Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №756/10122/25 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/10122/25

Провадження № 2/756/731/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 серпня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,

секретаря судового засідання - Донеска А.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю на час відкриття спадщини, -

в с т а н о в и в :

I. Стислий виклад позиції позивача та відповідачів

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів, в обгрунтування якого зазначила, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності та є його місцем реєстрації.

Разом з тим, з 1986 року і до дня смерті спадкодавця позивач проживала однією сім`єю з ним та своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю, а також факт проживання спадкодавця на дату смерті за фактичним місцем проживання та факт його непроживання за адресою реєстрації.

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві позовні вимоги визнала в повному обсязі та просила такі задовольнити, а також підтвердила, що з 1986 року і до дня смерті спадкодавця ОСОБА_3 сторони проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 .

Також пояснила, що сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та витрати, а також взаємні права та обов`язки.

Відповідач Київська міська рада в особі представника Горбачової І.В. у відзиві проти позову заперечила в повному обсязі. Заперечення обґрунтовані тим, що позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження факту спільного проживання та ведення спільного побуту зі спадкодавцец. Відповідач також зазначає, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема, довіреність на ім`я ОСОБА_1 підтверджує лише короткий період і місце її посвідчення, а не факт постійного проживання протягом усього заявленого строку. Із посиланням на усталену практику Верховного Суду відповідач наполягає, що показання свідків не можуть бути єдиним, безумовним доказом факту постійного проживання і повинні оцінюватися лише в сукупності з іншими належними доказами, яких, на його думку, у справі недостатньо.

Крім того, представник відповідача зазначила про те, що станом на дату відкриття спадщини за адресою квартири, що входить до складу спадщини, був зареєстрований і фактично проживав сам спадкодавець. Відповідач звертає увагу на відсутність заповіту чи договору дарування спадкодавця на користь позивача, що, на його думку, свідчить про відсутність з боку спадкодавця волевиявлення щодо визначення позивача своєю спадкоємицею.

II. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду м. Києва підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 12 год. 30 хв. 24 серпня 2026 року.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Від учасників справи надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Разом з тим, у судовому засіданні від 1 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_2 позов визнала, зміст пояснень відповідача аналогічний змісту відзиву. Також ОСОБА_2 зазначила про те, що остання не заявляє самостійних вимог щодо спадщини померлого ОСОБА_3 .

В судовому засіданні від 14 травня 2026 року судом допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згідно з частиною 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

III. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12,13).

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що з квітня 1986 року позивач разом із відповідачем ОСОБА_2 та спадкодавцем ОСОБА_3 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 .

На підтвердження зазначених обставин у матеріалах справи наявні: довіреність за реєстровим № 385 від 23 травня 2023 року, видана ОСОБА_3 на ім`я позивача та посвідчена нотаріусом за адресою: АДРЕСА_2 , якою спадкодавець уповноважив ОСОБА_1 на ведення його пенсійних, банківських та поштових справ; квитанції про оплату комунальних послуг; договір № 91 від 2 липня 2024 року про надання ритуальних послуг та акт приймання-передачі таких послуг за договором № 91 від 2 липня 2024 року, за яким позивач організувала поховання спадкодавця ОСОБА_3 (а.с.14-17, 22-68).

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Згідно з відповіддю Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації № 104-5087 від 2 липня 2025 року станом на дату відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований лише ОСОБА_3 (а.с.21).

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру № 81193343 від 16 травня 2025 року інших спадкоємців за заповітом чи за законом попередніх черг, які прийняли б спадщину після смерті ОСОБА_3 , не встановлено (а.с.20).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили обставини, викладені позивачем, а саме постійне проживання ОСОБА_3 однією сім`єю з позивачем та відповідачем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 протягом більше 20 років та спільне ведення побуту.

IV. Норми права та мотиви їх застосування

Положеннями статті 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, зокрема, вільний вибір місця проживання.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Частиною 1 статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом пунктів 3.19 та 3.20 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №569/15147/17 (провадження №61-39308св18) вказав, що частина 3 статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Таким чином, для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 3 статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Згідно з частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини 2 статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: проживання однією сім`єю із спадкодавцем; на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особи проживали однією сім`єю.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна для спільного користування, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Самі лише показання свідків не є достатніми доказами про наявність у позивача із спадкодавцем сім`ї в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України (практика Верховного суду від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 24 червня 2021 року у справі №694/646/20, від 13 липня 2021 року у справі №522/10375/19).

Доказами спільного проживання можуть бути показання свідків, довідка ЖЕК або запис у будинковій книзі, відмітка в паспорті, наявність у спадкоємця свідоцтва про смерть та інших особистих речей і документів померлого, медичне обслуговування за спільною адресою, довідки з відповідних органів самоврядування про факт проживання однією сім`єю, трафіки мобільних телефонів, де буде видно, що особи ночували за однією адресою, тощо.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що воказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, а у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Отже, суд відхиляє доводи представника відповідача Київської міської ради щодо недоведеності факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю та ведення ними спільного побуту, оскільки такі спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.

Так, надані позивачем квитанції про оплату комунальних послуг стосуються квартири, яка належала спадкодавцю на праві власності та була його місцем реєстрації, тоді як сам спадкодавець фактично проживав однією сім`єю з позивачем та її матір`ю за іншою адресою.

За відсутності доказів того, що оплату зазначеної квартири здійснював сам спадкодавець або інша особа, суд вважає, що саме позивач здійснюючи оплату комунальних послуг за майно, яке не було місцем фактичного проживання сторін, а перебувало у власності спадкодавця, вела його фінансові справи та турбувалася про належне йому майно, що є характерним для близьких сімейних стосунків.

Довіреність за реєстровим № 385 від 23 травня 2023 року, посвідчена нотаріусом за адресою: АДРЕСА_2 , якою спадкодавець уповноважив позивача на ведення його пенсійних, банківських та поштових справ, зокрема на розпорядження належними йому грошовими коштами, відкриття та закриття рахунків у банківських установах, здійснення операцій за такими рахунками та отримання кореспонденції, свідчить про високий ступінь довіри спадкодавця до позивача.

На думку суду, такий обсяг наданих повноважень є нетиповим для сторонніх, формальних стосунків і за своїм характером притаманний саме близьким сімейним відносинам, а також підтверджує факт спільного проживання сторін за вказаною адресою станом на час посвідчення довіреності.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 послідовно та узгоджено між собою підтвердили обставини, викладені позивачем. Підстав для сумніву в достовірності показань свідків або в їх заінтересованості в результаті розгляду справи судом не встановлено.

Суд враховує усталену практику Верховного Суду, на яку посилається відповідач Київська міська рада, відповідно до якої показання свідків не можуть бути єдиним, безумовним доказом факту постійного проживання і повинні оцінюватися в сукупності з іншими належними доказами.

Водночас, у цій справі показання свідків не є єдиним доказом, а оцінюються судом у сукупності з квитанціями про сплату житлово-комунальних послуг, довіреністю, договором про надання ритуальних послуг та поясненнями відповідача ОСОБА_2 , які узгоджуються між собою й підтверджують одні й ті самі обставини, а тому наведена практика Верховного Суду не спростовує висновків суду в цій справі.

Суд також враховує визнання позовних вимог відповідачем ОСОБА_2 , яка як у відзиві, так і в судовому засіданні підтвердила обставини спільного проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю, ведення сторонами спільного господарства, наявність спільного бюджету та витрат, а також взаємних прав і обов`язків.

Сумнівів щодо добровільності визнання позову відповідачем у суду немає, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Разом з тим, суд зауважує, що встановлення окремого факту проживання спадкодавця саме за тією чи іншою конкретною адресою не має самостійного юридичного значення для вирішення цього спору в розумінні частини 1 статті 315 ЦПК України, оскільки право позивача на спадкування за статтею 1264 ЦК України обумовлюється встановленим судом фактом проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (перша позовна вимога), а не належністю конкретної адреси. Місце відкриття спадщини визначається за правилами статті 1221 ЦК України та в цій справі учасниками не оспорюється.

За таких обставин, з огляду на положення чинного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов у частині встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем ОСОБА_3 ,а у решті позовних вимог відмовити.

На підставі статтей 1216, 1217, 1218, 1220, 1258, 1259, 1264, 1268 ЦК України та керуючись статтями 12, 81, 89, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період з 1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНКОПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Київська міська рада (ЄДРПОУ - 22883141, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Хрещатик, 36).

Рішення складено 27 серпня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА