Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №910/5229/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 910/5229/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги першого заступника керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026

у справі №910/5229/26 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом Першого заступника керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до: 1. Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Суми" Державної служби України з надзвичайних ситуацій;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Суми" Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", у якому просив:

- визнати недійсними додаткові угоди №2/9/451 від 17.12.2020, №3/9/452 від 17.12.2020 та №4 від 29.12.2020 до договору про постачання природного газу №9 від 10.01.2020, укладеного між відповідачами;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій 42278,30 грн безпідставно одержаних коштів.

Позовні вимогі обґрунтовані тим, що оспорювані додаткові угоди до договору про постачання природного газу №9 від 10.01.2020 укладені з порушенням вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель, а саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо збільшення ціни товару більше ніж на 10% від ціни природного газу, визначеної первісно у договорі, що є підставою для визнання додаткових угод недійсними у відповідності до ст. ст. 203, 215 ЦК України. У зв`язку з визнанням недійсними спірних додаткових угод підлягають поверненню до бюджету позивача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно сплачені кошти у розмірі 42278,30 грн

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 відкрито провадження у справі №910/5229/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

До суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 (повна ухвала складена 12.06.2026) задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" та зупинено провадження у справі №910/5229/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Перший заступник керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції із порушенням норм процесуального права.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги заступник керівника прокуратури зауважує, що визнання на майбутнє неконституційним положень п. 2 ч. 5 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" не звільняють від юридичної відповідальності відповідачів за дії, пов`язані з виконанням оспорюваних додаткових угод. Отже, до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) за конституційним поданням Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр газ ресурс", об`єктивна неможливість розгляду даної справи №910/5229/26 відсутня.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 апеляційну скаргу у справі №910/5229/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/5229/26, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

11.07.2026 до суду від Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Суми" Державної служби України з надзвичайних ситуацій надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач-1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу прокуратури, оскаржувану ухвалу - без змін. Відповідач-1 стверджує, що до прийняття Конституційним Судом України остаточного рішення щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" існує об`єктивна правова невизначеність щодо можливості застосування цієї норми при вирішенні спору, що свідчить про наявність передбачених п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі.

15.07.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр газ ресурс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач-2 заперечує проти вимог апеляційної скарги, вказуючи, що предметом конституційного провадження у справі №3-78/2026(178/26) є конституційність п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і в разі визнання наведеної норми такою, що не відповідає Конституції України, вона втратить чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, що безпосередньо вплине на обсяг прав та обов`язків сторін, на правомірність укладення оспорюваних додаткових угод та відповідно, на результат вирішення справи по суті.

Позивач не скористався своїм правом та не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 зупинено апеляційне провадження у справі №910/5229/26 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/11553/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

25.08.2026 до суду від керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області надійшла заява про поновлення провадження у справі №910/5229/26.

Заява мотивована тим, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 18.08.2026 повернула справу №910/11553/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.06.2026 поновлено апеляційне провадження у справі №910/5229/26 за апеляційною скаргою заступника керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

З огляду на те, що прокуратурою оскаржується ухвала про зупинення провадження у справі (п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України), перегляд оскаржуваної ухвали постановлено проводити в порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, встановила наступне.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Предметом даного апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами ст. ст. 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Здійснюючи тлумачення вказаних норм процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у п. п. 8.11, 8.12 постанови від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 сформулював висновок про те, що, по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі (див. також постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19).

Як слідує з матеріалів справи, предметом позову в даній справі є визнання недійсними додаткових угод №2/9/451 від 17.12.2020, №3/9/452 від 17.12.2020 та №4 від 29.12.2020 до договору про постачання природного газу №9 від 10.01.2020, та стягнення безпідставно одержаних коштів у сумі 42278,30 грн.

Підставою позову є укладення оспорюваних додаткових угод з порушенням вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель, а саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (без належного доведення та документального підтвердження коливання ціни на ринку або з перевищенням граничного межі у 10%).

Під час розгляду справи судом першої інстанції представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Місцевий господарський суд вказане клопотання задовольнив, зазначивши, що результат вирішення Конституційним Судом України питання конституційності/неконституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" безпосередньо впливає на вирішення позову у даній справі через посилання прокурора на цю норму у якості підстави для недійсності спірних додаткових угод.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Таким чином, суд уповноважений надати самостійну оцінку наявним у справі доказам.

За змістом заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" клопотання про зупинення провадження, заявник не наводить мотивів необхідності зупинення провадження у справі №910/5229/26 в частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи в контексті того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У заявленому клопотанні відповідача не йдеться про необхідність додаткового збирання доказів і про неможливість встановити фактичні обставини справи, а зазначається про наявність невирішеного питання конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні спору по суті.

У даному випадку об`єктивна неможливість розгляду господарської справи №910/5229/26 відсутня, у цій справі наявні докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), що є предметом судового розгляду.

Розгляд Конституційним Судом України питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не підпадає під визначення «обставин», які встановлюються іншим судом, а стосується виключно застосування норми права до спірних правовідносин.

Також колегія суддів зазначає, що положення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними положенням п. 3 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України та п. 6 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі №800/235/17 (провадження №11-271сап18) сформулювала висновок щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС у питанні зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Скасовуючи ухвалу про зупинення провадження як передчасну, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що суд повинен мотивувати зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції та предметом спору, конкретизувати, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства, та зазначити, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила абсолютної заборони зупиняти провадження до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак визначила обов`язковий стандарт обґрунтування такого зупинення, за яким сам лише факт розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню у справі, не є достатнім.

Розвиваючи наведений підхід, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі №826/25204/15 сформулювала висновок щодо застосування тотожної норми п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС, за яким: під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи (п. 35 постанови); зупинення провадження з підстав неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи, тоді як в інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України (п.37 постанови); вирішуючи питання щодо зупинення провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі (п. 38 постанови).

Наведений підхід Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду з огляду на тотожність зазначених норм процесуального права є релевантним для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України незалежно від того, що його сформульовано в іншій юрисдикції. За цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Водночас зупинення провадження до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме у разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99). Вплив рішення Конституційного Суду України на вирішення спору не виключається також тоді, коли спірні правовідносини тривають і правове регулювання прав та обов`язків їх учасників на майбутнє безпосередньо залежить від чинності норми, конституційність якої перевіряється (ч. 2 ст. 152 Конституції України). Проте і в цих випадках суд повинен обґрунтувати зупинення провадження за наведеними вище критеріями.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Стаття 58 передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

У цій справі відповідачем є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", а не фізична особа. Окрім цього предметом спору є вимога про стягнення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна. Більше того, спірні правовідносини, що виникли з виконання договору, завершені у 2021 році, відповідно, майбутнє рішення Конституційного Суду України на їх правове регулювання не вплине.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2026 у справі №910/11553/25.

Відтак, на переконання колегії суддів, вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», із застосуванням якої, як вказує відповідач, безпосередньо пов`язані позовні вимоги у цій справі, не є підставою для зупинення провадження у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зупинення провадження у справі із підстав, наведених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, є безпідставним.

Відтак, доводи прокурора про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, під час постановлення оскаржуваної ухвали, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною 3 статті 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини відсутності підстав для зупинення провадження у справі, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/5229/26 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права (безпідставне зупинення провадження у справі), а відтак підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до Господарського суду міста Києва. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв`язку з чим апеляційна скарга першого заступника керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області підлягає задоволенню.

Частиною 14 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що в даному випадку справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат по сплаті судового збору судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Разом з цим, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі до зазначеного переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/5229/26 скасувати.

3. Справу №910/5229/26 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко