Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №911/1953/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№911/1953/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.07.2026

у справі №911/1953/26 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №7102900861014 від 08.08.2025 станом на 04.06.2026 включно в розмірі 454 398,59 грн, з яких 406 126,23 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 63 457,20 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту у розмірі 342 669,03 грн, та 48 272,36 грн простроченої заборгованості за комісією.

Господарський суд Київської області ухвалою від 22.07.2026 у справі №911/1953/26 позовну заяву Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернув позивачу.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції вказав, що до поданої позовної заяви позивачем додано довіреність від 07.04.2026, видану за підписом ОСОБА_2, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також неповний витяг зі Статуту Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» у редакції, затвердженій рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів від 25.11.2021, протокол №87.

Із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань убачається, що ОСОБА_2 зазначений представником Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» та має право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо. Водночас, в Єдиному державному реєстрі прямо зазначено про наявність обмежень його представницьких повноважень, установлених пунктом 8.12 Статуту Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».

Разом із тим, доданий до позовної заяви витяг зі Статуту Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» пункту 8.12 не містить.

Позивачем надано лише окремі початкові сторінки Статуту, які не містять положень щодо компетенції заступників Голови Правління, обсягу їхніх повноважень, установлених для них обмежень, а також права таких осіб передавати свої повноваження іншим особам шляхом видачі довіреностей.

У зв`язку із ненаданням пункту 8.12 Статуту позивача, суд першої інстанції вказав, що позбавлений можливості встановити зміст обмежень, зазначених в Єдиному державному реєстрі, перевірити обсяг повноважень ОСОБА_2 станом на дату видачі довіреності та встановити, чи охоплювали його повноваження право передавати іншій особі повноваження на представництво інтересів Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» в судах і підписання позовних заяв.

Саме по собі зазначення в Єдиному державному реєстрі загального права ОСОБА_2 вчиняти дії від імені юридичної особи та підписувати договори, за одночасної наявності прямого посилання на обмеження, зміст яких визначений відсутнім у матеріалах пунктом Статуту Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», не дало можливості суду першої інстанції встановити наявність у нього права видавати від імені Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» довіреність на судове представництво.

Також, суд першої інстанції вказав, що позивачем не додано рішення відповідного органу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про призначення ОСОБА_2 на посаду заступника Голови Правління - фінансового директора, повної редакції Статуту, належного витягу зі Статуту, який містив би пункт 8.12, або іншого документа, що безпосередньо підтверджував би його право видавати довіреності від імені Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».

Відповідно, повноваження адвоката Сидорової Ю.В. на підписання та подання від імені Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» позовної заяви (вх. №10958 від 29.06.2026) Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості належними та достатніми доказами для суду першої інстанції не підтверджені.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, 28.07.2026 Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 22.07.2026 у справі №911/1953/26 та направити справу до Господарського суду Київської області для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі).

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що під час нотаріального посвідчення довіреності від 07.04.2026 нотаріус у відповідності до вимог статей 43, 44, 45, 58 Закону України «Про нотаріат» перевірив цивільну правоздатність та дієздатність Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», факт перебування ОСОБА_2 на посаді Заступника Голови Правління - фінансового директора станом на 07.04.2026, а також обсяг його повноважень згідно зі Статутом на видачу довіреностей від імені банку.

Позивач також зазначає, що закон чітко визначає вичерпний перелік документів, які додаються до позовної заяви на підтвердження повноважень адвоката - це довіреність (або ордер). ГПК України не містить вимоги додавати до позовної заяви документи, що підтверджують повноваження посадової особи юридичної особи, яка видала таку довіреність адвокату, якщо сама довіреність є чинною та посвідчена нотаріально.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.07.2026 у справі №911/1953/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.07.2026 у справі №911/1953/26; призначив до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1953/26.

12.08.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини другої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

У частині п`ятій статті 164 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до частини 5 статті 44 Господарського процесуального кодексу України юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.

За змістом частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Приписами частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Пунктом 1 частини 1 статті 60 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до приписів частини 1 статті 58 зазначеного Кодексу, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, зазначені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно зі статтею 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Довіреності, що видаються юридичними особами, не вимагають нотаріального посвідчення, оскільки вони посвідчуються безпосередньо організацією.

У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають.

Відповідно до частини другої статті 245 Цивільного кодексу України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.

Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» підписано та подано адвокатом Сидоровою Ю.В.

До позовної заяви додано довіреність від 07.04.2026, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. (зареєстровано в реєстрі за №461).

Частиною першою та другою статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Відповідно до частин першої та другої статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо (частини друга та четверта статті 99 Цивільного кодексу України). Виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Отже, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи. Виконавчим органом товариства є директор (або правління, дирекція тощо), який вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу.

За змістом частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Таким чином, до Єдиного державного реєстру включається інформація щодо осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 905/2488/15, від 25.01.2023 у справі №5015/4934/11).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Колегія суддів зауважує, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №910/16580/23 зазначено, що якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Отже, за наявності інформації щодо такої особи в ЄДР, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 58 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з ЄДР як на достовірні.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довіреності від 07.04.2026 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», в особі Заступника Голови Правління - фінансового директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, цією довіреністю, за попереднім договором з уповноваженою особою, уповноважено адвоката Сидорову Юлію Вікторівну, представляти інтереси банку, зокрема перед судами усіх інстанції та юрисдикцій, з усіма правами, що надані законом стороні. Представнику надано право від імені банка підписувати та подавати заяви по суті справи.

Із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 зазначений представником Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» та має право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо. В Єдиному державному реєстрі зазначено про наявність обмежень його представницьких повноважень, установлених пунктом 8.12 Статуту Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».

Суд першої інстанції вказав, що у зв`язку із ненаданням пункту 8.12 Статуту позивача, суд позбавлений можливості встановити зміст обмежень, зазначених в Єдиному державному реєстрі, перевірити обсяг повноважень ОСОБА_2 станом на дату видачі довіреності та встановити, чи охоплювали його повноваження право передавати іншій особі повноваження на представництво інтересів Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» в судах і підписання позовних заяв.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Статут Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» у редакції, затвердженій рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів від 25.11.2021, протокол №87 (далі- Статут) наявний у загальному доступі на офіційному сайті позивача.

Суд апеляційної інстанції встановив, що пунктом 8.12 Статуту передбачено, що Перший Заступник Голови Правління (у разі призначення такого Наглядовою радою), Заступник Голови Правління - фінансовий директор, Заступник Голови Правління ризиками (CRO), Заступники Голови Правління, відомості про кожного з яких внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кожний діючи окремо без довіреності від імені Банку:

- представляють Банк у відносинах із третіми особами, зокрема, але не виключно, в органах державної влади, Національному банку України, органах місцевого самоврядування, судах, українських і іноземних підприємствах, установах, організаціях, незалежно від підпорядкування і форми власності, перед іншими суб`єктами господарювання, нотаріусами, приватними виконавцями тощо; та з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом і законодавством України, вчиняють правочин (правочини) (укладають, змінюють, розривають договори, угоди, контракти) і будь-якого роду дії, направлені на виконання правочину (правочинів).

Керівники Банку, вказані у цьому пункті Статуту, мають право передавати свої повноваження шляхом видачі від імені Банку довіреностей, як в Україні, так і за кордоном.

Отже, в пункті 8.12 Статуту позивача відсутні обмеження щодо видачі довіреності від імені юридичної особи Заступником Голови Правління - фінансовим директором на представництво інтересів Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» в судах та підписання позовних заяв.

За посиланням https://about.pumb.ua/management/head доступна інформація про членів правління Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», серед якої, зокрема, значиться, що ОСОБА_2 є Заступником Голови Правління - фінансовим директором.

На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції за наявності сумнів описаних в оскаржуваній ухвалі міг самостійно з відкритих джерел перевірити інформацію щодо повноважень ОСОБА_2

Крім того, Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі №910/9150/21 зазначив таке: «У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2020 у справі №905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі №910/21107/20 зазначено, що процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду у разі встановлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги із наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків або повернення цієї заяви. З огляду на наведені положення процесуального закону, суд має залишити позовну заяву/заяву/скаргу без руху, відповідно до частини першої статті 174 ГПК України, у разі наявності у суду сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків. У протилежному випадку, зокрема за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень частини першої статті 174 ГПК України, а суддя у цьому випадку, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 174 цього Кодексу, повертає позовну заяву і додані до неї документи".

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції міг залишити позовну заяву без руху, відповідно до частини першої статті 174 ГПК України, у разі наявності у суду сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків.

Натомість, суд першої інстанції послався на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2026 у справі №911/1738/26, якою також позовну заяву повернуто Акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк».

Водночас, дана ухвала Господарського суду Київської області від 18.06.2026 у справі №911/1738/26 не є постановою Верховного Суду, та висновки суду першої інстанції у вказаній справі не є такими, які згідно частини 4 статті 236 ГПК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини 1 статті 277 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 22.07.2026 у справі №911/1953/26 скасуванню з передачею для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі) до Господарського суду Київської області.

За правилами процесуального закону, прийняття рішення про скасування ухвали суду із направленням справи для продовження розгляду унеможливлює вирішення питання про зміну розподілу судових витрат, сплачених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, так і про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 756/6141/16-а, від 07.09.2022 у справі №911/2130/21.

За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної скарги розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.07.2026 у справі №911/1953/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 22.07.2026 у справі №911/1953/26 скасувати.

3. Справу №911/1953/26 передати до Господарського суду Київської області для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі).

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська