Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №137/962/26 — Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/962/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2026 представник ТОВ «ФК «Технофінанс» Кшуташвілі В.О. звернулася до суду через підсистему «Електронний суд» із вказаним позовом мотивуючи його тим, що 17.10.2024 між ТОВ «ФК «Технофінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання договору позики «ТехноСмарт» № 3503300737-048943. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано позику у розмірі 15 340,00 грн. зі строком повернення до 11.10.2025. ОСОБА_1 отримав позику у розмірі 15 340,00 грн. таким чином позивач свої позику зобов`язання виконав у повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 26.06.2026, утворилась заборгованість у розмірі 27 647,90 грн., що складається із заборгованості по тілу позики у розмірі 7 590,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 12 387,90 грн., борг штрафу 7 670,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «ФК «Технофінанс», що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відтак просили стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 27 647,90 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та 5 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача ТОВ ФК «Технофінанс» до судового засідання не з`явився, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся заздалегідь та належним чином (а.с. 35, 36).

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився. Подав до канцелярії суду клопотання, відповідно до якого просив розгляд справи провести у його відсутність. Позовні вимоги визнав частково. Заперечив проти стягнення штрафу у розмірі 7 670,00 грн, оскільки в Україні введено воєнний стан, під час дії якого нарахування штрафних санкцій за кредитом обмежено відповідно до законодавства України (а.с. 39).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши заяви сторін та матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст.77,81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 17.10.2024 між позивачем ТОВ «ФК «Технофінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики «ТехноСмарт» № 3503300737-048943 та електронним підписом одноразовим ідентифікатором «7MR3y9» підписано пропозицію ТОВ «ФК «Технофінанс» про укладення договору позики (а.с. 9-12).

Квитанцією від 17.10.2024 зазначається про отримання відповідачем коштів за договором на картковий рахунок (а.с. 15).

Як вбачається із розрахунку заборгованості по договору № 3503300737-048943 від 17.10.2024, складеної ТОВ «ФК «Технофінанс», відповідач ОСОБА_1 , після отримання позики, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором позики, внаслідок чого у нього станом на 23.04.2026 виникла заборгованість у сумі 27 647,90 грн., з яких заборгованість по тілу позики у розмірі 7 590,00 грн., процентах 12 387,90 грн., борг штрафу 7 670,00грн (а.с. 16-17).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання неналежне виконання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення 7 670,00 грн. штрафу, то зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції закону України № 2120-IX від 15.03.2022 р.) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення штрафу 7 670,00 грн.

Підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, оскільки відповідач в порушення умов позики № 3503300737-048943 від 17.10.2024 та вимог ст.ст. 526, 549, 530, 1050, 1054 ЦК України, своїх зобов`язань не виконав, що призвело до створення заборгованості перед позивачем, розмір якої становить 19 977,90 грн., що складається із: 7 590,00 грн. - заборгованість за позикою; 12 387,90 грн. - заборгованість за відсотками.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених позивачем, складає 2662,40 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 19 977,90 грн. * 100% : 27 647,90 грн. ціни позову = 72,25 %), тобто 72,25 % від суми сплаченого судового збору 72,25 % * 2662,40 грн:/100% = 1 923,58 грн), що складає 1 923,58 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 18), акту про прийняття-передачі наданих послуг (а.с. 19), квитанції (а.с. 20), позивач поніс 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У свою чергу 72,25 % від витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. складає 3 612,50 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 133, 137, 141,206, 209, 247, 263-268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс» (код ЄДРПОУ 43868852, місцезнаходження 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Глобинська, будинок 2, офіс 207/2) заборгованість за договором позики № 3503300737-048943 від 17.10.2024, у сумі 19 977,90 грн., 1 923,58 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 3 612,50 грн. у відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.