Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №910/12586/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. Справа №910/12586/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

ОСОБА_1 (особисто)

від позивача: Драган Я.С.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гмирі 17"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 (повний текст складено 26.06.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2026

у справі №910/12586/25 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гмирі 17"

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гмирі 17" (далі - ОСББ "Гмирі 17") про зобов`язання відповідача надати позивачці для ознайомлення:

- рішення (оформлені протоколи з усіма додатками) загальних зборів ОСББ "Гмирі 17" та листків опитування за період 2023-2025 роки;

- кошториси доходів та видатків ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- протоколи засідання правління ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- штатний розпис ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- графік відпусток працівників ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- табелі обліку відпрацьованого часу ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- накази, цивільно-правові договори про прийняття на роботу керівника та працівників ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- розрахунки відомості із заробітної плати працівників ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- авансові звітності ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- видатково-прибуткові накладні ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- акти виконаних робіт з постачальниками послуг ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- виписки по банківських рахунках ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки (помісячно);

- договори та додатки до них з усіма постачальниками послуг ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- журнал обліку господарських операцій помісячно ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- договори про додаткові надходження ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки;

- фінансову звітність із штампом контролюючого органу за період 2023-2025 роки;

- звіти про використання коштів неприбуткової організації із штампом контролюючого органу за період 2023-2025 роки;

- звіти єдиного соціального внеску з відміткою про прийняття (штамп контролюючого органу) за період 2023-2025 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив права позивачки на отримання інформації, в підтвердження чого остання посилається на неодноразові звернення до відповідача з проханням надати документи для ознайомлення, які відповідач проігнорував.

Також, через систему "Електронний суд", позивачкою подано заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 82 000,00 грн.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/12586/25 позов задоволено.

Зобов`язано ОСББ "Гмирі 17" надати ОСОБА_1 для ознайомлення:

- рішення (оформлені протоколи з усіма додатками) загальних зборів ОСББ "Гмирі 17" та листків опитування за період 01.01.2023-23.08.2025;

- кошториси доходів та видатків ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- протоколи засідання правління ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- штатний розпис ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- графік відпусток працівників ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- табелі обліку відпрацьованого часу ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- накази, цивільно-правові договори про прийняття на роботу керівника та працівників ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- розрахунки відомості із заробітної плати працівників ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- авансові звітності ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- видатково-прибуткові накладні ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- акти виконаних робіт з постачальниками послуг ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- виписки по банківських рахунках ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025 (помісячно);

- договори та додатки до них з усіма постачальниками послуг ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- журнал обліку господарських операцій помісячно ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- договори про додаткові надходження ОСББ "Гмирі 17" за період 01.01.2023-23.08.2025;

- фінансову звітність із штампом контролюючого органу за період 01.01.2023-23.08.2025;

- звіти про використання коштів неприбуткової організації із штампом контролюючого органу за період 01.01.2023-23.08.2025;

- звіти єдиного соціального внеску з відміткою про прийняття (штамп контролюючого органу) за період 01.01.2023-23.08.2025.

Указані документи надати з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації.

Стягнуто з ОСББ "Гмирі 17" на користь ОСОБА_1 3 028,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою доведено невиконання відповідачем обов`язку щодо надання документів про діяльність ОСББ "Гмирі 17" та, відповідно, порушення прав позивачки.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 у справі №910/12586/25 стягнуто з ОСББ "Гмирі 17" 82 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення місцевий господарський суд, враховуючи, що позивачка подала належні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а відповідач не довів неспівмірність цих витрат, дійшов висновку про покладення на останнього 82 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з судовими рішеннями місцевого господарського суду, ОСББ "Гмирі 17" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 та додаткове рішення від 03.07.2026 у справі №910/12586/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувані рішення є незаконними, ухваленими з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з застосуванням невірних норм матеріального та недотриманням норм процесуального права.

Так, на думку відповідача, не дослідження тих обставин, що позивачка повідомлялось про можливість ознайомлення з документами і ненадання доказів останньою, що їй відмовлено в ознайомлені, свідчить про невмотивованість судового рішення.

Також, ОСББ "Гмирі 17" вважає, що вимоги щодо компенсації витрат на послуги адвоката є неспіврозмірними з наданими послугами та такими, що суперечать принципу справедливості та верховенства права і просить їх зменшити до 9 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 апеляційну скаргу ОСББ "Гмирі 17" у справі №910/12586/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ "Гмирі 17" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 у справі №910/12586/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19.08.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12586/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 04.08.2026.

27.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12586/25.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

21.07.2026, через систему "Електронний суд", ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить суд апеляційну скаргу ОСББ "Гмирі 17" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 у справі №910/12586/25 - залишити без змін.

Так, у відзиві позивачка зазначає, що обґрунтування апеляційної скарги не відповідає матеріалам справи та не підтверджує порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а отже не підлягає задоволенню.

Також, позивачка звертає увагу, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/12586/25 відповідає всім вимогам щодо законності рішення, в тому числі ухвалене з урахуванням практики Верховного Суду.

Позивачка вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 82 000,00 грн за повний супровід справи є співмірними та навіть заниженими.

Крім того, до відзиву долучено ряд нових доказів.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

14.08.2026, через систему "Електронний суд", ОСББ "Гмирі 17" подані додаткові письмові пояснення по суті спору.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

Стосовно наданих позивачкою до суду апеляційної інстанції, разом з відзивом на апеляційну скаргу додаткових доказів колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом з тим, подаючи одночасно з відзивом на апеляційну скаргу додаткові докази, позивачкою взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об`єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.

Відсутність вказаного клопотання сторони сама по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.

Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані позивачкою до суду апеляційної інстанції додаткові докази.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 19.08.2026 з`явились позивачка та її представник.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/12586/25 розглядається за його відсутності.

Позивачка та її представник у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 у справі №910/12586/25 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 12.06.2015 № НОМЕР_1 .

У будинку АДРЕСА_2 створено ОСББ "Гмирі 17".

Як стверджує позивачка, вона неодноразово зверталась до ОСББ "Гмирі 17", як співвласник та член ОСББ з заявами про надання документів для ознайомлення.

Так, із заявою про надання для ознайомлення документів, щодо яких заявлено позов, ОСОБА_2 зверталась до ОСББ "Гмирі 17" 23.08.2025, шляхом надсилання відповідачу відповідної заяви, що датована цим же днем - 23.08.2025. У цій заяві позивачка просила надати для ознайомлення:

1. Рішення (протоколи) загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Гмирі 17" та листків опитування за період 2023-2025 років.

2. Кошториси доходів та видатків ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

3. Протоколи засідання правління ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

4. Штатний розпис ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

5. Графік відпусток працівників ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

6. Табелі обліку відпрацьованого часу ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

7. Накази, цивільно-правові договори про прийняття на роботу керівника та працівників ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

8. Розрахунки відомості із заробітної плати працівників ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

9. Авансові звітності ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

10. Видатково-прибуткові накладні ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

11. Акти виконаних робіт з постачальниками послуг ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

12. Виписки по банківських рахунках ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки (помісячно).

13. Договори та додатки до них з усіма постачальниками послуг ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

14. Журнал обліку господарських операцій помісячно ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

15. Договори про додаткові надходження ОСББ "Гмирі 17" за період 2023-2025 роки.

16. Фінансову звітність із штампом контролюючого органу за період 2023-2025 роки.

17. Звіти про використання коштів неприбуткової організації із штампом контролюючого органу за період 2023-2025 роки.

18. Звіти єдиного соціального внеску з відміткою про прийняття (штамп контролюючого органу) за період 2023-2025 роки.

Разом із тим, запитувані документи для ознайомлення надані відповідачем позивачці не були, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення позивачки та її представника, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення не підлягають зміні чи скасуванню виходячи з наступних підстав.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон України "Про ОСББ").

У розумінні Закону України "Про ОСББ" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Метою створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (частина 1 статті 4 Закону України "Про ОСББ").

Одним з інструментів, що забезпечує досягнення такої мети створення об`єднання як захист прав співвласників, є наділення останніх можливостю отримувати інформацію про діяльність об`єднання. Ця можливість реалізується шляхом доступу до документів об`єднання та є складовою прав співвласників. Права співвласників є предметом регулювання статей 10, 14 Закону України "Про ОСББ" та статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Зокрема, за приписами статті 10 Закону України "Про ОСББ" співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії.

Повний спектр прав, якими наділений співвласник, визначено статтею 14 Закону України "Про ОСББ". За цією статтею співвласник має право: брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання; знайомитися з протоколами установчих та загальних зборів (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації.

Право співвласника ознайомлюватись з фінансовими звітами об`єднання кореспондується з обов`язком останнього їх надання на вимогу співвласника (стаття 14 Закону України "Про ОСББ").

Схожим обсягом прав співвласників наділено статтею 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Зокрема, співвласники мають право:

1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;

2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника;

3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;

4) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом;

5) знайомитися з протоколами зборів співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі;

6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника;

7) інші права, визначені законом.

Підсумовуючи наведене складовими права співвласника щодо отримання інформації про об`єднання, відповідно до наведених вище законодавчих приписів, є:

1) право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, власними листками опитування, робити з них виписки, копії;

2) право знайомитись із затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії;

3) право одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання;

4) право одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;

5) право безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом.

Право співвласника отримувати інформацію про об`єднання є складовою особистих немайнових співвласника, якими є сукупність прав співвласника об`єднання, що мають нематеріальний характер, є невід`ємними від особи та здійснюються нею з метою задоволення інтересів щодо участі в об`єднанні та впливу на його діяльність.

Право отримання інформації про об`єднання пов`язано з реалізацію співвласником права контрою, під яким слід розуміти можливість співвласника здійснювати дії щодо перевірки діяльності органів управління об`єднання з метою виявлення факту наявності або відсутності порушення прав співвласників або об`єднання. Одним із способів реалізації права отримання інформації про об`єднання є доступ до його документів.

Велика Палата Верховного Суду 09.04.2024 у справі №925/1440/22 сформувала правовий висновок про те, що будь-які створені у процесі діяльності об`єднання документи можуть бути надані для ознайомлення співвласникам як такі, що містять інформацію про діяльність ОСББ.

З огляду на це, праву співвласника отримати документи об`єднання кореспондується обов`язок останнього їх надати. Цей обов`язок є безумовним, тобто таким, що не залежить від умови публічної доступності до копії документа.

А тому колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що можливість позивачки ознайомитись з частиною документів як складових судової справи, або на сайті "Опендатабот", чи в додатку "ДАХ", не звільняє відповідача від обов`язку їх надання.

Умовою отримання співвласником інформації про діяльність об`єднання є вчинення ним дій, безпосередньо на це спрямованих, зокрема, звернення з письмовою вимогою до об`єднання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З огляду на положення статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) та факту його порушення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 у справі №910/11255/16, від 14.05.2019 у справі №916/465/18, від 19.02.2020 у справі №910/16448/18.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340).

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.

Таким чином суд, вирішуючи спір, зобов`язаний перевірити наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати в чому полягає порушення його прав.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Так, позивачка реалізувала своє право на отримання документів ОСББ "Гмирі 17", шляхом надсилання 23.08.2025 відповідного звернення останньому.

У той же час, відповідач не надав суду доказів надання документів позивачці або вчинення дій щодо організації ознайомлення з ними, які були проігноровані позивачкою, рівно як і пасивної поведінки позивачки (бездіяльності), що унеможливила її ознайомлення з документами.

З огляду на це позивачкою доведено невиконанням відповідачем обов`язку щодо надання документів про діяльність ОСББ "Гмирі 17" та, відповідно, порушення права позивачки.

При визначенні обсягу інформації суд керується правовим висновком сформованим Великою Палатою Верховного Суду 09.04.2024 у справі №925/1440/22, підстави для відступу від якого у суду відсутні.

Відповідно до цього висновку, реалізуючи свої права, співвласник має право звернутися до ОСББ за отриманням інформації про діяльність такого ОСББ, а останнє зобов`язано надати таку інформацію в обсязі, який є достатнім для реалізації прав співвласників на участь в управлінні ОСББ, відповідно до Закону про ОСББ, Закону про особливості здійснення права власності, а також статуту об`єднання, крім конфіденційної інформації про фізичних осіб. Разом з тим, законодавством може бути визначено інший порядок та межі надання інформації про співвласників. Більш того, Законом України від 14.07.2023 №3270-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення управління багатоквартирними будинками" внесено зміни до Закону про особливості здійснення права власності та Закону про ОСББ, зокрема щодо прав співвласників. Так, у Законі про особливості здійснення права власності пункт 5 частини 1 статті 6 викладено в такій редакції: "5) знайомитися з протоколами зборів співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі". У Законі про ОСББ абзац 4 частини 1 статті 14 викладено в такій редакції: "знайомитися з протоколами установчих та загальних зборів (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі". Отже, чинне законодавство містить обмеження щодо надання співвласникам конфіденційної інформації про фізичних осіб. Запровадженням до статті 14 Закону про ОСББ та статті 6 Закону про особливості здійснення права власності обмеження поширення інформації (словосполучення "крім конфіденційної інформації про фізичних осіб") досягнуто юридичної визначеності у питанні захисту конфіденційної інформації про особу, яка включає і персональні дані. Крім того, відповідно до частини 3 статті 10-1 Закону про доступ до публічної інформації, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, передбачено, що публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону про захист персональних даних; 2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону про захист персональних даних; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що персональні дані співвласників та інших фізичних осіб, отримані ОСББ в процесі його діяльності, є конфіденційною інформацією з відповідним правовим режимом. Персональні дані співвласників та інших фізичних осіб не підлягають наданню ОСББ для ознайомлення співвласнику як конфіденційна інформація, згода на поширення якої не надавалась у встановленому законом порядку. Тому ОСББ має надати співвласнику для ознайомлення документи, інформацію, визначені Законом про ОСББ та Законом про особливості здійснення права власності, а також статутом ОСББ, з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що позов підлягає задоволенню з застереженням про те, що документи підлягають наданню з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 у справі №910/12586/25 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару із складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Так, враховуючи, що позивачка подала належні докази понесення 82 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а відповідач не довів неспівмірність цих витрат, суд першої інстанції покладає на відповідача 82 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

За висновком суду апеляційної інстанції, зазначені в акті приймання-передачі наданих послуг від 08.06.2026 №1 послуги з вивчення матеріалів справи, підготовки позовної заяви та відповіді на відзив, а також представництва інтересів в суді першої інстанції не в повній мірі відповідають критерію реальності та співмірності. Також колегія суддів взяла до уваги, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, судова колегія вважає необґрунтовано завищеною вартість наданих послуг та дійшла висновку, що обгрунтованою сумою за надані послуги з правової допомоги є 20 000,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/12586/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 у справі №910/12586/25 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСББ "Гмирі 17" підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги ОСББ "Гмирі 17" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/12586/25 покладаються на скаржника, відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги ОСББ "Гмирі 17" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 у справі №910/12586/25 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гмирі 17" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 у справі №910/12586/25 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2026 у справі №910/12586/25 залишити без змін.

3 Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 у справі №910/12586/25 та ухвалити нове рішення.

4. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гмирі 17" (02140, місто Київ, вулиця Гмирі Бориса, будинок 17; ідентифікаційний код 40464562) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/12586/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 02.09.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов