Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №909/796/26 — Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/796/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/796/26 за позовом фізичної особи-підприємця Янко Олени Вікторівни до фізичної особи-підприємця Музичиної Тамари Йосифівни про стягнення 50 000,00 грн.

Суть спору.

Фізична особа-підприємець Янко Олена Вікторівна звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Музичиної Тамари Йосифівни про стягнення 50 000,00 грн попередньої оплати товару, сплаченої за договором поставки № 05/11-2025 від 04.11.2025.

Стислий виклад позиції позивачки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачкою умов договору поставки № 05/11-2025 від 04.11.2025 в частині поставки товару, щодо якого проведена попередня оплата на суму 50 000,00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідачки.

Відповідачка відзиву на позов не подала, проти позову не заперечила, доказів погашення заборгованості не надала.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2026 для розгляду справи № 909/796/26 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою від 03.07.2026 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/796/26; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач – протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву.

Копію ухвали від 03.07.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

У зв`язку з тим, що сторони не зареєстрували свій електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали від 03.07.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Копія ухвали суду від 03.07.2026 вручена відповідачу 21.07.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№ відправлення R068128065508).

Копія ухвали суду від 03.07.2026 вручена позивачу 14.07.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№ відправлення R068122228138).

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

Між фізичною особою-підприємцем Янко Оленою Вікторівною (у цьому рішенні також - позивачка, покупець) та фізичною особою-підприємцем Музичиною Тамарою Йосифівною (у цьому рішенні також - відповідачка, постачальник) 04 листопада 2025 року укладено Договір поставки № 05/11-2025 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність (поставити), а покупець прийняти та оплатити товар (пиломатеріали), асортимент, кількість ціна за одиницю, загальна вартість, умови та строки поставки яких визначена сторонами у Специфікаціях, які є додатками цього договору і становлять його невід`ємну частину.

Загальна сума договору не обмежена і визначається шляхом додавання вартості кожної партії товару за всіма додатками (Специфікаціями) до даного Договору (пункт 2.1 Договору).

За змістом п. 3.1 Договору, обсяг та терміни постачання кожної окремої партії товару визначається в Специфікаціях за обов`язковим письмовим погодженням Сторонами.

У відповідності до п. 4.1 Договору, приймання товару по якості та кількості здійснюється при передачі товару Постачальником Покупцеві, або уповноваженій їм особі, відповідно до Специфікації, по кількості — шляхом перевірки обсягу (заміру), по якості (перевірка на відповідність сортаменту, розмірам, наявності дефектів, вологості тощо) — згідно з встановленими стандартами.

За п. 3.2 Договору, постачання товару відбувається на умовах EXW (Ex Works, Франко-склад Постачальника) згідно правил Інкотермс. Продавець забезпечує навантаження товару на автотранспорт Покупця. При передачі Товару Постачальник надає Покупцю видаткову накладну. Датою поставки Товару вважається дата підписання видаткової накладної.

Так, Специфікацією №1 від 04.11.2025 до договору поставки №05/11/2025 від 04.11.2025 (а.с. 14) передбачено наступний предмет поставки, а саме:

- дошка - деревина дуб; сорт - С,D; товщина - 35/33, ширина - 140 мм, довжина – 1100/1000 мм, 1600/1500 мм, 1800/1700 мм, 2000/1900мм; у кількості 15 м. куб, на суму 433500,00 грн.

Відповідно до п. 2.5 Договору, оплата партії товару, яка підлягає поставці відповідно до погодженого сторонами замовлення, здійснюється покупцем із 80% оплатою вартості на момент завантаження партії товару на транспортний засіб покупця згідно з наданим постачальником відповідним рахунком. Решта суми (20 %) покупець сплачує по факту приймання товару за видатковими накладними протягом 5 (п`яти) робочих днів.

Пунктами 7.1., 7.2. Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за даним договором. У випадку, якщо за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про намір розірвання Договору, то він автоматично (без укладення додаткової угоди) продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік.

Будь-які зміни чи доповнення до Договору, у тому числі про його припинення (розірвання) або продовження дії будуть дійсними, якщо вони викладені сторонами в письмовій формі шляхом підписання додаткових угод до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 8.1 договору).

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, позивачка у якості передоплати за товар (пиломатеріали) перерахувала відповідачці 50000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 02.01.2026 за №220 на суму 15000,00 грн та від 02.02.2026 № 221 на суму 35000,00 грн. Незважаючи на отримання від позивачки попередньої оплати у сумі 50000,00 грн, відповідачка у встановлений строк товар не поставила, супровідні документи не надала та жодних доказів відправлення або готовності до поставки не надала.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачки з позовом та є предметом спору у даній справі.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Внаслідок укладення Договору поставки № 05/11-2025 від 04.11.2025 між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникли цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з умов Договору вбачається, що обов`язок постачальника здійснити поставку товару у конкретні терміни, пов`язаний з обов`язковим письмовим погодженням сторонами в Специфікації як невід`ємній частині Договору обсягу та терміну постачання кожної окремої партії Товару (п.п. 2.1., 3.1, 4.1. Договору).

За змістом Специфікації № 1 від 04.11.2025 сторони погодили поставку партії товару вартістю 433 500,00 грн у строк до 30.11.2025.

В той же час, матеріали справи не містять доказів узгодження між сторонами поставки товару у іншій (меншій) кількості, що унеможливлює встановити дату виникнення у постачальника обов`язку щодо поставки покупцю товару вартістю 50 000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази на підтвердження погодження між сторонами у Специфікації поставки партії товару у меншій кількості, ніж визначено у Специфікації № 1 від 04.11.2025.

За таких обставин, строк поставки відповідачкою товару за Специфікацією № 1 від 04.11.2025, враховуючи умови п. 2.5 Договору поставки №05/11-2025 від 04.11.2025, на момент звернення з позовом та ухвалення рішення не настав, оскільки позивачка не оплатила 80% вартості партії товару, визначеної в Специфікації № 1 (433 500 х 80% = 346 800 грн), а сплатила лише 50 000 грн.

Отже, у відповідачки не виник обов`язок поставки товару, узгодженого сторонами в Специфікації № 1 від 04.11.2025. Доказів погодження сторонами поставки інших партій товару матеріали справи не містять.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (див. постанову Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, сформувала правовий висновок, згідно з яким аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар який має бути поставлений. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов`язання повернути покупцю суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням.

Вказане зобов`язання відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України виникає в особи, яка отримала попередню оплату і не виконала обов`язку з поставки, фактично у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами строку поставки, після настання якого постачальник (продавець) має усвідомлювати протиправний характер неповернення грошових коштів.

Тобто, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постачальника (продавця) виникає зобов`язання повернути покупцю суму передоплати (сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 та ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

При розгляді даної справи судом встановлено, що позивачка не сплатила 80% вартості партії товару, як визначено у п. 2.5 договору, відтак у відповідачки ще не виник обов`язок з передачі товару, а тому відсутній факт порушення відповідачкою строку передання товару за Договором, який є передумовою для заявлення покупцем вимоги про повернення коштів відповідно до положень ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Суд також вважає за необхідне окремо зазначити, що на час ухвалення рішення, у відповідачки відсутній обов`язок повернути отримані від позивачки 50 000,00 грн також і за правилами статті 1212 ЦК України, як безпідставно збережених.

У цьому висновку суд виходить з того, що на час розгляду справи Договір, на підставі якого позивачка сплатила відповідачці 50 000,00 грн залишається чинним, оскільки положення п. 7.2 договору передбачають його автоматичну пролонгацію на наступний календарний рік після 31.12.2025, якщо за один місяць до дня закінчення Договору ні одна зі Сторін не заявить про намір його розірвання.

Також, враховуючи, що оплати за договором позивачка провела 02.01.2026 та 03.02.2026, ці дії теж свідчать про те, що сторони визнають факт продовження договору на 2026 рік.

При цьому, хоча положення п. 7.3 Договору передбачають можливість одностороннього розірвання Договору за ініціативою будь-якої зі Сторін, позивачка не подала доказів розірвання Договору ні в порядку п. 7.3 Договору, ні з інших передбачених законодавством підстав, а тому грошові кошти в сумі 50 000 грн, на час ухвалення цього рішення, знаходяться у відповідачки на підставі чинного договору, що виключає можливість їх кваліфікації, як безпідставно збережених.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В матеріалах справи відсутні жодні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження заявлення однією із сторін Договору про його розірвання відповідно до умов Договору або розірвання Договору в судовому порядку.

Отже, враховуючи те, що обов`язок відповідачки з поставки товару не настав у зв`язку з неоплатою позивачкою 80% вартості погодженої партії товару (п. 2.5 Договору), відповідачка не порушила свого обов`язку з поставки товару, строк дії Договору не закінчився, договір не розірвано, то відсутні правові підстави для повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивачка сплатила судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24 червня 2026 р. № 255, (а.с.5), тобто у передбаченому законом розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що у задоволенні позовних вимог суд відмовив, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3328,00 грн залишаються за позивачкою.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Янко Олени Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до фізичної особи-підприємця Музичиної Тамари Йосифівни ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) про стягнення 50 000,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3328,00 грн залишити за позивачкою.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк