Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №613/2599/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 613/2599/25

провадження № 22-ц/818/4489/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на заочне рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2026 року, постановлене суддею Сеник О.С.,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором № Р20.21844.005217207 від 03 травня 2019 р. у розмірі 48719,47 грн, з яких: 20613,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 10456,83 грн – сума заборгованості за відсотками; 17649,64 грн – заборгованість за комісіями; вирішити питання щодо судових витрат.

Заочним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що договір підписан, містить паспортні дані, ідентифікаційний номер та усі істотні умови. Позивач надав квитанцію про перерахування кредитних коштів.

Відповідно до частин 1, 2ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинних документів, які б підтвердили факт отримання відповідачем кредитних коштів, як то платіжних доручень, меморіальних ордерів, виписок за рахунками тощо, позивачем не надано, а тому суд приходить до висновку, що даний факт не доведений та, відповідно, позивачем не доведено факту наявності заборгованості перед ним з боку відповідача.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено, що 03.05.2019 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування № Р20.21844.005217207, за умовами якого відповідачці надається кредит у сумі 20615,00 грн на строк 36 місяців, з кінцевою датою повернення кредиту 03.05.2022.

Згідно з п.1.7 договору Банк надає кредит позичальнику шляхом : 1.7.1. переказу коштів у сумі 9000 грн за наступними реквізитами : МФО – 300528; ЄДРПОУ – 40094068; рахунок – 26009455020423; 1.7.2. зарахування залишку коштів після виконання п.1.7 .1 на рахунок № НОМЕР_1 Позичальника, який відкритий у АТ «Ідея Банк», МФО 336310, та Позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 20615,00 грн згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п.2 цього Договору. Спосіб оплати – переказ коштів на рахунок ТДВ «СК «АХА «Страхування життя» в АТ «Ідея Банк» № НОМЕР_2 через транзитний рахунок відкритий в АТ «Ідея Банк».

Відповідно до п.2 договору нанесенням власноручного підпису під цим договором Страхувальник (Застрахована особа) акцептує оферту ТДВ «СК «АХА «Страхування життя» та укладає Договір добровільного страхування життя № Р.20.21844.005217207 від 03.05.2019 для клієнтів ТОВ «Ідея Банк», який є договором приєднання, та складається з наступних невід`ємних частин : Частини 1 «Основні умови» ДСЖ, що зазначені у п.2.1 цього договору та Частини 2 «Загальні умови» ДСЖ затвердженої Страховиком форми (оферта) (страховий випадок – смерть, страхова сума – 10100 грн, страховий тариф одноразовий - 15,00%, страховий внесок, одноразовий – 1515 грн, дата початку дії ДСЖ – 03.05.2019, дата закінчення дії ДСЖ – 03.05.2020, вигодонабувач – ТОВ «Ідея Банк»).

Сторони дійшли згоди, що в Додатку № 1 до договору, що є невід`ємною частиною договору, зрозуміло та доступно викладено : детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки; графік платежів з поверненням кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за договором.

Договір набуває чинності : в частині споживчого кредиту – з моменту списання коштів з позичкового рахунку для виконання п.1.7.

Вказаний договір підписано позичальником ОСОБА_1 власноручним підписом.

Крім того, позичальником підписано і паспорт споживчого кредиту (Додаток № 1 до договору кредиту та страхування № Р20.21844.005217207 від 03.05.2019), в якому зазначено тип кредиту - споживчий кредит; сума кредиту – 20615,00 грн; строк кредитування – 36 місяців; процентна ставка – 15% річних; тип процентної ставки – змінювана; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладення договору – відкриття пакету послуг – 100 грн, плата за обслуговування кредитної заборгованості – 2,25% щомісячно від початкової суми кредиту; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 42522,67 грн; реальна річна процентна ставка – 83,04710389%; а також наведений графік платежів, згідно з яким в період з 03.06.2019 (дата першого платежу) по 03.05.2022 (дата останнього платежу) позичальник зобов`язаний сплачувати щомісячно суму в розмірі 1181,19 грн, у т.ч. підлягає сплаті погашення суми кредиту – 20615,00 грн, проценти за користування кредитом – 6113,39 грн, інші послуги банку – 15794,28 грн, всього 42522,67 грн.

17.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №17112023, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до Реєстру боржників №2 до Договору факторингу № 17112023 від 17.11.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 48719,47 грн, з яких: 20613,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10456,83 грн. - сума заборгованості за відсотками, 17649,64 грн - заборгованість за комісіями.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIIIдоговір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно зі частиною 2статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно положень ч.ч.3, 4, 6, 7 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, матеріали справи свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договорів, як того вимагають положенняст.638 ЦК України.

Даних про невиконання позивачем умов укладеного договору матеріали справи не містять.

Вказаний договір підписано ОСОБА_1 .

Згідно ордеру розпорядження №1 про видачу кредиту через касу обслуговування здійснено переказ коштів у сумі 17926,09 грн. за погодженими сторонами реквізитами.

Також на підставі ордеру-розпорядження №2 банком здійснено переказ коштів у сумі 1515,00 грн за погодженими у кредиті реквізитами.

Таким чином позивачем доведено факт переказу коштів згідно умов договору кредиту та страхування №Р20.21844.005217207 від 03.05.2019 року.

Щодо розміру заборгованості, судова колегія зазначає наступне.

Розмір кредиту 20615,00 грн; відсотки 15% річних; строк кредитування 36 місяців.

Сума фактично наданих коштів становить 19441,09 грн. відсотки за користування складають 6113,39 грн. за період з 03.06.2019 по 03.05.2022 року.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Доказів надання кредиту у сумі 20615,00 грн або перерахування залишку на відкритий на ім`я відповідачки рахунок згідно умов договору позивачем не надано. Також відсутні підстави для стягнення відсотків нарахованих поза межами строку кредитування.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, з урахуванням п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», зазначений кредитний договір відноситься до споживчого кредиту.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

На виконання вимог п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки договір кредиту не містить переліку додаткових та супутніх послуг за які встановлюється плата у вигляді комісії, встановлена у п.1.5 кредитного договору умова про сплату комісії, є нікчемною.

Таким чином, додаткова комісія в розмірі 17649,64 грн. стягненню не підлягає.

Судова колегія з урахуванням обставин справи вважає за необхідне стягнути заборгованість за тілом кредиту у сумі 25554, 48 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 19441,09 грн. та відсотки за користування складають 6113,39 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити.

Також з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1588,18 грн та за подання апеляційної скарги 2382,27 грн.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами 1, 2, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України з урахування задоволення апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Заочне рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором у сумі 25554,48 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у загальному розмірі 3970,45 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

Н.П. Пилипчук