Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №904/1320/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026м. ДніпроСправа № 904/1320/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Біологічний, буд. 2А, код ЄДРПОУ 42163782)

до Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17, код ЄДРПОУ 00188311)

про стягнення 75 389,09 гривень

Суддя Дичко В.О.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» про стягнення 75 389,09 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 55 000 грн, інфляційних втрат у сумі 14 317,09 грн та пені в сумі 6 072 гривень.

Судові витрати просить покласти на позивача.

В обґрунтування позову зазначає, що Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» неналежним чином виконало зобов`язання за договором №2294/20-04/14-6 від 06.07.2020 підряду на виконання проектних робіт у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 20.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1320/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет – це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі – Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі – ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) – підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Суд з`ясував, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, у зв`язку з чим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2026 у справі № 904/1320/26 надіслана до електронного кабінету Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів», що підтверджується довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа (а.с. 53), згідно з якою вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача 21.03.2026 о 09:37 год.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» повідомлене про розгляд справи належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2026 про відкриття провадження у справі № 904/1320/26, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» не надходило, поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» не скористалось правом подання відзиву на позовну заяву, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, що Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» не зробило, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідач суду також не повідомив.

З огляду на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, у межах наданих йому повноважень, створив належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.

Ураховуючи, що Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» не скористалось наданим законом правом подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

З огляду на режим воєнного стану та повітряні тривоги, в суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено певні організаційні заходи. Справу розглянуто в розумний строк, ураховуючи вищевикладені обставини, а також з огляду на необхідність надання учасникам справи часу для реалізації своїх прав.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування в даній справі є обставини укладення договору підряду на виконання проектних робіт, порядок здійснення розрахунків, строк договору, порядок здачі та приймання робіт, наявність/відсутність прострочення замовника, правомірність/неправомірність нарахування інфляційних втрат та пені.

06 липня 2020 року Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» (надалі – замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» (надалі – підрядник) уклали договір № 2294/20-04/14-6 підряду на виконання проектних робіт (а.с. 14-18, надалі – Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати наступні проектні роботи (надалі – роботи):

«Розробка проектної документації стадії «Робоча документація» в рамках реалізації проекту: «Будівництво ливарно-прокатного комплексу», розташованого на території АТ«Узметкомбінат» за адресою: Республіка Узбекистан, 110502, Ташкентська область, м. Бекабад, вул. Сирдарьо, 1. Зовнішні мережі електропостачання ВН 35 кВ.».

Відповідно до пункту 1.2 Договору зміст та строки виконання робіт встановлюються календарним планом виконання проектних робіт (додаток № 1), який є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору вартість виконання робіт за цим Договором визначається на підставі протоколу погодження договірної ціни проектних робіт (додаток № 2), який є невід`ємною частиною Договору, та становить 585 000 грн (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% - 117 000 грн (сто сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Загальна вартість робіт з урахуванням ПДВ становить 702 000 грн (сімсот дві тисячі гривень 00 копійок).

Відповідно до пункту 2.2 Договору оплата вартості виконання робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів підряднику згідно з банківськими реквізитами, зазначеними у розділі 12 цього Договору, протягом 30 (тридцяти) банківських днів після надходження повної оплати за основним договором, укладеним із генеральним замовником ПУ «Ренейссанс Хеві Індастріс» (надалі – генеральний замовник).

Оплата за цим Договором здійснюється замовником за умови належної реєстрації підрядником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.3 Договору форма оплати – безготівковий розрахунок.

Відповідно до пункту 3.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його фактичного підписання, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Згідно з пунктом 3.2 Договору датою підписання Договору вважається дата належного оформлення сторонами документа, який на розсуд сторін врегульовує всі істотні умови договору.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4.2 Договору одночасно з проектною документацією підрядник надає замовнику 2 (два) примірники акта здачі-приймання виконаних проектних робіт (надалі – Акт).

Згідно з пунктом 4.3 Договору робота вважається прийнятою замовником після підписання генеральним замовником відповідного акта здачі-приймання виконаних проектних робіт замовника, який містить обсяг виконаних підрядником робіт.

Замовник, одночасно з підписанням генеральним замовником зазначеного акта здачі- приймання виконаних проектних робіт, зобов`язаний підтвердити прийняття виконаних робіт шляхом підписання наданого йому підрядником Акта або надати підряднику письмову мотивовану відмову від підписання такого Акта.

Замовник повідомляє підрядника про факт підписання Акта шляхом надсилання підряднику такого Акта в електронній формі, з подальшим обов`язковим направленням на адресу підрядника 1(одного) примірника оригіналу Акта.

Згідно з пунктом 4.5 Договору замовник має право часткового прийняття виконаних підрядником робіт по мірі прийняття генеральним замовником обсягу проектних робіт за основним договором, який містить частину обсягу робіт, виконаних підрядником, у порядку, встановленому пунктом 4.3 цього Договору.

У разі часткового прийняття замовником виконаних робіт, підрядник разом із розробленою проектною документацією надає 2 (два) примірники Акта відповідно до обсягу робіт, фактично виконаних на дату такого прийняття.

Згідно з пунктом 5.5 Договору сплата неустойки не звільняє сторони від подальшого виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 6.2 Договору у випадку неможливості вирішення спорів або розбіжностей шляхом проведення переговорів, вони підлягають розгляду в господарському суді за місцем розташування відповідача у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно з розділом 13 Договору в якості невід`ємної частини до цього Договору додаються:

13.1 додаток № 1 – календарний план виконання проектних робіт (а.с. 16);

13.2 додаток № 2 – протокол погодження договірної ціни проектних робіт (а.с. 17);

13.3 додаток № 3 – технічне завдання (російською мовою, а.с. 17-18).

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни проектних робіт, який є додатком № 2 до договору № 2294/20-04/14-6 від 06 липня 2020 р. (а.с. 17), сторонами Договору досягнуто згоди про розмір договірної вартості виконання проектних робіт у сумі 585 000 грн (п`ятсот вісімдесят п`ять гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% - 117 000 грн (сто сімнадцять тисяч гривень 00копійок).

Загальна вартість робіт з урахуванням ПДВ становить 702 000 грн (сімсот дві тисячі гривень 00 копійок).

Даний протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків за виконані проектні роботи між замовником і підрядником.

27 липня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» (надалі – підрядник) та Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» (надалі – замовник) підписали та скріпили печатками акт № 1 здачі-приймання виконаних проектних робіт за договором № 2294/20-04/14-6 від 06 липня 2020 р. (а.с.19, надалі – Акт № 1) про те, що підрядником у встановлений термін частково виконані та належним чином оформлені, а замовником прийняті проектні роботи:

«Розробка проектної документації стадії «Робоча документація» в рамках реалізації проекту: «Будівництво ливарно-прокатного комплексу», розташованого на території АТ«Узметкомбінат» за адресою: Республіка Узбекистан, 110502, Ташкентська область, м. Бекабад, вул. Сирдарьо, 1. Зовнішні мережі електропостачання ВН 35 кВ.».

Згідно з Актом № 1 загальна вартість проектних робіт за Договором, без урахування ПДВ 20%, становить: 585 000 грн (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Вартість частково виконаних проектних робіт: 296 800 грн (двісті дев`яносто шість тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

Крім того, ПДВ 20%: 59 360 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч триста шістдесят гривень 00копійок).

Всього до сплати: 356 160 грн (триста п`ятдесят шість тисяч сто шістдесят гривень 00копійок).

Сторони претензій одна до одної не мають.

16 грудня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» (надалі – підрядник) та Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» (надалі – замовник) підписали та скріпили печатками акт № 2 здачі-приймання виконаних проектних робіт за договором № 2294/20-04/14-6 від 06 липня 2020 р. (а.с.20, надалі – Акт № 2) про те, що підрядник виконав у повному обсязі та у встановлений термін, а замовник прийняв проектні роботи:

«Розробка проектної документації стадії «Робоча документація» в рамках реалізації проекту: «Будівництво ливарно-прокатного комплексу», розташованого на території АТ«Узметкомбінат» за адресою: Республіка Узбекистан, 110502, Ташкентська область, м. Бекабад, вул. Сирдарьо, 1. Зовнішні мережі електропостачання ВН 35 кВ.».

На підставі Акта № 2 загальна вартість проектних робіт за Договором, без урахування ПДВ 20%, становить: 585 000 грн (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Вартість виконання повного обсягу проектних робіт: 288 200 грн (двісті вісімдесят вісім тисяч двісті гривень 00 копійок).

Крім того, ПДВ 20%: 57 640 грн (п`ятдесят сім тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок).

Всього до сплати: 345 840 грн (триста сорок п`ять тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок).

Сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідач частково оплатив виконані проектні роботи, що підтверджується такими платіжними інструкціями (а.с. 21-22):

- № 1776 від 02.12.2022 на суму 356 160 грн, призначення платежу: за виконані роботи, дог.№ 2294/20-04/14-6 від 06.07.20 р., акт № 1 від 27.07.22, в т.ч. ПДВ 20% - 59 360 грн;

- № 2391 від 01.11.2023 на суму 290 840 грн, призначення платежу: за виконані роботи, дог.№ 2294/20-04/14-6 від 06.07.20 р., акт № 2 від 16.12.22, в т.ч. ПДВ 20% - 48 473,33 гривень.

23 січня 2026 року позивач звернувся до Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» з досудовою вимогою (а.с. 27-40), за якою вимагав протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання даної досудової вимоги сплатити заборгованість відповідно до акта № 2 здачі-приймання виконаних проектних робіт за договором № 2294/20-04/14-6 від 06 липня 2020 року: основний борг у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок, інфляційні втрати в сумі 14 317 (чотирнадцять тисяч триста сімнадцять гривень) 09 (дев`ять) копійок, пеню у сумі 6 072 (шість тисяч сімдесят дві) гривні 00 копійок. Указана досудова вимога направлялась на юридичну адресу відповідача листом з описом вкладення (а.с. 41) та повернулась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» з відміткою Акціонерного товариства «Укрпошта» від 07.02.2026 «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с. 42).

Як зазначає позивач, умова пункту 2.2 Договору щодо здійснення оплати виконаних робіт після надходження коштів від генерального замовника не містить визначеної календарної дати та не може тлумачитись як така, що дозволяє безстроково відкладати виконання грошового зобов`язання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» не є стороною правовідносин між замовником та генеральним замовником і не має доступу до інформації щодо дати здійснення таких розрахунків. Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» не надало докази, які би підтверджували отримання грошових коштів від генерального замовника та дату такого отримання. З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що строк виконання грошового зобов`язання визначається як 30банківських днів з дати підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» стверджує, що відповідач сплатив у повному обсязі за виконані проектні роботи за Актом № 1, однак за Актом№2 за Державним підприємством «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» рахується заборгованість у сумі 55 000 грн (345 840 грн – 290 840 грн), що стало причиною виникнення спору та звернення з позовною заявою до господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та повному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд установив, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 глави 61 «Підряд», положення параграфа 1 «Загальні положення про підряд» застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд установив, що позивач виконав проектні роботи за Договором у повному обсязі, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами №№ 1, 2 (а.с. 19-20). Сторони претензій одна до одної не мають.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» дотрималось умов Договору в частині виконання своїх зобов`язань.

Указаний вид договору є оплатним, тобто обов`язку підрядника за Договором виконати проектні роботи відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цих робіт.

Ураховуючи вищевикладене, строк оплати виконаних проектних робіт є таким, що настав.

Відповідач не надав до суду докази оплати за Договором основної заборгованості в сумі 55 000 грн, позов не спростував.

З огляду на відсутність доказів оплати виконаних проектних робіт, надані позивачем докази на підтвердження наявності основної заборгованості Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» є більш вірогідними, тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 55 000 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач нарахував та заявив до стягнення за загальний період з 16.01.2023 до 23.01.2026 інфляційні втрати в сумі 14 317,09 грн та пеню в сумі 6 072 грн (а.с. 3-4, 25-26).

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічний правовий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" – 100 грн = "ЗБ", де "Х" – залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" – офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн – умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" – залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

При перевірці судом здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» розрахунку інфляційних втрат (а.с. 3-4, 25) арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 14 317,09 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З приводу пені суд зазначає таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.2 Договору за порушення строків оплати підрядник має право стягнути з замовника пеню у розмірі 0,01% від своєчасно не сплаченої суми за кожен день такого прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату розрахунку пені.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати за виконані за Договором проєктні роботи позивач розрахував та просить стягнути пеню за загальний період з 16.01.2023 до 23.01.2026 у сумі 6 072 грн (а.с. 4, 25-26).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на це, пеня нараховується за один рік та становить 2 007,50 грн (55 000 грн * 0,01% * 365 днів : 100%).

Отже, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 2007,50гривень.

Ураховуючи встановлені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, тому з Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» підлягають стягненню 71 324,59 грн, у тому числі основна заборгованість у сумі 55 000 грн, інфляційні втрати в сумі 14 317,09 грн та пеня в сумі 2 007,50 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 518,86 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» до Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» про стягнення 75 389,09 грн – задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17, код ЄДРПОУ 00188311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров.Біологічний, буд. 2А, код ЄДРПОУ 42163782) 71 324,59 грн (сімдесят одна тисяча триста двадцять чотири гривні 59 копійок), у тому числі основну заборгованість у сумі 55 000 грн (п`ятдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок), інфляційні втрати в сумі 14 317,09 грн (чотирнадцять тисяч триста сімнадцять гривень 09 копійок), пеню в сумі 2 007,50 грн (дві тисячі сім гривень 50копійок), судовий збір у сумі 2 518,86 грн (дві тисячі п`ятсот вісімнадцять гривень 86 копійок).

3. У задоволенні решти позовної заяви – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 02.09.2026.

Суддя В.О. Дичко