Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №279/3347/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/3347/26 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г.

Номер провадження №33/4805/1295/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Турак О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року місто Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Турак О.В., за участі секретаря судового засідання Мурашевського Є.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 липня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА :

Постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 04 травня 2026 року о 00:45:37 год. по вул.Грушевського, 120 в м.Коростень Житомирської області, керував транспортним засобом марки AUDI А4, номерний знак НОМЕР_1 (Lt), з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. У встановленому законом порядку водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров`я, на що водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді, як незаконну, та закрити провадження в справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Крім того, подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови, що обґрунтоване тим, що судовий розгляд справи відбувся без його участі, копію оскаржуваної постанови отримано його батьками 24 липня 2026 року, зі змістом якої він ознайомився, повернувшись з відрядження, лише 04 серпня 2026 року, що є поважними причинами пропуску строку на її апеляційне оскарження.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказував, що матеріалами справи не підтверджено факту керування ним транспортним засобом, він не перебував на місті водія, а лише знаходився біля автомобіля та утримував його від самовільного руху заднім ходом, оскільки водій цього автомобіля покинув місце події.

Зазначав, що розглянувши справу без його участі, суд першої інстанції порушив його право на захист, оскільки він не з`явився до суду через перебування в довготривалих робочих відрядженнях, про що подавав відповідні клопотання.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

З урахуванням того, що в суді першої інстанції судовий розгляд відбувся без участі ОСОБА_1 , копія постанови суду надійшла 24 липня 2026 року на адресу проживання його батьків 24 липня 2026 року (а.с.50), з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 06 серпня 2026 року (а.с.52), з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи те, строк пропущено на декілька днів, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, як такий, що пропущений з поважних причин.

В свою чергу, відповідно до приписів частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено у статті 251 КУпАП.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, вищевказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 04 травня 2026 року о 00:45:37 год. по вул.Грушевського, 120 в м.Коростень Житомирської області, керував транспортним засобом марки AUDI А4, номерний знак НОМЕР_1 (Lt), з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. У встановленому законом порядку водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров`я, на що водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР.

Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

При цьому, як на докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд першої інстанції послався, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656584 від 04 травня 2026 року, на акт огляду водія на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04 травня 2026 року, розписки про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, розписку про ознайомлення водія з вимогами частиною 1 статті 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом від 31 травня 2026 року, у яких зазначено, що водій транспортного засобу відмовився від підпису, а також на рапорт поліцейського СРПП Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Сидорика А. від 04 травня 2026 року та відеозапис з боді камери поліцейського №858155 (а.с.4-12, 15)

Разом з цим, вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушенні, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, з огляду на наступне.

Так, статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік причин, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (частина 3 статті 35 цього Закону).

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказував та в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що він 04 травня 2026 року не керував транспортним засобом, а був його пасажиром. Після того, як водій зупинив транспортний засіб і пішов, автомобіль почав самовільно рухатись заднім ходом та ОСОБА_1 намагався його зупинити. В той час під`їхали працівники поліції, які запідозрили, що останній має при собі наркотичні засоби та здійснювали процедуру вилучення у нього речовини з участю понятих. При цьому жодної підозри про його перебування в стані алкогольного сп`яніння працівники поліції йому не пред`являли, ознак такого сп`яніння не повідомляли, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, про що йдеться у протоколі, не пропонували.

Як видно з відеозапису з фіксацією обставин події, що є в матеріалах справи, працівниками поліції не було задокументовано ні факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ні зупинки транспортного засобу під керуванням останнього.

Наявний у матеріалах справи відеозапис з камери поліцейських містить лише фіксацію подій щодо вилучення невідомої речовини у ОСОБА_1 працівниками правоохоронних органів із залученням понятих та не містить відображення ні руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , ні його зупинки працівниками поліції.

Рапорт поліцейського СРПП Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Сидорика А. від 04 травня 2026 року, як і інші документи (розписки про відсторонення та передачу керування іншій особі) за вказаних обставин не може бути беззаперечним доказом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зважаючи на те, що такі складені без участі ОСОБА_1 (докази цьому відсутні) та відсутності інших доказів, які могли б підтвердити факт керування та зупинки останнього за кермом автомобіля.

Крім того, з матеріалів справи та долученого відеозапису неможливо встановити доведеність обставин, викладених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як і факту відмови ОСОБА_1 пройти такий огляд.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що він не керував транспортним засобом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 автомобілем та допущення ним порушень ПДР, чи інших дій, за які його транспортний засіб слід було зупинити, у зв`язку із чим, та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи стосовно нього не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

В свою чергу, жодними доказами не підтверджується і факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Так, на наявному в матеріалах справи відеозаписі «export-aj3xh» об`єктивно відсутня фіксація події та обставин адміністративного правопорушення навіть в мінімальному обсязі, достатньому для встановлення події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а міститься лише фіксація подій щодо вилучення невідомої речовини у ОСОБА_1 працівниками правоохоронних органів із залученням понятих.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частини 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП - закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя