Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №159/6180/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/6180/25 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/1056/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів – Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

03 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 15.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200147198 щодо кредитування.

20 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором, Додатком до договору відповідно до реєстру кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 року №7_БМ про відступлення права вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.

Станом на 13.08.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 200147198 від 15.11.2014 року становить 37987,66 грн, з яких: 11896,86 грн - заборгованість за кредитом; 26090,80 грн - заборгованість за відсотками. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 3415,76 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 8306,55 грн. Загальний розмір заборгованості становить 49709,97 грн.

Виходячи з невиконання відповідачем умов договору, позивач просить поновити строк позовної давності для подання позову, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200147198 від 15.11.2014 року у загальному розмірі 49709,97 грн, яка складається з: суми заборгованості 37987,66 грн, суми інфляційних втрат 8306,55 грн, суми 3% річних - 3415,76 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200147198 від 15.11.2014 року у загальному розмірі 15 568 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) гривень 94 копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 11 896,86 грн; суми інфляційних втрат 2 601,36 грн; суми 3% річних 1 070,72 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 758 (сімсот п`ятдесят вісім) гривень 68 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що суд не взяв до уваги пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом. Рішення ухвалено на підставі неналежних та недопустимих доказів та не містить посилань на первинні документи.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 02 вересня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору належить скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, в решті вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення.

Судом встановлено, що 15.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200147198 щодо кредитування.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12250,00 грн, з встановленим строком користування з 15.11.2014 року по 15.11.2019 року, а Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно заяви (оферти) № 200147198 від 15.11.2014 року: максимальна ставка по ліміту 58.8% річних, реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку його дії - 89,56 %. Абсолютне подорожчання кредиту в грошовому виразі із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку його можливої дії - 24568,53 грн.

Підтвердженням укладення договору є: заява (оферта) № 200147198 від 15.11.2014 року; анкета №912489 від 15.11.2014 року; заява про відкриття поточного рахунку із зразками підпису від 06.04.2016; довідка про умови кредитування та орієнтовну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту.

20 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за цим Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.

Відповідно до витягу з реєстру права вимоги (додаток № 1) до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200147198 від 15.11.2014 року в сумі 37 987,66 грн, з яких: 11896,86 грн - заборгованість за кредитом; 26 090,80 грн - заборгованість за відсотками, (порядковий номер 24813).

Згідно розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 200147198 від 15.11.2014 року, інфляційних втрат та 3% річних, основна сума заборгованості за договором за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 становить 49 709,97 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 (набрала законної сили 01 липня 2021 року) апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 до договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2 та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та додатках до нього.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 66483131 від 29 грудня 2022 року, виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12 липня 2021 року, виданого Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2, закінчено у зв`язку виконанням вимог виконавчого документа приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А., в повному обсязі.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 66491947 від 17 січня 2023 року, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А. М., виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12 липня 2021 року, виданого Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2, закінчено згідно заяви стягувача за вхідним № 23 від 17 січня 2023 року, в якій зазначено, що станом на 23 грудня 2022 року боржником фактично у повному обсязі виконано умови виконавчого документа.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів та сплати процентів не виконав, в передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11 896,86 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками з огляду на те, щострок дії договору закінчився 15.11.2019 року, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки припиняється, проте позивач надав суду загальний розрахунок заборгованості за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року без визначення щомісячних платежів, що позбавило суд можливості розрахувати суму заборгованості в межах строку дії договору.

Рішення в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами не оскаржується, а тому не переглядається судом апеляційної інстанції на законність та обґрунтованість.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора при цьому згідно з частиною другою статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення сплати основного боргу.

Згідно із п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Розглядаючи вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 306,55 грн та 3% річних у розмірі 3 415,76 грн за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з наданим позивачем розрахунком, вказані суми були обчислені виходячи із загального розміру заборгованості 37 987,66 грн, який складався як з тіла кредиту (11 896,86 грн), так і з відсотків (26 090,80 грн) в стягненні яких судом відмовлено, а тому провів власний розрахунок відповідно до якого сума інфляційних втрат становить 2601,36 грн (11896,86 грн х 1,21866444 - 11896,86), сума 3% річних становить 1070,72 грн (11896,86х3%х1095)/365), який є правильним.

Отже, суд першої інстанції частково задовольняючи позов ТОВ «Діджи Фінанс», обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, наявність у позичальника заборгованості за цим договором та право позивача на стягнення заборгованості за кредитом, тому дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного судом.

Будь-яких доказів, які б спростовували зазначені обставини або свідчили б про погашення кредитної заборгованості відповідач суду не надав.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність належних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення перерахування кредитором коштів є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Апеляційним судом у справі, що переглядається встановлено, що на підтвердження надання відповідачу кредиту позивач подав Довідку про умови кредитування та орієнтовну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту від ПАТ «Банк Михайлівський» щодо здійснення переказу грошових коштів, як доказ перерахування кредитних коштів на ім`я ОСОБА_1 перерахувало на номер платіжної картки НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 12 250,00 грн, Заяву (оферту) № 200147198 від 15.11.2014 року, Договір № 7_БМ від 20.07.2020, Виписку по особовим рахункам відповідача з 23.05.2016 по 27.07.2020 року грошових коштів, що є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів.

Доводи апеляційної скарги про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи установлення на всій території України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, при зверненні з позовом до суду позивач не пропустив строк позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору належить скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, в решті вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2026 рокупозов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором№ 200147198 від 15.11.2014 року задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 758 (сімсот п`ятдесят вісім) гривень 68 копійок.

Стягуючи судовий збір на користь позивача з відповідача, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що останній є особою з інвалідністю ІІ групи.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, як особа з інвалідністю ІІ групи, тому у суду першої інстанції були відсутні передбачені законом підстави стягувати з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 758 грн 68 коп.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат то з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб які їх понесли, пропорційно до задоволеної частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що відповідач відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю ІІ групи, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають компенсації за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, з огляду на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат не відповідає вимогам закону, тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його необхідно скасувати в частині стягнення судового збору з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційнийсуд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2026 року у цій справів частині стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору у розмірі 758 грн 68 коп. скасувати.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 758 (сімсот п`ятдесят вісім) гривень 68 копійок.

В решті рішення в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: