Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №615/240/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 615/240/26

провадження № 22-ц/818/4187/26

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таскомбанк» на заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2026 року, постановлене суддею Логвіновим А.О.

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за заявою – договором № 002/3506845-СК від 12 травня 2017 року у розмірі 76550,47 грн.

Заочним рішенням Валківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таскомбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таскомбанк» заборгованість за заявою – договором № 002/3506845-СК від 12 травня 2017 року у розмірі 70 845 грн 94 коп, з яких: 36 386 грн 40 коп заборгованість за тілом кредиту; 34 459 грн 54 коп заборгованість за відсотками. У задоволенні іншої частини позову – відмовити. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таскомбанк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2463 грн 99 коп.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні комісій та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зауважує, що в підписаній відповідачем заяві сторони погодили всі істотні умови, в тому числі і комісії. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши на платіжну картку відповідача грошову суму. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав внаслідок чого утворилась заборгованість.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішення суду переглядається лише в частині стягнення комісії, в іншій частині рішення суду не оскаржується та не переглядається.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за заявою – договором № 002/3506845-СК від 12 травня 2017 року у розмірі 70 845,94 грн, з яких: 36 386,40 грн заборгованість за тілом кредиту; 34 459,54 грн заборгованість за відсотками. Враховуючи імперативне врегулюванням законодавством про захист прав споживачів умов щодо нарахування комісії з обслуговування кредитного договору, пункт кредитного договору щодо сплати за встановлення ліміту кредитної лінії, за обслуговування кредитного залишку, розрахунково-касове обслуговування не підлягає застосуванню, отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення комісії в розмірі 5 704,53 грн.

Такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 травня 2017 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Таскомбанк» підписано заяву – договір № 002/3506845-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з можливістю встановлення кредитного ліміту) (а.с. 6), згідно якої ОСОБА_1 підписанням цієї заяви – договору підтвердив, що:

- акцептував публічну пропозицію Акціонерного товариства «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. На підставі цієї заяви-договору просив відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт у гривні в рамках пакету «Кредитка»;

- погодився на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку згідно внутрішніх нормативних документів банку;

- повідомлений, що умови дання та обслуговування кредитної лінії, в тому числі орієнтовний графік погашення, детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх послуг, а також інших фінансових зобов`язань, реальна процентна ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту та усі інші умови кредитування за кредитними продуктами в рамках пакету послуг «Кредитка» викладені в додатку 1 до даної заяви – договору;

- підписанням цієї заяви – договору підтверджує, що був ознайомлений в повному обсязі з цими умовами надання та обслуговування кредитної лінії, йому повністю зрозумілі всі умови, у нього не має зауважень, заперечень або доповнень щодо них.

Вказана заява – договір підписані особисто ОСОБА_1 12 травня 2017 року.

Згідно умов надання та обслуговування кредитної лінії за кредитним продуктом «Кредитна картка «Велика п`ятірка» в рамках пакету послуг «Кредитка», що є додатком 1 до заяви-договору № 0023506845-СК, між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 погоджені наступні умови кредитування: кредитна лінія надається на споживці цілі; строк дії ліміту кредитної лінії – 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту, який може бути пролонгований; розмір ліміту кредитної лінії – до 100 000,00 грн; процентна ставка за користування лімітом – 48 % (а.с. 6 зворот – 7).

Умовами також було погоджено супутні послуги банку, а саме: плата за встановлення ліміту кредитної лінії, плата за обслуговування кредитного залишку та розрахунково-касове обслуговування, вартість яких встановлюється відповідно до обраного пакету послуг та кредитного продукту.

Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений у заяві – договорі, що підтверджується випискою по особовому рахунку кредитного договору № 002/3506845-CK.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 002/3506845-СК, ОСОБА_1 станом на 02 вересня 2025 року має заборгованість у розмірі 76 550,47 грн, з яких: 36 386,40 грн заборгованість за тілом кредиту; 34 459,54 грн заборгованість за відсотками; 5 704,53 грн заборгованість за комісією (а.с. 75-80).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст.11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

На підставі заяви-анкети від 12.05.2017 року був укладений кредитний договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки в межах проекту «Велика п`ятірка» на споживчі потреби, який підписаний відповідачем, а тому, наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідач підтвердив, що перед підписанням ознайомився із Публічною пропозицією разом з додатками, в тому числі, але не виключно Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, що розміщені на сайті Банкуhttp://tascombank.ua/ посилання на примірник якої повністю був згоден, зміст розумів, положення якої зобов`язувався неухильно дотримуватись, а також підтвердив, що проект Заяви-анкети та Публічна пропозиція були надані їм Банком.

Проте, підписана сторонами заява-анкета не містить всіх істотних умов, а саме розміру супутніх послуг банку, їх розмір та порядок нарахування.

Умовами кредитного договору також було погоджено супутні послуги банку, а саме: плата за встановлення ліміту кредитної лінії, плата за обслуговування кредитного залишку та розрахунково-касове обслуговування, вартість яких встановлюється відповідно до обраного пакету послуг та кредитного продукту.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (з подальшими змінами) у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції Закону України від 13 січня 2006 року № 3161-IV, чинній на момент укладення кредитного договору) договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Згідно із Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено новим абзацом: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною».

Застосовуючи під час вирішення спору положення рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, суд констатує, що у банку припинилося право на отримання усіх платежів, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, незалежно від часу укладення кредитного договору, що відповідає імперативному припису частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у наведеній редакції.

Оскільки сторонами не погоджено розмір плати за розрахункове-касове обслуговування та не надавено, що саме входить в ці послуги, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення комісії в розмірі 5 704,53 грн. відсутні.

Висновок суду в цій частині є правильним.

Відповідно до вимог статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові в частині стягнення комісії відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2026 року в частині відмови у позові залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова