначеному в записі про арешт нерухомого майна за №5573940 – « ОСОБА_5 ».

Позивачка вважає такі дії відповідача неправомірними та просить захистити порушене право згідно із заявленими позовними вимогами, наголосивши, що співвласники майна не мали ніякого відношення до кримінального провадження у межах якого накладено арешт на квартиру, тоді як засуджений ОСОБА_6 не був її власником.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 06.03.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для скасування арешту майна, який скасовано вироком суду та із якого убачається наявність описок, які підлягають виправленню у порядку статті 379 КПК України.

Позивачка, в інтересах якої діє представник - адвокат Слободяник Т.М., оскаржила рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування усіх обставин справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Як на порушення норм процесуального закону, посилається на порушення судом прав позивачки на участь у публічному проголошенні судового рішення та своєчасне отримання інформації про результати розгляду справи, а також порушення права на отримання роз`яснень щодо порядку та строків оскарження судового рішення.

Доводить відсутність помилки у вироку в написанні номера квартира, з якої був знятий арешт, співвласником якої є позивачка, а також належності обраного неб способу захисту порушеного права. Зокрема, в контексті того, що описка (по-батькові засудженого чи технічні неточності у вступній частині) не змінюють змісту резолютивної частини вироку і не є підставою для продовження обтяження спірного майна.

Також просить урахувати, що позивачка не є учасником кримінального провадження, а тому звернення до суду із заявою про виправлення описки в порядку статті 379 КПК України для неї є неефективним способом захисту. Такий шлях не відновить її право власності у розумні строки і не є обов`язковим.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 07.05.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду.

15.06.2026 приватний нотаріус Проботюк Ю.М., а 21.08.2026 – позивачка, звернулися в апеляційний суд із заявами про розгляд справи за їх відсутності.

19.06.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, який колегією суддів до уваги не приймається, у зв`язку із пропуском процесуального строку на його подання.

У суді представник позивача – адвокат Слободяник Т.М. доводи апеляційної скарги підтримала, наполягала на її задоволенні.

Представник відповідача – Червона О.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила залишити без змін оскаржуване судове рішення, як законне та обґрунтоване.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів згідно із розпорядженням від 06.01.1995 №5581/1; зареєстровано в Кременчуцькому БТІ та записано у реєстрову книгу №М-4 за реєстровим №624./а.с.9, 10/

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що 25.12.2024 складено відповідний актовий запис №1114, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ./а.с.11/

Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю.М. від 02.10.2025 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . При винесенні такої постанови приватних нотаріус виходив із того, що за результатами перевірки фактів відсутності (наявності) заборони або арешту на спадкове майно установлено, що у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна міститься запис №5573940 про арешт 1/4 частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої зазначено ОСОБА_6 , 1987 р.н. Підстава обтяження: постанова про накладення арешту на квартиру, б/н 03.08.2007 СВ Автозаводського РВ, ст.лейтенант Самойленко./а.с.12, 13/

Постановою старшого слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС в Полтавській області від 03.08.2007 накладено арешт на 1/4 квартири ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: квартира АДРЕСА_2 ./а.с.22/

Вироком Крюківського районного суду м.Кременчука від 17.07.2008 (справа №1-559/2007, №1-496/2008), серед іншого, постанову про накладення арешту на 1/4 квартири ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 – скасовано./а.с.14-16/

18.09.2025 Перша кременчуцька ДНК листом №2119/01-16 стосовно зняття арешту повідомила ОСОБА_1 , що у відповідності до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» питання накладення та зняття заборони та арештів належить до повноважень Державної реєстраційної служби./а.с.19/

31.10.2025 Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради листом №17-16/18 повідомлено ОСОБА_1 , що вона не може бути заявником при подачі заяви про припинення обтяження за №5573940 на підставі вироку Крюківського районного суду м.Кременчука, ухваленого 17.08.2008 та наявністю розбіжностей в написанні по батькові ОСОБА_6 /а.с.21/

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для скасування арешту майна, що скасоване вироком Крюківського районного суду м.Кременчука від 17.07.2008, з якого вбачається допущення описки щодо місця проживання засудженого та/або зазначення номера квартири, з якої знятий арешт, що вирішується у порядку, передбаченому статтею 379 КПК України, шляхом виправлення помилки/описки у судовому рішенні у межах кримінального провадження з власної ініціативи суду або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні, з подальшим зверненням до органу державної реєстрації для вчинення відповідних дій.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається, ОСОБА_1 просила зобов`язати Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області вилучити із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо обтяження на нерухоме майно, яке належить їй на праві спільної сумісної власності, внесені за номером 5573940 про арешт 1/4 частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підстава обтяження: постанова старшого слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС в Полтавській області від 03.08.2007, якою накладено арешт на 1/4 квартири ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: квартира АДРЕСА_2 , яка скасована вироком Крюківського районного суду м.Кременчука від 17.07.2008 (справа №1-559/2007, №1-496/2008).

Зміст резолютивної частини вироку у зазначенні номера квартири, з якої знятий арешт, відповідає змісту резолютивної частини постанови слідчого, де вказано адресу: квартира АДРЕСА_2 , а тому не залежно від місця проживання засудженого, колегія суддів не вбачає описок, які б перешкоджали реалізації спадкових прав позивачки, яка із січня 1995 року є співвласницею такого майна.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, дійшовши помилкового висновку про необхідність виправлення описок у вироці суду за 2008 рік в порядку статті 379 КПК України, що не забезпечать відновлення порушеного права у ефективний та належний спосіб.

Відтак, позивачка обрала належний спосіб захисту свого права власності, передбаченого статтею 391 ЦК України, оскільки наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження запису про арешт, скасованого вироком суду в 2008 році, є перешкодою в реалізації житлових та спадкових прав власника.

Наведене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №705/552/15-а від 28.03.2018, за змістом якої ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає змісту цього поняття.

При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, що тривале обмеження права власності, яким у тому числі є збереження арешту майна, скасованого вироком суду, без реальних процесуальних дій становить порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини.

Окрім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952- IV, заявником у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи.

Відтак, позивач, як співвласник квартири, на частку якої безпідставно накладено арешт є саме тією особою, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, тоді як висновки суду, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для скасування арешту майна, що вже скасований вироком Крюківського районного суду м.Кременчука від 17.07.2008, є взаємовиключними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Твердження представника Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що останній не є належним відповідачем у цій справі колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зводиться до незгоди із мотивами постановлення оскаржуваного рішення, яке ним в апеляційному порядку не оскаржувалося. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення районного суду скасуванню із постановленням нового про задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України із відповідача на користь позивачки підлягає стягнення судовий збір у розмірі 2 664,64 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником– адвокатом Слободяник Тетяною Миколаївною, - задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 06 березня 2026 року – скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Зобов`язати Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області вилучити із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо обтяження на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, внесені за номером 5573940 про арешт 1/4 частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 664,64 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 31.08.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді О.А. Лобов

О.В. Чумак