Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №910/9915/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 910/9915/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Мальченко А.О.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-Інжинірінг»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.06.2026

у справі №910/9915/25 (суддя К.В. Полякова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор

газотранспортної системи України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-Інжинірінг»

про стягнення 198 725, 85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-Інжинірінг» про стягнення 198 725, 85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №4600008425 від 26.09.2023 в частині своєчасного виконання робіт, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 81 506, 68 грн та 117 219, 17 грн штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/9915/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-Інжинірінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 81506, 68 грн пені, 117 219, 17 грн штрафу, 3 028 грн витрат зі сплати судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: зменшити суму штрафних санкцій на 90 % від розміру заявленого позивачем, тобто до 19 872, 58 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для розгляду справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

За доводами скаржника, судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивачем взагалі не надано жодних допустимих доказів спричинення йому шкоди, чи настання інших негативних наслідків, в результаті неналежного виконання своїх договірних обов`язків відповідачем.

При цьому, скаржник зазначає, що судом не враховано, що підрядник незважаючи на незначну затримку у виконанні робіт, передбачених умовами договору, виконав їх не тільки якісно, а зі значною економією коштів замовника, а саме на 668 763, 61 грн менше, ніж передбачено умовами договору.

Узагальнені доводи відповіді на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9915/25. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-Інжинірінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/9915/25 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

09.07.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9915/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-Інжинірінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/9915/25; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 26.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «МБС-Інжинірінг» (підрядник) укладено договір №4600008425, згідно з п. 1.1. якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Інші завершальні будівельні роботи (ремонт сховищ протирадіаційного укриття Лубенського проммайданчика та Яготинського проммайданчика Лубенського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів і технічної документації (які з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями) є послугами, а відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є роботами, далі іменуються - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Умовами договору сторони передбачили таке.

Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2.).

Загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору, згідно з договірною ціною (додаток № 2) становить 3 796 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ 20% 632 800 грн (п. 3.1.).

Підрядник зобов`язується виконати роботи до 30.09.2024 року (п. 4.1.).

Підрядник зобов`язується виконати роботи з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3) (п. 4.2.).

Передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін (п. 5.1.).

Підрядник зобов`язаний виконати роботи якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток №3) строки, відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації (п.п. 7.3.1.).

Сторони погодили, що оскільки відносини між ними, врегульовані цим договором, виникли під час дії воєнного стану на території України, воєнний стан не може бути надзвичайною та невідворотною обставиною (форс-мажорною обставиною), що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 9.1.).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше, ніж протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 9.2.).

Доказом виникненням обставин непереборної сили та строку їх дії є документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. Строк для надання відповідних документів - протягом 60 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (п. 9.3.).

У випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), виконання робіт не у повному обсязі, до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт (п.п. 11.2.1.).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.10.2024 (п. 13.1.).

У календарному графіку виконання робіт (додаток №3 до цього договору) погоджено, що: граничний термін виконання робіт щодо ремонту сховища протирадіаційного укриття Лубенського ПМ Лубенського ЛВУМГ, становить до 31.07.2024; граничний термін виконання робіт щодо ремонту сховища протирадіаційного укриття Яготинського ПМ Лубенського ЛВУМГ становить до 30.09.2024.

Однак, відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт №2 від 17.10.2024 на суму 576 661, 80 грн, прострочення виконання робіт становить 16 календарних днів; за актом приймання виконаних будівельних робіт №3 від 31.10.2024 на суму 278 703, 89 грн, прострочення виконання робіт становить 54 календарні дні; за актом приймання виконаних будівельних робіт №4 від 11.11.2024 на суму 1 395 855, 71 грн, прострочення виконання робіт становить 41 календарний день.

Заявлені позивачем вимоги зводяться до того, що відповідачем порушено строки виконання робіт, визначені у договорі №4600008425 від 26.09.2023, у зв`язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 81 506, 68 грн та 117 219, 17 грн штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своїм правовим змістом виниклі між сторонами відносини є відносинами підряду.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (стаття 846 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частинами 1, 3 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вже зазначалось вище, 26.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «МБС-Інжинірінг» підрядник) укладено договір №4600008425, предметом якого стали ремонт сховищ протирадіаційного укриття Лубенського проммайданчика та Яготинського проммайданчика Лубенського ЛВУМГ.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.п. 7.3.1. договору підрядник зобов`язаний виконати роботи якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток №3) строки, відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.

У календарному графіку виконання робіт (додаток №3 до цього договору) погоджено, що: граничний термін виконання робіт щодо ремонт сховища протирадіаційного укриття Лубенського ПМ Лубенського ЛВУМГ, становить до 31.07.2024; граничний термін виконання робіт щодо ремонт сховища протирадіаційного укриття Яготинського ПМ Лубенського ЛВУМГ становить до 30.09.2024.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт №2 від 17.10.2024 на суму 576 661, 80 грн, прострочення виконання робіт становить 16 календарних днів; за актом приймання виконаних будівельних робіт №3 від 31.10.2024 на суму 278 703, 89 грн, прострочення виконання робіт становить 54 календарні дні; за актом приймання виконаних будівельних робіт №4 від 11.11.2024 на суму 1 395 855, 71 грн, прострочення виконання робіт становить 41 календарний день.

З поданих актів приймання будівельних робіт вбачається порушення відповідачем, встановлених договором, строків виконання робіт.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що до порушення визначених у договорі строків виконання робіт призвели безперервні атаки на енергетичну інфраструктуру України, як наслідок відбувались планові та екстрені відключення електропостачання, що порушили роботу систем водопостачання й опалення.

Також, всі військовозобов`язані працівники відповідача протягом виконання договору продовж значного проміжку часу, були вимушені проходити процедуру оновлення даних в Територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та військово-лікарняну комісію.

Разом з цим, відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Отже, враховуючи, що договір між сторонами укладений в умовах воєнного стану, відповідач при здійсненні підприємницької діяльності мав усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, останній мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Так, відповідно до частини 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п. 11.2.1 договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), виконання робіт не у повному обсязі, до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Із наданого розрахунку слідує, що позивачем нараховано за прострочення виконання робіт за актом №2 за період із 01.10.2024 до 16.10.2024 пеню в розмірі 9 226, 59 грн; за актом №3 за період із 01.08.2024 до 23.09.2024 пеню в розмірі 15 050, 01 грн та 7% штрафу в розмірі 19 509, 27 грн; за актом №4 за період із 01.10.2024 до 10.11.2024 пеню в розмірі 57 230, 08 грн та 7% штрафу в розмірі 97 709, 90 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем розрахунки пені та штрафу є правильними, відповідають умовам договору та арифметично вірні.

В свою чергу, відповідач просить зменшити суму штрафних санкцій на 90 % від розміру заявленого позивачем, тобто до 19 872, 58 грн, оскільки позивачем взагалі не надано жодних допустимих доказів спричинення йому шкоди, чи настання інших негативних наслідків, в результаті неналежного виконання своїх договірних обов`язків відповідачем.

Крім того, зазначає, що відповідач незважаючи на незначну затримку у виконанні робіт, передбачених умовами договору, виконав їх не тільки якісно, а зі значною економією коштів замовника, а саме на 668 763, 61 грн менше, ніж передбачено умовами договору.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22).

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського проценсуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним у судовій практиці та знайшов відображення у численних постановах Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), суд має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18).

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, на думку скаржника, оскільки відповідачем в повному обсязі виконано зобов`язання за договором та враховуючи існування обставин непероборної сили та істотних змін обставин, що вплинуло на прострочення виконання таких зобов`язань, наявні підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 90% від визначених у рішенні суду першої інстанції.

Разом з цим, введення на території України воєнного стану однаково впливає на діяльність як підприємства позивача, так і підприємства відповідача, оскільки обидва перебувають в однакових умовах.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору №4600008425 від 26.09.2023 в розмірі 198 725, 85 грн підлягає задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/9915/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «МБС-Інжинірінг».

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МБС-Інжинірінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/9915/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/9915/25 залишити без змін.

Матеріали справи №910/9915/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

А.О. Мальченко