Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №910/14153/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа№ 910/14153/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Крижного О.М.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026

у справі № 910/14153/25 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення 305 104,51 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 305 104,51 грн, з яких 289 513,50 грн безпідставно набутих (збережених) коштів та 15 591,01 грн майнової шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі № 910/14153/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» грошові кошти в сумі 289 513 грн 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 342 грн 70 коп. В іншій частині позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 233,87 грн покладено на позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Частково, в частині якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 15 591 грн. грн. 01 коп. майнової шкоди, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі № 910/14153/25. Ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборнекспорт» за 15 591 грн 01 коп. майнової шкоди. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає, що обставинами, які свідчать про зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою завданою скаржнику є те, що з 22.02.2024 відповідач втратив право на отримання гарантійного платежу за банківською гарантією, у зв`язку з наведеним, відповідач був зобов`язаний відкликати Вимогу про сплату гарантійного платежу за банківською гарантією забезпечення виконання договору, однак, відповідач не відкликав Вимогу, і оскільки відповідач не відкликав Вимогу, гарант 08.03.2024 перерахував відповідачу суму гарантійного платежу.

Скаржник зазначає, що наслідком такого правопорушення стало нарахування Гарантом відповідно до п.1.4 договору на приєднання №2023/1/1465/V до Публічної пропозиції на укладення Договору про надання банківських гарантій нарахування відсотків у розмірі 0,1% за кожен день від суми фактично сплачених Гарантом коштів. А саме у розмірі 6 929грн. 34 коп. за період з « 08» березня 2024 року по « 31» березня 2024 року і 8 661 грн. 67 коп. відсотки за період з « 01» квітня 2024 року по « 30» квітня 2024 року, разом на загальну суму 15 591 грн. 01 коп. Нараховані Гарантом відсотки були сплачені скаржником. Вказана обставина була встановлена судом першої інстанції і підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями платіжною інструкцією від 04.04.2024 №184 та платіжною інструкцією від 13.11.2025 №1008. (Додатки №№ 24, 26 до Позовної заяви).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що в межах судового розгляду даної справи № 910/4656/24 було встановлено факт настання гарантійного випадку та у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Укроборонекспорт» взятих на себе зобов`язань з поставки товару за Договором підтверджено правомірність звернення 13.02.2024 ТОВ «Оператор ГТС України» до банку-гаранта з Вимогою про сплату гарантійного платежу за Банківською гарантією забезпечення виконання договору №2023/1/1465/V від 26.10.2023 у розмірі 289 513,50 грн. З огляду на вказане наявний гарантійний випадок та наявні правові підстави для звернення ТОВ «Оператор ГТС України» до банку-гаранту про стягнення гарантії.

Відповідач зазначає, що нарахування відсотків вже було передбачено з самого початку умовами договору про надання банківської гарантії. ТОВ «Оператор ГТС України» звертає увагу, що не є стороною вказаного вище Договору, який було укладено між позивачем та банком. Отже, умови такого Договору не можуть породжувати для нього жодних обов`язків. При цьому окремо відмічаємо, що зміст такого Договору був взагалі не відомий відповідачу. На переконання відповідача, позивачем не надано доказів необхідності у виникненні кредитних відносин із Банком.

Також відповідач зазначає про те, що Як вбачається із наданих Позивачем разом з позовною заявою документів, саме згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 по справі №910/12526/24 про стягнення з ТОВ «Укроборонекспорт» на користь Банку коштів, Позивачем було такі кошти сплачено, а саме: - згідно платіжної інструкції №1007 від 13.11.2025 ТОВ «Укроборонекспорт» було сплачено кошти банку у розмірі 289 513,50 грн;- згідно платіжної інструкції №1008 від 13.11.2025 на суму 8 661,67 грн ТОВ «Укроборонекспорт» було сплачено банку відсотки за період з « 01» квітня 2024 року по « 30» квітня 2024 згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 по справі №910/12526/24. Зазначені кошти було сплачено позивачем на користь банку саме 13.11.2025 згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 по справі №910/12526/24, а не на виконання умов Договору. З огляду на вказане, є безпідставними вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Оператор ГТС України» коштів, які фактично були сплачені позивачем саме на виконання судового рішення , безпосередньо яким встановлено саме допущення позивачем порушення своїх зобов`язань, що і стало підставою для стягнення таких коштів . Водночас, позивач просить стягнути з ТОВ «Оператор ГТС України» як відсотки за « 01» квітня 2024 року по « 30» квітня 2024 року у розмірі 8 661,67 грн, які були стягнуті з ТОВ «Укроборонекспорт» за рішенням суду, та проценти за користування кредитом у розмірі 6 929,34 грн. Однак, саме невиконання позивачем (принципалом) умов укладеного із банком договору стало підставою виникнення заборгованості, що і було фактично встановлено судовим рішенням у справі № 910/12526/24. Натомість, дії ТОВ «Оператор ГТС України» жодним чином yt спричинили ні порушення прав та обов`язків Позивача, ні порушення Позивачем умов договору, укладеного ним із банком.

Відповідач вказує на те, що відсутній будь-який причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача і наслідками для позивача в частині необхідності сплачувати проценти Банку, оскільки сплата процентів була передбачена умовами договору на приєднання до публічної пропозиції на укладення договору про надання банківських гарантій (зобов`язання банку і принципала) з дати його укладення, і позивач міг належним чином виконати умови договору та перерахувати кошти Банку для того щоб останній сплатив їх відповідачу на його вимогу про сплату банківської гарантії.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі № 910/14153/25 в частині стягнення з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «Укроборонекспорт» 289 513,50 грн та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укроборонекспорт» до ТОВ «Оператор ГТС України» відмовити у повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача по справі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що заявка на поставку № 1 вважається отриманою позивачем 07.12.2023, а тому товар мав бути ним поставлений не пізніше 05.02.2024, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору в частині дотримання строків поставки, відповідачем було ініційовано пред`явлення вимоги по банківській гарантії забезпечення виконання договору була стягнута банківська гарантія №2023/1/1465/V від 26.10.2023.

Також скаржник вказує на те, що грошове зобов`язання, що виникає за договором гарантії, є зобов`язанням між гарантом та бенефіціаром, а не між бенефіціаром і принципалом і такий обов`язок настає у випадку порушення боржником зобов`язання, і однією з підстав припинення цього обов`язку є сплата гарантом кредиторові (бенефіціару) суми, на яку видана гарантія (ст. 568 ЦК України).

Скаржник зазначає, що пунктом 7.19. Договору передбачено, що забезпечення виконання договору у повному обсязі повертається за умови повного та належного виконання позивачем умов договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин. Отже, можливість повернення забезпечення виконання договору існує лише у разі (за умови) повного та належного виконання учасником умов договору.

На думку скаржника, оскільки відповідна сума коштів за банківською гарантією була отримана відповідачем за наявності підстав (виникнення гарантійного випадку у вигляді неналежного виконання, які не визнано протиправними та гарантійний випадок не припинив своє існування, відсутні правові підстави для повернення бенефіціаром принципалу таких коштів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідача, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що умовами договору не передбачений такий вид відповідальності за порушення строків поставки товару, як не повернення банківської гарантії та/або звернення до гаранта з вимогою щодо сплати гарантійного платежу за банківською гарантією. В Тендерній документації відповідач також не вказав неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю.

Позивач зазначає, що правовідносини у справах Верховного Суду № 910/11352/24, № 910/12114/23, не є подібними із правовідносинами у справі № 910/14153/25 та відрізняються від висновків у яких щодо застосування пункту 1 частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» скаржник просить відступити, за матеріально-правовим регулюванням.

Позивач вказує на те, що відповідачем в апеляційній скарзі не вказано пункт договору, який передбачає неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю у разі порушення строків поставки товару.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/14153/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Крижний О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі № 910/14153/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі № 910/14153/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Відповідно до протоколу передачі судової справи між раніше визначеному складу суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» № 910/14153/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Крижний О.М., Ткаченко Б.О.

Оскільки в провадженні Північного апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі № 910/14153/25, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» підлягає прийняттю до спільного розгляду з вищевказаною скаргою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі № 910/14153/25. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до спільного розгляду. Призначено до розгляду апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі № 910/14153/25 у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників).

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/14153/25 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 14.11.2023 за результатами проведеної процедури публічної закупівлі №UA-2023-10-03-009472-a між позивачем та відповідачем укладено Договір про закупівлю товарів №4600008636 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач, за договором постачальник, зобов`язався у визначений цим договором строк передати у власність відповідача, за договором покупця, Індивідуальне обмундирування (Протигази) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в Додатку 1 до цього договору (далі - Специфікація), а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Ціна Договору становить 4 825 133,10 грн, крім того ПДВ 965 026,62 грн. Ціна договору, в тому числі ПДВ, становить 5 790 159,72 грн (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача, зазначений у розділі 15 цього договору, на умовах визначених цим договором (пункт 4.1).

Відповідно до п. 4.2 Договору відповідач зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Згідно з п. 5.1 Договору позивач зобов`язався передати відповідачу товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації, яка є Додатком 1 до цього договору. Позивач повідомляє відповідача про дату та час поставки товару не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до дати поставки. Відповідач залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають та підписують додаткову угоду. Позивач зобов`язаний одночасно з товаром передати відповідачу документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

Датою поставки товарів за цим договором є дата підписання відповідачем Акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.16 цього договору та передачі позивачем відповідачу в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані позивачем одночасно із здійсненням поставки товару) (пункт 5.8 Договору):

- видаткової накладної (підпункт 5.8.1);

- документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: завірені позивачем копії Сертифікатів про експертизу зразка, Декларації про відповідність (підпункт 5.8.2);

- документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар (підпункт 5.8.3);

- товарно-транспортної накладної (підпункт 5.8.4);

- рахунку-фактури (підпункт 5.8.5);

- документу про експлуатацію товарів: паспорт, настанова (підпункт 5.8.6);

- інших необхідних документів: Декларація про відповідність вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771, складена виробником або його уповноваженим представником; сертифікат (и) експертизи типового зразка (модуль В) (з усіма додатками та доповненнями), виданий (і) призначеним органом, що підтверджує (ють) відповідність засобу індивідуального захисту суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров`я, встановленим Технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771 (підпункт 5.8.7).

Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів позивач сплачує відповідачу пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів позивач додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє позивача від виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пп. 7.10.1 Договору відповідач має право утримати суму нарахованих штрафних санкцій, що нараховуються згідно умов та порядку, встановлених цим договором, та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору позивачем, з сум, які підлягають виплаті позивачу. Оперативно-господарська санкція застосовується до позивача після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків за вимогою замовника, що направлена на адресу та/або електронну адресу позивача, вказану в умовах цього договору. Про застосування оперативно-господарської санкції відповідач зобов`язаний письмово повідомити позивача.

Відповідно до умов тендерної документації процедури закупівлі за предметом закупівлі «Індивідуальне обмундирування (Протигази)» згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі № UA-2023-10-03-009472-a, оприлюдненим на веб-порталі Уповноваженого органу 03 жовтня 2023 року, постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - Гарантія) на суму 289 507,99 грн, що становить 5% (п`ять відсотків) ціни цього договору (пункт 7.13 Договору).

Термін (строк) дії Гарантії - до « 04» лютого 2025 року включно. У разі продовження терміну (строку) дії цього договору позивач зобов`язується надати відповідачу не пізніше дати укладання додаткової угоди про продовження терміну (строку) дії цього договору оригінал нової банківської гарантії або оригінал документу про внесення змін до наданої Гарантії, що свідчить про забезпечення виконання зобов`язання позивачем за цим договором на термін (строк), на який продовжено термін (строк) дії цього договору (пункт 7.15 Договору).

Відповідно до п. 7.19 Договору забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання позивачем умов договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин.

Згідно з п. 12.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Специфікацією, що є Додатком 1 до Договору, сторони погодили: найменування товару - протигази фільтруючі Defender m50 у кількості 1858 шт. (компл.) загальною вартістю 5 790 159,72 грн з ПДВ; строк поставки - 60 календарних днів з дати отримання позивачем заявки; місце поставки - м. Боярка, Київська область.

На виконання умов Договору, 26.10.2023 між позивачем, як принципалом, та АТ «Юнекс Банк», як гарантом, укладено Договір на приєднання №2023/1/1465/V до Публічної пропозиції на укладення Договору про надання банківських гарантій АТ «Юнекс Банк» (про надання гарантії) (далі - Договір банківської гарантії), відповідно до пункту 1.1 якого гарант надав позивачу гарантію на наступних умовах:

вид гарантії - гарантія забезпечення виконання договору;

сума гарантії - 289 513,50 грн;

забезпечення - поручителем виступає: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

бенефіціар - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (відповідач);

договір або інший правочин, який згідно із законодавством України має силу договору, або посилання на реквізити тендерної документації про проведення торгів, де передбачено основне зобов`язання - Тендерна документація для процедури закупівлі - відкриті торги по предмету закупівлі: «Індивідуальне обмундирування (Протигази)», затверджена Рішенням уповноваженої особи (протокол № 23-1210 від 03.10.2023) зі змінами, внесеними згідно протоколу N 23-1210-зм від 10.10.2023;

номер закупівлі - UA-2023-10-03-009472-а;

строк дії гарантії - до 04.02.2025 включно.

Гарант після отримання комісійної винагороди, вказаної в пункті 1.3, надає принципалу гарантію (оформлену належним чином) для передачі її бенефіціару (пункт 1.5 Договору банківської гарантії).

Відповідно до пункту 1.6 Договору банківської гарантії гарантія, що надається гарантом, становить невід`ємну частину цього договору на приєднання. Позивач, підписуючи договір на приєднання, гарантує та засвідчує, що умови гарантії, яка надається гарантом на підставі цього договору на приєднання, йому відомі та він повністю з ними згоден.

АТ «Юнекс Банк» (гарантом) 26.10.2023, на виконання умов Договору банківської гарантії, видана Банківська гарантія № 2023/1/1465/V на забезпечення виконання договору (далі - Банківська гарантія), за змістом якої:

- повна (максимальна) сума - 289 513,50 грн;

- гарант зобов`язався протягом п`яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги відповідача, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка відповідача (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк відповідача на SWIFT банка-гаранта, сплатити відповідача повну суму Банківської гарантії, без необхідності для відповідача обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням позивачем зобов`язань за Договором;

- гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 04 лютого 2025 року;

- форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур`єром та/або ключованим SWIFT-повідомленням через банк відповідача на SWIFT-адресу банка-гаранта;

- повернення позивачу цієї Банківської гарантії відбувається шляхом надіслання відповідачем на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу гаранта (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу позивача повідомлення про ануляцію Банківської гарантії;

- дострокове припинення Банківської гарантії (її ануляція) відбувається за попередньою письмовою згодою відповідача;

- Банківська гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони гаранта, позивача та відповідача.

На виконання умов Договору, відповідачем на електронну поштову адресу позивача (ukrboronexport.ltd@gmail.com) 07.12.2023 направлено заявку № 1 на поставку товарів у кількості 1857 шт. (вих. № ТОВВИХ-23-17634 від 06.12.2023), за адресою: 08151, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором в частині поставки товару у кількості 1858 шт. загальною вартістю 5 790 159,72 грн позивач надав суду видаткові накладні № 165 від 23.11.2023 на суму 3 116,34 грн, № 194 від 26.12.2023 на суму 934 902,00 грн, № 5 від 16.01.2024 на суму 2 505 537,36 грн та № 44 від 22.02.2024 на суму 2 346 604,02 грн.

У свою чергу відповідач, посилаючись на умови пункту 5.8 Договору, яким передбачено, що датою поставки товарів за цим договором є дата підписання відповідачем Акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.16 договору та передачі позивачем відповідачу в повному обсязі наведених у підпунктах 5.18.1 - 5.18.7 пункту 5.18 договору документів, надав суду копії:

Актів невідповідності ТМЦ по кількості та/або якості:

- № 1605 від 24.11.2023 щодо проведеної перевірки взірців товару відповідно до службової записки № 165 від 23.11.2023 в кількості 1 шт., за результатами огляду товару комісією висловлені зауваження щодо якості, комплектності та пакування, які полягають, зокрема, у неможливості встановлення технічної характеристики товару, його технічній невідповідності та відсутності необхідної документації. За висновком комісії товар не підлягає оприбуткуванню;

- № 1610 від 29.11.2023 щодо проведеної перевірки взірців товару відповідно видаткової накладної № 165 від 23.11.2023 в кількості 1 шт., за результатами повторного огляду товару разом з представниками позивача зауваження, вказані в Акті невідповідності ТМЦ по кількості та/або якості № 1605 від 24.11.2023 згідно видаткової накладної № 165 від 23.11.2013, не були усунуті, а саме стосовно технічної невідповідності. За висновком комісії товар не підлягає оприбуткуванню;

Актів приймання товарів за кількістю та якістю:

- № 1619 від 29.11.2023 щодо перевірки ТМЦ відповідно до видаткової накладної № 165 від 23.11.2023 в кількості 1 шт., за висновком комісії: зауваження, вказані в Акті № 1610 від 29.11.2023, усунуто; товар підлягає оприбуткуванню;

- № 1672 від 28.12.2023 щодо перевірки ТМЦ відповідно видаткової накладної № 194 від 26.12.2023 в кількості 300 шт., які за висновком комісії підлягають оприбуткуванню;

- № 24-010 від 22.01.2024 щодо перевірки ТМЦ відповідно видаткової накладної № 5 від 16.01.2024 в кількості 804 шт. (компл.), які за висновком комісії підлягають оприбуткуванню;

- № 24-042 від 26.02.2024 щодо перевірки ТМЦ відповідно видаткової накладної № 44 від 22.02.2024 в кількості 753 шт. (компл.), які за висновком комісії підлягають оприбуткуванню.

У зв`язку з неналежним виконанням позивачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару за Договором, відповідач 13.02.2024 звернувся до гаранта з Вимогою про сплату гарантійного платежу за Банківською гарантією у розмірі 289 513,50 грн.

Гарант направив позивачу повідомлення-вимогу вих. № 25.3-1248 від 14.02.2024, відповідно до якої просив перерахувати в строк не пізніше 19.02.2024 грошові кошти в сумі 289 513,50 грн для задоволення вимог бенефіціара згідно з пред`явленою ним Вимогою про сплату гарантійного платежу за Банківською гарантією забезпечення виконання договору № 2023/1/1465/V від 26.10.2023.

Вважаючи, що позивачем допущено прострочення поставки товару за Договором на 20 календарних днів, відповідач 28.02.2024 направив на електронну адресу позивача (ukrboronexport.ltd@gmail.com) вимогу № ТОВВИХ-24-3095 про сплату у строк до 06.03.2024 нарахованої пені в розмірі 46 932,08 грн (2 346 604,02 грн*0,1%*20 календарних днів).

04.03.2024 позивач надіслав відповідачу лист вих. № 54/03/1 «Щодо надання інформації», в якому звернувся з проханням відкликати Вимогу щодо сплати повної суми банківської гарантії та повернути забезпечення виконання договору (Банківську гарантію), а також здійснити оплату вартості поставленого товару в загальній сумі 2 346 604,02 грн у порядку, визначеному пунктом 4.2 Договору.

У відповідь на лист за вих. № 54/03/1 від 04.03.2024 відповідач надіслав позивачу лист вих. № ТОВВИХ-24-3401 від 05.03.2024, відповідно до якого наполягав на правомірності стягнення гарантійного платежу на підставі Банківської гарантії у зв`язку з неналежним виконанням позивачем умов Договору в частині дотримання строків поставки.

Відповідач надіслав на електронну адресу позивача Повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції по Договору від 14.11.2023 №4600008636 (лист від 07.03.2024 № ТОВВИХ-24-3533), в якому зазначив, що станом на 07.03.2024 позивачем не виконано направлену раніше письмову Вимогу від 28.02.2024 № ТОВВИХ-24-3095 про сплату штрафних санкцій (пені), у зв`язку з чим відповідач повідомив про застосування до позивача оперативно-господарської санкції, передбаченої пунктом 7.10.1 Договору, та утримання суми штрафних санкцій у загальному розмірі 46 932,08 грн із суми грошових коштів 2 346 604,02 грн, які підлягають сплаті на користь позивача на підставі видаткової накладної від 22.02.2024 № 44.

Банком-гарантом 08.03.2024, на виконання умов Банківської гарантії, було здійснено перерахування на рахунок відповідача суму гарантійного платежу в розмірі 289 513,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 214 від 08.03.2024, копія якої міститься в матеріалах справи.

В цей же день, 08.03.2024, банк-гарант надіслав на адресу позивача листом за вих. № 25.3-1835 повідомлення про сплату вимоги бенефіціара по банківській гарантії, в якому поінформував позивача про належне виконання ним умов Банківської гарантії та здійснене перерахування відповідачу коштів в сумі 289 513,50 грн, а також повідомив про те, що з 08.03.2024 нараховуватиме позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі та у порядку, передбаченому пунктом 1.4 Договору на приєднання (надання банківської гарантії). У зазначеному листі банк-гарант зазначив про необхідність відшкодування позивачем банку в повному обсязі фактично сплаченої суми за Банківською гарантією та інші витрати, пов`язані з цією гарантією, у строк вказаний у повідомленні, але не пізніше ніж через 90 днів після здійснення гарантом платежу на користь відповідача.

Оплату поставленого за Договором товару відповідач здійснив декількома платежами, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних інструкцій, а саме: від 13.02.2024 на суму 3 116,34 грн, від 13.02.2024 на суму 934 902,00 грн, від 20.02.2024 на суму 2 505 537,36 грн та від 28.03.2024 на суму 2 299 671,94 грн.

04.04.2024 позивач сплатив проценти за користування кредитом згідно з листом-розрахунком банку-гаранта від 01.04.2024 (Інформація про проценти за користування кредитом за період з 08.03.2024 по 31.03.2024) у сумі 6 929,34 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 184 від 04.04.2024.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/4656/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025.

13.11.2025 позивачем було відшкодовано гаранту розмір сплаченої раніше банківської гарантії, що підтверджується платіжною інструкцією №1007 від 13.11.2025 на суму 289 513,50 грн.

Крім того, 13.11.2025 позивачем сплачено проценти за користування кредитом, що підтверджується платіжною інструкцією №1008 від 13.11.2025 на суму 8 661,67 грн.

З огляду на те, що відповідач не здійснив повернення банківської гарантії на підставі п.7.19 Договору, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 289 513,50 грн та збитки в розмірі 15 591,01 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару за Договором, про що свідчать підписані обома сторонами видаткові накладні, а також Акти невідповідності ТМЦ по кількості та/або якості та Акти приймання товарів за кількістю та якістю, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Факт поставки товару в повному обсязі з порушенням строку поставки визнається сторонами, також сторонами не заперечується здійснення відповідачем оплати товару в загальному розмірі 5 743 227,64 грн

Зазначені обставини також встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/4656/24, тому, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, є доведеними та такими, що не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. 525, 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов`язання з поставки товару за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось, у зв`язку з порушенням позивачем строку поставки товару, відповідачем нараховано пеню в розмірі 46 932,08 грн, яка була утримана відповідачем при оплаті товару на підставі п. 7.10.1 договору, про що останній повідомив позивача.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

З урахуванням наведених положень Закону України «Про публічні закупівлі», відповідачем в оголошенні про проведення публічної закупівлі та в оприлюдненій на порталі Prozorro тендерній документації для даної процедури закупівлі зазначено вимоги про надання учасником закупівлі банківської гарантії виконання договору.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321, видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв`язуючим ланцюгом між основним договором принципала і бенефіціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв`язку з його обов`язком перед бенефіціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов`язком гаранта за цим договором.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Згідно із ч. 1 ст. 565 ЦК України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Як вже зазначалось, виконання умов Договору було забезпечено Банківською гарантією №2023/1/1465/V від 26.10.2023, виданою АТ «Юнекс Банк».

13.02.2024 відповідач звернувся до банка-гаранта з вимогою про здійснення виплати за Банківською гарантією в сумі 289 507,99 грн, мотивовану порушенням позивачем умов Договору в частині строку поставки, яка була задоволена банком і в подальшому, 13.11.2025 позивачем було відшкодовано гаранту розмір сплаченої відповідачу банківської гарантії.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Згідно з п. 7.19 Договору забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання позивачем умов договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин.

У постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18 та від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19 з аналогічних правовідносин зазначено, що порушення постачальником строку поставки товару не впливає на обов`язок покупця повернути забезпечення договору, оскільки за умовами договору, забезпечення не повертається саме у випадку невиконання, а не неналежного виконання умов договору.

Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом принципала до бенефіціара про стягнення банківської гарантії на підставі ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» за відсутності настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов`язання за договором про публічні закупівлі, забезпеченого гарантією), враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, дійшов висновку, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563) та Господарський кодекс України (ст. 200), а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до ч. 2 ст. 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Вказана норма, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем договору, а не певне порушення строків його виконання, отже, в момент виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором в повному обсязі відпали підстави для подальшого утримання банківської гарантії. В цей же момент у відповідача виник обов`язок повернути забезпечення у вигляді банківської гарантії.

Водночас відповідач не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання позивачем своїх договірних зобов`язань і право відповідача на стягнення штрафних санкцій за порушення позивачем строків поставки прямо не пов`язане з банківською гарантією.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, основне зобов`язання за Договором було виконане позивачем в повному обсязі, а пеня за прострочення його виконання була утримана відповідачем з суми оплати товару.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що неповернення сплаченої суми гарантії можливе лише у разі невиконання учасником умов Договору, у зв`язку із чим, доводи відповідача про відсутність обов`язку повернути суму банківської гарантії з огляду на прострочення позивачем виконання зобов`язання в частині поставки товару є безпідставними, тому, грошові кошти у розмірі 289 513,50 грн, отримані відповідачем за Банківською гарантією, мають бути повернуті позивачу на підставі п. 7.19 Договору.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 289 513,50 грн, отриманих відповідачем за Банківською гарантією, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення збитків.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частинами 1 та ст. 1166 ЦК кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22).

У ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас, зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19 та від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що сама по собі поведінка відповідача, яка полягала в безпідставному утриманні грошових коштів за банківською гарантією після виконання позивачем умов Договору суперечила умовам Договору та приписам статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі».

Як вже зазначалось, збитки (майнова шкода) - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що нарахування відсотків за користування коштами банку-гаранта пов`язане виключно із зволіканням позивача з компенсацією суми виплаченої банківської гарантії, і у зв`язку із відсутністю причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою позивачеві шкодою у вигляді нарахованих банком-гарантом відсотків, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, позивачем станом на 22.02.2024 було в повному обсязі виконано зобов`язання з поставки товару за Договором, що виключає правові підстави для утримання чи привласнення відповідачем (бенефіціаром) 08.03.2024 коштів банківської гарантії забезпечення виконання договору.

Так, господарський суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення збитків у вигляді сплачених Гаранту відсотків у розмірі 15 591,01 грн, кваліфікував зазначені обставини як відсутність прямого причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою позивачеві шкодою у вигляді нарахованих Банком-гарантом відсотків.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції наслідком неправильного застосування норм матеріального права (статей 22, 1166 ЦК України), оскільки у деліктних правовідносинах причинний зв`язок - це об`єктивно існуючий зв`язок між явищами, де одне з них (протиправна поведінка) є першопричиною, а інше (збитки) - неминучим наслідком. Для стягнення збитків причинний зв`язок має бути прямим і безпосереднім.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок перерахування Гарантом коштів відповідачу 08.03.2024 позивачу на підставі пункту 1.4 договору на приєднання №2023/1/1465/V було нараховано відсотки у розмірі 0,1% за кожен день від суми фактично сплачених Гарантом коштів на загальну суму 15 591 грн 01 коп., які були повністю сплачені позивачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що кваліфікуючи ці витрати як відсутність причинного зв`язку, судом першої інстанції не враховано, що природа банківської гарантії як безумовного зобов`язання (стаття 560 ЦК України) передбачає регрес. Списання коштів Гарантом на користь Бенефіціара за замовчуванням та без додаткового волевиявлення Принципала трансформує виплачену суму у регресну заборгованість Принципала з одночасним нарахуванням плати за користування фінансовим ресурсом банку. Таким чином, позивач не мав альтернативної моделі поведінки і не міг запобігти нарахуванню цих відсотків у момент списання коштів 08.03.2024. Першопричиною нарахування відсотків стала саме протиправна бездіяльність відповідача, яка полягала у невідкликанні Вимоги про сплату після 22.02.2024 (дати повної поставки товару).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип доброї совісті не може бути обмежений певною сферою (такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 463/13099/21, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, у постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2024 у справі № 466/3398/21).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. (ч. 3 ст. 13 ЦК України)

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин. (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України)

Добросовісність - це відповідність дій учасників правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Керуючись таким критерієм як «добросовісність», який належать до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), суд не може тлумачити або застосовувати його формально. Добросовісність має оцінюватися з урахуванням усіх обставин справи, відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Тобто, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, якби відповідач діяв добросовісно (стаття 3 ЦК України) та з урахуванням факту виконання позивачем договору, із незначним простроченням, відкликав свою Вимогу до моменту операційного списання коштів банком, Гарантом не було б здійснено платіж 08.03.2024, регресне зобов`язання не виникло, а позивач не зазнав би фінансових втрат, таким чином, саме неправомірне утримання Вимоги відповідача є причиною заподіяння шкоди позивачу.

Отже, ризики та витрати, пов`язані з реалізацією права на гарантію після відсутності правових підстав для цього, покладаються виключно на відповідача.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі про те, що останній не є стороною договору приєднання з банком, а тому причинний зв`язок переривається, є хибними, оскільки об`єктом стягнення у цій справі є позадоговірні (деліктні) збитки (стаття 1166 ЦК України). Норми статті 22 ЦК України не обмежують коло стягуваних витрат лише тими договорами, де правопорушник є стороною, якщо доведено, що укладення або виконання такого договору (в даному випадку - вимушена сплата регресних відсотків банку) стало неминучим наслідком дій правопорушника для відновлення свого права чи виконання імперативних вимог фінансової установи. Відповідач, як учасник ринку, діючи розумно та добросовісно, мав і міг передбачити, що невідкликання вимоги потягне за собою нарахування відсотків за банківське обслуговування боргу.

Також безпідставними є доводи відповідача про те, що позивач міг погасити борг миттєво, у зв`язку з чим відсотки нарахував банк через бездіяльність самого позивача, оскільки позивачем погашено вимушене зобов`язання перед банком у розумні строки, що повністю відповідає критеріям статті 614 ЦК України щодо вжиття заходів для зменшення збитків.

З огляду на викладене, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду про відсутність причинного зв`язку є таким, що суперечить фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. Наявність усіх елементів складу правопорушення є доведеною, а сума 15 591,01 грн є реальними збитками, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку із чим, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача, враховуючи викладене та наступне.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що хоча 13.02.2024 відповідачем було правомірно надіслано вимогу про сплату гарантії, станом на 22.02.2024 підстави для отримання гарантії були усунуті, а 08.03.2024 відповідачем було безпідставно отримано гарантію від банку, при цьому, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що банківська гарантія є забезпеченням виконання договору в цілому, а не санкцією за порушення строків (прострочення) постачання товару, при цьому, якщо позивач, хоч і з запізненням, здійснив повну поставку товару, а відповідач прийняв його без відмови від договору, зобов`язання за договором є виконаними.

Колегія суддів зазначає, що факт перерахування коштів банком за умови відсутності порушення (адже товар уже було поставлено) запустив автоматичний договірний механізм нарахування позивачу регресних відсотків у розмірі 0,1% на день. Відтак, посилання відповідача у апеляційній скарзі на статтю 568 ЦК України, як на підставу звільнення відповідача від відповідальності за заподіяні позивачу збитки, є неспроможними, оскільки припинення обов`язку банку перед відповідачем не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати реальну шкоду, завдану позивачу своєю недобросовісною бездіяльністю.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на п. 7.19 договору та твердження про те, що обов`язок повернути забезпечення виникає виключно за умови «повного та належного» виконання договору (без жодного порушення строків), є безпідставними та відхиляються колегією суддів з огляду на те, що за своєю правовою природою банківська гарантія є заходом забезпечення виконання зобов`язання в цілому (передачі товару, виконання робіт), а не самостійною каральною санкцією за порушення проміжних строків чи окремих умов, а метою забезпечення є захист бенефіціара від збитків у разі, якщо договір взагалі не буде виконано (товар не буде поставлено).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 22.02.2024 позивач здійснив повну поставку товару, яку відповідач прийняв без зауважень та відмови від договору, тобто матеріалами справи підтверджується, що основне зобов`язання за договором припинилося виконанням у натурі, а інтерес відповідача (як покупця) був повністю задоволений.

Прострочення поставки товару (з 05.02.2024 по 22.02.2024) є порушенням умов договору щодо строку, проте не свідчить про невиконання договору. Наявність факту прострочення дає відповідачу право на стягнення штрафних санкцій (пені), але не надає права на безвідплатне привласнення гарантійного забезпечення після того, як товар уже було отримано. Більше того, як свідчать матеріали справи, відповідачем реалізовано своє право на компенсацію за неналежне (несвоєчасне) виконання договору, застосувавши до позивача оперативно-господарську санкцію, передбаченої пунктом 7.10.1 Договору, та утримано суми штрафних санкцій у загальному розмірі 46 932,08 грн із суми грошових коштів 2 346 604,02 грн, які підлягали сплаті на користь позивача на підставі видаткової накладної від 22.02.2024 № 44, у зв`язку із чим, посилання на п. 7.19 Договору як на підставу для утримання ще й суми банківської гарантії 08.03.2024 є спробою встановити подвійну цивільно-правову відповідальність за одне й те саме порушення, що прямо суперечить статті 61 Конституції України.

Включення до договору формулювання «належне виконання» не може тлумачитися як право відповідача на безпідставне збагачення (стаття 1212 ЦК України) у разі, якщо договір виконано повністю, але з незначним запізненням. Утримання суми гарантії понад стягнуту пеню після отримання товару є зловживанням правом (стаття 13 ЦК України) та порушенням принципу добросовісності (стаття 3 ЦК України), що тягне за собою обов`язок відповідача повернути кошти гарантії та відшкодувати позивачу завдані цим збитки у вигляді регресних банківських відсотків в силу статей 22, 1166 ЦК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт», знайшли своє місце під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, водночас, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції в оскаржуваній ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» частині.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі № 910/14153/25 підлягає задоволенню, а вказане рішення суду скасуванню в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» 15 591,01 грн майнової шкоди із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі № 910/14153/25 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі № 910/14153/25 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі № 910/14153/25 скасувати в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» 15 591,01 грн майнової шкоди із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (Україна, 03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код: 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» (Україна, 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 19, кв. 1128; ідентифікаційний код: 33345054) грошові кошти в сумі 289 513,50 грн, 15 591,01 грн майнової шкоди та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 576,57 грн».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (Україна, 03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код: 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» (Україна, 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 19, кв. 1128; ідентифікаційний код: 33345054) 3 993,60 грн витрат зі сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/14153/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Крижний

Б.О. Ткаченко