Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №642/666/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 642/666/26

провадження № 22-ц/818/4530/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Маміної О.В.,

суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 березня 2026 року, постановлене суддею Вікторовим В.В.

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року АТ «Сенс Банк» (надалі Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 40949,00 грн.

Заочним рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 березня 2026 року позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 10.02.2021 року, у розмірі 40949 грн. 09 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. У стягненні витрат на правничу допомогу відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надіслав їй копії ухвали про відкриття провадження у справі, позбавив права на подання заяви про застосування строків давності. Судом не перевірено розрахунок заборгованості, не враховано сплачені нею кошти.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що всі істотні умови надання кредиту сторонами погоджені враховуючи, що відповідачем не було погашено заборгованість, що підтверджується наданою позивачем випискою, тому наявні підстави для стягнення заборгованості у заявленому розмірі. Також суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 10.02.2021 року ОСОБА_1 подала позивачеві клопотання, в якому зазначила, що в неї виникла заборгованість за офертою №631179597 в розмірі 25799,24 грн. Зазначено, що сплатити вчасно заборгованість не має через скрутний матеріальний стан.

10.02.2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту №491045328 для повернення заборгованості за угодою №631179597,

Відповідно до кредитного договору, сума кредиту становить 25799,24 грн., процентна ставка 39,90% річних, тип ставки фіксована, строк кредиту 36 місяців. Згідно умов Кредитного договору, банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Власним підписом позичальник підтвердила, що вона ознайомився з умовами кредитування. Згідно Додатку 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок суми вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням всіх супутніх послуг.

Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту.

Позичальник кредит отримала, що підтверджується меморіальним ордером №58016485 від 11.02.2021 року, та виписками по рахунку.

Таким чином, Банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов.

Проте, позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 40949,09 грн, з яких 20205,20 грн.- заборгованість по тілу кредиту, 20743,89 грн.- заборгованість по відсотках.

12 серпня 2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, до матеріалів справи долучено копію Акцепту АТ «Альфа-Банк» пропозиції ОСОБА_1 на укладення угоди про надання кредиту для погашення заборгованості за офертою №631179597 від 03.06.2019 року. та оферту на укладення угоди підписану відповідачкою.

Нормами частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» N 675-VIII від 03 вересня 2015 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Матеріали справи містять пропозицію (оферти) ОСОБА_1 , як позичальника, на укладення кредитного договору (надання кредиту на погашення заборгованості по офорті №631179597) з погодженням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування, тощо.

Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та меморіальний ордер про видачу кредиту, який міститься у матеріалах справи, містить підпис відповідача, та доводить факт погодження між сторонами у письмовому вигляді істотних умов договору.

Щодо розміру заборгованості, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з виписки по особовим рахункам, відповідачка вносила кошти на погашення заборгованості, кошти спрямовувались на погашення відсотків та тіла кредиту.

Станом на час звернення до суду, заборгованістіь за договором про надання споживчого кредиту №491045328 від 10.02.2021 року складає в розмірі 40949 грн. 09 коп., з яких: 20205,20 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 20743,89 грн. - заборгованість по відсотках.

Контррозрахунку вказаних сум відповідачем до суду апеляційної інстанції надано не було.

Щодо строку давності, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст.256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст.261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 264ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3ст.267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Строк кредиту – 36 місяців; дата повернення кредиту – 11.02.2024 року, з позовом Банк звернувся 03.02.2026 року, тобто в межах строку давності.

Підстави для застосування позовної давності відсутні.

Доводи апеляційної скарги про неповідомлення судом про час та місце розгляду справи та не направлення копії ухвали про відкриття судова колегія відхиляє.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін.

Копію ухвали судом було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулось за закінченням терміну зберігання.

Порушень прав відповідача допущено не було.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Підстав для зміни чи скасування рішення суду судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова