Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №911/2743/25 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа № 911/2743/25

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем»

про стягнення 118 037,08 гривень

за участю представниці позивача Юрченко Н.П. (самопредставництво) та представника відповідача Ісакова Д.Г. (довіреність б/н від 08.01.2026)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.08.2025 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний суд" (далі – підсистема «Електронний суд») у формі електронного документа до Господарського суду Київської області подано позовну заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі – ДП «МА«Бориспіль»/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем» (далі – ТОВ «Смарт Логістик Систем»/відповідач) про стягнення 118 037,08 грн, у тому числі:

- 103 036,15грн основного боргу;

- 11 276,94 грн пені;

- 1 102,78 грн 3% річних;

- 2 621,21грн інфляційних втрат.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.09.2025 у справі №911/2743/25 прийняв позовну заяву ДП «МА«Бориспіль» до розгляду та відкрив провадження, призначив розгляд цієї справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 06.10.2025.

26.09.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Смарт Логістик Систем» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач повідомив причини пропуску строку для подання таких заперечень - постійні повітряні тривоги та періодичне відключення світла.

Також згідно з прохальною частиною вказаного вище відзиву відповідач просив зобов`язати позивача надати відповіді на відповідно поставлені у такому відзиві питання.

Приписами статті 90 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п`ять днів до першого судового засідання.

Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання:

1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу;

2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;

3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

Отже, вказаними вище процесуальними приписами унормовано порядок як подання відповіді на питання, що здійснюється у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до першого судового засідання, так і повідомлення у той же строк про відмову у наданні такої відповіді.

З огляду вказаного вище, оскільки станом на момент заявлення відповідачем клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на питання останній не повідомив про відмову у наданні відповідей на поставлені питання, а строк для вчинення відповідних дій з надання відповіді або повідомлення про відмову у наданні відповіді не сплив, суд дійшов висновку про передчасність клопотання відповідача про зобов`язання надати відповіді та, власне, про відмову у задоволенні такого клопотання.

04.10.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП «МА«Бориспіль» надійшла відповідь на відзив.

В означеній відповіді позивач, зокрема, зазначив, що поставлені відповідачем питання не спростовують позовних вимог, не стосуються предмету спору та є аналогічними викладеним у відзиві доводам, а тому надання відповідей на такі питання є недоцільним.

Господарський суд Київської області ухвалами від 06.10.2025 та 28.10.2025 у цій справі відклав її розгляд, відповідно, на 28.10.2025 та 02.12.2025.

Водночас у судовому засіданні 28.10.2025 судом прийнято до розгляду подані сторонами відзив на позовну заяву та відповідь на відзив разом з долученими до них документами.

Господарський суд Київської області ухвалою від 02.12.2025 у цій справі відклав її розгляд на 13.01.2026.

09.01.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Смарт Логістик Систем» надійшли заперечення на подану позивачем відповідь на відзив разом з долученими до вказаних заперечень документами.

13.01.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП «МА«Бориспіль» надійшло клопотання, згідно якого позивач просив долучити до матеріалів цієї справи судову практику щодо аналогічних правовідносин - рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3649/23 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем» про стягнення заборгованості у розмірі 282489,00 грн (в т.ч. 196 846,39 грн основного боргу) за період травень 2022 року липень 2023 року договором від 01.03.2021 №02.5-14/1-543 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Господарський суд Київської області ухвалою від 13.01.2026 у цій справі перейшов до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження, а також, зокрема:

- призначив підготовче засідання на 26.01.2026;

- надав сторонам строк до 26.01.2026 для подання додаткових доказів по справі (за наявності); заяв та клопотань, які відповідно до статті 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності).

Господарський суд Київської області ухвалою від 26.01.2026 у цій справі відклав підготовче засідання на 02.03.2026.

Водночас протягом вказаного вище періоду через канцелярію Господарського суду Київської області від сторін надійшли такі заяви/пояснення:

- 23.01.2026 – заява ТОВ «Смарт Логістик Систем» про надання додаткових доказів у справі та, власне, долучені до такої заяви документи;

- 11.02.2026 – пояснення ДП «МА«Бориспіль» разом з долученими до таких пояснень документами.

У підготовчому засіданні 02.03.2026 вказані вище заяву та пояснення сторін разом з доданими до них документами судом прийнято до розгляду.

Також суд дійшов висновку про прийняття до розгляду поданих обома сторонами 09.01.2026 та 13.01.2026 заперечення та клопотання з доданими до них документами.

Господарський суд Київської області ухвалою від 02.03.2026 у цій справі відклав підготовче засідання на 30.03.2026.

25.03.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Смарт Логістик Систем» надійшло клопотання, згідно якого відповідач просив долучити до матеріалів цієї справи постанову Північного апеляційного Господарського суду від 04.03.2026 у справі №911/3649/23.

Ураховуючи надані представником відповідача у підготовчому засіданні 30.03.2026 поясненння, судом прийнято до розгляду клопотання ТОВ «Смарт Логістик Систем» разом з долученою до такого клопотання копією постанови суду апеляційної інстанції у справі №911/3649/23.

Вказані висновки стосовно прийняття до розгляду усіх зазначених вище, поданих сторонами по суті спору заяв – відзиву/відповіді на відзив/заперечень/заяв/пояснень та доданих до них документів судом зроблено з огляду на перехід до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження, а також з метою повного та всебічного розгляду спору у цій справі, з урахуванням того, що:

- згідно частини 5 статті 13 ГПК України з метою дотримання принципу змагальності сторін при здійсненні судочинства господарський суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

- здійснюючи провадження у справі, суд повинен застосовувати принципи пропорційності (врахування конкретних обставин справи), справедливості, добросовісності та розумності, зокрема слід враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури;

- поважність причин подання відзиву не у строк оцінюється за внутрішнім переконанням під час вчинення відповідної процесуальної дії, тоді як наявність саме об`єктивних причин пропуску відповідно встановленого строку не є кваліфікуючою при реалізації судом відповідних дискреційних повноважень;

- обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів;

- усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Господарський суд Київської області ухвалою від 30.03.2026 закрив підготовче провадження у цій справі та призначив її до розгляду по суті на 05.05.2026.

Господарський суд Київської області ухвалами від 05.05.2026 та 23.06.2026 у цій справі оголосив перерву у судовому засіданні до 23.06.2026 та 01.09.2026 відповідно.

У судовому засіданні 01.09.2026 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким

УСТАНОВИВ:

01.03.2021 між ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» як балансоутримувачем та ТОВ «Смарт Логістик Систем» як орендарем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-543 (далі – договір №02.5-14/1-543) разом з підписаним до такого договору протоколом розбіжностей, відтак 28.04.2021 та 18.06.2021 до вказаного договору стронами укладено додаткові угоди №№1 та 2, відповідно.

Відповідно до підпункту 1.1.1. пункту 1.1. договору №02.5-14/1-543, в редакції протоколу розбіжностей, у зв`язку з укладенням між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та орендарем договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №2359 від 20.01.2021 (далі – договір оренди), за яким орендар отримав в строкове платне користування частину приміщення №1.1.4 площею 5,0 кв.м. на 1-му поверсі терміналу «D» (далі - майно або приміщення/площа) балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги, перелік, вартість (ціну) яких визначено додатком №1 до договору (далі – послуги).

Зокрема відповідно до пунктів 1, 2, 3 та 8 Таблиці №1 (додатку №1 до договору), в редакції додаткової угоди №1, сторонами погоджено такі послуги і їх вартість:

- постачання теплової енергії за 1 Гкал – 2 350,00 грн без ПДВ за 5,0 кв.м.?0,35 Гкал;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за місяць – 50,00 грн без ПДВ за 6 працівників;

- вода, використана для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно за місяць – 4,00 грн без ПДВ за 5,00 кв.м;

- створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» - розмір плати залежить від фактичного використання майна та дорівнює 5% від чистого доходу, але не менше 10 000,00 грн (без ПДВ), отриманого від діяльності в орендованому майні, на підставі довідки про доходи за звітний місяць (далі також – створення передумов здійснення господарської діяльності).

Так, за змістом пункту 1 додаткової угоди №1 до договору №02.5-14/1-543 сторони домовились викласти таблицю №1 додатку №1 у відповідній редакції у зв`язку із тим, що 12.01.2021 орендар розпочав господарську діяльність в орендованому майні з метою надання послуг з організації продажу продукції операторів мобільного стільникового зв`язку України (Vodafon, Lifecell, Київстар) та сервісного обслуговування пасажирів в аеропорту згідно з вимогами мобільного зв`язку України.

Відповідно до пунктів 1.3., 3.2.6., 7.1. договору №02.5-14/1-543, в редакції протоколу розбіжностей, сторони погодили, зокрема, такі умови:

- розмір оплати за послуги залежит від фактичного їх об`єму, тарифів та витрта балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України;

- орендар зобов`язується щомісяця, з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача, зокрема, рахунок, акт;

- датою отримання рахунку та акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання;

- сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця;

- договір набирає чинності з моменут укладення сторонами та діє до 20.01.2026.

До позовної заяви додано копії договору №02.5-14/1-543, додатків до нього і протоколу розбіжностей та додаткових угод №№1, 2, договору оренди разом з актом передачі майна в оренду від 10.02.2021, а також копії адресованих ТОВ «Смарт Логістик Систем» листів ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 02.09.2024 за №25-22/1-214 та від 04.02.2025 за №25-22/1-129 про зміну вартості послуг.

Під час розгляду цієї справи позивачем надано копії означених вище листів разом з копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення за №0830107666004, №0601120168367 та поштового конверта щодо вказаного поштвого відправлення.

Покликаючись на вказане вище та мотивуючи звернення до суду із відповідним позовом, ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” зазначило, що в порушення умов укладеного між сторонами договору №02.5-14/1-543 відповідач не сплатив позивачу кошти за надані у листопаді 2024 року – червні 2025 року послуги загалом на суму 103 036,15 грн, внаслідок чого у відповідача виник борг у відповідному розмірі.

Згідно з твердженнями позивача у розрізі зазначених обставин за вказані вище місяці виставлено/складено та направлено, а відповідачем отримано акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки на оплату вартістю послуг загалом на суму 103 036,15 грн, зокрема:

1) згідно рахунку-фактури №226/553 від 30.11.2024 за листопад 2024 року – 12 866,66 грн з ПДВ, з яких:

- 12 000,00 грн ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності);

- 756,72 грн з ПДВ за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 6-ти працівників;

- 43,08 грн за воду, використану для прибирання 5,00 кв.м. приміщення самостійно;

- 66,86 грн з ПДВ за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

2) згідно рахунку-фактури №226/614 від 31.12.2024 за грудень 2024 року – 12 914,08 грн з ПДВ, з яких:

- 12 000,00 грн ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності;

- 756,72 грн з ПДВ за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 6-ти працівників;

- 43,08 грн за воду, використану для прибирання 5,00 кв.м. приміщення самостійно;

- 114,28 грн з ПДВ за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

3) згідно рахунку-фактури №226/25 від 31.01.2025 за січень 2025 року – 12 935,56 грн з ПДВ, з яких:

- 12 000,00 грн ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності;

- 756,72 грн з ПДВ за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 6-ти працівників;

- 43,08 грн за воду, використану для прибирання 5,00 кв.м. приміщення самостійно;

- 135,76 грн з ПДВ за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

4) згідно рахунку-фактури №226/84 від 28.02.2025 за лютий 2025 року – 12 910,84 грн з ПДВ, з яких:

- 12 000,00 грн ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності;

- 756,72 грн з ПДВ за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 6-ти працівників;

- 43,08 грн за воду, використану для прибирання 5,00 кв.м. приміщення самостійно;

- 111,04 грн з ПДВ за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

5) згідно рахунку-фактури №226/132 від 31.03.2025 за березень 2025 року – 12 837,89 грн з ПДВ, з яких:

- 12 000,00 грн ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності;

- 756,72 грн з ПДВ за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 6-ти працівників;

- 43,08 грн за воду, використану для прибирання 5,00 кв.м. приміщення самостійно;

- 38,09 грн з ПДВ за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

6) згідно рахунку-фактури №226/184 від 30.04.2025 за квітень 2025 року – 12 857,04 грн з ПДВ, з яких:

- 12 000,00 грн ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності;

- 810,36 грн з ПДВ за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 6-ти працівників;

- 46,68 грн за воду, використану для прибирання 5,00 кв.м. приміщення самостійно;

7) згідно рахунку-фактури №226/213 від 31.05.2025 за травень 2025 року – 12 857,04 грн з ПДВ, з яких:

- 12 000,00 грн ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності;

- 810,36 грн з ПДВ за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 6-ти працівників;

- 46,68 грн за воду, використану для прибирання 5,00 кв.м. приміщення самостійно;

8) згідно рахунку-фактури №226/240 від 30.06.2025 за червень 2025 року – 12 857,04 грн з ПДВ, з яких:

- 12 000,00 грн ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності;

- 810,36 грн з ПДВ за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 6-ти працівників;

- 46,68 грн за воду, використану для прибирання 5,00 кв.м. приміщення самостійно (далі також – рахунки на оплату).

До позовної заяви долучено паперові копії означених вище рахунків та складених до них актів, із накладеними на такі документи відмітками із ПЗ М.Е.Doc про їх доставку контрагенту, копії роздруківок з повідомленням про доставку документів у вказаній системі, а також копії роздруківок з поштового ресурсу в мережі «Інтеренет» про відправлення рахунків і актів на електронну пошту «buh_gl@smartcompany.com.ua».

З огляду на відсутність проведених оплат вартості наданих відповідачу послуг ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” звернулось до суду із позовом у цій справі та, зокрема, вимогою про стягнення з ТОВ «Смарт Логістик Систем» 103 036,15 грн основного боргу.

Вказуючи про навність правових підстав для задовлення такої вимоги, ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” звернуло увагу на сформованість сталої судової практики у рішеннях, що набрали законної сили та якими встановлено обставини діяльності аеропорту у період з 24.02.2022 по теперішній час.

Так, ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” у позовній заяві наведено перелік номерів справ та зауважено, що у мотивувальній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі №911/2907/24 викладено, зокрема, таке «вартість послуги з вологого прибирання, яке надає балансоутримувач, а отже витрати на таке прибирання розраховуються за принципом, вказаним у п. 5.10 договорі, і не залежать від того, чи орендар фактично користувався предметом оренди, якщо договір оренди не припинений».

Також, за доводами позивача, рішенням Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3649/23 стягнуто з відповідача 282 489,00 грн, у тому числі 196846,39 грн основного боргу за договором №02.5-14/1-543 за період з травня 2022 року по липень 2023 року.

Із заявленими позивачем вимогами ТОВ «Смарт Логістик Систем» не погодилось з огляду на те, що орендоване приміщення фактично не використовувалось для ведення відповідачем господарської діяльності, а тому була і відсутня можливість надавати послуги, об`єм яких залежить від здійснення такої діяльності.

Так, за доводами відповідача, зокрема:

- відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №188-р від 26.02.2022 у зв`язку із військовою агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану на території України тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 пункт пропуску через державний кордон «Бориспіль»;

- наказом ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 24.02.2022 встановлено початок простою з 24.02.2022 в усіх структурних підрозділах за виключенням працівників, зазначених у додатку №1;

- у договорі сторони домовились, що в орендованому приміщенні ТОВ «Смарт Логістик Систем» буде здійснювати господарську діяльність з сервісного обслуговування пасажирів аеропорту;

- з огляду на припинення функціонування аеропорту відповідач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність.

У зв`язку із вказаними обставинами, за доводами відповідача, він скористався передбаченим договором правом та надав позивачу мотивовані відмови від підписання актів від 30.11.2024, 31.12.2024, 31.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025, 30.04.2025, 31.05.2025 та 30.06.2025.

На підтвердження відповідних доводів до відзиву на позов додано копії адресованих позивачу листів відповідача за №№001/18.12.24, 001/20.01.25, 001/19.02.25, 001/11.03.25, 001/15.04.25, 001/19.05.25., 001/12.06.25, 001/14.07.25, а також копії фіскальних чеків АТ «Укрпошта».

Посилаючись на те, що позивач не надав відповіді на вказані вище мотивовані відмови, відповідач вважає їх прийнятими позивачем.

Отже, відповідач стверджує, що у позивача відсутні підстави вимагати оплату, зокрема, за послуги із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, за воду, використану для прибирання приміщення самостійно, а також за створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль».

Покликаючись на перелік постанов Північного апеляційного господарського суду, відповідач зауважив, що ними встановлено необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за послуги, об`єм споживання яких залежить від фактичного користування.

Окрім того ТОВ «Смарт Логістик Систем» вказало на те, що позивач зобов`язний був направити відповідачу для укладання договір на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, попри те, діючи недобросовісно, направив договір, що є несправедливим по відношенню до орендаря і який би він ніколи не уклав, якби не опинився в несприятливих умовах, якими скористався позивач.

У розрізі вказаного у відзиві на позов відповідачем викладено доводи про відсутність справедливості в умовах договору та невідповідність його Правилам здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 №01-35-16, якими, зокрема, не передбачено таких послуг, як визначено у пункті 8 додатку №1 договору - послуга зі створення та підтримання позивачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль».

Покликаючись на зазначене, ТОВ «Смарт Логістик Систем» просить відмовити в задоволені позовних вимог ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» повністю.

У відповіді на відзив позивач не погодився із вказаними вище аргументами відповідача з огляду на те, що ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” продовжує здійснювати свою діяльність, зокрема забезпечувати працездатність терміналів та інфраструктури аеропорту, відтак виконує свої зобов`язання перед контрагентами в частині надання послуг, передбачених договорами про відшкодування витрат на утримання майна.

З огляду вказаного позивач звернув увагу на те, що з 24.02.2022 і дотепер він не приймав жодних рішень про зупинення своєї роботи, тоді як:

- факт функціонування ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, утримання необхідного персоналу та підтримання інфраструктури аеропорту в належному стані, підтверджується тим, що з аеропорту, за необхідності, в тому числі у спірний період, вилітають пасажирські літаки, інформація про що неодноразово публікувалася у ЗМІ;

- закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору не є перешкодою для використання орендованого відповідачем майна, зокрема таке майно згідно з пунктом 7 змінюваних умов договору оренди може використовуватись за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря.

Водночас, за доводами позивача, до матеріалів справи відповідачем не долучено доказів на підтвердження обставин обмеження доступу до орендованих приміщень або повідомлення останнього про неможливість їх використання у зв`язку із закриттям повітряного простору України.

Позивач звернув увагу на те, що передбачений для нього договором обов`язок з надання послуг є незалежним від зустрічних дій відповідача в частині прийняття таких послуг шляхом здійснення фактичного споживання.

Стосовно ж відмов відповідача від підписання актів, то позивач вважає, що викладені у таких відмовах доводи лише про запровадження на всій території України з 24.02.2022 воєнного стану не є аргументованими.

До того ж позивач зауважив, що відповідачем порушено строк надання заперечень та мотивованої відмови від підписання актів, а тому усі надіслані за спірний період акти вважаються підписаними сторонами.

Як зауважив позивач, наразі сформовано сталу судову практику у рішеннях, що набрали законної сили, якими встановлено обставини щодо діяльності ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” у спірний період та наявність підстав для задоволення його позовних вимог, зокрема позивачем:

- здійснено посилання на мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №911/309/24, якою залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2024 про задовлення позову ДП МА «Бориспіль»;

- виокремлено постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 у справі №911/1724/23 та наведено зміст мотивувальної частини цього рішення;

- наведено зміст постанови Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №922/2258/23.

Заперечуючи проти зазначених вище позивачем доводів та аргументів, відповідач зазначив, що попри надання йому права на використання майна за будь-яким цільовим призначенням, пункт 3.2.4. договору передбачає обов`язок орендаря перед початком його використання погодити з позивачем мету використання такого майна.

Можливість використання орендованого майна, за доводами відповідача, також підтверджується тим, що Кабінет Міністрів України згідно з постановою №634 від 27.05.2022 прийняв рішення, що орендна плата не нараховується за договорами оренди державного майна, розташованого в аеропортах.

Додатково, на підтвердження обставин відсутності господарської діяльності до відповідних заперечень відповідачем додано копії адресованих ним позивачу листів про надання довідок про чистий дохід за спірні місяці.

Також відповідач просив врахувати таке:

- позивач не має права вимагати плату за послугу, яка не передбачена Правилами здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 №01-35-16;

- поставлені у відзиві на позов запитання стосуються розгляду справи і допомагають розібратися, з чого складається послуга зі створення та підтримання позивачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль», яким чином вона надається і які ресурси задіяні під час її надання в умовах, коли аеропорт не працює;

- залишена без відповіді мотивована відмова вважається прийнятою;

- наразі Північним апеляційним господарським судом сформовано судову практику, відповідно до якої у позивача відсутня можливість надавати відповідачу послуги, об`єм яких залежить від здійснення відповідачем господарської діяльності, фактичного користування приміщеннями та кількості працівників.

Надалі, на стадії підготовчого провадження у цій справі, відповідачем надано копії отриманих від позивача листів про зміну вартост послуг, а також копію адресованого ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” листа відповідача за №001/17.03.2023 з проханням припинити зобов`язання сторін за договором з огляду на неможливість використання орендованого майна.

Своєю чергою ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” згідно поданих на стадії підготовчого провадження у цій справі пояснень зазначило, що ТОВ «Смарт Логістик Систем» не зверталось зі зверненнями про надання перепусток у період з листопада 2024 року по червень 2025 року, перепустки в системі контролю та управління доступом на працівників відповідача відсутні та у спірний період не надавалися.

Водночас позивач звернув увагу на те, що відповідач не скористувався своїм правом, передбаченим п. 2.10 договору, та не повідомив про зміну кількості працівників за спірний період, тоді як:

- листом від 13.08.2025 №932-02-195 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях повідомило позивача, що при вирішенні питання фіксації використання майна орендарем запропонувало керуватися загальними нормами права;

- позивач у період загалом з 25.07.2025 по 30.12.2025 провів обхід будіель та твердого покриття на території аеропорту з метою встановлення та здійснення контролю за фактичним використанням/невикористанням орендованого майна.

На підтвердження вказаного до пояснень позивачем додано копії означеного вище листа від 13.08.2025 №932-02-195, а також:

- витягу 02.02.2026 №22-11/1-2 зі звіту від 23.07.2025 №22-11/1-7 (з доповненнями від 28.11.2025 22-11/1-60);

- витягу 02.02.2026 №22-11/1-3 зі звіту від 28.08.2025 №22-11/1-9;

- витягу 03.02.2026 №22-11/1-4 зі звіту від 30.09.2025 №22-11/1-11;

- витягу 03.02.2026 №22-11/1-5 зі звіту від 30.10.2025 №22-11/1-16;

- витягу 03.02.2026 №22-11/1-6 зі звіту від 28.11.2025 №22-11/1-59;

- витягу 03.02.2026 №22-11/1-7 зі звіту від 30.12.2025 №22-11/1-73 (далі також – витяги про огляд орендованих об`єктів).

Покликаючись на означені витяги, позивач стверджує, що ними підтверджуються наявність майна відповідача на орендованій площі, зокрема з фото об`єкту оренди, яке міститься у витягах, вбачається, що в орендованому приміщенні наявні меблі, обладнання, логотипи, рекламні носії орендаря тощо.

Звідси, на переконання позивача, у відповідача є можливість використовувати передане у найм майно та він фактично його використовує, зокрема зберігає своє обладнання, інше майно в частині орендованого приміщення терміналу «D».

Крім того, посилаючись на додані до пояснень копії листів від 08.08.2025, 10.09.2025, 06.10.2025, 06.11.2025, 08.12.2025, 07.01.2026, адресованих Регіональному відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, позивач зазначив, що такими листами він надав перелік орендарів, в тому числі і відповідача, які фактично використовують орендоване майно у липні-грудні 2025 року.

З огляду на все зазначене позивач вважає, що відповідач продовжує користуватись орендованим майном та у нього наявний доступ до орендованого майна, як і не обмежений відповідач у діях стосовно належного йому торгівельного обладнання, конструкцій, меблів та товарів.

Під час розгляду цієї справи по суті, зокрема у судовому засіданні 23.06.2026 представники сторін надали суду такі пояснення.

Так, представниця позивача пояснила, що як після 24.02.2022, так і в спірний період (листопад 2024 року – червень 2025 року) термінал D аеропорту працював при відсутності пасажиропотоку, тоді як всі, хто мав перепустки, мали можливість заходити на територію аеропорту і жодних перешкод у доступі до орендованих приміщень не вчинялось.

Своєю чергою представник відповідача зауважив, що після 24.02.2022 жодного працівника товариства в орендованому приміщенні не було окрім випадку, коли одному працівнику надали доступ до приміщень з метою забрати товар.

За доводами представника відповідача, господарська діяльність ТОВ «Смарт Логістик Систем» полягає у реалізації товарів мобільного зв`язку, відтак після 24.02.2022 у зв`язку із закриттям повітряного простору та, як наслідок, відсутністю пасажиропотоку відповідну діяльність товариство не проводило у орендованому приміщенні, а тому була і відсутня доцільність перебування працівників у цьому приміщенні і ніхто не міг отримувати послуги із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці.

До того ж представник відповідача наголосив, що не могли позивачем надаватись інші послуги, такі як створення правових, технічних та безпекових передумов для здійснення орендарем господарської діяльності, оскільки вказаного внутрішні положення аерорпоту не передбачють та визначають лише право надання ведення господарської діяльності.

Водночас на запитання суду:

- стосовно правил пропуску на територію аеропорту в спірний період представниця позивача вказала на існуванні положення про перепустки, для отримання яких особам слід звернутись із відповідним запитом;

- стосовно того, чи звертався відповідач у спірний період із проханням надати такі перепустки, представниця позивача вказала на відсутність таких звернень та на те, що працівники відповідача не відвідували територію аеропорту.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Приписами частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, у розумінні приписів цивільного законодавства договір спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні дії, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

Водночас предметом договору охоплюються не усі права та обов`язки, оскільки останні можуть стосуватися як умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення.

Під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

З урахуванням вказаного та змісту наведених приписів статей 901, 903 ЦК України слід зазначити, що послуги, попри їхню у певних випадках нематеріальну форму, мають економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги, а тому спірні правовідносини цієї справи слід досліджувати з урахуванням того, що:

- оцінка господарських операцій з надання послуг повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності;

- з`ясуванню підлягають обставини реальності спірних господарських операцій, тобто реальності надання послуг, зазначених у первинних документах, оскільки господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Звідси, з`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, слід виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.

Приписами ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статей 76, 78 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 та частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У розрізі зазначених вище статей процесуального права суд вважає за необхідне зауважити, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому.

Звідси суд, реалізовуючи таку виключну компетенцію як надання оцінки доказам, здійснює її з урахуванням відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили, а також того, що:

- обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони;

- стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи, дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції.

Отже, надання оцінки доказам суд здійснює за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами, зокрема за принципом “поза розумним сумнівом”.

Ураховуючи суть та зміст спірних у цій справі правовідносин, здійснивши за відповідними процесуальними правилами оцінку наданих сторонами доказів, суд встановив таке.

Зі змісту спірних правовідносин слідує, що вартість послуг, борг за якими завлено до стягнення у цій справі, у рахунках та актах за період з листопада 2024 року по червень 2025 року позивачем сформовано з таких послуг як:

- створення передумов здійснення господарської діяльності;

- виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників відповідача та використання води для прибирання приміщення самостійно орендарем.

Водночас загальновідомою та такою, що не потребує доказування, обставиною є введення з 24.02.2022 в Україні згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану, який тривав станом на листопад 2024 року - червень 2025 року, як і триває дотепер.

Позивачем же під час розгляду цієї справи не заперечено, що аеропорт є стратегічним охоронюваним об`єктом та, попри часткове його функціонування як майнового комплексу, з 24.02.2022 і на час дії воєнного стану в Україні обслуговування пасажирів з метою здійснення польотів не відбувається, тобто цивільні особи як пасажири не мають доступу до території аеропорту, зокрема до території сервісного обслуговування пасажирів терміналу D.

Не заперечено і не спростовано під час розгляду цієї справи позивачем і того, що доступ працівників організацій – орендарів приміщень аеропорту, у тому числі і відповідача здійснюється тільки за попередньо наданими дозволами/перепустками, тоді як протягом спірного періоду з листопада 2024 року по червень 2025 року представники ТОВ «Смарт Логістик Систем», зокрема його працівники не отримували перепустки та не перебували/не працювали на території аеропорту, а саме на оренованій площі - 5,00 кв.м., на першому поверсі пасажирського терміналу «D».

Зокрема жодних належних та достовірних доказів на підтвердження обставин перебування з листопада 2024 року по червень 2025 року представників та/або представників ТОВ «Смарт Логістик Систем» на території аеропорту, а саме на оренованій площі - 5,00 кв.м., на першому поверсі пасажирського терміналу «D», суду не надано.

З огляду на те, що обсяг та вартість послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників відповідача та використання води для прибирання приміщення самостійно обумовлені обставинами користування орендованим приміщенням визначеною у договорі кількістю працівників, вказане вище формує у суду розумний сумнів:

- як стосовно можливості працівників відповідача самовільно відвідувати орендоване приміщення та користуватись послугами із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, а також використовувати воду для самостійного прибирання;

- так і стосовно наявності обставин фактичного надання позивачем відповідних послуг протягом спірного періоду у обсягах та вартістю, вказаних у поданих до суду рахунках та актах.

Звідси суд не приймає як належні і достовірні докази наявні в матеріалах справи та сформовані позивачем за спірний період рахунки і акти в частині відображених у цих документах послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та використання води для самостійного прибирання.

З огляду на вказане, у розрізі обставин реальності здійснення господарських операцій з надання позивачем у спірний період відповідачу та фактичне споживання/отримання ним послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників відповідача та використання води для прибирання приміщення самостійно, суд зазначає таке.

Правовідносини з надання послуг не є однотипними та у спірній ситуації обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарської операції з надання відповідачу послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників відповідача і використання води для прибирання приміщення самостійно є не тільки фактична наявність у позивача первинних документів, фізичних та технічних можливостей для здійснення відповідних господарських операцій (наявність відповідних благ, водо-каналізаційних комунікацій тощо), але і зв`язок між обставинами надання доступу до таких благ зі споживанням таких послуг і подальшою господарською діяльністю замовника цих послуг.

Саме по собі відображення у рахунках на оплату та актах певних, визначених розрахунковим способом обсягів та вартості послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників відповідача та використання води для прибирання приміщення самостійно достовірно не свідчить про існування обставин, які не підтверджені жодними первинними доказами, зокрема обставин перебування працівників відповідача як на орендованій площі, так і власне у відповідно створених (забезпечених) позивачем санітарно-гігієнічних умовах праці, у тому числі із можливістю самостійного прибрання та використання ними для цього води.

Звідси суд оцінює критично та відхиляє доводи позивача про те, що передбачений для нього договором обов`язок з надання послуг є незалежним від зустрічних дій відповідача в частині прийняття таких послуг шляхом здійснення фактичного споживання.

Ураховуючи усе зазначене вище та зроблені висновки, суд наголошує, що:

- основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, тоді як наявність належним чином оформлених первинних документів, у тому числі і підписаних уповноваженими представниками обох сторін, що у цьому спорі виключається, є вторинною, похідною ознакою;

- складання та підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах.

З огляду на зроблені вище висновки суд також відхиляє усі доводи позивача про те, що у спірний період аеропорт функціонував, позаяк такі обставини, як і необхідність позивача в утриманні персоналу не впливає на специфіку погоджених договором №02.5-14/1-543 послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та використання води для прибирання приміщення самостійно, надання яких, як і їхнє споживання, обумовлено перебуванням в орендованих приміщеннях працівників відповідача та, власне, використанням ними води для самостійного прибирання приміщень і споживання певного виду матеріальни/нематеріальних благ у вигляді створених позивачем санітарно-гігієнічних умов.

Доводи позивача про недотримання відповідачем передбаченого п. 2.10 договору порядку повідомлення про зміну кількості працівників за спірний період судом відхиляються з огляду на те, що сама лише відсутність відповідно оформленого листа про кількість працівників відповідача, зокрема і їх відсутність на орендованій площі (нульову кількість) жодним чином не спростовує визнаних та підтверджених позивачем обставин ненадання працівникам ТОВ «Смарт Логістик Систем» перепусток та, власне, невідвідування ними території аеропорту у спірний період.

Зокрема позивач не заперечив та не спростував власну обізнаність з означеними обставинами та неодноразовим повідомленням відповідачем про те, що він не використовує орендовану площу.

Можливість використання відповідачем орендованого ним майна на власний розсуд за будь-яким цільовим призначенням, як і здійснення позивачем певним чином погоджених нерегулярних авіаперевезень, жодним чином не зобов`язує орендаря забезпечити безумовну присутність його працівників на території аеропорту, зокрема на отриманих у користування для продажу товарів мобільного зв`язку 5,00 кв.м. терміналу «D».

Наявність/відсутність обставин досудового та передбаченого договором порядку врегулювання цього спору щодо кількості/об`єму наданих позивачем послуг, як і дотримання позивачем порядку надіслання відповідачу рахунків та актів на оплату, не спростовує зроблених судом вище висновків та, власне, не позбавляє відповідача права заперечувати проти заявленої суми під час судового процесу з урахуванням його послідовної досудової поведінки.

Суд оцінює критично надані позивачем копії витягів про огляд орендованих об`єктів, а також адресованих Регіональному відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях листів, позаяк внесені до таких документів відомості про оглянуте позивачем у липні-грудні 2025 року майно орендарів та про діючі/припинені договори оренди жодним чином не перебувають в об`єктивному зв`язку з обставинами перебування працівників відповідача протягом листопада 2024 року – червня 2025 року як на орендованій площі, так і власне у відповідно створених (забезпечених) позивачем санітарно-гігієнічних умовах праці, у тому числі із можливістю самостйного прибрання та використання ними для цього води.

Суд звертає увагу на те, що доказів запрошення відповідача для проведення означених оглядів суду не надано, а витяги складено позивачем односторонньо та у час, який не охоплює спірний період.

До того ж на вміщених у такі витягах зображеннях орендованої відповідачем площі зображено виключно пустий кіоск для продажу товарів мобільного призначення, тоді як жодних працівників відповідача у такому кіоску такими фото не зафіксовано.

Наявність же на орендованій площі належного відповідачу кіоску/меблів та/або обладання чи логотипу/рекламного носія жодним чином, належно та достовірно, поза розумним сумнівом не підтверджує обставин перебування працівників відповідача протягом листопада 2024 року – червня 2025 року як на орендованій площі, так і власне у відповідно створених (забезпечених) позивачем санітарно-гігієнічних умовах праці, у тому числі із можливістю самостйного прибрання та використання ними для цього води.

У розрізі зазначеного суд звертає увагу на те, що:

- принцип оцінки доказів “поза розумним сумнівом” полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;

- належність доказів – спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання;

- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.

Підсумовучи усе викладене, суд дійшов висновку, що ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” не доведено належними та достовірними доказами стверджувані у позові обставини надання відповідачу у спірний період послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників та використання ними води для прибирання приміщення самостійно.

Поряд з тим під час розгляду цієї справи на запитання суду представник відповідача зауважив, що фактично ТОВ «Смарт Логістик Систем» не заперечує обставини надання позивачем послуг з постачання теплової енергії до орендованої площі, яка є невід`ємною частиною всього приміщення терміналу аеропорту.

За таких обставин, оскільки опалення приміщення терміналу аеропорту та, як наслідок, орендованої відповідачем площі не може бути ані припинено, ані зменшено у залежності від наявності/відсутності на цих площах працівників ТОВ «Смарт Логістик Систем» та їх кількості, суд висновує про доведення позивачем належними доказами обставин надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії вартістю, обрахованою згідно рахунків, а саме:

- за листопад 2024 року – 66,86 грн з ПДВ;

- за грудень 2024 року – 114,28 грн з ПДВ;

- за січень 2025 року – 135,76 грн з ПДВ;

- за лютий 2025 року – 111,04 грн з ПДВ;

- за березень 2025 року – 38,09 грн з ПДВ.

До того ж, ураховуючи наведене вище та в цілому зміст укладеного між сторонами договору №02.5-14/1-543 і передбачені ним права/обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що метою такого правочину є отримання відповідачем ширшого, ніж матеріалізований та індивідуально (персоніфіковано) визначений результат, переліку благ, які мають економічну цінність та корисний ефект і спрямовані загалом на утримання майна, частиною якого є передана у користування відповідачу площа 5,00 кв.м.

Так, у розрізі вказаного суд зазначає, що окрім постачання теплової енергії укладеним між сторонами договором №02.5-14/1-543 передбачено також фіксований розмір плати за створення і підтримання балансоутримувачем правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в аеропорті, і означена послуга - це не орендна плата, а вартість комплексу здійснюваних балансоутримувачем майна дій для забезпечення належного утримання переданих в оренду приміщень, зокрема і переданої у користування площі 5,00 кв.м. з розміщеним на ній майном відповідача.

Звідси суд зазначає, що, з урахуванням специфіки господарської діяльності позивача та функціонування аеропорту як цілісного майнового комплексу:

- здійснювані балансоутримувачем майна дії для забезпечення належного утримання як переданих в оренду приміщень/площ, так і розміщеного там майна, безпосередньо пов`язані з фактом перебування приміщень/площ в оренді відповідача;

- необхідність надання такої послуги як комплексу дій обумовлена самим фактом перебування приміщень/площ в оренді, і не залежить ані від наявності індивідуального запиту орендаря на вчинення цих дій, ані від безпосереднього здійснення відповідачем власної господарської діяльності в орендованих приміщеннях та/або присутності там працівників орендаря.

Так, обставини здійснення або нездійснення господарської діяльності на переданій відповідачу в оренду площі не впливають на необхідність аеропорту підтримувати весь майновий комплекс в придатному для функціонування стані, чим власне і обумовлюється необхідність у вчиненні безпекових, організаційних, технічних, майнових дій.

Аеропорт не надає такі послуги як індивідуальні, за потребою орендаря, як і не вчиняє аеропорт такі дії з метою веденння спільної діяльності разом з відповідачем та/або іншими орендарями, а також не контролює орендарів на предмет здійснення/нездійснення ними господарської діяльності.

Звідси суд залишає поза увагою поставлені відповідачем у відзиві до позивача запитання з метою з`ясування, з чого складається послуга зі створення та підтримання позивачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль», та яким чином вона надається і які ресурси задіяні під час її надання у спірний період.

Отже, реалізуючи власну компетенцію щодо оцінки доказів у їх сукупності, у суду не виникло розумних сумнівів стосовно обставин надання позивачем протягом листопада 2024 року – червня 2025 року послуг зі створення передумов здійснення господарської діяльності вартістю по 12 000,00 грн з ПДВ у кожному з місяців.

Висновуючи вказане, судом враховано, що вартість вказаної послуги у кожному з місяців обраховано позивачем правильно, тоді як відсутність у відповідача доходу від здійснення господарської діяльності на орендованій площі не звільняє останнього від передбаченого договором обов`язку по оплаті вказаної послуги, розмір якої відповідно до пункту 8 додатку №1 до договору, за будь-яких умов, становить не менше 10 000,00 грн без ПДВ.

З огляду на вказане вище суд відхиляє доводи відповідача про те, що означені послуги та можливість їх надання позивачем залежить від того, чи здійснює відповідач господарську діяльність в орендованому приміщенні чи ні.

Тобто нездійснення відповідачем господарської діяльності на орендованих площах, як і подані ним позивачу довідки щодо нульового доходу не спростовують надання позивачем протягом листопада 2024 року – червня 2025 року послуг зі створення передумов здійснення господарської діяльності вартістю по 12 000,00 грн з ПДВ у кожному з місяців та, відповідно, виникнення у відповідача грошового обов`язку по оплаті цих послуг.

З огляду наведеного суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору №02.5-14/1-543 без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту свідчить про погодження, зокрема, відповідача з умовами відповідно укладеного правочину та, з урахуванням обставин перебування у користуванні відповідача приміщення/площі 5,00 кв.м. породжує для ТОВ «Смарт Логістик Систем» обов`язок по сплаті вартості послуг з постачання теплової енергії та зі створення передумов здійснення господарської діяльності у передбачений пунктом 3.2.6 договору строк, а саме:

- до 20.12.2024 – 12 066,86 грн з ПДВ, з яких: 12 000,00 грн з ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності та 66,86 грн з ПДВ за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії згідно рахунку-фактури №226/553 від 30.11.2024 за листопад 2024 року;

- до 20.01.2025 – 12 114,28 грн з ПДВ, з яких: 12 000,00 грн з ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності та 114,28 грн з ПДВ за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії згідно рахунку-фактури №226/614 від 31.12.2024 за грудень 2024 року;

- до 20.02.2025 – 12 135,76 грн з ПДВ, з яких: 12 000,00 грн з ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності та 135,76 грн з ПДВ за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії згідно рахунку-фактури №226/25 від 31.01.2025 за січень 2025 року;

- до 20.03.2025 – 12 111,04 грн з ПДВ, з яких: 12 000,00 грн з ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності та 111,04 грн з ПДВ за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії згідно рахунку-фактури №226/84 від 28.02.2025 за лютий 2025 року;

- до 20.04.2025 – 12 038,09 грн з ПДВ, з яких: 12 000,00 грн з ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності та 38,09 грн з ПДВ за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії згідно рахунку-фактури №226/132 від 31.03.2025 за березень 2025 року;

- до 20.05.2025 – 12 000,00 грн з ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності згідно рахунку-фактури №226/184 від 30.04.2025 за квітень 2025 року;

- до 20.06.2025 – 12 000,00 грн з ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності згідно рахунку-фактури №226/213 від 31.05.2025 за травень 2025 року;

- до 20.07.2025 – 12 000,00 грн з ПДВ за створення передумов здійснення господарської діяльності згідно рахунку-фактури №226/240 від 30.06.2025 за червень 2025 року, що загалом склало 96 466,03 грн.

Ураховуючи зроблені вище висновки, суд висновує, що обставини надання решти вартості послуг, виставлених у зазначених вище рахунках на оплату в частині вказаних у цих рахунках сум за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника та за воду, використана для прибирання приміщення самостійно, загалом у розмірі 6 570,12 грн позивачем доказово не обґрунтовано та, відповідно, не доведено виникнення у відповідача грошового обов`язку по оплаті вартості цих послуг на вказану суму.

Судом оцінюються критично та визнаються неспроможними доводи відповідача про укладення ним договору №02.5-14/1-543 на невигідних для нього умовах, а також визначення таким правочином, що не відповідає затвердженому Типовому договору, послуг, які не передбачено Правилам здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 №01-35-16, позаяк:

- законом не визначено, що укладений між сторонами договір повинен за змістом повністю відповідати Примірному договору та, у разі зворотного, це могло б спричинити його юридичну дефектність;

- означений вище правочин сторонами цього спору укладено в передбачених законом межах свободи договору, а саме лише нерозуміння відповідачем та/або його суб`єктивні сприйняття/оцінка договірних положень не звільняє його від господарського зобов`язання з оплати послуг з постачання теплової енергії та зі створення передумов здійснення господарської діяльності.

У розрізі зроблених вище висновків судом не взято до уваги рішення судів у справах, на які здійснено посилання обома сторонами під час розгляду цієї справи, оскільки постанови суду апеляційної інстанції не є тими рішеннями, висновки у яких суд має враховувати в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Так, вказана норма процесуального права передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому суд відхиляє, зокрема, і посилання позивача на висновки Північного апеляційного господарського суду у постанові від 30.06.2025 у справі №911/2907/24.

Судові ж справи, у яких Верховним Судом прийнято рішення та на які здійснено посилання позивачем під час розгляду цієї справи, не є релевантним до правовідносин, які виникли між сторонами у цьому спорі за фактичними обставинами спору та доказовою базою.

Зокрема правовідносини у наведених позивачем справах не стосуються надання позивачем саме послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та використання води для прибирання приміщення самостійно, обсяг та вартість яких (послуг) обраховуються від кількості людей які, власне, цю воду і можуть використовувати або яким би позивач міг створити санітарно-гігієнічні умови праці.

Зокрема у вказаних позивачем справах №922/2258/23 та №911/1724/23 суди не досліджували обставин наявності/відсутності працюючих осіб в орендованих відповідачем приміщеннях та не надавали відповідної оцінки вказаному у розрізі можливості надання позивачем таких послуг.

Не можуть бути кваліфіковані судом і як преюдиційні для цієї справи в розрізі питання про обсяг та вартість наданих позивачем послуг також і обставини, викладені у вказаній обома сторонами справі №911/3649/23, позаяк не потребують доказування ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду, тоді як не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.

Попри вказане суд звертає увагу не те, що:

- рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3649/23, на яке здійснив посилання позивач, Північний апеляційний господарський суд згідно з постановою від 04.03.2026 скасував в частині задовлених судом першої інстанції вимог про стягнення з відповідача вартості послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та використання води для прибирання приміщення самостійно;

- за висновками суду апеляційної інстанції у вказаній справі, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що з 24.02.2022 надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" послуг для забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, що обліковуються в залежності від кількості працівників, а також кількості та можливості використання води для самостійного прибирання було можливим, та фактично здійснювалося, що свідчить про недоведеність та безпідставність позовних вимог позову ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у частині стягнення їх вартості (16239,84 грн).

З огляду на вказане та з урахуванням обставин цієї справи суд зазначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію.

Всі юридично значущі факти складають предмет доказування, що формується, виходячи з норм матеріального права та підстав вимог/заперечень сторін, які конкретизують такий предмет і він може змінюватися в процесі розгляду справи.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, тобто подані стороною документи судом оцінюються з огляду на зміст таких документів і їх взаємозв`язок із стверджуваними обставинами, з урахуванням обставин саме цієї справи, яка розглядається, а не з огляду на назву та/або вид, посилання на які можуть бути зроблені судом апеляційної/касаційної інстанції в інших справах.

Тобто під час розгляду цієї справи №911/2743/25 по суті подані сторонами документи судом оцінювались з огляду на їхній зміст і взаємозв`язок із стверджуваними обставинами саме цієї справи.

При ухваленні рішення у цій справі судом також враховано і те, що передбачений статтею 79 ГПК України принцип «вірогідність доказів» можливий до застосування тоді, коли докази подають обидві сторони і суд співвідносить їх між собою, попри те первинно неналежні та недостовірні докази не можуть оцінюватись за відповідним принципом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак суду не надано жодних доказів на підтвердження оплати відповідачем послуг з постачання теплової енергії та зі створення передумов здійснення господарської діяльності за період з листопада 2024 року по червень 2025 року, вартість яких загалом склала 96 466,03 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 103 036,15 грн основного боргу підлягає частковому задоволенню у доказово підтвердженому та доведеному розмірі 96 466,03 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №02.5-14/1-543 та порушенням строку оплати отриманих у спірний період послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 276,94 грн пені, 1 102,78 грн 3% річних та 2 621,21 грн інфляційних втрат, нарахованих:

- з 23.12.2024 до 14.08.2025 на 12 866,66 грн боргу;

- з 21.01.2025 до 14.08.2025 на 12 914,08 грн боргу;

- з 21.02.2025 до 14.08.2025 на 12 935,56 грн боргу;

- з 21.03.2025 до 14.08.2025 на 12 910,84 грн боргу;

- з 22.04.2025 до 14.08.2025 на 12 837,89 грн боргу;

- з 21.05.2025 до 14.08.2025 на 12 857,04 грн боргу;

- з 23.06.2025 до 14.08.2025 на 12 857,04 грн боргу;

- з 22.07.2025 до 14.08.2025 на 12 857,04 грн боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. ст. 599, 625 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами частин першої та третьої статті 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.5. договору №02.5-14/1-543 орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором, включаючи день оплати.

Ураховуючи вказані вище законодавчі приписи та визначені вище арифметично правильні і доказово підтверджені суми наданих позивачем послуг, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми, по сплаті яких відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов`язання, а саме вартість послуг за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та воду, використану для прибирання приміщення самостійно, згідно з усіма виставленими рахунками.

З огляду на вказане суд здійснював обрахунок відповідно заявлених до стягнення сум в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням відповідно встановлених обставин справи та арифметично правильних і доказово підтверджених сум наданих позивачем послуг:

- з 23.12.2024 до 14.08.2025 на 12 066,86 грн боргу за створення передумов здійснення господарської діяльності та за постачання теплової енергії згідно рахунку-фактури №226/553 від 30.11.2024 за листопад 2024 року;

- з 21.01.2025 до 14.08.2025 на 12 114,28 грн боргу за створення передумов здійснення господарської діяльності та за постачання теплової енергії згідно рахунку-фактури №226/614 від 31.12.2024 за грудень 2024 року;

- з 21.02.2025 до 14.08.2025 на 12 135,76 грн боргу за створення передумов здійснення господарської діяльності та за постачання теплової енергії згідно рахунку-фактури №226/25 від 31.01.2025 за січень 2025 року;

- з 21.03.2025 до 14.08.2025 на 12 111,04 грн боргу за створення передумов здійснення господарської діяльності та за постачання теплової енергії згідно рахунку-фактури №226/84 від 28.02.2025 за лютий 2025 року;

- з 22.04.2025 до 14.08.2025 на 12 038,09 грн боргу за створення передумов здійснення господарської діяльності та за постачання теплової енергії згідно рахунку-фактури №226/132 від 31.03.2025 за березень 2025 року;

- з 21.05.2025 до 14.08.2025 на 12 000,00 грн боргу за створення передумов здійснення господарської діяльності згідно рахунку-фактури №226/184 від 30.04.2025 за квітень 2025 року;

- з 23.06.2025 до 14.08.2025 на 12 000,00 грн боргу за створення передумов здійснення господарської діяльності згідно рахунку-фактури №226/213 від 31.05.2025 за травень 2025 року;

- з 22.07.2025 до 14.08.2025 на 12 000,00 грн боргу за створення передумов здійснення господарської діяльності згідно рахунку-фактури №226/240 від 30.06.2025 за червень 2025 року.

Оскільки арифметично правильний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом, з урахуванням законодавчих приписів та наведених обставин справи, за вказані вище періоди на відповідно доказово підтверджені і прострочені суми боргу, складає 10 569,27 грн, 1 033,59 грн та 2 458,41 грн відповідно, вимоги позивавча про стягнення з відповідача 11 276,94 грн пені, 1 102,78 грн 3% річних та 2 621,21 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, відповідно, у розмірі: 10 569,27 грн, 1 033,59 грн та 2 458,41 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін - позивача та відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем» (14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, ВУЛИЦЯ ГЕТЬМАНА ПОЛУБОТКА, будинок 6А, офіс 3А, ідентифікаційний код 39398405) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069):

- 96 466 (дев`яносто шість тисяч чотириста шістдесят шість) грн 03 коп. основного боргу;

- 10 569 (десять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 27 коп. пені;

- 1 033 (одну тисячу тридцять три) грн 59 коп. 3% річних;

- 2 458 (дві тисячі чотириста п`ятдесят вісім) грн 41 коп. інфляційних втрат;

- 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн 28 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку – до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.09.2026.

Суддя В.А. Ярема