Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №910/7155/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2026Справа № 910/7155/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІ ДВЕРІ»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРС»,

3. ОСОБА_1

про стягнення 520 836,09 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІ ДВЕРІ» (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРС» (далі - відповідач 2), ОСОБА_1 (далі - відповідач 3) про солідарне стягнення 550836,09 грн, у тому числі: 532 873,00 грн - неповернута сума кредиту, 17 963,09 грн - прострочена сума процентів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором №10805 від 29.11.2023 у частині виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів. За належне виконання відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором поручились відповідачі-2,-3 згідно з договорами поруки від 29.11.2023. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань позивач звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7155/26. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 24.06.2026 була надіслана відповідачам.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи.

Відповідач-1, 06.07.2026 в системі «Електронний суд» сформував письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що в Кредитному договорі не зазначено про припинення зобов`язань ТОВ «ВСІ ДВЕРІ» за Договором про надання Офердрафту №56 від 18 травня 2021 року, а відтак, вважаючи зобов`язання ТОВ «ВСІ ДВЕРІ» за Договором про надання Офердрафту №56 від 18 травня 2021 року не припинені та продовжують діяти для ТОВ «ВСІ ДВЕРІ» поряд із зобов`язаннями по Кредитному договору, що дозволяє Банку здійснити подвійне стягнення заборгованості з ТОВ «ВСІ ДВЕРІ» за обома кредитними зобов`язаннями.

У поданому відзиві відповідач-1 зазначив на невідповідність позову положенням ч.7 ст.162 ГПК України - відсутності реквізитів рахунку в банківській установі позивача у спорі про стягнення заборгованості.

Враховуючи, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.162 ГПК України, доводи відповідача з приводу того, що суд мав залишити позовну заяву без руху, надавши Позивачу строк для усунення недоліків, судом відхилено.

Позивач, 15.07.2026 через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог.

У поданій заяві просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 10805 у розмірі 520 836,09 грн.

Розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 2. ч. 2. ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому така заява підлягає прийняттю судом до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, суд дійшов до висновку про прийняття її до розгляду, а тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є стягнення520 836,09 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач-2 та відповідач-3 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 року, не подали до суду відзиву на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» (далі - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСІ ДВЕРІ» (далі - відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір № 10805 від 29.11.2023 року, з наступними змінами від 05.09.2024 р., відповідно до якого Банк зобов`язується на умовах, обумовлених Кредитним договором надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі, передбачені Кредитним договором на наступних умовах: сума кредиту 1 395 156,30 грн., термін (строк) повернення кредиту в повному обсязі - до 30.11.2026р.

Згідно п.2.3.1 договору № 10805 за користування кредитом встановлена фіксована процента ставка в розмірі 24,50 %.

За умовами п. 2.3.1.2. договору розмір змінюваної Ставки починаючи з другого та для всіх наступних періодів дії змінюваної ставки (що обраховуються згідно з п. 3.4. Частини Б) визначається за формулою: розмір змінюваної ставки (але не більше максимального розміру змінюваної ставки) = Базова ставка + Маржа, де: Базовою ставкою є індекс, визначений згідно з п.п. 3.4.2., 3.4.4., 3.4,5. Частини Б.

Максимальний розмір змінюваної ставки не може перевищувати 40 % річних для кредитів у гривні або 15% річних для кредитів у доларах США чи Євро.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 зобов`язання щодо погашення кредиту належним чином не виконує, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яка на момент звернення позивача до суду з позовом становила 550836,09 грн, у тому числі: 532 873,00 грн - неповернута сума кредиту, 17 963,09 грн - прострочена сума процентів.

Втім, оскільки Відповідачем-1 заборгованість 05.06.2026 та 09.06.2026 в загальному розмірі 30 000,00 грн сплачено, АТ «КРЕДОБАНК» подано заяву про зменшення позовних вимог. Заборгованість за кредитним договором № 10805 становить 520 836,09 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, відповідач-1, уклавши кредитний договір, погодився із його умовами.

Всупереч умов кредитного договору, Відповідач-1 не здійснив у визначені договором строки платежі у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про кредитні зобов`язання.

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений на умовах поворотності, строковості та платності, відповідно до яких відповідач-1, зокрема, зобов`язався своєчасно повернути кредит відповідно до умов кредитного договору та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому договором в межах затвердженого сторонами графіку.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк свої зобов`язання виконав належним чином, а саме, надав відповідачу-1 грошові кошти у сумі 1395 156,30 грн, що підтверджується меморіальним ордером №61019832 від 30.11.2023.

Натомість останній порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом виписки/особового рахунку відповідач-1 свій обов`язок з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом виконував неналежним чином, у зв`язку з чим у позичальника утворилася заборгованість з неповернутої суми кредиту у розмірі 520 836,09 грн.

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений на умовах поворотності, строковості та платності, відповідно до яких відповідач-1, зокрема, зобов`язався своєчасно повернути кредит відповідно до умов кредитного договору та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому договором в межах затвердженого сторонами графіку.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк свої зобов`язання виконав належним чином, а саме, надав відповідачу-1 грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 59599582 від 11.12.2024.

Натомість останній порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом виписки/особового рахунку відповідач-1 свій обов`язок з повернення кредитних коштів виконував неналежним чином, у зв`язку з чим у позичальника утворилася заборгованість з неповернутої суми кредиту у розмірі 520 836,09 грн.

Відповідно до п.3.2. додатку №1 до Кредитного договору проценти за користування Основною заборгованістю нараховуються щомісячно (за кожен календарний місяць користування Основною заборгованістю) на суму основної заборгованості за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 (триста шістдесят) днів у році), за ставкою, визначеною відповідно до положень п.2.3.

Частини А та цього Розділу 3 Частини Б, з дня сплати Банком Позичальнику або, обумовленій Частиною А, третій особі грошових коштів (Основної заборгованості) до дня повного повернення основної заборгованості в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов Договору.

За умовою п.8.10.4 додатку №1 до Кредитного договору Банк у випадках, передбачених законодавством та/або п.6.3. Частини Б, вправі вимагати повного дострокового повернення основної заборгованості, сплати процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Договором, про що письмово повідомляє Позичальника.

Згідно п. 8.10.5. Позичальник зобов`язаний не пізніше 10 (десяти) банківських дні з моменту отримання, передбаченого п. 8.10.4. Частини Б, письмового повідомлення Банку, надісланого Банком у будь-який із способів, передбачених п. 12.2.

Частини Б, або в інший строк, якщо такий вказано у письмовому повідомленні Банку, достроково повернути Основну заборгованість, проценти, комісії та інші належні до сплати Позичальником платежі за Договором в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, банк скористався правом вимоги на дострокове повернення суми кредиту у відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України та направив 12.05.2026 на адресу відповідача-1 досудову вимогу № 81-9887/26 від 12.05.2026 щодо погашення простроченої заборгованості. Проте дана вимога протягом 10 банківських днів з моменту отримання позичальником виконана не була, прострочена заборгованість не була погашена.

Отже, банком належним чином виконано вимогу щодо направлення позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту та обґрунтовано реалізовано право вимоги щодо дострокового виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що кредитні правовідносини не пов`язують виникнення у позикодавця права вимоги до позичальника з суб`єктивною складовою цивільного правопорушення, тобто наявністю або відсутністю вини, а мають право бути реалізовані позикодавцем у порядку, встановленому умовами укладеного між сторонами договору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі №916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

Крім того, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями ч. 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з п.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 29.11.2023 між Акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОДОРС» (далі - відповідач 2) укладено договір поруки (договір поруки-1), відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання боржником (Товариство з обмеженою відповідальністю «ВСІ ДВЕРІ») зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплату процентів, комісій за користування кредитом пень, штрафів, неустойок тощо) за кредитним договором №10805 від 29.11.2023, укладеним між боржником та кредитором. Відповідно до вищевказаного кредитного договору боржнику кредитором надаються кредити на наступних умовах: максимальний ліміт кредитування 1 395 156,30 грн; Дата остаточного повернення кредиту включно до « 30» листопада 2026 року (з урахуванням договору від 05.09.2024 про внесення змін до договору поруки від 29.11.2023).

Пунктами 2.1 та 2.2 договору поруки-1 визначено, що у випадку невиконання Боржником Основного зобов`язання Кредитор у порядку, передбаченому п. 4.10 Договору, письмово повідомляє Поручителя про це із зазначенням суми заборгованості Боржника, шо підлягає сплаті.

Поручитель зобов`язаний сплатити Кредитору заборгованість за основним зобов`язанням не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після дати настання терміну/закінчення строку виконання Боржником основного зобов`язання.

Також, 29.11.2023 між Акціонерним товариством «Кредобанк» (позивач, банк) та ОСОБА_1 (далі - відповідач 3, поручитель) укладено договір поруки (договір поруки-2), відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання боржником (Товариство з обмеженою відповідальністю «ВСІ ДВЕРІ») зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплату процентів, комісій за користування кредитом пень, штрафів, неустойок тощо) за кредитним договором №10805 від 29.11.2023, укладеним між боржником та кредитором. Відповідно до вищевказаного кредитного договору боржнику кредитором надаються кредити на наступних умовах: максимальний ліміт кредитування 1 395 156,30 грн; Дата остаточного повернення кредиту включно до « 30» листопада 2026 року (з урахуванням договору від 05.09.2024 про внесення змін до договору поруки від 29.11.2023).

Так, зважаючи на невиконання відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором №10805 від 29.11.2023, банк 28.05.2026 звернувся до поручителів (відповідача-2) та (відповідача-3) з досудовими вимогами № 84-9887/26-1 від 26.05.2026 (до відповідача-2) та №84-9887/26-2 від 26.05.2026 (до відповідача-3), в яких (вимогах) просив сплатити заборгованість.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення кредитних коштів у повному обсязі, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та копію виписки/особового рахунку відповідача-1, судом встановлено, що документально доведена заборгованість перед позивачем за кредитним договором складає у розмірі 520 836,09 грн.

Відповідно до статей 541, 543 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання. Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

З огляду на викладене, відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники стосовно сплати заборгованості за договором у розмірі 520836,09 грн.

Відповідачі документів, які б підтверджували оплату ними заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надали, зокрема, доказів повернення кредитних коштів.

Таким чином, з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 520 836,09 грн, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Щодо розподілу судового збору, суд зауважує наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

У п. 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як однієї з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду має прийматись з дотриманням цих принципів, які закріплені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх правового статусу та майнового стану. У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту: за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

У даній справі, суд вирішив спір у частині вимог про стягнення 520 836,09 грн., тому відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України відповідачі зобов`язані відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто, в сумі 7 812,54 грн.

Суд відзначає, що сума судового збору в розмірі 450,46 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України (8263,00 грн - 7 812,54 грн).

Однак таке відшкодування має здійснюватися за наявності підстав, визначених у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», зокрема, за клопотанням особи, яка його (судовий збір) сплатила - позивача.

У матеріалах справи таке клопотання Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» відсутнє.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІ ДВЕРІ» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, код ЄДРПОУ 36858719), Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРС» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, код ЄДРПОУ 39137637), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) 520 836 (п`ятсот двадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн 09 коп. - заборгованості по тілу кредиту.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІ ДВЕРІ» на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) 2 604 (дві тисячі шістсот чотири) грн 18 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРС» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, код ЄДРПОУ 39137637) на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) 2 604 (дві тисячі шістсот чотири) грн 18 коп. - витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) 2 604 (дві тисячі шістсот чотири) грн 18 коп. - витрат по сплаті судового збору.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді з відпустки 31.08.2026.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА