Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №910/7149/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. Справа №910/7149/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Романюк Х.П.

від відповідача-1: Чернілевський В.Г.

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 (повний текст складено 23.04.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026

у справі №910/7149/25 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Приватного підприємства "Агротрейд Групп"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро"

про визнання правочинів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Агротрейд Групп" (далі - ПП "Агротрейд Групп"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Епік-Агро" (далі - ТОВ "Епік-Агро") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техартком-Агро" (далі - ТОВ "Техартком-Агро") з вимогами про:

- визнання недійсним договору про виконання зобов`язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021, укладеного між ТОВ "Епік-Агро" та ПП "Агротрейд Групп";

- визнання недійсною додаткової угоди від 31.08.2022 до договору про виконання зобов`язання від 03.12.2021 про внесення змін до нього шляхом викладення у новій редакції, укладеної між ТОВ "Епік-Агро" та ПП "Агротрейд Групп";

- визнання недійсним договору №01 про відступлення права вимоги від 02.02.2023, укладеного між ТОВ "Епік-Агро" та ТОВ "Техартком-Агро".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про виконання зобов`язання та часткове прощення боргу, який укладений 03.12.2021 та додаткова угода до нього від 31.08.2022 є фіктивними, очевидно не спрямованими на настання обумовлених в них наслідків, оскільки не могли регулювати питання заборгованості, щодо якої є документ про її погашення у повному обсязі у порядку, визначеному статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження", а навпаки спрямовані на формування штучної заборгованості та безпідставного стягнення грошових коштів. На думку позивача, договір про відступлення права вимоги також має ознаки фіктивного договору, оскільки на момент укладення договору №01 про відступлення права вимоги, новий кредитор не міг не знати про те, що у ПП "Агротрейд Групп" були відсутні дійсні зобов`язання перед ТОВ "Епік-Агро".

Також, через систему "Електронний суд", ПП "Агротрейд Групп" подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7149/25, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 72 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/7149/25 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції суд виходив з того, що під час розгляду даної справи суду не надано ознак фіктивності оскаржуваних договору про виконання зобов`язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021 та додаткової угоди від 31.08.2022 до вказаного договору, зокрема, позивачем не доведено, що такі договори укладені з метою введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомого наміру невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Також, під час розгляду даної справи, суду не надано доказів того, що договір №01 про відступлення права вимоги від 02.02.2023 укладено особами, які не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25 заяву ПП "Агротрейд Групп" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "Агротрейд Групп" 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині заяви про стягнення судових витрат відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обмеження розміру витрат на правничу допомогу відповідача-1, які підлягають покладанню на позивача, та присудження до стягнення 25 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/7149/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Так, скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає, що воно не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

На переконання апелянта, місцевий господарський суд фактично виключив частину його доводів та доказів, не надавши їм жодної оцінки та не вказавши жодних мотивів їх відхилення, що вплинуло на результат вирішення спору.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25 та ухвалити нове удове рішення, яким у задоволенні клопотання ПП "Агротрейд Групп" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що висновки місцевого суду, які стосуються обґрунтованості витрат на правничу допомогу та застосування ним частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суперечать фактично присудженому розміру витрат.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/7149/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Іванов В.П., Ткаченко Б.О.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 14.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Іванов В.П., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.07.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7149/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 04.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/7149/25 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

27.05.2026, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/7149/25. Об`єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25 в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.07.2026. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 17.06.2026.

04.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7149/25.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026, у зв`язку з перебуванням суддів Ткаченка Б.О. та Іванова В.П. у відпустці з 06.07.2026 до 19.07.2026 та з 01.07.2026 до 16.07.2026 відповідно, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 справу №910/7149/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 прийнято до свого провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

У судовому засіданні 15.07.2026 оголошено перерву до 19.08.2026.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

02.06.2026, через систему "Електронний суд", ПП "Агротрейд Групп" подано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25, в якому останнє просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25 залишити без змін.

Так, у відзиві відповідач-1 з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

16.06.2026, через систему "Електронний суд", ПП "Агротрейд Групп" подано відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/7149/25, в якому останнє просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/7149/25 залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 зазначає, що з матеріалів позовної заяви не вбачається жодного факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача укладенням оспорюваних договорів. Правова природа цих договорів випливає з господарських відносин між відповідачами, які не зачіпають прав позивача. Позивач не є стороною оскаржуваних правочинів, а його спроби довести статус заінтересованої особи ґрунтуються виключно на власних припущеннях, а не на реальних фактах порушення майнового права.

Крім того, доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що:

- рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/7149/25 є законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням усіх фактичних обставин справи, наявних у ній доказів та норм чинного законодавства;

- судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду відповідають фактичним обставинам;

- апелянтом не доведено наявності підстав, передбачених статтею 277 ГПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, оскільки позивач не спростував правомірність висновків суду та не надав жодних доказів фіктивності спірних правочинів;

- всі доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного трактування обставин справи та спроби переоцінки доказів, які вже отримали належну правову оцінку судом першої інстанції.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 19.08.2026 з`явилися представники позивача та відповідача-1.

Відповідачі-2, 3 своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідачі-2, 3 повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/7149/25 розглядається за їх відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримав, з викладених у них підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг, просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.11.2018 між ПП "Агротрейд Групп" та ТОВ "Епік-Груп" укладено договір позики.

Згідно з пунктом 1.2 договору позики розмір позики становить 2 500 000,00 грн. Строк повернення позики - до 31.01.2019.

01.03.2019 між ПП "Агротрейд Групп" та ТОВ "Епік-Груп" укладено додаткову угоду №1 до договору позики від 28.11.2018.

У провадженні Господарського суду Черкаської області перебувала справа №925/434/19 за позовом ТОВ "Епік-Груп" до ПП "Агротрейд Групп" про стягнення заборгованості (неповернута сума позики) у розмірі 2 500 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.06.2019 у справі №925/434/19 позов задоволено. Стягнуто з ПП "Агротрейд Групп" на користь ТОВ "Епік-Груп" 2 500 000,00 грн боргу та 37 500,00 грн витрат на сплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.02.2021 у справі №925/434/19 затверджено мирову угоду на стадії виконання, у пунктах 1-3 якої погоджено таке.

Боржник ПП "Агротрейд Групп" є власником рухомого та нерухомого майна.

Відповідно до частини 8 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

Користуючись правом, передбаченим частиною 8 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", сторони домовились врегулювати питання по виконавчому провадженню №63456924 шляхом передачі боржником ПП "Агротрейд Групп" у власність стягувача ТОВ "Епік-Агро", в рахунок повного погашення заборгованості за договором позики б/н від 28.11.2018, яка підтверджена наказом №925/434/19 від 04.07.2019, що видав Господарський суд Черкаської області, наказом №925/896/19 від 12.11.2019, що видав Господарський суд Черкаської області, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.02.2020 №925/1100/19 та актом звірки взаємних розрахунків за період: 02.02.2018 - 17.07.2019, та розмір якої станом на 17.07.2019 погоджений сторонами у сумі 7 051 438,00 грн, майна загальною вартістю 6 313 527,25 грн, яка підтверджується довідкою ПП "Агротрейд Групп" про залишкову вартість основних засобів станом на 31.12.2020.

Згідно з пунктами 4-6 затвердженої мирової угоди у вказаній справі мирова угода вступає в силу з моменту її затвердження Господарським судом Черкаської області та є обов`язковою для стягувача та боржника.

Право власності стягувача на майно, перелічене у пункті 3 даної мирової угоди, виникає з моменту затвердження Господарським судом Черкаської області мирової угоди.

Сторони погодили, що прийом-передача майна на виконання даної мирової угоди, посвідчується постановою приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та актом приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

19.03.2021 приватним виконавцем Жаботинським І.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з передачею майна стягувачу в рахунок погашення боргу у зведеному виконавчому провадженні №64151400, зазначеного в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 24.02.2021.

До складу вказаного зведеного виконавчого провадження №64151400 входили ВП №63456924, ВП №64147854, ВП №64152113.

У постанові про закінчення виконавчого провадження приватний виконавець зазначив, що судові накази Господарського суду Черкаської області від 04.07.2019 №925/434/19, від 12.11.2019 №925/896/19 та ухвала Господарського суду Черкаської області від 04.02.2020 №925/1100/19 виконані у повному обсязі.

Ухвала Господарського суду Черкаської області від 24.02.2021 у справі №925/434/19 скасована постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022.

У свою чергу, постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі №925/434/19 скасована постановою Верховного Суду від 04.10.2022 та закрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою.

03.12.2021 між ТОВ "Епік-Агро" (до перейменування - ТОВ "Епік-Груп") та ПП "Агротрейд Групп" укладено договір про виконання зобов`язання та часткове прощення боргу, відповідно до пункту 2 якого сторони погодили, що зобов`язання по договору позики від 29.11.2018 становить суму, визначену рішеннями судів у справах №925/434/19, №925/1100/19, №925/896/19, штрафні санкції за умовами договору подальшому нарахуванню не підлягають.

У пункті 4 зазначеного договору вказано, що задоволення вимог кредитора у порядку прийняття майна боржника, на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 24.02.2021 у справі №925/434/19, стягнення на підставі судових наказів у справах №925/434/19, №925/1100/19, №925/896/19 не здійснено.

31.08.2022 ТОВ "Епік-Агро" та ПП "Агротрейд Групп" укладено додаткову угоду до договору про виконання зобов`язання та часткове прощення боргу, якою погоджено, що в рахунок виконання зобов`язань за договором позики божник зобов`язується здійснити повну оплату на користь кредитора суму тіла позики в розмірі 2 500 000,00 грн до 01.04.2023 включно.

02.02.2023 між ТОВ "Епік-Агро" (первісний кредитор) та ТОВ "Техартком-Агро" (новий кредитор) укладено договір №01 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредитору своє право вимоги до ПП "Агротрейд Групп" (боржник), відповідно до договору позики від 28.11.2018, що на момент укладення договору становить 1 426 393,95 грн.

12.11.2024 ТОВ "Техартком-Агро" звернулось до Господарського суду Черкаської області у справі №925/1403/24 з позовом до ПП "Агротрейд Групп" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 426 393,95 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказує на ознаки фіктивності договору про виконання зобов`язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021 та додаткової угоди до нього від 31.08.2022 з огляду на таке:

- якщо покластись на достовірність інформації, що викладена у пункті 3 Мирової угоди та постанов приватного виконавця, прийнятих у зведеному виконавчому провадженні №64151400, про передачу майна стягувачу та про закінчення виконавчого провадження, можна дійти висновку про те, що з 19.03.2021 ПП "Агротрейд Групп" є таким, що в повному обсязі виконало зобов`язання за договором позики від 28.11.2018 шляхом укладення та виконання Мирової угоди від 24.02.2019;

- ні в тексті договору про виконання зобов`язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021, ні у додатковій угоді до нього не вказано, що ці документи є невід`ємною частиною договору позики від 28.11.2018;

- ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі №925/1341/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та постановою Верховного Суду від 31.07.2024, відмовлено у задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП "Агротрейд Групп", що вказує на його повну платоспроможність та відсутність дійсних зобов`язань, обумовлених договором про виконання зобов`язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021 та додатковою угодою до нього від 31.08.2022.

Крім того, позивач вказує на наявність ознак фіктивності договору №01 про відступлення права вимоги від 02.02.2023, оскільки на момент укладення вказаного договору про відступлення права вимоги новий кредитор не міг не знати про те, що у ПП "Агротрейд Групп" були відсутні дійсні зобов`язання перед ТОВ "Епік-Агро".

Таким чином, як вказує позивач, відсутність у ПП "Агротрейд Групп" будь-якої заборгованості як за договором позики від 28.11.2018, так і за судовими наказами у справах №925/434/19, №925/896/19, №925/1100/19, що слідує з постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.03.2021, підтвердження цим же підприємством відсутності боргів перед кредиторами у межах справи №925/1341/23, свідчить про фіктивність договору про виконання зобов`язань та часткове прощення боргу від 03.12.2021 та додаткової угоди від 31.08.2022, їх спрямованість не на повернення існуючої заборгованості, а на штучне створення нового боргу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення не підлягають зміні чи скасуванню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

При цьому, статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Колегія суддів зазначає, що позивач на підтвердження своїх доводів про фіктивність та підробку підписів посилається на висновок експертів від 26.02.2025 №14/25, виконаний ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива".

Проте, вказаний доказ обґрунтовано не взято судом першої інстанції до уваги з огляду на таке.

Відповідно до вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та пункту 1.1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів обов`язково надаються оригінали документів.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту самого висновку, об`єктами дослідження експерта були технічні копії, а не оригінали документів, що унеможливлює встановлення достовірного факту автентичності підписів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі №910/6654/24 зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

У той же час, як вірно встановлено місцевим господарським судом, станом на момент розгляду даної справи договір про виконання зобов`язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021 та додаткова угода від 31.08.2022 до договору про виконання зобов`язання від 03.12.2021 є виконаним відповідачем-1 в ході виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2025 у справі №925/122/25.

Поряд з цим, під час розгляду даної справи суду не надано ознак фіктивності оскаржуваних договору про виконання зобов`язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021 та додаткової угоди від 31.08.2022 до вказаного договору, зокрема, позивачем не доведено, що такі договори укладені з метою введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомого наміру невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Відповідачем-3 у межах справи №925/122/25 стягнуто заборгованість за договором позики від 28.11.2018 з урахуванням оскаржуваних договору про виконання зобов`язання та часткове прощення боргу від 03.12.2021 та додаткової угода від 31.08.2022 до вказаного договору.

При цьому, позов у справі №925/122/25 подано ТОВ "Техартком-Агро" як позивачем на підставі укладеного договору №01 про відступлення права вимоги від 02.02.2023, укладеного між ТОВ "Епік-Агро" (як первісним кредитором) та ТОВ "Техартком-Агро" (як новим кредитором).

Також під час розгляду даної справи суду не надано доказів того, що договір №01 про відступлення права вимоги від 02.02.2023 укладено особами, які не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 вказаної норми за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 вказаної норми для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 5, 6 вказаної норми у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач-1 вказував, що витрати на професійну правничу допомогу попередньо дорівнюють 10 000,00 грн з розрахунку 850,00 грн за годину. При цьому зазначено, що остаточний розмір понесених відповідачем-1 витрат на професійну правову допомогу буде розрахований після завершення провадження у справі, оскільки цей розмір залежатиме від кількості судових засідань та поданих іншою стороною документів.

Представником відповідача-1 заявлено про наявність у останнього судових витрат, докази понесення яких будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

У заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач-1 просить стягнути з позивача 72 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, відповідач-1 вказав, що подання доказів на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до завершення справи та ухвалення рішення було неможливим.

Так, на підтвердження понесення витрат ПП "Агротрейд Групп" надано суду: договір від 17.01.2022 №200117; розрахунок витрат на надання правничої допомоги від 24.03.2026 на суму 72 000,00 грн; ордер серії АІ №1855883 від 25.03.2025.

Заперечуючи проти покладання витрат на правничу допомогу на позивача, останній вказав, що:

- у попередньому розрахунку суми судових витрат відповідач-1 зазначав, що очікує понести витрати у розмірі 10 000,00 грн, виходячи з вартості 1 години - 850,00 грн, натомість у заяві про відшкодування витрат зазначені витрати у сумі 72 000,00 грн, виходячи з вартості години - 4 000,00 грн, що не відповідає добросовісній процесуальній поведінці сторони;

- жодних обґрунтувань необхідності збільшення суми витрат, зокрема, за перегляд процесуального судового рішення судами апеляційної та касаційної інстанції клопотання відповідача-1, відповідно до частини 6 статті 129 ГПК України не містить (при цьому відповідач-1 міг передбачити такі витрати), а тому відсутні підстави для відшкодування витрат у сумі такого перевищення (62 000,00 грн);

- враховуючи, що відповідачем-1 вказано вартість години роботи адвоката 850,00 грн, то з урахуванням реально витраченого часу, сума витрат за участь представника у судових засіданнях 29.01.2026, 23.02.2026, 26.02.2026, 19.03.2026 (тривалістю приблизно 2 години) не може перевищувати 1 700,00 грн (850 грн * 2 год);

- враховуючи, що відповідачем-1 вказано вартість години роботи адвоката 850,00 грн, то витрати на надання правової допомоги ("Аналіз позовної заяви та підготовка відзиву на позов. Вивчення доданих позивачем документів, підготовка нормативного обґрунтування щодо підсудності та відсутності порушеного права") загальною тривалістю 5 годин не можуть перевищувати 4 250,00 грн (850грн * 5 год);

- заявлені до відшкодування витрати у сумі 20 000,00 грн (за перегляд процесуального питання апеляційним судом) перевищують попередньо визначену суму, вказану у відзиві на апеляційну скаргу від 07.08.2025, при цьому жодного обґрунтування такого збільшення відповідачем-1 не надано. Водночас, постанова за наслідками такого перегляду прийнята на користь позивача;

- про наявність витрат у сумі 16 000,00 грн (за перегляд процесуального рішення касаційним судом) у касаційній скарзі від 07.11.2025 ПП "Агротрейд Групп" взагалі не повідомляло суд та орієнтовного розрахунку не надавало. Водночас, постановою Касаційного господарського суду від 11.12.2025 касаційну скаргу ПП "Агротрейд Групп" було залишено без задоволення.

Виходячи з викладеного, позивач вважає, що відповідачем-1 обґрунтовано наявність витрат на суму 5 950,00 грн (1 700,00 грн за участь у засіданнях та 4 250,00 грн за подання клопотань та заяв по суті спору у суді першої інстанції). Водночас, за викладених вище обставин витрати за перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 судами апеляційної та касаційної інстанцій відшкодуванню не підлягають в силу положень частини 6 статті 129 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів відповідача-1 (клієнт) у даній справі здійснювалось та здійснюється адвокатом Чернілевським Віталієм Григоровичем (адвокат) на підставі підписаного договору про надання правничої допомоги від 17.01.2022 №200117, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту за винагороду правничу допомогу.

Згідно з пунктом 7 вказаного договору сторони домовились, що розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги, відповідно до даного договору, становить 4 000,00 грн за одну годину надання правової допомоги.

У пункті 8 договору погоджено, що оплата за надання правничої допомоги за цим договором здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання рахунку або у інший визначений договором спосіб. По завершенню виконання зобов`язань по даному договору сторони складають акт прийому-передачі правничої допомоги, в якому сторони визначають остаточно зміст наданої правничої допомоги, кількість витраченого часу адвокатом. Розрахунок витрат по наданні правничої допомоги, акт прийому-передачі може складатись на окремі дії вчинені по умовам договору.

Вказаний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9 договору).

Відповідно до наданого розрахунку витрат по наданні правничої допомоги від 24.03.2026 сторонами погоджено надання наступних видів правничої допомоги:

- аналіз позовної заяви та підготовка відзиву на позов. Вивчення доданих позивачем документів, підготовка нормативного обґрунтування щодо підсудності та відсутності порушеного права- 20 000,00 грн (5 год);

- представництво в апеляційному суді по оскарженню ухвали про закриття провадження у справі. Ознайомлення з апеляційною скаргою та участь у засіданні - 20 000,00 грн (5 год);

- представництво у касаційному суді по оскарженню ухвали про закриття провадження. Ознайомлення з апеляційною скаргою та участь у засіданні - 16 000,00 грн (4 год);

- участь у підготовчому засіданні. Представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва (29.01.2026, 23.02.2026, 26.02.2026) - 12 000,00 грн (3 год);

- участь у судовому засіданні по суті спору. Вступне слово, дебати, надання відповідей на запитання опонента та присутність під час оголошення рішення (19.03.2026) - 4 000,00 грн (1 год).

Крім того, у пункті 2 розрахунку вказано, що оплата наданої правничої допомоги у справі №910/7149/25 здійснюється клієнтом не пізніше 31.12.2026.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини 4-6, 7, 9 статті 129 ГПК України визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи".

Таким чином, при вирішенні заяви/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, надані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.

Суд, у контексті оцінки доказів, поданих на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зокрема, такого змісту:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19);

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку;

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18;

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права;

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Слід зазначити, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Як зазначено вище, при погодженні розрахунку витрат по наданні правової допомоги, сторонами розмір гонорару визначено у сумі 72 000,00 грн.

Відповідно до частини 6 статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

У попередньому розрахунку вказувалось про понесення витрат на правничу в розмірі 10 000,00 грн.

У той же час відповідачем-1 не доведено, що останній не міг передбачити витрати у значно більшому розмірі - 72 000,00 грн.

Крім того, в укладеному між відповідачем-1 та адвокатом договорі сторони погодили вартість однієї години з розрахунку в 4 000,00 грн, у той час, як в попередньому (орієнтовному) розрахунку, наведеному у відзиві, вартість однієї години була вказана у розмірі 850,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що частина 6 статті 129 ГПК України застосовує диспозитивне поняття "суд може відмовити", що є правом, а не обов`язком суду. Місцевий господарський суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження та застосувавши принципи співмірності та розумності, самостійно оцінив реальний обсяг адвокатських послуг у судовому процесі та обґрунтовано зменшив заявлену суму з 72 000,00 грн до 25 000,00 грн, чим забезпечив справедливий баланс інтересів сторін.

Також, як слушно зауважив суд першої інстанції, включення розміру втрат на правничу допомогу за перегляд ухвали суду від 10.07.2025 про закриття провадження у даній справі є безпідставним, оскільки рішення апеляційної інстанції (постанова від 14.10.2025) фактично прийнято на користь позивача, вищевказана ухвала суду скасована, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва. Таким чином, включення витрат на правничу допомогу за представництво інтересів клієнта в апеляційному суді в розмірі 20 000,00 грн є безпідставним.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, в касаційній скарзі відповідач-1 не вказував про понесення витрат на правничу допомогу при касаційному перегляді. Таким чином, включення витрат на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн за представництво інтересів в касаційному суді є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо обмеження розмір витрат на правничу допомогу відповідача-1 та присудження до стягнення з відповідача на користь відповідача-1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Інші доводи апеляційних скарг взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/7149/25 покладаються на скаржника, відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційних скарг на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/7149/25 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/7149/25 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/7149/25 покласти на скаржника.

5. Матеріали справи №910/7149/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 02.09.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов