Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №282/340/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/340/26 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М.

Номер провадження №33/4805/1198/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Зав`язун С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді Зав`язуна С.М.,

за участю: секретаря Дем`янчук Н.Д.,

захисника - адвоката Вдовиченка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу про адміністративне правопорушення №282/340/26 за апеляційною скаргою захисника Вдовиченка Богдана Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Любарського районного суду Житомирської області від 23 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

зазначеною постановою ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно постанови суду, 20 березня 2026 року о 01 год 10 хв по вул. Перемоги в с. Громада Житомирського району Житомирської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Oktavia» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою азаналізатора «Драгер-6810» на місці зупинки та у найближчому медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор комер: 857558, 857552, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду, захисник Вдовиченко Б.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Любарського районного суду Житомирської області від 23.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та провадження у справі відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог наводить те, що у порушення ч.ч. 1 та 2 статті 31 Закону №580-VIII «Про Національну поліцію» після зупинки транспортного засобу, поліцейським не повідомлено ОСОБА_1 про причини застосування до нього превентивних заходів, а також не доведено до його відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи. Вказує, що такої причини зупинки, як «комендантська година» у ст..35 Закону №580-VIII не визначено. А тому вважає, що поліцейським порушено встановлений цією статтею обов`язок, оскільки останнім не поінформовано ОСОБА_1 про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, оскільки жодних підстав для зупинки визначених у ст. 35 Закону № 580-VIII у поліцейського не було. Звертає увагу, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог комендантської години не притягувався. Зазначає, що на службовому автомобілі всупереч дозволу було увімкнено проблискові маячки синього та червоного кольорів, за що передбачена відповідальність, передбачена ст. 122-5 КУпАП «Порушення вимог законодавства щодо встановлення і використання спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв». Враховуючи викладене, вважає, що не може вважатись законним огляд водія на стан сп`яніння у випадку незаконної зупинки. Мотивує свої вимоги тим, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №619361 за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 складає поліцейський СРПП відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області Гончарук Василь Павлович. Однак, відповідно до змісту протоколу в графі 3, «Посада, спеціальне звання, ПІБ поліцейського, який склав протокол» значиться поліцейський СРПП відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області Дідківський М.О. Складання протоколу неуповноваженою особою є окремою підставою для закриття провадження у справі. Вказує, що працівники поліції висунули пропозицію, а не вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, а тому їх дії містять ознаки провокації. Крім того, звертає увагу суду, що відносно військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУПАП. Цей установлений законом порядок працівниками поліції не був дотриманий. Тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем.

Заслухавши пояснення захисника Вдовиченка Б.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Нормами ст. 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

На переконання апеляційного суду, вирішуючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції наведених вище вимог закону дотримався.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння чи щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває у такому стані.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій на вимогу працівника поліції зобов`язаний пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, відповідно до п. 2.4 ПДР України водій зобов`язаний зупинитися на вимогу поліцейського з дотриманням вимог цих Правил.

В судовому засіданні захисник Вдовиченко Б.В. підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на відсутності події і складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Проте апеляційний суд критично оцінює таку позицію сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, оскільки наведені на її обґрунтування доводи не підтверджуються належними та переконливими доказами, спростовуються сукупністю досліджених матеріалів справи, зокрема відеозаписами з місця події, та не ставлять під сумнів правильність установлених судом першої інстанції фактичних обставин, а тому розцінюються апеляційним судом як спосіб уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

При цьому для вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення у формі відмови від проходження огляду необхідним є встановлення сукупності таких обставин: факту керування особою транспортним засобом; наявності передбачених законодавством ознак сп`яніння, які давали поліцейському підстави ініціювати огляд; законності вимоги про його проходження; а також факту відмови водія від проходження такого огляду.

На переконання апеляційного суду, усі наведені обставини у цій справі встановлені належними, допустимими та узгодженими між собою доказами.

Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Skoda Oktavia», державний номерний знак НОМЕР_2 , стороною захисту фактично не заперечується та підтверджується сукупністю досліджених матеріалів, у тому числі відеозаписами з портативних відеореєстраторів працівників поліції та поясненнями поліцейських.

Після зупинки транспортного засобу під час безпосереднього спілкування з водієм працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці, та порушення мови, що зафіксовано у відповідних адміністративних матеріалах.

У зв`язку з виявленням таких ознак ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, так і у закладі охорони здоров`я. Від проходження огляду обома запропонованими способами він відмовився.

Наведені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №619361 від 20 березня 2026 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, рапортом працівника поліції, відеозаписами з портативних відеореєстраторів №857558 та №857552, а також поясненнями працівників поліції, дослідженими судом першої інстанції.

Саме на підставі сукупності зазначених доказів, які були безпосередньо досліджені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом, установлено фактичні обставини події, у тому числі факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, висунення йому вимоги пройти огляд та відмову від його проходження. При цьому, перевірка доводів апеляційної скарги не дає підстав ставити під сумнів ні встановлені обставини, ні законність дій працівників поліції, що передували оформленню адміністративних матеріалів.

Зокрема, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 з мотивів того, що керування транспортним засобом у період комендантської години прямо не зазначено окремим пунктом у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» за таких підстав.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.

Пунктом 3 зазначеного Указу передбачено, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина у межах та обсязі, необхідних для забезпечення можливості запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до пунктів 5, 7 ч. 1 ст. 8 цього Закону військове командування разом із військовими адміністраціями можуть запроваджувати та здійснювати, зокрема, комендантську годину, а також перевіряти документи в осіб та у разі потреби проводити огляд транспортних засобів.

Згідно п. 7 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 (далі – Порядок № 1456), уповноважена особа має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у випадку порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.

За п. 10 Порядку № 1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено право поліцейського зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Як зазначено у п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 (далі – Порядок № 573), під час дії комендантської години Національна поліція продовжує виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Згідно з п. 16 Порядку № 573 патрулям на території, де запроваджено комендантську годину, в установленому законодавством порядку надано право, серед іншого, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, та перепустки, за потреби проводити огляд транспортних засобів, а також тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах рух транспортних засобів.

Отже, положення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» не можуть тлумачитися ізольовано від спеціального законодавства, що регламентує правовий режим воєнного стану. Запровадження комендантської години одночасно означає встановлення уповноваженим органом державної влади обмеження руху транспортних засобів, а тому зупинка транспортного засобу для перевірки дотримання такого обмеження охоплюється п. 7 ч. 1 ст. 35 вказаного Закону.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 20 березня 2026 року о 01 год 10 хв керував транспортним засобом по вул. Перемоги в с. Громада Житомирського району Житомирської області, тобто саме під час дії комендантської години. Під час розгляду справи працівники поліції послідовно пояснювали, що причиною зупинки транспортного засобу був його рух у період комендантської години, про що було повідомлено і самому водію. Такі обставини відображені й у постанові суду першої інстанції.

Тому зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була здійснена за наявності передбачених законом підстав.

При цьому, відсутність окремого протоколу чи постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за порушення комендантської години не свідчить про незаконність зупинки.

Повноваження поліцейського на зупинку транспортного засобу має превентивний характер і виникає у момент наявності визначеної законом підстави для застосування такого заходу. Його реалізація не ставиться законом у залежність від того, чи буде надалі особу притягнуто до відповідальності за правопорушення, яке стало приводом для перевірки. Інше тлумачення фактично означало б, що законність первинної поліцейської дії залежить від результатів подальшого адміністративного провадження, чого закон не передбачає.

Не спростовують наведеного й посилання захисника на ч. 2 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію».

Із матеріалів справи та відеозаписів убачається, що ОСОБА_1 було повідомлено фактичну причину застосування превентивного заходу — рух транспортного засобу під час дії комендантської години. Отже, він розумів, у зв`язку з якою саме обставиною транспортний засіб було зупинено.

Сам по собі той факт, що під час короткочасного спілкування на місці зупинки поліцейський не процитував водієві номери всіх законів, підзаконних нормативних актів та конкретних їх положень, які в сукупності регулюють комендантську годину, не свідчить про відсутність правової підстави для застосування превентивного заходу та не перетворює об`єктивно законну зупинку на незаконну.

Таким чином, посилання захисника на правову позицію щодо недопустимості доказів, отриманих унаслідок незаконної зупинки транспортного засобу, не є релевантним до фактичних обставин цієї справи, оскільки ґрунтується на вихідному припущенні про незаконність зупинки, яке не знайшло свого підтвердження.

Так само не впливають на законність оскаржуваної постанови доводи апеляційної скарги щодо нібито неправомірного одночасного використання працівниками поліції проблискових маячків синього та червоного кольорів.

Насамперед законною підставою для зупинки автомобіля ОСОБА_1 був його рух у період установленої комендантської години, а використання спеціального світлового сигналу є способом доведення до водія вимоги про зупинку, а не самостійною правовою підставою для неї.

ОСОБА_1 відповідну вимогу зрозумів, транспортний засіб зупинив, а тому жодних сумнівів у тому, що сигнал поліцейського був спрямований саме на припинення руху його автомобіля, матеріали справи не містять.

Посилання захисника на ст. 122-5 КУпАП також не спростовує складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Навіть у разі встановлення порушення порядку використання певного спеціального світлового пристрою така обставина могла б бути предметом окремої правової оцінки дій відповідної особи, однак вона не усуває існуючої на момент події законної підстави для зупинки транспортного засобу та не звільняє водія від обов`язків, які виникли після зупинки у зв`язку з виявленням у нього ознак алкогольного сп`яніння.

При цьому, долучена стороною захисту під час апеляційного розгляду відповідь на запит свідчить про наявність дозволу на встановлення та використання на службовому транспортному засобі спеціального світлового сигнального пристрою синього кольору, тоді як відомостей про наявність дозволу на використання сигналу червоного кольору вона не містить. Однак зазначена обставина сама по собі не свідчить про незаконність зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , оскільки правова підстава для такої зупинки існувала незалежно від способу подання поліцейськими сигналу про зупинку.

Отже, навіть у разі використання працівниками поліції спеціального світлового сигналу з порушенням установленого порядку, це не нівелює законної підстави для зупинки транспортного засобу та не ставить під сумнів подальші дії поліцейських, вчинені після виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, зокрема висунення йому вимоги пройти огляд. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують установлених судом обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Не ґрунтуються на матеріалах справи й твердження апеляційної скарги про складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №619361 неуповноваженою особою.

Як убачається зі змісту самого протоколу, у графі щодо посадової особи, яка його склала, зазначено поліцейського СРПП відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області Дідківського М.О.

Допитаний судом першої інстанції ОСОБА_2 безпосередньо пояснив, що саме він складав і підписував протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Поліцейський ОСОБА_3 , у свою чергу, пояснив обставини спільного оформлення матеріалів та свою участь у викладенні фактичних обставин правопорушення і перевірці правильності оформлення документа. Суд першої інстанції встановив, що юридично значимі дії зі складання та підписання протоколу здійснював саме ОСОБА_2 .

Тому сам по собі відеозапис, на якому інший працівник поліції технічно вносить окремі відомості до документа, допомагає сформулювати фабулу чи здійснює інші допоміжні дії, не свідчить про те, що саме ця особа від свого імені склала процесуальний документ.

За таких обставин фактичні дані, на яких побудовано цей довід апеляційної скарги, не відповідають установленим судом обставинам, а тому підстав для визнання протоколу складеним неуповноваженою особою немає.

Більше того, стороною захисту не наведено, яким саме чином технічна допомога іншого поліцейського під час оформлення матеріалів позбавила ОСОБА_1 можливості розуміти зміст висунутого щодо нього обвинувачення, надавати пояснення, користуватися правовою допомогою чи оскаржувати дії працівників поліції.

Безпідставним є також твердження сторони захисту про те, що працівники поліції лише «запропонували», а не «вимагали» від ОСОБА_1 пройти огляд, у зв`язку з чим у його діях нібито не може бути складу адміністративного правопорушення.

Дійсно, п. 2.5 Правил дорожнього руху формулює обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського.

Разом із тим правовий характер звернення поліцейського до водія визначається не виключно використанням у розмові конкретного дієслова «вимагаю», а змістом спілкування в цілому, правовою підставою такого звернення та роз`ясненими водієві наслідками його невиконання.

З матеріалів справи та досліджених відеозаписів убачається, що після виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння працівники поліції неодноразово ставили перед ним питання про проходження огляду, надали можливість обрати передбачений законом спосіб його проходження — на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу або у закладі охорони здоров`я — та роз`яснювали правові наслідки відмови.

За таких обставин використання поліцейськими коректного словесного формулювання «пропоную пройти огляд» не перетворює встановлений п. 2.5 ПДР обов`язок водія на його суб`єктивне право пройти чи не пройти огляд без будь-яких правових наслідків.

Навпаки, надання особі можливості добровільно виконати законну вимогу перед застосуванням передбачених законом наслідків відповідає належній процедурі спілкування поліцейського з особою.

Не заслуговують на увагу й доводи про нібито провокаційний характер дій працівників поліції.

Провокація передбачає активне спонукання державними органами особи до вчинення правопорушення, яке без такого втручання не було б учинене.

У цій справі працівники поліції не створювали умов для відмови ОСОБА_1 від огляду, не переконували його відмовитися від нього і не схиляли його до такої поведінки. Навпаки, вони неодноразово надавали йому реальну можливість виконати передбачений законом обов`язок та пройти огляд одним із установлених способів.

При цьому з пояснень поліцейського ОСОБА_2 вбачається, що до зупинки автомобіля працівникам поліції не було відомо, що за його кермом перебуває саме ОСОБА_1 , а його особу було встановлено вже після зупинки транспортного засобу.

Ця обставина додатково спростовує припущення захисту про цілеспрямовану провокацію саме щодо ОСОБА_1 . Відмова від проходження огляду була результатом його власного волевиявлення після того, як йому надали можливість пройти такий огляд та роз`яснили правові наслідки відмови.

Апеляційний суд також не погоджується з доводами сторони захисту про те, що сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби виключав можливість застосування працівниками Національної поліції до нього процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП, та безумовно вимагав проведення огляду виключно у порядку ст. 266-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, належить саме до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а його суб`єктом у цій частині є особа, яка керує транспортним засобом.

Стаття 266 КУпАП безпосередньо визначає порядок дій щодо осіб, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Натомість ст. 266-1 КУпАП була запроваджена законодавцем у системі нормативного регулювання військових адміністративних правопорушень та встановлює спеціальний механізм огляду військовослужбовців на стан сп`яніння у відповідних обставинах, у тому числі під час виконання ними обов`язків військової служби, перебування на території військових частин та в інших визначених цією нормою ситуаціях.

Системне тлумачення статей 15, 130, 266 та 266-1 КУпАП не дає підстав для висновку, що набуття особою статусу військовослужбовця автоматично виводить її як водія транспортного засобу з-під дії загальних правил забезпечення безпеки дорожнього руху.

Інше тлумачення фактично призводило б до необґрунтованого висновку, що працівник Національної поліції, законно зупинивши транспортний засіб та виявивши у його водія очевидні ознаки алкогольного сп`яніння, втрачає передбачені ст. 266 КУпАП повноваження виключно внаслідок пред`явлення водієм військового посвідчення. Такий підхід не узгоджується з прямою вказівкою ст. 15 КУпАП про відповідальність військовослужбовців за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху на загальних підставах.

У цій справі має значення і фактичний характер поведінки ОСОБА_1 на час події.

Із досліджених матеріалів убачається, що 20 березня 2026 року о 01 год 10 хв він керував власним цивільним транспортним засобом «Skoda Oktavia» по автомобільній дорозі загального користування, перебував у цивільному одязі.

Матеріали справи не містять наказу командира, дорожнього листа, бойового чи службового розпорядження, наряду, завдання, документа про відрядження або будь-якого іншого належного доказу, який підтверджував би, що саме у момент керування автомобілем та його зупинки ОСОБА_1 виконував конкретні обов`язки військової служби.

Більше того, як встановлено судом першої інстанції із пояснень працівників поліції та відеозаписів, під час спілкування на місці події ОСОБА_1 наводив різні пояснення щодо мети свого пересування, у тому числі посилався на обставини особистого характеру. Суд першої інстанції окремо дослідив це питання та встановив відсутність доказів виконання ним у цей момент конкретного службового завдання.

Саме тому посилання захисника на особливий режим роботи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, їх функціонування в умовах воєнного стану чи можливість залучення особового складу у будь-який час доби не доводить факту виконання конкретним військовослужбовцем конкретного службового завдання саме о 01 год 10 хв 20 березня 2026 року.

Не може такий факт презюмуватися лише на підставі займаної ОСОБА_1 посади.

Сторона захисту, яка посилається на конкретну обставину — перебування ОСОБА_1 при виконанні військових обов`язків, — не надала жодного об`єктивного документа, який би таку обставину підтверджував.

Посилання захисника на постанову Чернігівського апеляційного суду в іншій справі саме по собі не визначає результат цього провадження. Судове рішення в іншій справі не має для цього суду преюдиційного характеру, а правова оцінка застосовної процедури повинна здійснюватися з урахуванням конкретних фактичних обставин та доказів саме щодо ОСОБА_1 .

Так само не змінює цього висновку постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року №32.

Зазначений Порядок прийнятий на виконання ст. 266-1 КУпАП та визначає процедуру огляду військовослужбовців у межах передбаченого цією статтею спеціального механізму; сам по собі підзаконний нормативний акт не може розширити сферу застосування ст. 266-1 таким чином, щоб усунути дію спеціально передбачених для водіїв положень ст. 266 КУпАП та прямої норми ст. 15 КУпАП щодо відповідальності військовослужбовців у сфері безпеки дорожнього руху на загальних підставах.

За встановлених у цій справі обставин ОСОБА_1 перебував у правовому статусі водія транспортного засобу, який рухався дорогою загального користування, у якого після законної зупинки працівниками Національної поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Тому застосування до нього процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП, не суперечило вимогам закону.

З цих же підстав безпідставним є посилання захисника на ч. 9 ст. 266-1 КУпАП щодо недійсності огляду.

ОСОБА_1 не інкримінується встановлення стану алкогольного сп`яніння за результатами проведеного з порушенням процедури огляду. Об`єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення становить саме відмова водія від проходження огляду після виявлення у нього передбачених законом ознак сп`яніння.

Жодного результату огляду, достовірність якого необхідно було б оцінювати, у цій справі взагалі не отримано саме внаслідок відмови ОСОБА_1 від його проходження.

Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, правильно встановив фактичні обставини та надав належну правову оцінку зібраним доказам.

На переконання апеляційного суду, сукупність досліджених доказів є достатньою, взаємоузгодженою та такою, що поза розумним сумнівом підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли вплинути на правильність висновків суду першої інстанції та бути підставою для скасування постанови, апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин постанова Любарського районного суду Житомирської області від 23 червня 2026 року є законною та обґрунтованою, а підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Вдовиченка Б.В. не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу адвоката Вдовиченка Богдана Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Любарського районного суду Житомирської області від 23 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: