Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №753/22326/23 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22326/23

провадження № 1-кп/753/644/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисник ОСОБА_9 ,

обвинувачений ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023105020000184 від 28.01.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Миколаєва, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 К України,

встановив:

I. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_10 та визнане судом доведеним

[1] ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що 28 січня 2023 року, приблизно о 16 год. 05 хв., на блок-посту на вул. Лісова у м. Києві працівниками поліції зупинено автомобіль Hyundai, моделі Elantra, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 для перевірки документів відповідно до п.п. 3 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» та постанови КМУ «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» від 29.12.2021 № 1456, а саме у зв`язку з тим, що він перебував у місці здійснення спеціального поліцейського контролю, під час воєнного стану на всій території України, введеного на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VII, який на законну вимогу пред`явити документи, що свідчать про дозвіл на право керувати транспортним засобом, достовірно знаючи про те, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане на його ім?я - підроблене, пред`явив його, тим самим умисно, незаконно використав завідомо підроблений документ, який видається установою і надає право керувати транспортним засобом.

[2] Таким чином, ОСОБА_10 використав завідомо підроблений документ, тим самим, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.

II. Позиції сторін під час судового розгляду

2.1 Позиція сторони обвинувачення

[3] У судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. Свою позицію сторона обвинувачення обґрунтовувала тим, що вина обвинуваченого у використанні завідомо підробленого документа підтверджується наданими у судовому засіданні доказами, серед яких висновки експертиз. Прокурор вказував, що водійське посвідчення, яке були вилучене у ОСОБА_10 , має ознаки підробки та не відповідає встановленим зразкам документів, а показання ОСОБА_10 з приводу обставин його отримання не відповідають дійсності, оскільки встановлений законодавством порядок отримання, повернення та обміну посвідчення водія передбачає вилучення попереднього посвідчення під час отримання нового.

[4] Сторона обвинувачення вважала доведеними як факт використання підробленого документа, так і усвідомлення ОСОБА_10 його підробки, та просила призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки, й на підставі ст. 49 КК України звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

2.2 Позиція сторони захисту

[5] Захисник ОСОБА_9 наголошував, що для наявності складу цього кримінального правопорушення необхідним є доведення прямого умислу особи, тобто її усвідомлення того, що документ є підробленим, та використання такого документа саме як підробленого, однак сторона обвинувачення цього не довела.

[6] Захист посилався на те, що водійське посвідчення серії НОМЕР_3 з 1995 року перебувало у користуванні ОСОБА_10 , який вважав його справжнім, а у 2014 році він отримав нове пластикове посвідчення водія, яке є чинним та виданим компетентним державним органом. Крім того, не встановлено особу, яка виготовила підроблений документ, обставини та час його отримання, а також будь-яких дій ОСОБА_10 , спрямованих на його виготовлення чи придбання. Захист також звертав увагу на те, що відсутність відомостей про вилучення старого посвідчення під час отримання нового не може свідчити про винуватість обвинуваченого. На переконання сторони захисту, навіть встановлена експертизою підробка документа не доводить завідомості ОСОБА_10 щодо його підробки, а всі сумніви щодо доведеності вини мають тлумачитися на користь обвинуваченого. На підставі викладеного сторона захисту просила визнати недоведеним обвинувачення ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 358 КК України та ухвалити стосовно нього виправдувальний вирок.

[7] Обвинувачений ОСОБА_10 у своїй промові розкрив інформацію про те, що маючи підготовку розвідника, він мав можливість переховуватися, змінити зовнішність та замовити документи на інше ім`я. Проте він цього не робив і весь час перебував у м. Києві, займався пораненими військовослужбовцями та перебував у зоні бойових дій. Також він зазначив, що мав можливість не зупинятися на блокпосту ввечері 28 січня 2023 року, оскільки той був недостатньо охоронюваним, а він, маючи досвід розвідника та фах професійного вбивці, міг об`їхати перешкоду, адже знав всі шляхи на цій ділянці дороги. У підсумку обвинувачений підтримав позицію захисника щодо його виправдання та просив суд врахувати надані ним показання раніше.

ІІІ. Показання допитаних осіб

3.1 Показання свідка ОСОБА_11

[8] Свідок ОСОБА_11 суду показала, що на час подій вона обіймала посаду дільничної Національної поліції України. 28 січня 2023 року вона та її колеги перебували на чергуванні на блокпосту, де було зупинено автомобіль, яким керував ОСОБА_10 , з метою перевірки документів та встановлення можливого перебування останнього в розшуку. ОСОБА_10 надав їй водійське посвідчення, яке здалося їй підробленим, а тому вона одразу почала перевіряти ОСОБА_10 за наявними базами даних. Підозру у неї викликало те, що прізвище ОСОБА_10 було зазначено через літеру «ы», тобто російською мовою, а фотографія була надрукована, а не вклеєна. Також додала, що разом із нею чергувала працівниця прикордонної служби, водійське посвідчення якої було схожого зразка, однак відрізнялося від посвідчення ОСОБА_10 , у тому числі бланком.

[9] Після цього вона одразу викликала слідчо-оперативну групу та працівників патрульної поліції. У подальшому було встановлено, що на той час ОСОБА_10 мав пластикове водійське посвідчення нового зразка, однак воно було вилучене. У подальшому, з урахуванням зазначених обставин, вона склала рапорт, який долучено до матеріалів.

[10] На запитання прокурора вказала, що події відбувалися у Дарницькому районі, у лісі на Бориспільській трасі перед Бортничами. Вона перебувала на чергуванні разом із працівниками поліції та Національної гвардії України. ОСОБА_10 інших документів не надавав.

[11] На запитання захисника показала, що не пригадує даних працівниці прикордонної служби та її посади. У неї викликало підозру те, що водійське посвідчення ОСОБА_10 було кілька разів заламіноване, а щодо фотографії ОСОБА_10 вказала, що вона була надрукована. Також на посвідченні не було жодних голограм. Пізніше, коли приїхали працівники патрульної поліції, було встановлено, що пластикове водійське посвідчення ОСОБА_10 було вилучене у зв`язку з великою кількістю адміністративних стягнень. Деталі оформлення матеріалів стосовно ОСОБА_10 працівниками патрульної поліції та слідчо-оперативної групи їй невідомі.

3.2 Показання свідка ОСОБА_12

[12] Свідок ОСОБА_12 суду показав, що працював спеціалістом-криміналістом у Дарницькому УП ГУНП у м. Києві. Йому надійшов виклик, а тому він у складі слідчо-оперативної групи прибув на блокпост з приводу виявлення підробленого водійського посвідчення. Коли вони прибули на місце, дізнавач відбирала пояснення у ОСОБА_10 , а він у свою чергу готував камеру для фіксації проведення процесуальних дій. Надалі за участю понятих водійське посвідчення було вилучено та упаковано.

[13] На запитання прокурора вказав, що вони виїжджали до Дарницького району, на блокпост, розташований у лісі. Які саме ознаки підробки були на водійському посвідченні, свідок не пригадав.

[14] На запитання захисника вказав, що йому невідомо, чи затримувався ОСОБА_10 слідчо-оперативною групою.

3.3 Показання понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14

[15] Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що 28 січня 2023 року вночі він їхав разом із дружиною автомобілем, коли їх було зупинено на блокпосту в Дарницькому районі. Працівники поліції попросили їх бути понятими під час фіксації порушення, пов`язаного з виявленням підробленого посвідчення водія. У приміщенні Дарницького УП ГУНП у м. Києві вони із дружиною не перебували.

[16] Свідок ОСОБА_14 суду показала, що погано пригадує обставини події та лише повідомила, що їх із чоловіком зупинили працівники поліції на блокпосту в лісовій місцевості Дарницького району. Їх попросили бути понятими та підписати документи. Інших обставин події свідок не пригадала.

3.4 Показання обвинуваченого ОСОБА_10

[17] Обвинувачений ОСОБА_10 суду показав, що його старе водійське посвідчення було видане йому у 1995 році. Надалі у 1996 році, його було вилучено, як він стверджував, незаконно. Через такі незаконні вилучення було проведено службове розслідування, за результатами якого встановлено, що водійське посвідчення було вилучено безпідставно. Водійське посвідчення перебувало в матеріалах адміністративної практики, а після його повернення він встановив, що на ньому міститься відповідна відмітка, тому відмовився його отримувати. Після цього йому видали водійське посвідчення без зазначеної відмітки, яким він надалі користувався. Надалі у 2014 році, він отримав нове водійське посвідчення, а також додаткову категорію на право керування певними видами транспортних засобів. Після цього він керував автомобілем, маючи при собі два водійські посвідчення, і залежно від виду транспортного засобу пред`являв відповідне посвідчення.

[18] У січні 2023 року він їхав із Борисполя до Бортничів, де на блокпосту його зупинила жінка у військовій формі. Вона звернула увагу на те, що його водійське посвідчення було надруковане російською мовою, тому покликала працівницю поліції. Надалі вони оглянули автомобіль, викликали слідчо-оперативну групу та поїхали до Дарницького УП ГУНП у м. Києві, а водійське посвідчення у нього вилучили. Через кілька місяців його викликали до поліції, однак він відмовився прибувати без повістки. Пізніше, восени, його зупинили працівники поліції та повідомили, що він перебуває у розшуку, а далі вони поїхали до Дарницького УП ГУНП у м. Києві. Слідча повідомила, що вже зареєстровано кримінальне провадження за фактом підроблення посвідчення, після чого кримінальне провадження було направлено до суду.

[19] На запитання прокурора вказав, що коли його зупинили на блокпосту, він пред`явив водійське посвідчення старого зразка. Водійського посвідчення, яке він отримав у 2014 році, він із собою не мав. Навчання в автошколі він проходив у 1995 році в м. Миколаєві, а вдруге у 2014 році, також у м. Миколаєві.

[20] На запитання захисника вказав, що у січні 2023 року його зупинили у лісовій місцевості, однак якоїсь прив`язки до конкретної адреси чи будівель не було. Також зазначив, що належного пакування водійського посвідчення під час його вилучення не здійснювалося, а поняті приїхали пізніше, ніж розпочалися процесуальні дії. Щодо відмітки на старому посвідченні пояснив, що на ньому була літера «К» , яку було нанесено для того, щоб у разі зупинки працівники поліції розуміли необхідність притягнення його до відповідальності як водія. Вказав, що з 1995 року постійно пред`являв посвідчення старого зразка, коли його зупиняли працівники поліції, і жодних питань у них не виникало. На запитання щодо встановленого експертом факту підроблення його водійського посвідчення пояснив, що у 1995 році в адміністративній практиці могла мати місце підміна водійського посвідчення.

IV. Документи, речові докази та висновки експертиз, які були надані суду

[21] Рапорт ОСОБА_11 від 28.01.2023, відповідно до якого 28 січня 2023 року, о 16 год. 05 хв., на блокпосту під час перевірки документів у водія автомобіля «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_10 , виявлено посвідчення водія серії НОМЕР_3 , яке викликало підозру щодо його справжності, через що на місце події викликано слідчо-оперативну групу Дарницького УП ГУНП у м. Києві для подальшої перевірки.

[22] Протокол огляду місця події від 28.01.2023, проведеного на блокпосту на вул. Лісова у м. Києві за участю спеціаліста, ОСОБА_10 та понятих, згідно з яким під час огляду автомобіля «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_4 , а також наданого ОСОБА_10 посвідчення водія серії НОМЕР_3 , останнє було виявлено та вилучено, після чого упаковано до спеціального пакета № PSP1259058. До протоколу також долучено фототаблицю із зображеннями зазначеного посвідчення водія та відеозапис слідчої дії як додаток до протоколу.

[23] Висновок експерта № СЕ-19/111-23/6161-ДД від 08.02.2023, проведений судовим експертом Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_16 , встановлено, що бланк посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_10 не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що перебувають в офіційному обігу на території України. При цьому ознак внесення змін до первинного змісту документа шляхом додруковування, підчистки, травлення чи змивання не виявлено.

[24] Постанова дізнавача Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 09.02.2023 про визнання посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_10 речовим доказом.

[25] Cупровідний лист із додатком Головного сервісного центру МВС № 31/2860-3079-2023 від 15.02.2023 про надання інформації щодо відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі МВС, стосовно посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_10 . Додатком до листа надано відомості з відповідного реєстру щодо посвідчень водія, виданих на ім`я ОСОБА_10 , серед яких щодо посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 08.05.2014, та посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 28.07.1995.

[26] Супровідний лист Громадської організації «Товариство сприяння обороні України» (ТСО України) від 28.06.2023 № 131/02-50, яким повідомлено, що за результатами перевірки інформації щодо навчання ОСОБА_10 у 1995 році в організації ТСО України відомості про його навчання керуванню транспортним засобом у 1995 році в архіві Миколаївської обласної організації ТСО України відсутні.

[27] Супровідний лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Миколаївській області від 05.07.2023, яким надано інформацію щодо посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_10 . Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру МВС, зазначене посвідчення видане 28.07.1995 органом ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області, на час його видачі написи російською мовою виконувались. Зазначається, що посвідчення наразі є недійсним, у 2008 році було вилучене у зв`язку із систематичним порушенням ПДР та 25.07.2008 повернуте після складання теоретичного іспиту. Також повідомлено про видачу ОСОБА_10 08.05.2014 посвідчення водія серії НОМЕР_5 у зв`язку з відкриттям вищої категорії, яке на теперішній час є дійсним, а посвідчення серії НОМЕР_3 у зв`язку з обміном підлягало знищенню після закінчення строку зберігання відповідних матеріалів.

[28] Постанова прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 від 05 вересня 2023 року про оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_10 та зупинення досудового розслідування стосовно нього.

[29] Постанова дізнавача Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_17 від 05 грудня 2023 року про відновлення досудового розслідування у зв`язку із встановленням місцезнаходження ОСОБА_10

[30] Копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , де викладені його паспортні дані.

[31] Довідка Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» № 478141 від 24.05.2023, якою повідомлено, що ОСОБА_10 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

[32] Довідка директора КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня № 2» про те, що ОСОБА_10 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.

[33] Довідка УПП в м. Києві від 23.05.2023 за результатами перевірки за базами адміністративної практики стосовно ОСОБА_10 наведено відомості про численні факти притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.

[34] За клопотанням сторони захисту було проведено повторну комісійну судово технічну експертизи документів від 20.04.2026 № 9236/25-33, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України. За результатами дослідження експерти встановили, що бланк посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_10 за своїми характеристиками не відповідає зразкам аналогічних документів, що перебувають в офіційному обігу, всі реквізити бланка виконані за допомогою повноколірного знаксинтезуючого пристрою із лазерною технологією друкування, а зміни шляхом підчистки, додруковування, травлення або змивання до реквізитів посвідчення не вносилися і їх зміст є первинним.

V. Мотиви із яких виходив суд при ухваленні обвинувального вироку

[35] У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (ст.ст. 91, 92 КПК України).

[36] Обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.

[37] Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).

[38] Відповідно до вимог ст. 85 КПК України належним є доказ, який прямо чи не прямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

[39] Згідно з вимогами ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

[40] Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (ст. 94 КПК України).

[41] Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

[42] Статтею 358 КК України передбачено кримінальну відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

[43] Суспільна небезпечність цього кримінального правопорушення полягає у протиправному зміненні статусу юридичної чи фізичної особи за рахунок придбання підроблених офіційного документа, бланка, штампа, печатки, що не тільки порушує нормальну діяльність органів державної влади, органів самоврядування, підприємств, установ, організацій, а й може завдати істотної шкоди правам і законним інтересам фізичних та юридичних осіб, сприяє вчиненню інших більш тяжких злочинів.

[44] ОСОБА_10 ставиться у провину використання завідомо підробленого документа, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

[45] Щодо елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, то всі вони встановлені судом у цьому провадженні та є наступними.

5.1 Об`єкт та об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України

[46] Безпосереднім об`єктом цього кримінального правопорушення є законний порядок користування документами.

[47] Предметом кримінального правопорушення є посвідчення або інший офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків.

[48] Посвідчення - це документ, який посвідчує особистість володільця, його право та (або) правовий статус (посвідчення: особи, інваліда війни, пенсійне та ін.), виданий (виготовлений) з метою використання.

[49] Посвідчення особи - офіційний документ установленого зразка, що посвідчує особу власника, якому він виданий.

[50] Вид і призначення посвідчення особи, порядок його видачі й чинність визначаються відповідними нормативними актами, прийнятими органами державної влади, зрідка - окремими установами, підприємствами, організаціями.

[51] За видами посвідчення особи поділяють на: загальнодержавного користування і призначення (наприклад, паспорт громадянина України); що посвідчують статус особи (наприклад, посвідчення особи народного депутата України, військовий квиток); що видається у зв`язку з виконанням службових чи професійних обов`язків (наприклад, посвідчення водія); які наділяють власника відповідними правами.

[52] Посвідчення особи розрізняються також за дією у часі (тимчасові або постійні) і просторі (чинні на всій території України або діють на обмеженій території), за повноваженнями, якими наділяється власник.

[53] У цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення доводила, що ОСОБА_10 використав завідомо підроблений документ посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане на його ім`я.

[54] Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», посвідчення водія є документ, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

[55] Таким чином, посвідчення водія є офіційним документом, який надає його власнику право на керування транспортними засобами, а тому за своїми юридичними властивостями належить до предмета кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

[56] Підробка документа, який є предметом кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні, підтверджується наступним.

[57] Так, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-23/6161-ДД від 08 лютого 2023 року, проведеного судовим експертом Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_16 , бланк посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_10 , не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що перебувають в офіційному обігу на території України.

[58] Під час судового розгляду експерт ОСОБА_16 за клопотанням сторони захисту була допитана та підтвердила викладені у висновку результати проведеного дослідження в повному обсязі.

[59] Поміж цього, за клопотанням сторони захисту під час судового слідства було проведено повторну комісійну судову технічну експертизу документів від 20 квітня 2026 року № 9236/25-33. Відповідно до висновку експертів, встановлено, що бланк посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_10 , за своїми характеристиками не відповідає зразкам аналогічних документів, що перебувають в офіційному обігу.

[60] Отже, результати первинної та повторної комісійної судових технічних експертиз документів є тотожні між собою та підтверджують, що посвідчення водія серії НОМЕР_3 за своїми технічними характеристиками та способами виготовлення не відповідає встановленим зразкам аналогічних документів, що перебувають в офіційному обігу на території України.

[61] Об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає у використанні завідомо підробленого документа може бути вчинене одним із двох способів: 1) пред`явлення документа, 2) подання документа.

[62] При пред`явленні документа суб`єкт, видаючи підробку за справжній документ, знайомить з його змістом інших осіб. У цьому випадку такий документ залишається у володінні винного. Подання завідомо підробленого документа також передбачає, що певне коло осіб ознайомлюється з його змістом, але цей документ не залишається у винного, а передається уповноваженим особам для посвідчення тих чи інших фактів.

[63] Використання завідомо підробленого документа є закінченим кримінальним правопорушенням з моменту, коли документ пред`явлено або подано винним незалежно від того, чи вдалося йому досягти поставленої мети.

[64] У цьому кримінальному провадженні судом встановлено, що ОСОБА_10 , будучи зупиненим працівниками поліції на блокпосту на вул. Лісовій у м. Києві, пред`явив їм посвідчення водія серії НОМЕР_3 .

[65] Зазначені обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також показаннями самого обвинуваченого, який не заперечував обставин пред`явлення ним працівникам поліції зазначеного посвідчення водія.

[66] А тому суд визнає доведеним факт пред`явлення ОСОБА_10 посвідчення водія серії НОМЕР_3 працівникам поліції.

[67] Таким чином, обвинувачений ОСОБА_10 використав зазначений документ шляхом його пред`явлення, що відповідно до наведених вище положень вказує на наявність об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

5.2 Суб`єкт та суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України

[68] Суб`єкт використання завідомо підробленого документа - фізична осудна особа, якій на момент вчинення кримінального правопорушення виповнилося 16 років.

[69] Судом встановлено, що ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаєві. Під час встановлення особи обвинуваченого у судовому засіданні ОСОБА_10 особисто підтвердив вказану дату свого народження.

[70] Отже, на момент вчинення інкримінованого йому діяння ОСОБА_10 досяг сорока шестирічного віку.

[71] Відповідно обвинувачений ОСОБА_10 досяг віку, з якого відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України може наставати кримінальна відповідальність.

[72] Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_10 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, що вказує про відсутність відомостей про будь-які розлади психіки у ОСОБА_10 , пов`язані із вживанням психоактивних речовин, які б могли призвести до порушення свідомості та вплинути на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

[73] Поведінка ОСОБА_10 під час судового розгляду також не давала підстав вважати, що він не здатний усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Він орієнтується в обставинах кримінального провадження, надав змістовні пояснення, користувався процесуальними правами та взаємодіяв з іншими учасниками кримінального провадження та судом.

[74] Наведене переконує суд, що під час вчинення інкримінованого діяння, ОСОБА_10 усвідомлював характер своїх дій та керував ними, тобто був осудний у розумінні ч. 1 ст. 19 КК України.

[75] Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_10 відповідає загальним ознакам суб`єкта кримінального правопорушення, адже він є фізичною осудною особою, яка вчинила діяння, розцінене стороною обвинувачення як кримінальне правопорушення, у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, а ОСОБА_10 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

[76] Вказівка в диспозиції ч. 4 ст. 358 КК України на використання завідомо підробленого документа означає те, що особа, яка використовувала підроблений документ, знала про факт його підробки, тобто усвідомлювала не справжність такого документа.

[77] Відтак, кримінальне правопорушення вчиняється з прямим умислом.

[78] При цьому мотив і мета кримінального правопорушення для кваліфікації значення не мають.

[79] Як уже встановлено судом, ОСОБА_10 пред`явив працівникам поліції посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане на його ім`я, яке відповідно до висновків проведених у кримінальному провадженні судових експертиз є підробленим.

[80] У судовому засіданні обвинувачений та його захисник наполягали на тому, що ОСОБА_10 не був обізнаний про підробку зазначеного документа. На обґрунтування такої позиції обвинувачений пояснював, що після отримання у 2014 році нового посвідчення водія старе посвідчення у нього не вилучили, а тому він продовжував користуватися обома посвідченнями та залежно від виду транспортного засобу, яким керував, пред`являв одне з них.

[81] Разом із тим, наведена версія обвинуваченого спростовується дослідженими судом документами, а також відомостями щодо порядку видачі та обміну посвідчень водія, який діяв на відповідний час.

[82] Так, суд встановив, що протягом свого життя ОСОБА_10 отримував посвідчення водія двічі у 1995 році посвідчення водія серії НОМЕР_3 та 08 травня 2014 року посвідчення водія серії НОМЕР_5 у зв`язку з відкриттям вищої категорії.

[83] При цьому з відповіді Головного сервісного центру МВС України, що містить відомості про історію видачі посвідчень водія ОСОБА_10 , вбачається, що посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане йому 28 липня 1995 року, було здане на зберігання.

[84] Як вбачається з відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Миколаївській області, при видачі ОСОБА_10 08 травня 2014 року посвідчення водія серії НОМЕР_5 посвідчення водія серії НОМЕР_3 було вилучене у зв`язку з його обміном на нове посвідчення водія. При цьому станом на час надання відповіді (05 липня 2023 року) посвідчення водія серії НОМЕР_3 було знищене у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання відповідних матеріалів.

[85] Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» (у редакції чинній на травень 2014 року), пунктом 25 було передбачено, що під час отримання нового посвідчення водія вилучається посвідчення водія, що підлягає обміну.

[86] Отже, наведене нормативне положення узгоджується з інформацією, наданою органами МВС, та підтверджує, що під час отримання ОСОБА_10 08 травня 2014 року нового посвідчення водія серії НОМЕР_5 його попереднє посвідчення водія серії НОМЕР_3 підлягало вилученню.

[87] Таким чином, твердження ОСОБА_10 про те, що після отримання нового посвідчення водія у 2014 році посвідчення серії НОМЕР_3 залишилося у нього та він продовжував користуватися обома посвідченнями, суперечить як встановленому на той час нормативному порядку обміну посвідчень водія, так і відомостям, наданим органами МВС.

[88] Крім того, важливе значення для оцінки доводів обвинуваченого має встановлена судовою експертизою невідповідність вилученого у нього посвідчення водія серії НОМЕР_3 справжнім бланкам аналогічних документів відповідного зразка.

[89] Так, відповідно до висновку повторної комісійної судової технічної експертизи документів від 20 квітня 2026 року № 9236/25-33, під час порівняння досліджуваного бланка посвідчення водія зі зразками аналогічних документів, що перебувають в інформаційно-довідковій базі КНДІСЕ, встановлена його невідповідність за способом друкування реквізитів бланка, серії посвідчення та його номера, а також за ультрафіолетовими та інфрачервоними властивостями бланка. Експертами було вказано, що реквізити досліджуваного документа виконані лазерним способом друкування, тоді як у справжніх зразках відповідного виду документів застосовувалися інші способи друкування.

[90] А отже, посилання обвинуваченого на те, що він не був обізнаний про підробку пред`явленого ним посвідчення водія, спростовуються вище наведеним.

[91] З цього суд висновує, що станом на січень 2023 року посвідчення серії НОМЕР_3 не могло перебувати у володінні ОСОБА_10 , а відтак пред`явлений ним документ не міг бути тим самим посвідченням, яке він законно отримав у 1995 році.

[92] Посилання захисника на те, що стороною обвинувачення не встановлено особу, яка виготовила підроблений документ, не вказує про недоведеність винуватості ОСОБА_10 у його використанні.

[93] Для притягнення до кримінальної відповідальності особи за використання підробленого документу не обов`язково встановити, хто саме виготовив такий документ, яким чином і чи притягувалася така особа до кримінальної відповідальності за вчинене (постанова ККС ВС у справі № 161/9346/19 від 16 квітня 2024 року).

[94] Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_10 діяв із прямим умислом, усвідомлюючи підробку пред`явленого документа, що очевидно з його свідомого вибору пред`явити працівникам поліції саме підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_3 .

[95] Захисник ОСОБА_9 також посилався на нелогічність поведінки ОСОБА_10 , який, за наявності отриманого у 2014 році нового посвідчення водія, під час зупинки працівниками поліції пред`явив посвідчення старого зразка 1995 року.

[96] Суд погоджується з такими доводами захисника та вважає їх обґрунтованими.

[97] У свою чергу, як вказала свідок ОСОБА_11 , на момент зупинки ОСОБА_10 28 січня 2023 року при ньому не було нового посвідчення водія, отриманого у 2014 році, оскільки зазначене посвідчення було вилучене через численні адміністративні правопорушення, що також підтвердив сам ОСОБА_10 під час допиту.

[98] Тому пред`явлення саме старого посвідчення водія за відсутності при ньому нового, узгоджується з висновком суду про усвідомлення ОСОБА_10 факту використання документа, який відповідав ознакам підробленого.

[99] Відтак, у діях ОСОБА_10 наявні всі елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

VІ. Підсумок

[100] Правозастосування - це здійснювана у процесуальному порядку діяльність суду, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб`єктів і конкретних випадків в акті застосування норм права.

[101] Суд може постановити обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом, тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

[102] Так, однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України). Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК України).

[103] Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з`ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Щодо сторони захисту, то це право забезпечується також і пунктом «d» частини 3 статті 6 Конвенції про захист людських прав та засадничих свобод, щодо якого Європейський суд з прав людини зазначав, що до того, як визнати особу винуватою, усі докази проти неї мають зазвичай бути представлені в її присутності під час публічного розгляду з метою надати можливість для спростування. Виключення з цього принципу є можливими, але не можуть порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна та відповідна можливість викликати та допитати свідка проти нього, або коли свідок надає показання, або на наступних етапах провадження.

[104] Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

[105] Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення оголосила й прокоментувала надані письмові матеріали та продемонстувала суду під час засідання докази, зібрані у провадженні, отже подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

[106] Підсумовуючи, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України є доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

[107] Суд остаточно визначає кримінально-правову кваліфікацію дій, яка має надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.

[108] Суд кваліфікує дії ОСОБА_10 як використання завідомо підробленого документа, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

[109] З урахуванням викладеного, суд переходить до вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_10

VII. Призначення покарання

[110] Положення КК України встановлюють, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

[111] Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст.ст. 50, 65 КК України).

[112] Варто вказати, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

[113] Однак, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню та передбачає, що покарання має бути домірним вчиненому.

[114] Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії триваючого кримінального проступку, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину заперечив повністю), особу обвинуваченого, а саме: зрілого віку, з вищою освітою, неодружений, є батьком чотирьох дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

[115] Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, у цьому кримінальному провадженні судом не встановлено.

[116] Санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

[117] З урахуванням особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд дійшов до переконливого висновку, що призначення покарання у мінімальному розмірі не є можливим.

[118] Відтак, суд погоджується із запропонованим прокурором покаранням у виді пробаційного нагляду на строк два роки, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_10 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

[119] Сторона обвинувачення також у судових дебатах просила суд звільнити ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

[120] Насамперед необхідно зазначити, що ухвалами від 19 травня 2026 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136967166) та 11 червня 2026 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138841475) суд відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

[121] З огляду на те, що сторона обвинувачення не спромоглася ознайомитися з ухваленими судом у цьому кримінальному провадженні судовими рішеннями, суд змушений втретє у цьому кримінальному провадженні підняти питання щодо строків давності, хоча навіть сама сторона захисту у судових дебатах більше не порушувала питання про їх закінчення.

[122] Так, мотиви суду ґрунтувалися на тому, що, хоча на момент постановлення зазначених ухвал із дня вчинення інкримінованого ОСОБА_10 кримінального проступку (28 січня 2023 року) минув трирічний строк, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, встановлені під час судового розгляду обставини вказували на ухилення ОСОБА_10 від органів досудового розслідування, що відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України зумовлювало застосування загального п`ятирічного строку давності.

[123] Судом встановлено, що після повідомлення ОСОБА_10 про підозру 28 серпня 2023 року постановою дізнавача від 05 вересня 2023 року досудове розслідування було зупинено, а ОСОБА_10 оголошено в розшук у зв`язку з невстановленням його місцезнаходження, неявкою за викликами органу досудового розслідування без повідомлення причин такої неявки, зміною місця проживання та засобів зв`язку.

[124] Досудове розслідування було відновлено лише 05 грудня 2023 року після встановлення місцезнаходження ОСОБА_10

[125] При цьому судом враховано, що зазначені обставини стороною захисту під час всього судового розгляду не заперечувалися, постанови про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_10 в розшук не оскаржувалися, а захисник під час розгляду відповідних клопотань підтвердив перебування обвинуваченого в розшуку протягом трьох місяців.

[126] Враховуючи встановлений факт ухилення ОСОБА_10 від органів досудового розслідування, суд керувався незмінними понад двадцять років положеннями КК України, чинними на час вирішення питання про застосування строків давності, та дійшов висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України у цьому кримінальному провадженні підлягає застосуванню не трирічний строк давності, визначений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а загальний п`ятирічний строк давності.

[127] Отож, як тоді, так і станом на день ухвалення вироку у вересні 2026 року передбачений ч. 2 ст. 49 КК України п`ятирічний строк давності притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку не закінчився, а відтак підстав для звільнення ОСОБА_10 від покарання суд не вбачає.

VIII. Інші питання, які слід вирішити суду

[128] Запобіжний захід під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 не обирався. Питання про обрання запобіжного заходу під час судового розгляду перед судом не порушувалося.

[129] Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь держави.

[130] Долю речових доказів у провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

[131] Арешт майна у цьому кримінальному провадженні не накладався.

[132] Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення, керуючись статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

1. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_10 такі обов?язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання у виді пробаційного нагляду слід обчислювати з дня постановки ОСОБА_10 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 не обирався.

2. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь держави витрати, здійснені під час досудового розслідування, за проведення експертиз (висновок експерта № СЕ-19/111-23/6161-ДД від 08.02.2023) в розмірі 755,12 грн та (висновок експерта № 9236/25-33 від 20.04.2026) у розмірі 18 252,54 грн.

Загалом у сумі 19 007,66 грн.

3. Речовий доказ: посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_10 , зберігати у матеріалах судової справи.

4. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах судової справи протягом всього часу їх зберігання.

5. Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1