Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №129/2924/26 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/2924/26

Провадження по справі № 2/129/2471/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Капуша І.С., розглянувши без участі сторін та їх представників у місті Гайсині в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гайсинської міської ради Вінницької області про встановлення юридичного факту законного набуття права власності на житлову квартиру та визнання права власності на спадкове майно за законом,

Установив:

30.07.2026 р. ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гетьмана Андрія Валерійовича звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом до Гайсинської міської ради Вінницької області про встановлення юридичного факту законного набуття права власності на житлову квартиру та визнання права власності на спадкове майно за законом.

У позовній заяві представник позивача просить встановити юридичний факт законного набуття батьком позивача ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15.08.2007 р. на підставі рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради №213 «Про видачу ордерів військовослужбовцям Гайсинського гарнізону на заселення квартир в будинку АДРЕСА_2 » ОСОБА_2 , який проходив військову службу у Збройних Силах України, було видано ордер №1377 серії А на квартиру АДРЕСА_1 .

Після отримання квартири ОСОБА_2 вселився до неї та постійно проживав у ній до дня своєї смерті, використовував квартиру як постійне житло, утримував її в належному стані, оплачував житлово-комунальні послуги та здійснював за власні кошти її ремонт.

Разом з тим ОСОБА_2 за життя не зміг завершити документальне оформлення та державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру з незалежних від нього причин, пов`язаних із неналежним оформленням відповідними органами правового статусу житлового будинку, в якому розташована квартира.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після чого відкрилася спадщина.

ОСОБА_1 є сином померлого та спадкоємцем першої черги за законом. Після смерті батька він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, вчинив дії, спрямовані на його збереження та оформлення своїх спадкових прав, а також у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , однак оформити право власності на спірну квартиру в нотаріальному порядку не зміг у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на ім`я спадкодавця.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 05.08.2026 р. відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

13.08.2026 р. від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він зазначив, що проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на подані представниками сторін заяви суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та їх представників на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, надавши їм оцінку відповідно до ст.89 ЦПК України, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

15.08.2007 р. виконавчим комітетом Гайсинської міської ради прийнято рішення №213 «Про видачу ордерів військовослужбовцям Гайсинського гарнізону на заселення квартир в будинку АДРЕСА_2 », на підставі якого ОСОБА_2 було видано ордер №1377 серії А на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до змісту ордера він є єдиним документом, що надає право на вселення у зазначене в ньому жиле приміщення.

Після отримання зазначеного житла ОСОБА_2 вселився до квартири та до дня своєї смерті постійно проживав у ній, утримував квартиру, оплачував житлово-комунальні послуги, здійснював її ремонт та ніс інші витрати, пов`язані з утриманням житла.

З технічного паспорта на квартиру, виготовленого 03.10.2025 р., встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , є однокімнатною, має загальну площу 36,20 кв.м та житлову площу 17,90 кв.м.

Відповідно до довідки КП «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 08.10.2025 р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 29.12.2012 р. не зареєстровано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер у м. Гайсині Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 01.04.2025 р. Гайсинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №96.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 та відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України належить до спадкоємців першої черги за законом.

Після смерті батька ОСОБА_1 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, вчинив дії, спрямовані на його збереження та оформлення своїх спадкових прав, а також у встановлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса Савіцької Жанни Йосипівни із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим заведено спадкову справу №78/2025. Обставини звернення ОСОБА_1 за оформленням спадщини та його родинних відносин зі спадкодавцем також відображені у постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 . Відомості про інших спадкоємців, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину та претендують на спадкове майно відсутні.

16.01.2026 р. приватним нотаріусом Савіцькою Жанною Йосипівною винесено постанову №16/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Зі змісту зазначеної постанови встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначену квартиру йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують належність права власності на квартиру спадкодавцю.

У постанові нотаріус зазначив, що згідно з інформацією КП «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» право власності на квартиру не зареєстровано, а документ, який би підтверджував набуття ОСОБА_2 права власності на неї, відсутній, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку.

Таким чином, оформлення позивачем спадкових прав на спірне нерухоме майно в нотаріальному порядку виявилося неможливим через відсутність належного документального оформлення права власності спадкодавця на квартиру.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачені державні гарантії забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі двадцять років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вселився до спірної квартири не самовільно, а на підставі рішення уповноваженого органу та виданого відповідно до цього рішення ордера, законність видачі якого ніким не оспорювалася, а рішення, на підставі якого його видано, не скасовувалося та недійсним не визнавалося.

Після вселення ОСОБА_2 протягом тривалого часу відкрито, безперервно та добросовісно володів і користувався квартирою як своїм постійним житлом, утримував її, оплачував житлово-комунальні послуги та здійснював ремонт.

Доказів неправомірності вселення ОСОБА_2 до спірної квартири, самовільного зайняття ним житлового приміщення, скасування рішення про надання йому квартири або виникнення протягом часу його проживання спору щодо законності володіння та користування нею матеріали справи не містять.

Водночас завершити документальне оформлення та державну реєстрацію права власності на квартиру ОСОБА_2 за життя не зміг з незалежних від нього причин, пов`язаних із неналежним оформленням відповідними органами правового статусу житлового будинку.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.

Суд виходить з того, що недоліки в діяльності державних органів чи органів місцевого самоврядування щодо належного оформлення правового статусу житлового фонду не можуть покладати негативні наслідки на особу, якій відповідне житло було надано на законних підставах і яка внаслідок таких обставин була позбавлена можливості належним чином завершити документальне оформлення свого права.

Покладення на ОСОБА_2 , а після його смерті - на його спадкоємця, негативних наслідків неналежного документального оформлення житла, яке було законно надано спадкодавцю та перебувало у його тривалому законному володінні і користуванні, не відповідало б засадам справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому відсутність державної реєстрації права власності сама по собі за конкретних обставин цієї справи не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність відповідного права, якщо законність підстав його набуття підтверджена сукупністю належних та допустимих доказів.

Суд враховує, що ОСОБА_2 не вчиняв жодних неправомірних дій з метою заволодіння спірною квартирою. Житло було передане йому на підставі рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради та виданого відповідно до нього ордера, після чого він вселився до квартири та постійно проживав у ній до дня своєї смерті.

Доказів скасування рішення про надання ОСОБА_2 спірного житла, припинення його прав на квартиру, визнання незаконним набуття ним відповідного права або виникнення права власності на квартиру в іншої особи матеріали справи не містять.

Відповідачем обставини, на які посилається позивач, не спростовані, а представник Гайсинської міської ради Вінницької області у поданій до суду заяві прямо зазначив, що проти задоволення позову не заперечує.

Водночас відсутність заперечень відповідача сама по собі не є безумовною підставою для задоволення позову, а тому висновки суду ґрунтуються на самостійній оцінці всієї сукупності наявних у справі доказів.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 за життя на законних підставах набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , однак з незалежних від нього причин не завершив документальне оформлення та державну реєстрацію цього права.

З огляду на це вимога позивача про встановлення юридичного факту законного набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру в порядку спадкування за законом суд зазначає таке.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною п`ятою ст.1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , після смерті батька фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а також у встановлений законом строк вчинив необхідні дії для прийняття та оформлення спадщини.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , а відомостей про інших осіб, які прийняли спадщину та претендують на спірну квартиру, матеріали справи не містять.

Оскільки належне ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру не належить до прав, які припиняються зі смертю особи, відповідно до ст.1218 ЦК України воно увійшло до складу спадщини після його смерті.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 та фактично вступив в управління і володіння спадковим майном, набув право на спадкування належного спадкодавцю майна, у тому числі спірної квартири.

Разом з тим реалізувати це право шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину позивач не може, оскільки право власності ОСОБА_2 на квартиру за його життя не було належним чином документально оформлене та зареєстроване, що стало підставою для відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку застосовується у разі існування об`єктивних перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У цій справі існування такої перешкоди підтверджується постановою приватного нотаріуса Савіцької Жанни Йосипівни від 16.01.2026 р. №16/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а іншого позасудового способу оформлення права власності позивача на спірну квартиру за встановлених обставин немає.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За правилами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши кожний доказ окремо та всі докази у їх сукупності і взаємному зв`язку, суд вважає доведеними обставини законного набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, неможливості завершення ним за життя документального оформлення цього права з незалежних від нього причин, відкриття спадщини після його смерті, прийняття спадщини ОСОБА_1 , який фактично вступив в управління та володіння спадковим майном і є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, а також неможливості оформлення позивачем права власності на квартиру в нотаріальному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та достатніми доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.3, 15, 16, 328, 392, 1216-1218, 1220, 1261, 1268 ЦК України, ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 211, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Гайсинської міської ради Вінницької області про встановлення юридичного факту законного набуття права власності на житлову квартиру та визнання права власності на спадкове майно за законом - задовольнити.

Встановити юридичний факт законного набуття ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: