Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №911/325/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. Справа №911/325/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026

у справі №911/325/26 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Оіл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро"

про стягнення 506 961,60 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Оіл" (далі - ТОВ "Солар Оіл") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро" (далі - ТОВ "Бров Міт Агро") заборгованості у розмірі 848 861,60 грн, з яких: 341 900,00 грн - основний борг, 182 430,00 грн - пеня, 31 870,00 грн - три проценти річних, 76 540,00 грн - інфляційні втрати, 216 121,60 грн - штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів від 06.03.2023 №25, в частині повної оплати поставлених нафтопродуктів (бензин автомобільний, дизельне паливо), внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 341 900,00 грн. Крім того, за порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 182 430,00 грн пені, 31 870,00 грн трьох процентів річних, 76 540,00 грн інфляційних втрат та 216 121,60 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2026 відкрито провадження у справі №911/325/26 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2026 прийнято відмову ТОВ "Солар Оіл" від позову, в частині стягнення основного боргу в сумі 341 900,00 грн. Закрито провадження у справі №911/325/26 за позовом ТОВ "Солар Оіл" до ТОВ "Бров Міт Агро", в частині стягнення 341 900,00 грн основного боргу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/325/26 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Бров Міт Агро" на користь ТОВ "Солар Оіл" 182 430,00 грн пені, 216 121,60 грн штрафу, 31 870,00 грн процентів річних, 76 540,00 грн інфляційних втрат, 10 186,34 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі граничного строку нарахування пені, а також періодів, заявлених позивачем, дійшов висновку, що вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 182 430,00 грн слід задовольнити повністю у заявленій сумі. Також, місцевий господарський суд, перевіривши правильність нарахування штрафу позивачем, встановив, що такий здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим, вказана вимога має бути задоволена повністю в заявленому розмірі, а саме в сумі 216 121,60 грн. Крім того, суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача процентів річних у сумі 31 870,00 грн та інфляційних втрат у сумі 76 540,00 грн слід задовольнити повністю у заявленому розмірі. При цьому, місцевий господарський суд вважає заявлену суму судових витрат позивача на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн дійсно розумно необхідною, домірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Бров Міт Агро" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/325/26, яким з ТОВ "Бров Міт Агро" стягнуто на користь ТОВ "Солар Оіл" 182 430,00 грн пені, 216 121,60 грн штрафу, 31 870,00 грн трьох процентів, 76 540,00 грн інфляційних втрат та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з ТОВ "Бров Міт Агро" 38 845,46 грн пені, 3 765,58 грн трьох процентів річних, 7 579,07 грн інфляційних втрат та 34 190,00 грн штрафу, відмовивши у задоволенні іншої частини позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Бров Міт Агро" посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, в частині розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів від 06.03.2023 №25, є необґрунтованим.

Так, на переконання відповідача, прострочення відповідачем зобов`язання за вищенаведеним договором складає період з 25.09.2025 до 05.02.2026, у зв`язку з чим штрафні санкції, у вигляді пені, підлягають зменшенню до 38 845,46 грн, розмір трьох процентів річних підлягає зменшенню до 3 765,58 грн, розмір інфляційних втрат підлягає зменшенню до 7 579,07 грн, а штраф, передбачений пунктом 5.7 договору підлягає зменшенню до 34 190,00 грн.

Крім того, відповідач, враховуючи в сукупності всі обставини справи №911/325/26, зокрема, виконання ним зобов`язання за договором поставки на загальну суму 3 357 481,20 грн, порівняно з залишком на момент пред`явлення позову з вимогою 341 900,00 грн, без жодних претензій та нагадувань з боку позивача, що свідчить про сумлінне ставлення відповідача до взятих на себе зобов`язань в межах фінансових можливостей товариства, а також факт погашення залишку заборгованості до ухвалення судового рішення та відсутність безповоротних негативних наслідків для позивача, вважає, що суд першої інстанції мав обґрунтовані підстави для застосування положень частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зменшення штрафних санкцій до розміру, зазначеного в розрахунку сторони відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Бров Міт Агро" у справі №911/325/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

15.05.2026, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026, у зв`язку з відсторонення від здійснення правосуддя судді Кропивної Л.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026, для розгляду справи №911/325/26 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Пономаренко Є.Ю., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бров Міт Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/325/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.07.2026. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/325/26. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 10.06.2026.

10.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/325/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Бров Міт Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/325/26 відкладено до 19.08.2026.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026, у зв`язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці з 30.07.2026 до 19.08.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026 справу №911/325/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Бров Міт Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/325/26 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 ГПК України, своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому чинними законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, позивач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №911/325/26 розглядається за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування вищенаведеного клопотання представник відповідача посилається на те, що не має можливості з`явитись в призначений час до приміщення Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку з перебуванням в щорічній запланованій відпустці на період з 10.08.2026 до 21.08.2026.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач повідомлений судом про час та місце проведення судового засідання завчасно.

Також, колегія суддів зазначає, що товариство не обмежене у праві вибору представника і у рамках свого права користується можливістю залучити будь-якого іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, а також присічні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.03.2023 між ТОВ "Солар Оіл" (постачальник) та ТОВ "Бров Міт Агро" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів, за умовами якого постачальник зобов`язується передати в погоджені сторонами строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо).

Умови поставки кожної партії товару визначаються відповідно до вимог Міжнародних правил "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються в частині, що не суперечить умовам даного договору та з урахуванням особливостей, пов`язаних з характером дії даного договору на внутрішній території України (пункт 1.5).

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями за письмовими або усними заявками (по телефону) покупця, на підставі яких постачальником виставляється рахунок-фактура на оплату кожної партії товару. Номенклатура, кількість, ціна товару в партії визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних на поставку партії товару. Видаткові накладні підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін.

У пункті 3.3 договору сторони домовились вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника.

У пункті 4.3 договору сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем не пізніше дня відвантаження партії товару, в розмірі 100% ціни партії товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури;

Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін, та діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання обов`язків з оплати за поставлений товар. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (пункт 9.1 договору).

Пунктом 9.2 договору встановлено, що строк дії договору автоматично може бути пролонгованим на один рік, на тих самих умовах, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення дії цього договору про намір припинити його дію.

На виконання договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 3 357 481,20 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 06.03.2023 №574 на суму 1 196 265,20 грн, від 09.02.2024 №785 на суму 1 345 500,00 грн, від 13.11.2024 №5679 на суму 158 400,00 грн, від 30.06.2025 №1574 на суму 156 400,00 грн, від 24.09.2025 №2484 на суму 500 916,00 грн.

Крім того, позивач надав ТТН №578 від 06.03.2023, №761 від 09.02.2024, №6048 від 13.11.2024, №1750 від 30.06.2025, №2692 від 24.09.2025, а також зареєстровані податкові накладні.

Позивач зазначив, що станом на 31.12.2025 відповідач оплатив частину поставленого товару на загальну суму 2 715,581,20 грн, що підтверджується виписками по рахунку в АБ "Південний" та АТ "ОТП Банк", зокрема, за такими платіжними документами: від 24.03.2023 №946 на суму 100 000,00 грн, від 27.03.2023 №948 на суму 30 000,00 грн, від 14.04.2023 №970 на суму 150 000,00 грн, від 25.04.2023 №987 на суму 50 000,00 грн, від 27.04.2023 №378 на суму 100 000,00 грн, від 16.05.2023 №1029 на суму 50 000,00 грн, від 22.05.2023 №1035 на суму 300 000,00 грн, від 09.06.2023 №1056 на суму 50 000,00 грн, від 29.06.2023 №1100 на суму 50 000,00 грн, від 20.07.2023 №1124 на суму 20 000,00 грн, від 23.11.2023 №1290 на суму 100 000,00 грн, від 09.12.2023 №1375 на суму 100 000,00 грн, від 11.12.2023 №1376 на суму 96 265,20 грн, від 12.11.2025 №1934 на суму 158 400,00 грн, від 04.07.2025 №2380 на суму 160 000,00 грн, від 24.09.2025 №2479 на суму 200 000,00 грн, від 26.09.2025 №2482 на суму 200 000,00 грн, від 26.09.2025 №2483 на суму 100 916,00 грн, від 17.11.2025 №2564 на суму 100 000,00 грн, від 01.12.2025 №2599 на суму 200 000,00 грн, від 05.12.2025 №2611 на суму 200 000,00 грн, від 09.12.2025 №2617 на суму 200 000,00 грн.

Таким чином, станом на 31.12.2025, заборгованість відповідача перед позивачем становила 641 900,00 грн, що також підтверджено підписаним між сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2025-31.12.2025.

Крім того, позивач визначив оплату, здійснену відповідачем 14.01.2026 на суму 300 000,00 грн.

Таким чином, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений за спірними видатковими накладними, становить 341 900,00 грн.

У той же час, після відкриття провадження у справі, відповідач погасив наявну заборгованість, що підтверджується платіжними інструкціями від 11.02.2026 №2689 на суму 100 000,00 грн та від 24.02.2026 №2697 на суму 100 000,00 грн. Також, 09.03.2026 відповідач сплатив 141 900,00 грн.

З огляду на сплату відповідачем суми основного боргу, позивач відмовився від позову в цій частині.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2026 прийнято відмову ТОВ "Солар Оіл" від позову, в частині стягнення основного боргу в сумі 341 900,00 грн. Закрито провадження у справі №911/325/26 за позовом ТОВ "Солар Оіл" до ТОВ "Бров Міт Агро", в частині стягнення 341 900,00 грн основного боргу.

У той же час, у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань за спірним договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 182 430,00 грн пені, 31 870,00 грн трьох процентів річних, 76 540,00 грн інфляційних втрат та 216 121,60 грн штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/325/26 оскаржується відповідачем в частині стягнення пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних та штрафу, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, у пункті 4.3 договору сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем не пізніше дня відвантаження партії товару, в розмірі 100% ціни партії товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, строк оплати за видатковими накладними: від 06.03.2023 №574 сплив 06.03.2023, а з 07.03.2023 настало прострочення; від 09.02.2024 №785 сплив 09.02.2024, а з 10.02.2024 настало прострочення; від 13.11.2024 №5679 сплив 13.11.2024, а з 14.11.2024 настало прострочення; від 30.06.2025 №1574 сплив 30.06.2025, а з 01.07.2025 настало прострочення; від 24.09.2025 №2484 сплив 24.09.2025, а з 25.09.2025 настало прострочення.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 182 430,00 грн за сукупний період 07.03.2023-14.01.2026.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.4 договору, в разі порушення строків оплати за товар, визначених пунктом 4.3 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також період їх нарахування, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 182 430,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з порушенням строків оплати позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 216 121,60 грн, нарахований відповідно до пункту 5.7 договору.

Згідно з пунктом 5.7 договору, у разі порушення строку оплати за поставлену партію товару більше ніж на 15 календарних днів від строку визначеному пунктом 4.3 договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач порушив строки оплати за спірними видатковими накладними більше ніж на 15 календарних днів, у зв`язку з чим вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню в заявленій сумі 216 121,60 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 31 870,00 грн трьох процентів річних, нарахованих за сукупний період 07.03.2023-14.01.2026 та 76 540,00 грн інфляційних втрат, нарахованих за сукупний період березень 2023 року - січень 2026 року.

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також період їх нарахування, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що до стягнення з відповідача підлягають три проценти річних у сумі 31 870,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 76 540,00 грн.

Стосовно апеляційних доводів про незастосування місцевим господарським судом частини 3 статті 551 ЦК України та зменшення штрафних санкцій до розміру, зазначеного в розрахунку відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Однак, суд апеляційної інстанції враховує, що скаржником, під час розгляду справи в суді першої інстанції, не заявлялося відповідне клопотання про зменшення розміру штрафу. Також, відповідачем не було надано доказів наявності винятковості обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшити розмір штрафу, а отже з врахуванням положень статті 551 ЦК України розмір штрафу, в цьому випадку, не може бути зменшений, а висновок суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованим, відповідає нормам закону, здійснений на підставі з`ясованих обставин справи.

Щодо включення до судових витрат витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів суд зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 2 статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

05.01.2026 між ТОВ "Солар Оіл" (клієнт) та Касьяновим Сергієм Миколайовичем (адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язується надавати правову допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання договору.

У пункті 5 договору встановлено, що клієнт зобов`язується оплатити адвокату винагороду (гонорар) за надання правової допомоги. Розмір гонорару сторони додатково погоджують за кожним дорученням та вказують у додаткових угодах.

За результатами надання правової допомоги адвокатом складається акт, в якому вказується обсяг наданої правової допомоги (пункт 8 договору).

05.02.2026 між адвокатом та клієнтом підписано додаткову угоду №1, в якій сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у справі №911/325/26. Розмір гонорару становить 15 000,00 грн. Гонорар є фіксованим та не залежить від витраченого часу. Оплата здійснюється протягом 5 календарних днів після ухвалення рішення судом першої інстанції.

12.03.2026 між адвокатом та клієнтом підписано додаткову угоду №2, в якій зазначено, що у зв`язку з необхідністю виконання додаткових процесуальних дій у справі №911/325/26, сторони погодили збільшення розмірі гонорару адвоката.

Додаткові процесуальні дії включають: аналіз відзиву відповідача та доданих до нього доказів, аналіз платежів відповідача, здійснених після подання позову, підготовку процесуальних документів у зв`язку з частковим погашенням боргу, підготовку заяви про часткове закриття провадження, підготовку заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, підготовку детального опису наданих послуг, процесуальний супровід справи до ухвалення рішення судом.

Сторони погодили, що додатковий розмір гонорару адвоката становить 15 000,00 грн. З урахування додаткової угоди №1 загальний розмір гонорару за представництво інтересів клієнта у справі №911/325/26 становить 30 000,00 грн.

14.03.2026 адвокат здійснив детальний опис наданої професійної правничої допомоги у справі №911/325/26, а саме:

- на підготовчому етапі здійснено аналіз договору поставки нафтопродуктів від 06.03.2023 №25, дослідження первинних бухгалтерських документів, аналіз видаткових накладних, аналіз товарно-транспортних накладних, аналіз банківських виписок, аналіз акта звірки взаємних розрахунків, правова кваліфікація правовідносин сторін, визначення способів судового захисту. Орієнтовний час виконання до 2 годин;

- також, адвокатом здійснено підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, підготовку розрахунку основного боргу, підготовку розрахунку пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних та штрафу, формування пакету доказів, підготовку додатків до позову, подання документів через систему "Електронний суд". Орієнтовний час виконання до 3 годин;

- у межах процесуального супроводу здійснено аналіз ухвали про відкриття провадження, контроль процесуальних строків, моніторинг руху справи у системі ЄСІТС, отримання та опрацювання процесуальних повідомлень, підготовку процесуальної стратегії у справі. Орієнтовний час виконання до 2 годин;

- крім того, адвокатом здійснено аналіз відзиву відповідача, аналіз поданих платіжних документів, аналіз правових доводів відповідача, формування правової позиції позивача, підготовку письмових пояснень, аналіз правових наслідків часткового погашення боргу, підготовку заяви про часткову відмові від позову, підготовку заяви про розподіл судових витрат, підготовку детального опису правничої допомоги. Орієнтовний час виконання до 1 години;

Як слушно зауважив суд першої інстанції, надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, пропорційності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №911/3323/14.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично несені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

Здійснивши аналіз заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу у співвідношенні із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідають критерію розумної необхідності.

За приписами частини 6 статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу, зазначений позивачем у позовній заяві, становить 15 000,00 грн.

У заяві від 16.03.2026 позивач просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн, однак жодним чином не доводить суду, що позивач не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього розрахунку.

Як вбачається з додаткової угоди №2 від 12.03.2026 розмір гонорару збільшився у зв`язку з поданням відповідачем відзиву на позовну заяву. Суд першої інстанції вірно зазначив, що подання відзиву на позовну заяву - це гарантоване право відповідача, а тому позивач, при зверненні до суду мав можливість передбачити понесення витрат у зв`язку з його поданням та мав можливість врахувати такі витрати в попередньому розрахунку.

Крім того, місцевий господарський суд також встановив, що предмет спору у справі не є складним для спеціаліста-правника, не потребував складного аналізу правових норм та судової практики; підготовка процесуальних документів не становила складності та не потребувала багато часу адвоката. Судом враховано, що адвокат не витрачав додатковий час на прибуття для участі у судових засіданнях.

Послуга підготовки позовної заяви включає в себе вивчення судової практики, визначення вірного способу захисту, формування правової позиції, огляд та аналіз доказів відтак виокремленні таких послуг вчинено з метою штучного збільшення кількості наданих послуг.

Також суд першої інстанції відзначив, що підготовка, обґрунтування, оформлення та подання будь-якої заяви направлені на вчинення комплексу дій адвокатом, що стосується відповідної заяви, та не вимагає значних знань та зусиль у кваліфікованого спеціаліста, щоб виокремлювати таку послугу, як подання такої заяви до суду.

Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

З огляду на це подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Отже, заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (постанова об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що розумно необхідною, домірною та обґрунтованою сумою судових витрат позивача на правову допомогу є 10 000,00 грн, тому саме така сума належить до включення до судових витрат у справі та розподілу між сторонами, відповідно до статті 129 ГПК України.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/325/26 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/325/26, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ТОВ "Бров Міт Агро".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/325/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/325/26 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро".

4. Матеріали справи №911/325/26 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 02.09.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран