Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №909/151/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/151/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Степанюк НЛ.

суддів Іванчук С.В.

Ржепецького В.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Беррі» б/н від 04.06.2026 (вх.№01-05/1803/26 від 05.06.2026)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 (повний текст рішення складено 15.05.2026, суддя Скапровська І.М.)

у справі № 909/151/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тантум Логістик»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоберрі»

про стягнення 129 604,67 грн - пені, 40 930,38 грн- інфляційних втрат, 18 568,98 грн- 3% річних та судових витрат

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тантум Логістик» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоберрі» про стягнення 129 604,67 - пені, 40 930,38 - інфляційних втрат, 18 568,98 грн - 3% річних та судових витрат.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказав на те, що відповідач всупереч ЦК України, договору №19/07/23-2 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 19.07.2023, не виконав, в обумовленому порядку, взяті на себе зобов`язання по оплаті послуг перевезення вантажів, які надані на підставі Заявок №146 від 06.09.2024, №176 від 11.10.2024, №205 від 22.11.2024, №213 від 04.12.2024, №227 від 26.12.2024, №271 від 21.02.2025 та №301 від 20.03.2025, і, як наслідок, відповідачу нараховано заявлені до стягнення інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 у справі №909/151/26 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Екоберрі» на користь ТОВ «Тантум Логістик» 128 377,90 грн - пені, 40 930,38 грн - інфляційних втрат, 18 568,98 грн - 3% річних, 3 306,41 грн - витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд виходив з того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 129 604,67 грн - пені слід задоволити частково з урахуванням здійсненого судом перерахунку пені за періоди з 06.02.2025 по 05.08.2025 та з 07.05.2025 по 03.11.2025 та п. 6.12 договору, яким сторони погодили, що замовник за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг експедитора, виплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожен день прострочення платежу, у зв`язку з чим до стягнення підлягає 128 377,90 грн пені.

При здійсненні перерахунку судом першої інстанції було враховано твердження позивача ( які не були спростовані відповідачем) , про те, що документи, які є підставою для проведення оплати за заявками №146 від 06.09.2024, №176 від 11.10.2024 та №205 від 22.11.2024.

Судом першої інстанції також розглядалось питання надання представником позивача професійної правничої допомоги, факт якої підтверджується договором №2 про правову допомогу від 30.01.2026, довіреністю від 30.01.2026, квитанцією до прибуткового касового ордера №01-02 від 02.02.2026, актом №2 приймання-передачі наданих послуг від 02.02.2026, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008.

При визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу місцевий суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час, а арифметичний розрахунок здійснено з використанням спеціалізованого сервісу платформи ЛІГА 360, на який не могло бути витрачено значну кількість часу, а саме - 5 год. 20 хв, як вказано у акті №2 приймання-передачі наданих послуг від 02.02.2026. Отже, місцевий господарський суд оцінивши заявлені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17 300,00 грн та подані на їх підтвердження докази дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності та їх розміру у зв`язку з чим поклав на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу – частково, у розмірі 4 400,00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоберрі» через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 у справі №909/151/26 повністю, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Тантум Логістик».

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки конкретним доводам відповідача щодо недоведення направлення повного пакета оригіналів документів, відсутності опису вкладення та неналежного суб`єкта відправлення документів через ТОВ «Нова Пошта» та не мотивував відхилення заперечень відповідача щодо накладних CMR, поданих іноземною мовою без перекладу українською мовою та щодо недопустимості їх використання як доказів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

02.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тантум Логістик» надійшов відзив на апеляційну скаргу (б/н від 02.07.2026 вх.№01-04/5659/26), у якому останній просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоберрі» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі №909/151/26 залишити без змін. Покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу витрати на правову допомогу адвоката у сумі 9 300,00 грн, понесених у зв`язку з переглядом справи в апеляційному суді.

Також у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, якщо у відповідача (апелянта) були певні зауваження до проведених позивачем розрахунків пені, інфляційних та 3% річних, способу їх відображення в позовній заяві, - він не позбавлений можливості подати до суду власні контрозрахунки. Таким чином, позивач стверджує, що апеляційна скарга ТОВ «Екоберрі» не містить обґрунтованих доказів неправильного застосування норм матеріального права, господарської процедури, чи недоведеності обставин, на які посилався позивач.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

На розгляд Західного апеляційного суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 у справі 909/151/26.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 справу №909/151/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Степанюк Н.Л. - головуючий суддя, члени колегії судді Ржепецький В.О., Іванчук С.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоберрі» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 у справі №909/151/26 - залишено без руху та встановлено скаржнику термін для усунення недоліків апеляційної скарги.

22.06.2026 в межах наданого судом строку від апелянта через підсистему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 22.06.2026 вх.№01-04/5317/26 про усунення недоліків із долученими до неї доказами сплати судового збору.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоберрі» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 у справі №909/151/26, здійснити розгляд справи №909/151/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

02.07.2026 через підсистему «Електронний суд» на адресу Західного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 02.07.2026 вх.№ 01-04/5659/26.

10.07.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» до Західного апеляційного господарського суду надійшла заява про виправлення помилок в документах на правову допомогу у справі №909/151/26 б/н від 09.07.2026 (вх.№01-04/5889/26).

Встановлені обставини справи

Між ТОВ «Тантум Логістик» та ТОВ «Екоберрі» існували договірні відносини на підставі договору № 19/07/23-2 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 19.07.2023 (надалі - договір).

На виконання цього договору позивач надав транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу на підставі заявок № 146 від 06.09.2024, № 176 від 11.10.2024, № 205 від 22.11.2024, № 213 від 04.12.2024, № 227 від 26.12.2024, № 271 від 21.02.2025 та № 301 від 20.03.2025. У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з оплати цих послуг рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2025 у справі № 909/857/25 було стягнуто 839 802,00 грн основного боргу.

На виконання цього рішення 24.11.2025 було відкрито виконавче провадження № 79664643, а 24.12.2025 з ТОВ «Екоберрі» примусово стягнуто 839 802,00 грн заборгованості за надані послуги.

Замовник проводить оплату у безготівковій формі, у валюті виставленого рахунку, згідно із Заявкою на кожне окреме перевезення (п. 5.2. Договору).

За пунктом 5.3 договору основою для оплати був комплект документів, що включав рахунок на оплату, акт виконаних робіт, транспортну накладну з підтвердженням замовника про отримання товару, а також інші документи за взаємною домовленістю сторін.

Рахунок оплачується Замовником протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання, якщо інше не обумовлено у Заявці (п. 5.4. Договору).

У Заявках умови оплати визначені - протягом 20 банківських днів на підставі рахунку після отримання від виконавця повного пакету оригіналів документів.

У п.3 заявок сторони погодили, що оригінали документів направляються Новою поштою: м. Івано-Франківськ, Нова пошта № 11, на ім`я Шатна Анастасія, НОМЕР_1 .

Документи, які були підставою для проведення оплати за заявками № 146 від 06.09.2024, № 176 від 11.10.2024 та № 205 від 22.11.2024, були направлені відповідачу 10.12.2024 та отримані ним 08.01.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7900400018827.

Сума заборгованості за заявками № 146 від 06.09.2024, № 176 від 11.10.2024 та № 205 від 22.11.2024 і з якої здійснювалось нарахування пені, становила 357 325,00 грн.

Документи за заявками № 213 від 04.12.2024, № 227 від 26.12.2024, № 271 від 21.02.2025 та № 301 від 20.03.2025 були направлені 03.04.2025 та отримані відповідачем 08.04.2025, що підтверджується експрес-накладною Нової пошти № 59001350095562.

Сума заборгованості за заявками № 213 від 04.12.2024, № 227 від 26.12.2024, № 271 від 21.02.2025 та № 301 від 20.03.2025 з якої здійснювалось нарахування пені, становила 481 477,00 грн.

Пунктом 6.12 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції керувався таким

Відповідно до частин 1-2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі існували договірні відносини, які виникли на підставі договору №19/07/23-2 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 19.07.2023.

Рішенням суду від 08.10.2025, ухваленим у справі №909/857/25 і яке набрало законної сили, встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором №19/07/23-2 від 19.07.2023

Предметом цього позову є стягнення 129 604, 67 грн - пені, 40 930,38 грн - інфляційних втрат, 18 568,98 грн - 3% річних, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання за договором №19/07/23-2 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 19.07.2023.

Відповідно до умов заявок оплата наданих послуг мала бути здійснена протягом 20 банківських днів з моменту отримання відповідачем повного пакета оригіналів документів. За заявками № 146, № 176 та № 205 відповідні документи отримані відповідачем 08.01.2025, у зв`язку з чим останнім днем строку виконання грошового зобов`язання було 05.02.2025, а прострочення його виконання настало з 06.02.2025. За заявками № 213, № 227, № 271 та № 301 документи отримані відповідачем 08.04.2025, тому останнім днем строку виконання грошового зобов`язання було 06.05.2025, а прострочення настало з 07.05.2025.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження належними доказами моменту настання строку виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, колегія суддів встановила наступне.

Щодо пені. За заявками № 146 від 06.09.2024, № 176 від 11.10.2024 та № 205 від 22.11.2024 сума простроченого грошового зобов`язання становила 357 325,00 грн, а прострочення виникло з 06.02.2025. Пеня за період з 06.02.2025 по 06.03.2025, тобто за 29 днів, при обліковій ставці НБУ 14,5 % (подвійна ставка - 29 %) становить: 357 325,00 грн х 29 % х 29 днів / 365 днів = 8 233,16 грн.

За період з 07.03.2025 по 05.08.2025, тобто за 152 дні, при обліковій ставці НБУ 15,5 % (подвійна ставка - 31 %) пеня становить: 357 325,00 грн х 31 % х 152 дні / 365 днів = 46 129,19 грн.

За заявками № 213 від 04.12.2024, № 227 від 26.12.2024, № 271 від 21.02.2025 та № 301 від 20.03.2025 сума простроченого грошового зобов`язання становила 481 477,00 грн, а прострочення виникло з 07.05.2025. Суд першої інстанції здійснив розрахунок пені за період з 07.05.2025 по 03.11.2025, тобто за 181 день, при обліковій ставці НБУ 15,5 % (подвійна ставка - 31 %): 481 477,00 грн х 31 % х 181 день / 365 днів = 74 015,55 грн.

Таким чином, загальний розмір пені, визначений судом першої інстанції, становить: 8 233,16 грн + 46 129,19 грн + 74 015,55 грн = 128 377,90 грн.

Щодо 3 % річних. За заявками № 146, № 176 та № 205 3 % річних нараховані на суму 357 325,00 грн за період з 06.02.2025 по 23.12.2025, тобто за 321 день: 357 325,00 грн х 3 % х 321 день / 365 днів = 9 427,51 грн.

За заявками № 213, № 227, № 271 та № 301 3 % річних нараховані на суму 481 477,00 грн за період з 07.05.2025 по 23.12.2025, тобто за 231 день: 481 477,00 грн х 3 % х 231 день / 365 днів = 9 141,47 грн.

Загальний розмір 3 % річних становить: 9 427,51 грн + 9 141,47 грн = 18 568,98 грн.

Щодо інфляційних втрат. За заявками № 146, № 176 та № 205 інфляційні втрати нараховані на суму 357 325,00 грн за період з лютого по грудень 2025 року із застосуванням таких індексів інфляції: лютий - 100,8 %, березень - 101,5 %, квітень - 100,7 %, травень - 101,3 %, червень - 100,8 %, липень - 99,8 %, серпень - 99,8 %, вересень - 100,3 %, жовтень - 100,9 %, листопад - 100,4 %, грудень - 100,2 %.

Сукупний індекс інфляції за цей період становить: 1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 1,008 х 0,998 х 0,998 х 1,003 х 1,009 х 1,004 х 1,002 = 1,0667941821.

Відтак інфляційні втрати становлять: 357 325,00 грн х (1,0667941821 - 1) = 23 867,23 грн.

За заявками № 213, № 227, № 271 та № 301 інфляційні втрати нараховані на суму 481 477,00 грн за період з травня по грудень 2025 року із застосуванням таких індексів інфляції: травень - 101,3 %, червень - 100,8 %, липень - 99,8 %, серпень - 99,8 %, вересень - 100,3 %, жовтень - 100,9 %, листопад - 100,4 %, грудень - 100,2 %.

Сукупний індекс інфляції за цей період становить: 1,013 Ч 1,008 х 0,998 х 0,998 х 1,003 х 1,009 х 1,004 х 1,002 = 1,0354391786.

Відтак інфляційні втрати становлять: 481 477,00 грн х (1,0354391786 - 1) = 17 063,15 грн.

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат становить: 23 867,23 грн + 17 063,15 грн = 40 930,38 грн.

Отже, перевіривши вихідні дані, періоди нарахування та арифметичну правильність обчислень, апеляційний суд погоджується з визначеними судом першої інстанції сумами 128 377,90 грн пені, 40 930,38 грн інфляційних втрат та 18 568,98 грн 3 % річних.

Щодо доводів апелянта стосовно недоведеності отримання відповідачем повного пакета оригіналів документів за заявками апеляційний суд зазначає наступне.

Суд першої інстанції, встановлюючи зазначені обставини, послався на рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7900400018827, відповідно до якого поштове відправлення було отримане відповідачем 08.01.2025 та експрес-накладну № 59001350095562 від 03.04.2025 за якою відповідач отримав документи 08.04.2025.

Апеляційний суд зауважує, що за наявності доказів направлення та вручення відповідачу документів, призначених для здійснення оплати, одержувач, діючи добросовісно та розумно, у разі отримання неповного пакета документів або відсутності документа, без якого проведення оплати є неможливим, мав би повідомити про це контрагента. Відсутність будь-яких доказів такого повідомлення або заперечень щодо комплектності отриманих документів у сукупності з доказами їх направлення та вручення враховується судом при оцінці вірогідності тверджень позивача щодо змісту відповідних поштових відправлень.

Отже, з урахуванням погодженого сторонами порядку направлення документів, наявних доказів відправлення та їх отримання відповідачем, а також відсутності у матеріалах справи доказів, які б свідчили про інший вміст відповідних поштових відправлень, апеляційний суд вважає більш вірогідною обставину направлення позивачем саме документів, передбачених умовами відповідних заявок.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки конкретним доводам відповідача щодо недоведення направлення повного пакета оригіналів документів та неналежного суб`єкта відправлення документів через ТОВ «Нова пошта», апеляційний суд зазначає наступне.

Як убачається з експрес-накладної № 59001350095562, відправником поштового відправлення зазначено ОСОБА_1 . Водночас Степанов Роман Вадимович є директором ТОВ «Тантум Логістик», а тому сам по собі факт зазначення в експрес-накладній прізвища, імені та по батькові керівника товариства, а не найменування юридичної особи, не свідчить про направлення документів неналежним суб`єктом.

Крім того, особа, яка отримала відповідне поштове відправлення - ОСОБА_2 , була погоджена сторонами у заявках як особа, уповноважена на отримання документів. За таких обставин доводи апелянта про те, що експрес-накладна № 59001350095562 не може підтверджувати направлення та отримання документів у зв`язку із зазначенням у ній фізичних осіб як відправника та одержувача, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо отримання відповідачем відповідного поштового відправлення 08.04.2025.

У апеляційній скарзі відповідач звертає увагу на відсутність перекладів міжнародних товарно-транспортних накладних CMR українською мовою.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що обставини належного виконання позивачем перевезень уже були предметом судового розгляду у справі між тими самими сторонами та встановлені рішенням від 08.10.2025 у справі № 909/857/25, яким суд встановив факт належного виконання перевезень на підставі відповідних CMR та актів наданих послуг, а також відсутність зауважень щодо прийняття вантажу.

При цьому належне виконання перевезення підтверджувалося, зокрема, відміткою уповноваженої особи вантажоодержувача у графі 24 накладної CMR. Така відмітка, здійснена шляхом проставлення штампа та підпису, є візуально зрозумілою та її зміст у частині факту прийняття вантажу скаржником не спростовується.

Крім того, наявність відміток ТОВ «Екоберрі» у графі 22 відповідних CMR свідчить про участь скаржника в оформленні цих міжнародних перевізних документів та обізнаність із їх змістом. За таких обставин твердження про неможливість оцінки самих фактів, що ними підтверджуються, виключно з підстав відсутності перекладу не спростовує вже встановлених обставин належного виконання перевезень.

Колегія суддів також враховує, що факт належного виконання перевезень підтверджувався не лише CMR, а й актами наданих послуг, які були досліджені у попередній справі.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині фактично спрямовані на повторне доведення та переоцінку обставин належного виконання перевезень, які вже були встановлені судовим рішенням у справі № 909/857/25, що набрало законної сили. Такі обставини відповідно до статті 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції частини шостої статті 91 ГПК України у зв`язку з невитребуванням оригіналів письмових доказів колегія суддів відхиляє.

Зі змісту частини шостої статті 91 ГПК України вбачається, що витребування оригіналу письмового доказу є правом суду, яке може бути реалізоване за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суду у разі виникнення сумнівів щодо відповідності поданої копії оригіналу.

Водночас із матеріалів справи не вбачається, що відповідач звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування оригіналів відповідних письмових доказів. Саме по собі заперечення проти належності чи достатності поданих доказів не є тотожним заявленню клопотання про витребування їх оригіналів у порядку частини шостої статті 91 ГПК України.

Крім того, наведена норма не покладає на суд обов`язку у кожному випадку подання копії письмового доказу з власної ініціативи витребувати його оригінал. Такий обов`язок виникає лише за наявності обґрунтованих сумнівів щодо відповідності копії оригіналу та необхідності їх усунення для правильного вирішення спору.

Оскільки відповідач не заявляв клопотання про витребування оригіналів доказів, а суд першої інстанції не встановив обставин, які б давали підстави сумніватися у відповідності поданих копій їх оригіналам, доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд був зобов`язаний витребувати такі оригінали з власної ініціативи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні частини шостої статті 91 ГПК України.

Відтак підстав вважати, що невитребування судом першої інстанції оригіналів письмових доказів саме по собі свідчить про порушення частини шостої статті 91 ГПК України, колегія суддів не вбачає.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 у справі №909/151/26 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить покласти на апелянта витрати на правову допомогу адвоката у сумі 9 300,00 грн, понесених у зв`язку з переглядом справи в апеляційному суді.

До поданого відзиву представник позивача адвокат Лоза В.М. долучив договір про правову допомогу №3/06 від 29.06.2026.

Пунктом 1.1 цього договору сторони погодили, що повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з ТОВ «Екоберрі» з метою стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних під час апеляційного перегляду рішення у справі №909/151/26. З цією метою: 1. Здійснити дослідження, аналіз та попередню правову оцінку вимог апеляційної скарги ( 2 год.); 2. Здійснити аналіз судової практики (1 год.); 3. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати відзив на апеляційну скаргу ( 6 год.); 4. Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в апеляційному суді ( 2 год.).

Згідно з пунктом 2.1. Договору за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 9 300,00 грн.

Розрахунок здійснюється у такому порядку: кошти у вказаній в п. 2.1. сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленого відзиву на апеляційну скаргу (пункт 2.2. Договору).

Також позивачем долучено копію квитанції до прибуткового касового ордера №01-07 від 01.07.2026 на суму 9 300,00 грн на підставі договору №3/6 про правову допомогу від 29.06.2026.

Представником позивача до матеріалів справи долучено Акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого вартість наданих адвокатом послуг становить 9 300,00 грн.

Водночас у зазначеному акті було допущено описку щодо його дати та номера. У заяві про виправлення помилок у документах представник позивача зазначив про описки та просив вважати правильними номер та дату акта – № 3-06 від 01.07.2026.

Враховуючи, що обсяг наданої правничої допомоги та її вартість підтверджуються договором про правову допомогу, актом приймання-передачі наданих послуг та квитанцією про сплату гонорару, а допущена в акті описка щодо його номера та дати не змінює змісту та обсягу наданих послуг, колегія суддів бере зазначені докази до уваги під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм ст. 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Апеляційний суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому колегія суддів не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює вказані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).

Таким чином, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, на думку суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.

Зазначене є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи, виходячи з наведених критеріїв їх оцінки, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання та стягнення з відповідача на користь позивача 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоберрі» залишити без задоволення.

2. Рішення від 05.05.2026 Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/151/26 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоберрі» (76008, місто Івано-Франківськ, вулиця Пасічна, будинок 41, квартира 28; ідентифікаційний код 43119247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тантум Логістик» (79053, місто Львів, вулиця Княгині Ольги, будинок 100Е, кв. 6 ідентифікаційний код 41089834) 6 000, 00 грн понесених витрат на правничу допомогу за супровід справи в апеляційному суді.

4. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

5. Доручити видачу наказу Господарському суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови лише у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Степанюк Н.Л.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Ржепецький В.О.