Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №910/13596/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"25" серпня 2026 р. Справа№ 910/13596/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицькій О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.08.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 (повне рішення складено 11.02.2026)

у справі №910/13596/24 (суддя Грєхова А.О.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про визнання недійсним свідоцтва, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі за текстом - позивач, ВАТ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі за текстом - відповідач) про визнання недійсним свідоцтва, зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 №90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» на загальну суму 26 457 760 грн, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн, форма існування акцій - документарна; зобов`язання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку прийняти рішення про скасування свідоцтва, зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 за № 90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» на загальну суму 26 457 760 грн, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма існування акцій - документарна; зобов`язання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку прийняти рішення про відновлення чинності (дієвості) свідоцтва про реєстрацію випуску акцій Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» від 28.09.1998 №356/04/1/98 на загальну суму 9 449 200 грн, у кількості 37 796 800 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма існування - документарна.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач здійснив реєстрацію Свідоцтва щодо збільшення розміру статутного капіталу ВАТ з порушенням частин 6, 7, 11 Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2000 №158, чинного на дату реєстрації оспорюваного Свідоцтва, чим допустив порушення корпоративних прав позивача.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.03.2025 заяву відповідача про закриття провадження у справі № 910/13596/24 задовольнив; провадження у справі №910/13596/24 закрив; роз`яснив позивачу, що позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.09.2025 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо - збагачувальний комбінат» задовольнив; ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 про закриття провадження у справі № 910/13596/24 скасував; справу №910/13596/24 направив для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва рішенням від 02.02.2026 у справі №910/13596/24 позовні вимоги задовольнив повністю; визнав недійсним свідоцтво, зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 №90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій позивача на загальну суму 26 457 760 грн, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн, форма існування акцій - документарна; зобов`язав відповідача прийняти рішення про скасування свідоцтва, зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 за №90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій позивача на загальну суму 26 457 760 грн, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма існування акцій - документарна; зобов`язав відповідача прийняти рішення про відновлення чинності (дієвості) свідоцтва про реєстрацію випуску акцій позивача від 28.09.1998 №256/04/1/98 на загальну суму 9 449 200,00 грн, у кількості 37 796 800 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма існування - документарна; втягнув з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 084,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що не існує нормативно-правового регулювання механізму вчинення дій з метою скасування реєстрації випуску акцій після ухвалення судом рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів щодо збільшення розміру статутного фонду, що передувало випуску акцій. Водночас, з метою захисту права та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом, суд першої інстанції, враховуючи дискреційні повноваження відповідача та положення обов`язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13596/24 та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13596/24 містить невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального права.

За твердженням відповідача, суд першої інстанції, ухваливши оскаржуване рішення, фактично підміняючи адміністративний орган, зобов`язав відповідача прийняти конкретне рішення, чим вийшов за межі судового контролю за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень. Жодна норма чинного законодавства не передбачає процедуру автоматичного або обов`язкового скасування реєстрації випуску акцій та анулювання Свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у зв`язку з визнанням недійсним рішення загальних зборів акціонерів товариства, та не означає процедури «ретроспективного» скасування реєстрації випуску акцій через 20 років після емісії, тобто визнання випуску таким, що не відбувся з моменту його здійснення. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 22.12.2023 у справі №904/1535/22 визнав недійсним рішення загальних зборів товариства з підстав відсутності кворуму, при цьому Свідоцтво №90/1/04 недійсним не визнавалось і у межах справи №904/1535/22 не досліджувалось питання законності реєстрації випуску акцій. Таким чином, суд першої інстанції неправомірно розширив межі преюдиції, оскільки преюдиціальне значення мають встановлені факти, а не правові висновки щодо інших правовідносин.

Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, позивач для приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства повинен здійснити дії, пов`язані з заміною свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у зв`язку із забезпеченням існування іменних цінних паперів у бездокументарній (електронній) формі у відповідність до Порядку заміни свідоцтва (свідоцтв) про реєстрацію випуску (випусків) емісійних цінних паперів у зв`язку зі зміною найменування емітента та/або переведенням випуску цінних паперів у бездокументарну форму існування, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 23.04.2013 №736, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.05.2023 за № 802/23334 (далі за текстом - Порядок №736) та Положення про порядок забезпечення існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 22.01.2014 №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.02.2014 за № 241/25018 (далі за текстом - Положення №47). Після проведення вказаних дій ВАТ необхідно прийняти уповноваженим органом товариства рішення про зміну найменування емітента відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» та здійснити дії, пов`язані з здійсненням заміни свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у зв`язку з зміною найменування товариства у відповідності до Порядку №736.

Відповідач звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що наразі обіг акцій ВАТ зупинено, для відновлення обігу акцій позивачу необхідно подати документи відповідно до вимог розділу V Положення про порядок здійснення емісії акцій, реєстрації та скасування реєстрації випуску акцій, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 22.11.2023 № 1308 (далі за текстом - Положення №1308).

Відповідач зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки оспорюване ним Свідоцтво не є правовстановлюючим документом, а є лише підтвердженням факту державної реєстрації самого випуску (емісії) цінних паперів юридичною особою в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, тоді як належним способом захисту у даній справі будуть вимоги позивача про зобов`язання відповідача внести до Державного реєстру випуску цінних паперів запису про скасування Свідоцтва, зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 №90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій ВАТ на загальну суму 26 457 760 грн, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн, форма існування акцій - документарна; та запису про відновлення чинності (дієвості) свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ від 28.09.1998 №356/04/1/98 на загальну суму 9 449 200 грн, у кількості 37 796 800 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма існування - документарна.

Відповідач також зазначив, що суд першої інстанції не встановив наявності у позивача належних беззаперечних повноважень діяти від імені Товариства та ініціювати процедуру скасування Свідоцтва зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 №90/1/04, оскільки згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зазначено як керівник ВАТ, у той же час, відсутня будь-яка інформація про призначення його головою наглядової ради, і Законом України «Про акціонерні товариства» визначено, що голова наглядової ради не може бути одночасно членом виконавчого органу.

Щодо застосування судом першої інстанції судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року, то суд першої інстанції у даній справі не перевірив пропорційність втручання, баланс інтересів та наслідки для третіх осіб.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 матеріали апеляційної скарги Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у судовій справі № 910/13596/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. - головуючий, Барсук М.А., Руденко М.А.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.03.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13596/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 01.04.2026 о 12:20 год.

Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача заперечує проти її задоволення, посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції підставно визнав недійсним свідоцтво, зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 №90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій позивача на загальну суму 26 457 760 грн, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн, форма існування акцій - документарна, взявши до уваги обставини, встановлені Господарським судом Дніпропетровської області під час розгляду справи №904/1535/22 щодо недійсності рішення, оформленого протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ від 19.03.2003.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції, керуючись положеннями Конституції України, застосувавши судову практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року, ухвалив оскаржуване рішення, тим самим відхиливши доводи відповідача про відсутність законодавства, яке регулює спірні правовідносини на ринку цінних паперів та фондового ринку.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає про те, що для відновлення реєстру акціонерів та забезпечення існування іменних цінних паперів у бездокументарній (електронній) формі у відповідності до Порядку №736 та Положення №47 необхідно скасувати недійсне та протиправне Свідоцтво від 20.02.2004 №90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій позивача на загальну суму 26 457 760 грн, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн, форма існування акцій - документарна.

Щодо доводів відповідача про необхідність переведення іменних цінних паперів ВАТ з документарної форми в бездокументарну та дослідження питання призначення Косьяненка Сергія Миколайовича керівником та головою наглядової ради ВАТ, то, як зазначає позивач, наведені доводи не входять до предмету дослідження у даному провадженні.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 справу №910/13596/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Владимиренко С.В. -головуючий, Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.06.2026 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13596/24 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Ходаківська І.П., Демидова А.М.; призначив розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 28.07.2026 о 12 год. 30 хв.

У судовому засіданні 28.07.2026 протокольно залишив без розгляду відзиви позивача на апеляційну скаргу відповідача, подані після 20.03.2026 та додаткові пояснення на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), згідно якої заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.03.2026 про відкриття апеляційного провадження у справі №910/13596/24 встановив десятиденний термін для подання відзиву, заперечень на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали. Позивач отримав ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі №910/13596/24 у свій електронний кабінет 09.03.2026, отже граничний термін на подачу відзиву та заперечень на апеляційну скаргу 19.03.2026. При цьому позивач обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку не заявляв.

У судових засіданнях 28.07.2028 та 18.08.2026 оголошувалась перерва у розгляді справи №910/13596/24.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.07.2026 продовжив строк розгляду справи №910/13596/24 з урахуванням приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У судовому засіданні 18.08.2026 суд апеляційної інстанції просив сторін з`ясувати наявність оспорюваного Свідоцтва.

Позивачем 19.08.2026 та 24.08.2026 подані пояснення на вимогу суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 25.08.2026 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13596/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 25.08.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13596/24 залишити без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції проти чого не заперечують учасники справи, ВАТ засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області від 24.07.1998 №12/356-АО шляхом перетворення Державного підприємства «Просянський Гірничо-збагачувальний комбінат» у ВАТ відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 19.02.1997.

28.09.1998 зареєстровано випуск акцій та видано Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 256/04/1/98 від 28.09.1998, на загальну суму 9 449 200,00 грн, в кількості 37 796 800 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна. Форма випуску - документарна.

19.03.2003 на загальних зборах акціонерів ВАТ прийнято наступні рішення:

- схвалити звіт ревізійної комісії про роботу комісії у 2002 році (перше питання порядку денного);

- затвердити висновок ревізійної комісії, баланс Товариства на 31.12.2002 та звіт Товариства про фінансові результати за 2002 рік (друге питання порядку денного);

- затвердити зміни та доповнення до статуту Товариства, виклавши його у новій редакції;

- делегувати голові правління ОСОБА_2 право підписати від імені акціонерів Статут Товариства у новій редакції та здійснити його реєстрацію у порядку, встановленому законодавчими актами (третє питання порядку денного);

- здійснити збільшення статутного фонду Товариства шляхом додаткового випуску простих іменних акцій Товариства у кількості 68 034 240 штук існуючої номінальної вартості; визначити згідно прийнятого рішення наступні положення щодо: фірмового найменування Товариства; місцезнаходження; розміру статутного фонду - 9 449 200,00грн; цілі та предмет діяльності Товариства; службові особи - голова правління ОСОБА_2, головний бухгалтер ОСОБА_9; найменування контролюючого органу; дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів; категорії акцій тощо (четверте питання);

- відкликати із діючого складу правління ОСОБА_10, ОСОБА_11; обрати до діючого складу правління замість відкликаних двох його членів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішення загальних зборів акціонерів ВАТ, прийняті 19.03.2003, оформлені протоколом від 19.03.2003 (а.с. 101-108 т.1).

На підставі цього рішення загальних зборів акціонерів державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 24.03.2003 внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (запис №040523530010241), а саме: внесення змін до статуту ВАТ щодо збільшення розміру статутного фонду ВАТ, зміна інформації про склад учасників (акціонерів) та керівників органів управління ВАТ.

28.03.2003 Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за вх. № 1478 отримано від Голови правління ВАТ ОСОБА_2 заяву про реєстрацію інформації про випуск акцій ВАТ, до якої долучено Протокол чергових загальних зборів акціонерів ВАТ від 19.03.2003.

21.05.2003 Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за вх. № 2498 отримано від Голови правління ВАТ ОСОБА_2 заяву № 306 від 19.05.2003 про реєстрацію звіту про наслідки підписки на акції.

Голова правління ВАТ ОСОБА_2 звернувся до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із Заявою № 801/1 про реєстрацію випуску акцій.

20.02.2004 зареєстровано випуск акцій та видано Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 90/1/04 від 20.02.2004, на загальну суму 26 457 760,00 грн, в кількості 105831040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма випуску - документарна.

Розпорядженням уповноваженої особи Дніпропетровського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №32ДН-3 від 26.08.2010 зупинено обіг акцій товариства.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ про визнання факту втрати системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що є власником 23 654 299 штук простих іменних акцій ВАТ , що становить 62,585% статутного фонду, що підтверджується вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.01.2016 у справі №175/3546/14-к, яким встановлено, що у власності ТОВ «Сокіл» знаходилося 2 120 000 акцій (5,608 %) ВАТ, і у власності ТОВ «Сокіл-2» - 4 007 211 акцій (10,602 %) ВАТ, засновниками яких є позивач, його дружина і син; рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20.02.2004 у справі № 2-568/2004, яким визнано право власності за ОСОБА_1 на 23 654 799 штук простих іменних акцій ВАТ, що відповідно до статутного фонду Товариства становить 62,57%, а також виписку №028-31 від 04.04.2005 з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку №139, відповідно до якої ОСОБА_1 є акціонером ВАТ та йому належать прості іменні акції у кількості 23 655 299 шт.

ОСОБА_1 зазначив, що емітент - ВАТ, в порушення вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Закону України «Про акціонерні товариства» та Закону України «Про депозитарії систему України», не виконує свої обов`язки щодо ведення, формування та зберігання системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ, яка є втраченою, що позбавляє його права реалізовувати свої корпоративні права щодо цього товариства.

12.02.2020 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі № 904/4854/19 про відмову у задоволенні позову повністю.

20.08.2020 Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову, яка залишена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду без змін постановою від 23.12.2023, якою скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі № 904/4854/19 та ухвалив нове рішення про задоволення позову, визнав факт втрати системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ.

У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ про зобов`язання прийняти рішення про відновлення втраченої системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ станом на 18.11.2002 та вчинити інші дії, зазначені в Порядку забезпечення інтересів власників іменних цінних паперів у разі відсутності документів системи реєстру власників іменних цінних паперів певного випуску № 805 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в строк не пізніше 20 днів з дня набрання чинності (законної сили) даного рішення (з урахуванням заяви про зміну предмету).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є законним власником іменних цінних паперів, що становлять 62,57% статутного капіталу ВАТ. Однак, бездіяльність відповідача, яка полягає у не відновленні втраченої системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ, порушує права позивача як акціонера на участь в управлінні цього товариства.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2021 у справі №904/3055/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2022, позовні вимоги задоволено. Зобов`язано ВАТ прийняти рішення про відновлення втраченої системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ станом на 18.11.2002 та вчинити інші дії, зазначені в порядку №805 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в строк не пізніше 20 днів з дня набрання чинності (законної сили) даного рішення.

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви (нова редакція зі змінами предмету позову), просив:

- визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ від 19 березня 2003 року, оформлені протоколом від 19 травня 2003 року, де головою зборів був ОСОБА_5 , секретарем - ОСОБА_6 ;

- скасувати реєстраційну дію вчинену державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 24.03.2003 №040523530010241 - внесення змін до статуту ВАТ щодо збільшення розміру статутного фонду ВАТ, зміна інформації про склад учасників (акціонерів) та керівників органів управління ВАТ;

- визнати недійсними рішення наглядової ради ВАТ від 30.05.2017, оформлені протоколом засідання наглядової ради від 30.05.2017, головою яких був ОСОБА_7 ;

- скасувати реєстраційну дію вчинену приватним нотаріусом Тараненко Русланом Володимировичем 02.06.2017 № 12111070025000001 - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах; зміна керівника юридичної особи здійснену на підставі рішення наглядової ради ВАТ від 30.05.2017, та підписантів;

- зобов`язати державного реєстратора вчинити реєстраційну дію - внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно статуту ВАТ зареєстрованого 22.07.2005 реєстраційна дія №12111050005000001, відобразивши в розділі: «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати документи, тощо» - ОСОБА_1 ;

- у випадку, якщо визначений законним власником корпоративних прав відносно ВАТ ОСОБА_1 ефективний спосіб відновлення та захисту корпоративного права та інтересу відносно ВАТ, на думку суду не відповідає закону, прошу суд відповідно до викладеної в позові вимоги про відновлення і захисту корпоративних прав ОСОБА_1 відносно ВАТ визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 22.12.2023 у справі №904/1535/22 позовні вимоги задовольнив частково, визнав недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ від 19.03.2003, оформлені протоколом від 19.03.2003, де головою зборів був ОСОБА_5 , секретарем - ОСОБА_6 ; скасував реєстраційну дію вчинену державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 24.03.2003 №04052353Ю0010241 - внесення змін до статуту ВАТ щодо збільшення розміру статутного фонду ВАТ, зміна інформації про склад учасників (акціонерів) та керівників органів управління ВАТ; визнав недійсними рішення наглядової ради ВАТ від 30.05.2017, оформлені протоколом засідання наглядової ради від 30.05.2017, головою яких був ОСОБА_7 ; скасував реєстраційну дію вчинену приватним нотаріусом ОСОБА_8 02.06.2017 № 12111070025000001 - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах; зміна керівника юридичної особи здійснену на підставі рішення наглядової ради ВАТ від 30.05.2017, та підписантів; зобов`язав державного реєстратора вчинити реєстраційну дію - внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно статуту ВАТ, зареєстрованого 22.07.2005 реєстраційна дія №12111050005000001, відобразивши в розділі: «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати документи, тощо» - ОСОБА_1 . У задоволенні вимог до відповідача 2: Державного реєстратора юридичних осіб відділу з питань надання адміністративних послуг - ЦНАП виконавчого комітету Покровської селищної ради Дніпропетровської області, та відповідача 3: Синельниківської районної державної адміністрації суд відмовив.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розмір статутного капіталу ВАТ складає 9 449 200,00 грн.

За результатами розгляду Заяви від 05.03.2024 (вх. № 7960 від 08.03.2024) щодо ВАТ відповідач листом №26/04/7102 від 22.03.2024 повідомив, що розділом V Положення № 1308 не передбачено скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій на підставі звернення у зв`язку з набранням чинності рішення суду щодо визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів щодо збільшення статутного капіталу (а.с. 50-51 т.1).

Також, відповідач зазначив, що рішення суду у справі №904/1535/22 не містить зобов`язання Комісії здійснити дії щодо скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, а отже відсутні правові підстави для здійснення дій щодо скасування свідоцтва № 90/1/04 від 20.02.2004 з підстав, викладених у Заяві.

За результатами розгляду Заяви від 03.09.2024 (вх. № 20773 від 05.09.2024) щодо ВАТ відповідач листом № 26/04/17992 від 04.10.2024 повторно повідомив позивача про відсутність правових підстав для скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, а отже відсутні правові підстави для здійснення дій щодо скасування свідоцтва № 90/1/04 від 20.02.2004 з підстав, викладених у Заяві (а.с. 52-53 т.1).

Спір виник через те, що у судовому порядку визнано недійсним рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ, яким збільшено розмір статутного фонду, та як наслідок проведена додаткова емісія цінних паперів, а тому позивач вважає, що наявні підстави для визнання недійсним Свідоцтва від 20.02.2004 №90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій ВАТ, зобов`язання відповідача прийняти рішення про скасування такого Свідоцтва, та зобов`язання відповідача прийняти рішення про відновлення чинності (дієвості) свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ від 28.09.1998 №356/04/1/98.

За статтею 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно частин 1, 2 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією із необхідних умов реалізації встановленого права.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Конституції України, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Суб`єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №911/3292/23, від 03.09.2024 у справі №907/358/20, від 27.08.2024 у справі №924/128/21, від 11.06.2024 у справі №914/3293/20, від 07.05.2024 у справі №910/11383/23.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в України визначені у Законі України від 30.10.1996 № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (у редакції, чинній на час видачі свідоцтва про реєстрацію додаткового випуску акцій) (далі за текстом - Закон).

Державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державною комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері (абзац другий статті 1 цього Закону.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється, зокрема у формах: прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов`язків учасників ринку цінних паперів (стаття 3 Закону).

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством (стаття 5 Закону).

Нацкомісія розробляє і затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до її компетенції, обов`язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку цінних паперів, їх об`єднаннями, контролює їх виконання (частина двадцять п`ята статті 6 Закону).

Відповідно до статті 7 Закону одним із завдань Нацкомісії є здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування.

Нацкомісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює реєстрацією випусків цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, у тому числі цінних паперів іноземних емітентів, що є в обігу на території України, роз`яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери та акціонерні товариства, виконує інші завдання відповідно до закону (пункти 5, 23, 38 частини другої статті 7 Закону).

20.02.2004 Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку зареєстровано випуск акцій та видано Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 90/1/04 від 20.02.2004, на загальну суму 26 457 760,00 грн, в кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма випуску - документарна.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, проти чого учасники даної справи не заперечують, передумовою для випуску акцій та, як наслідок, реєстрація випуску акцій згідно Свідоцтва про реєстрацію випуску акцій № 90/1/04 від 20.02.2004, на загальну суму 26 457 760,00 грн, в кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма випуску - документарна, є рішення загальних зборів акціонерів ВАТ, оформлене протоколом від 19.03.2003, про збільшення статутного фонду Товариства шляхом додаткового випуску простих іменних акцій Товариства у кількості 68 034 240 штук існуючої номінальної вартості та розміру статутного фонду - 9 449 200,00 грн.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 22.12.2023 у справі №904/1535/22 позовні вимоги задовольнив частково, визнав недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ від 19.03.2003, оформлені протоколом від 19.03.2003, де головою зборів був ОСОБА_5 , секретарем - ОСОБА_6 ; скасував реєстраційну дію вчинену державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 24.03.2003 №04052353Ю0010241 - внесення змін до статуту ВАТ щодо збільшення розміру статутного фонду ВАТ, зміна інформації про склад учасників (акціонерів) та керівників органів управління ВАТ; визнав недійсними рішення наглядової ради ВАТ від 30.05.2017, оформлені протоколом засідання наглядової ради від 30.05.2017, головою яких був ОСОБА_7 ; скасував реєстраційну дію вчинену приватним нотаріусом Тараненко Русланом Володимировичем 02.06.2017 № 12111070025000001 - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах; зміна керівника юридичної особи здійснену на підставі рішення наглядової ради ВАТ від 30.05.2017, та підписантів; зобов`язав державного реєстратора вчинити реєстраційну дію - внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно статуту ВАТ, зареєстрованого 22.07.2005 реєстраційна дія №12111050005000001, відобразивши в розділі: «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати документи, тощо» - ОСОБА_1 . У задоволенні вимог до відповідача 2: Державного реєстратора юридичних осіб відділу з питань надання адміністративних послуг - ЦНАП виконавчого комітету Покровської селищної ради Дніпропетровської області, та відповідача 3: Синельниківської районної державної адміністрації суд відмовив.

Рішення набрало законної сили, на його виконання Господарський суд Дніпропетровської області 23.01.2024 видав наказ.

За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Отже, обставини, встановлені рішеннями у справі №904/1535/22 щодо незаконності рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ, яке стало передумовою для реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку Свідоцтва від 20.02.2004 №90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій ВАТ на загальну суму 26 457 760 грн, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн, форма існування акцій - документарна, в силу імперативних вимог статті 75 ГПК України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону, у редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію випусків цінних паперів, затверджує проспекти цінних паперів та скасовує реєстрацію випусків цінних паперів.

Відповідно до частини 74 статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» (у редакції на момент набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 у справі №904/1535/22) комісія відповідно до покладених на неї завдань у випадках і в межах, встановлених законом, здійснює такі повноваження: здійснює реєстрацію випусків цінних паперів, затверджує проспекти цінних паперів та скасовує реєстрацію випусків цінних паперів, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, до повноважень відповідача належить, зокрема, право скасовувати реєстрацію випуску цінних паперів емітента.

Водночас Положенням №1308 регулює порядок скасування реєстрації випусків акцій, з наступних підстав:

- скасування реєстрації випусків акцій у зв`язку з припиненням акціонерного товариства шляхом його ліквідації;

- скасування реєстрації випусків акцій у зв`язку з припиненням акціонерного товариства шляхом перетворення;

- скасування реєстрації випусків акцій акціонерного товариства, що припиняється шляхом приєднання, власником яких є товариство, до якого здійснюється приєднання, або інше товариство, що приєднується.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, нормативно-правового регулювання механізму вчинення дій з метою скасування реєстрації випуску акцій після ухвалення судом рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів щодо збільшення розміру статутного фонду, що передувало випуску акцій, не існує.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340.

Отже, коли особа звернулася до суду про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має також бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6) від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 (пункт 29)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 28), від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц (пункт 69), від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц (пункт 43)).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.

Пункт 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» містить визначення поняття «дискреційні повноваження», і хоча названий Закон безпосередньо не поширює свою дію на спірні правовідносини, водночас дає загальне розуміння такого поняття, яке полягає у тому, що дискреційне повноваження - це повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Отже, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Зміст принципу належного врядування розкритий у багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України».

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреція (адміністративний/процесуальний розсуд) є юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби особи правозастосовної діяльності органів влади та будучи видом повноваження органу, надає останньому певний простір, оскільки, він може здійснювати вибір між декількома допустимими під кутом зору закону (права) рішеннями. Він може діяти або не діяти, а коли він діє, то обирає один або декілька з можливих варіантів дій.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зв`язаність дискреції органу законом (правом) робить можливим здійснення судами перевірки рішень (дій), прийнятих органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

Вимога законності також передбачає, що жодна особа не може бути покарана, якщо вона не порушила закону, а також невідворотність покарання за його порушення.

Верховенство права передбачає законність, основану на визнанні найвищої цінності людини, її убезпеченні від свавілля владних інституцій та їх посадових осіб.

Судова практика ЄСПЛ щодо статті 6 (1) Конвенції (з питань необхідного обсягу судового контролю) встановлює загальну рамку, в межах якої дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, Венеційської комісії хоч формально і не мають обов`язкового характеру, однак вони є дуже важливими для національної практики, зокрема, для надання змістовного тлумачення.

Дискреція зазвичай не є абсолютним повноваженням (правом). Обов`язковою умовою для її застосування є зв`язаність дискреції нормативними актами, що, як наслідок, виключає існування «вільного розсуду» або розсуду за межами закону (права). Орган влади має (= зобов`язаний) здійснювати свою дискрецію відповідно до мети і наданих повноважень та дотримуватися меж дискреції, передбачених законом. Якщо орган влади не виконує цих юридичних зобов`язань, він діє «з помилковим застосуванням дискреції» і, отже, протиправно.

Отже, відповідач повинен діяти в межах його дискреційних повноважень у відповідності до вимог Закону, тоді як вже встановлено судом не існує нормативно-правового регулювання механізму вчинення дій з метою скасування реєстрації випуску акцій після ухвалення судом рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів щодо збільшення розміру статутного фонду, що передувало випуску акцій.

Положення №1308 встановлює порядок та строки реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) випуску акцій, реєстрації випуску акцій та затвердження проспекту акцій, звіту про результати емісії акцій, зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва (тимчасового свідоцтва) про реєстрацію випуску акцій, перелік документів, необхідних для реєстрації випуску (випусків) акцій, реєстрації випуску акцій та затвердження проспекту акцій, звіту про результати емісії акцій, зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва (тимчасового свідоцтва) про реєстрацію випуску акцій та вимоги до їх оформлення.

Реєстраційні дії - дії НКЦПФР щодо реєстрації випуску акцій, реєстрації випуску та затвердження проспекту акцій, реєстрації звіту про результати емісії акцій, зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва (тимчасового свідоцтва) про реєстрацію випуску акцій (пункт 3 Положення №1308).

Згідно з пунктом 4 Положення №1308 реєстрація випуску акцій, реєстрація випуску акцій та затвердження проспекту акцій, реєстрація звіту про результати емісії акцій, зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва (тимчасового свідоцтва) про реєстрацію випуску акцій або відмова у реєстрації випуску акцій, реєстрації випуску акцій та затвердженні проспекту акцій, реєстрації звіту про результати емісії акцій, зупиненні обігу акцій, відновленні обігу акцій, скасуванні реєстрації випуску акцій та анулюванні свідоцтва (тимчасового свідоцтва) про реєстрацію випуску акцій здійснюються НКЦПФР відповідно до цього Положення.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Положення №1308 реєстрація випуску акцій, реєстрація випуску та затвердження проспекту акцій, реєстрація звіту про результати емісії акцій, зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва (тимчасового свідоцтва) про реєстрацію випуску акцій є підставами для внесення відповідної інформації до Державного реєстру випусків цінних паперів.

Згідно з пунктами 26, 27 розділу ІІ Положення №1308 зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва (тимчасового свідоцтва) про реєстрацію випуску акцій здійснюється НКЦПФР шляхом оформлення відповідних розпоряджень (додатки 5, 6, 7).

Відповідно до пунктів 29, 30 розділу ІІ Положення №1308 розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (додаток 7) видається НКЦПФР у разі, якщо:

1) протягом строку розміщення акцій, який зазначений у рішенні про емісію акцій або проспекті акцій, не було розміщено жодної акції.

Розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій видається одночасно з реєстрацією звіту про результати емісії акцій протягом 25 робочих днів з дати отримання НКЦПФР відповідних документів;

2) протягом строку розміщення акцій, який зазначений у рішенні про емісію акцій або проспекті акцій, прийнято рішення про відмову від емісії акцій.

Розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій видається одночасно з реєстрацією звіту про результати емісії акцій протягом 25 робочих днів з дати отримання НКЦПФР відповідних документів;

3) після реєстрації випуску акцій до початку реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій / до початку розміщення акцій, який зазначений у рішенні про емісію акцій та проспекті акцій (у разі його оформлення), прийнято рішення про відмову від емісії акцій.

Розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій видається протягом 25 робочих днів з дати отримання НКЦПФР відповідних документів;

4) незатвердження у встановлені законодавством строки результатів емісії акцій.

Розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій видається протягом 25 робочих днів з дати отримання НКЦПФР відповідних документів;

5) невнесення/непроведення державної реєстрації в установлені законодавством строки змін до статуту щодо збільшення розміру статутного капіталу.

Розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій видається протягом 25 робочих днів з дати отримання НКЦПФР відповідних документів.

НКЦПФР видає розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у разі припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації або перетворення, або приєднання до акціонерного товариства, яке є власником акцій товариства, що припиняється, або власником яких є інше товариство, що приєднується відповідно до розділу V цього Положення.

Враховуючи наведене вище, до спірних правовідносин не підпадає дія розділу V Положення №1308 і Комісія в межах своїх повноважень не має правових підстав для скасування Свідоцтва, зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 за № 90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій ВАТ на загальну суму 26 457 760 грн, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма існування акцій - документарна, та прийняття рішення про відновлення чинності (дієвості) свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ від 28.09.1998 №356/04/1/98 на загальну суму 9 449 200 грн, у кількості 37 796 800 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма існування - документарна. Таким чином, рішення суду про задоволення позову призведе до його невиконання та як наслідок не відновить порушеного права та інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом. Отже, позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту.

Отже, позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача на те, що належним способом захисту за спірних правовідносин будуть позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести запис до Державного реєстру випусків цінних паперів запису про скасування Свідоцтва, виданого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 за № 90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій ВАТ на загальну суму 26 457 760 грн, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма існування акцій - документарна, та запис про відновлення чинності (дієвості) свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ від 28.09.1998 №356/04/1/98 на загальну суму 9 449 200 грн, у кількості 37 796 800 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма існування - документарна, оскільки Свідоцтво не є правовстановлюючим документом, а є лише підтвердженням факту державної реєстрації самого випуску (емісії) цінних паперів юридичною особою в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, і такий спосіб захисту не потребуватиме для позивача необхідності повторного звернення до суду та відновить його стан, який існував до відповідного порушення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом апеляційної інстанції встановлена відсутність у матеріалах даної справи Свідоцтва, зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 №90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій позивача на загальну суму 26 457 760 грн, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн, форма існування акцій - документарна, яке визнано недійсним судом першої інстанції оскражуваним рішенням. За видачею його дубліката позивач не звертався до відповідача, про що зазначив відповідач під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, відносно чого не заперечує позивач.

Крім того, задоволення судом першої інстанції вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про скасування свідоцтва, зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 за №90/1/04 про реєстрацію додаткового випуску акцій позивача на загальну суму 26 457 760 грн, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма існування акцій - документарна, визначеного недійсним судом першої інстанції є неправильним та неналежним способом захисту з підстав, наведених вище. А вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про відновлення чинності (дієвості) свідоцтва про реєстрацію випуску акцій позивача від 28.09.1998 №256/04/1/98 на загальну суму 9 449 200,00 грн, у кількості 37 796 800 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, форма існування - документарна не відповідає повноваженням Комісії, з підстав наведених вище та є втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, а тому не є належним та ефективним способом захисту.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді на доводи учасників справи із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13596/24 підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13596/24 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір за подання позову та апеляційної скарги) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13596/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13596/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» (вулиця Південна, будинок 2, селище міського типу Просяна, Покровський р-н, Дніпропетровська область, 53610; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00282033) на користь Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (вул. Князів Острозьких, 8, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37956207) 13 626,00 грн (тринадцять тисяч шістсот двадцять шість гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання пункту 3 даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/13596/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська