Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №335/638/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/418/26 Справа № 335/638/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Кривий Ріг

19.08.2026р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Рiг апеляційну скаргу прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2025р., яким обвинуваченого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає АДРЕСА_2

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням строком на два роки із покладенням на нього певних обов`язків

за участю прокурора ОСОБА_8

обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7

захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_9

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним вироком обвинуваченого ОСОБА_7 (далі - обвинуваченого) визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням строком на два роки, із покладенням на нього певних обов`язків.

На вирок суду прокурором у кримінальному провадженні подано апеляційну скаргу, в якій вона, не оскаржуючи фактичних обставин справи, кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності його винуватості, не погодилась із вироком суду в частині призначеного покарання внаслідок м`якості в якій вона:

- вказує, що звільнивши обвинуваченого від відбування покарання випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд не в повній мірі врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке пов`язане з порушенням правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть двох осіб та заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ще одному потерпілому, а також легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я не менш ніж, як 21 доба;

- вважає, що судом формально надано оцінку тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, яка виражається у невідворотних наслідках у вигляді смерті водія автомобіля «Toyota Camry» ОСОБА_10 та його пасажира потерпілого ОСОБА_11 , які отримали тілесні ушкодження несумісні з життям та від яких загинули на місці ДТП, a також пасажир автомобіля «Toyota Camry» потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, перелами кісток склепіння і основи черепа, крововиливи під оболонки головного мозку та його забої в лобових та правій скроневій частках, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження;

- наголошує, що в результаті ДТП ще одна особа, а саме пасажир

автомобіля «Тoyota Camry» потерпіла ОСОБА_13 отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я не менш, як 21 добу, а саме численні садна та синці обличчя, тулуба та кінцівок, рана гомілки:

- вважає, що судом не враховано грубість допущенних обвинуваченим порушень вимоги ПДР, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, зокрема, маючи об`єктивну можливість виявити автомобіль «Тoyota Camry», що рухався у зустрічному йому напрямку, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та не надавши переваги в русі вказаному автомобілю, почав виконувати маневр розвороту, внаслідок чого виїхав на смуги зустрічного руху, де допустив зіткнення передньої правої частини автомобіля «Chevrolet Aveo» з передньою частиною автомобіля «Тoyota Camry»;

- вважає, що посилання суду на наявність у обвинуваченого пом`якшуючих обставин, передбачених ст.66 КК України, а саме, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував потерпілій ОСОБА_10 моральну шкоду має формальний характер, при цьому судом не враховано, що відповідно до роз`яснень викладених в п.п. 3 п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду, проте наявність щирого каяття, визнання обвинуваченим винуватості носить декларативний характер, обвинуваченим не висловлювалось бажання виправити ситуацію, що склалась, і у вироку про це не зазначено, при цьому враховано позиції потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , які не наполягали на призначенні обвинуваченому покарання, пов`язаного з позбавленням волі, проте у постанові від 11.04.2024 у справі № 451/1504/19 касаційний суд зазначив, що думка потерпілої при призначенні покарання не може бути вирішальною, оскільки це належить до дискреційних повноважень суду, часткове відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілій та їх позиції щодо міри покарання з урахуванням наслідків вчиненого злочину у вигляді настання смерті двох осіб не можуть бути визначальними і такими, що безумовно свідчать про наявність підстав для застосування ст. 75 КК України;

- прохає оскаржуваний вирок в частині призначення обвинуваченому покарання внаслідок м`якості скасувати, ухвалити свій вирок, яким призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років із позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та прохала її задовольнити, позицію обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прохали вирок суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора за таких підстав.

Вироком суду першої інстанції обвинуваченого визнано винуватим у тому, що він 29.10.2023, приблизно о 21год. 50хв., керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , (далі – автомобіль «Chevrolet Aveo») здійснював рух по проїзній частині Набережної магістралі зі сторони вул. Лермонтова в напрямку вул. Української в м. Запоріжжі.

В цей час, у зустрічному обвинуваченому напрямку, по проїзній частині Набережної магістралі здійснював рух технічно справний автомобіль «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі автомобіль «Toyota»), під керуванням потерпілого ОСОБА_14 зі швидкістю руху від 209,52 до 212,02 км/год, що перевищує максимально дозволену на даній ділянці дороги швидкість руху - 50 км/год. В салоні автомобіля «Toyota» в якості пасажирів перебували потерпілі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

Під час руху по вказаній вище проїзній частині Набережної магістралі в районі буд. 72Б по вул. Перемоги в м. Запоріжжі, обвинувачений, маючи об`єктивну можливість виявити автомобіль «Toyota Camry», що рухався у зустрічному йому напрямку, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та, не надавши переваги в русі вказаному автомобілю, почав виконувати маневр розвороту, внаслідок чого виїхав на смуги зустрічного руху, де допустив зіткнення передньої правої частини автомобіля «Chevrolet Aveo», з передньою частиною автомобіля «Toyota Camry».

Після зіткнення транспортних засобів автомобіль «Toyota Camry» у некерованому стані виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на опори ліній електропередач.

Своїми діями обвинувачений порушив вимоги пп. 10.1, 10.4 ПДР відповідно до яких:

?? п. 10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

?? п. 10.4: «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині — і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.

За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю».

У свою чергу водій автомобіля «Toyota Camry» - потерпілий ОСОБА_14 , який, маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити автомобіль «Chevrolet Aveo» під керуванням обвинуваченого, який не надаючи йому перевагу у русі та виконуючи маневр розвороту виїхав на смугу руху автомобіля «Toyota Camry», не зменшив швидкість свого руху аж до зупинки транспортного засобу та продовжив свій рух, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів.

Своїми діями водій автомобіля «Toyota Camry» - потерпілий ОСОБА_14 порушив вимоги пп. 12.3, 12.4, 12.9 б Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

?? п. 12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

?? п. 12.4: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»;

п. 12.9: «Водієві забороняється»: б) «перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

Порушення обвинуваченим вимог п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Порушення потерпілим водієм ОСОБА_14 вимог п. 12.4, 12.9 б ПДР України, згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій - потерпілий ОСОБА_14 та його пасажир – потерпілий ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження, від яких загинули на місці пригоди.

Смерть потерпілого ОСОБА_14 настала від поєднаної тупої травми голови, тулубу та кінцівок з переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів. Всі ушкодження утворилися незадовго до настання смерті, у сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які в даному випадку призвели до смерті. Враховуючи відомі обставини випадку, причину смерті, механізм утворення окремих груп ушкоджень, весь комплекс ушкоджень утворився в умовах дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні транспортного засобу, що рухався, з перепоною.

Смерть потерпілого ОСОБА_11 настала від поєднаної тупої травми голови, тулубу та кінцівок з переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що ускладнилося розвитком шоку. Наявні ушкодження утворилися від дії тупих предметів незадовго до настання смерті, можливо внаслідок травмування деталями салону автомобіля при обставинах та умовах зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Поєднана тупа травма голови, тулуба та кінцівок, у своїй сукупності ускладнилася розвитком шоку та за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті».

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажирів автомобіля «Toyota Camry» потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , госпіталізовано до КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР з тілесними ушкодженнями. Згідно з висновком судово-медичної експертизи, потерпілому ОСОБА_12 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: «Закрита черепно-мозкова травма, переломи кісток склепіння і основи черепа, крововиливи під оболонки головного мозку та його забої в лобових та правій скроневій частках, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження. Відкритий уламковий перелом правого стегна у нижній третині, що кваліфікується як тілесне ушкодження не менше, ніж середньої тяжкості. Всі ушкодження у потерпілого виникли від дії тупих предметів. Можливість їх утворення в умовах ДТП 29.10.2023 не виключається».

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, потерпілій ОСОБА_13 спричинено «Численні садна та синці обличчя, тулуба та кінцівок, що кваліфікується як легкі тілесні ушкодження. Рана гомілки, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я не менш ніж, як 21 доба. Характер, локалізація та взаємне розташування ушкоджень не суперечать умовам виникнення, про які повідомила потерпіла та які викладені в постанові і медичній документації».

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб та заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченого, доведеність його винуватості учасниками кримінального провадження не оскаржується, прокурор не погодилась із призначенням обвинуваченому покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, тому відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання зазначив, що він керувався положеннями ст.ст. 65-67 КК України, Постанови ПВСУ № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та вимогами ст. 50 КК України.

Так при призначенні обвинуваченому покарання судом першої інстанції було зазначено, що ним були враховані роз`яснення, надані у п.п. 20-21 Постанови ПВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005р., за якими при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Так суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, характер та обсяг спричинених наслідків, а саме заподіяння смерті двом особам, істотної шкоди здоров`ю потерпілому ОСОБА_12 , а також характер допущених потерпілим ОСОБА_14 порушень правил безпеки дорожнього руху, які полягали в значному перевищенні максимальної швидкості руху у населеному пункті, об`єктивно впливали на розвиток аварійної ситуації та також знаходились в причинному зв`язку з подією ДТП.

Суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання також врахував особу обвинуваченого, який є офіційно працевлаштованим, одруженим, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи та місцем мешкання, раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції визнав те, що обвинувачений щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував потерпілій ОСОБА_10 моральну шкоду.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції не встановлено.

При призначенні обвинуваченому покарання судом першої інстанції була врахована позиція прокурора про призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, позиції потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , які не наполягали на призначенні обвинуваченому реального покарання у виді позбавлення волі, наслідки порушення обвинуваченим ПДР у вигляді заподіяння смерті двом особам та завдання істотної шкоди здоров`ю потерпілому ОСОБА_12 , вчинення кримінального правопорушення з необережності, без умислу на настання вказаних наслідків, негативне та критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого, його поведінку після вчинення ДТП, а саме виклик швидкої медичної допомоги, намагання надати допомогу потерпілому ОСОБА_12 , щире каяття у вчиненому та часткове відшкодування матері потерпілого ОСОБА_14 моральної шкоди.

Суд першої інстанції за сукупності вище наведених обставин, вважав за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах, установлених санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків відповідно до ст.76 КК України, вважаючи, що таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції про призначення обвинуваченому покарання із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням та строку додаткового покарання помилковими за таких підстав.

Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином вмотивоване.

Суд при призначенні обвинуваченому покарання мав суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Також покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочину (ст. 12 КК України), а також з особливості конкретного злочину, й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо).

Так, суд першої інстанції всупереч зазначеним вище нормам матеріального закону приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст.75 КК, належним чином не врахував конкретні обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином в сфері безпеки дорожнього руху, та наслідки діяння обвинуваченого, що спричинило загибель двох потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_11 та тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_12 .

Сукупність наведених обставин свідчить про неможливість досягти мети заходу примусу без ізоляції обвинуваченого від суспільства. У зв`язку з чим висновок суду про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства є безпідставним, а тому вирок в частині призначення обвинуваченому покарання підлягає скасуванню в частині призначення основного і додаткового покарання.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що у кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України серед усіх транспортних злочинів є найбільш поширеним. Також більш реальною стає можливість настання тяжких наслідків – загибель чи травмування людей, у зв`язку з чим кримінально правові заходи боротьби з цим злочином є особливо актуальними для дотримання відсутності небезпеки руху або експлуатації транспортних засобів, а саме такого стану, за якого не заподіюється і не може бути заподіяна шкода життю та здоров`ю людей, власності, іншим соціальним цінностям внаслідок руху або експлуатації джерел підвищеної небезпеки транспортних засобів.

Таким чином доводи апеляційної скарги прокурора, що суд першої інстанції звільнивши обвинуваченого від відбування покарання випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не в повній мірі врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке пов`язане з порушенням правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть двох осіб та заподіяння тяжкого тілесного ушкодження третьому потерпілому, що судом формально надано оцінку ступеню тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, який виражається у невідворотних наслідках у вигляді смерті потерпілого - водія автомобіля «Toyota Camry» ОСОБА_10 та його пасажира потерпілого ОСОБА_11 , які отримали тілесні ушкодження, несумісні з життям, та від яких загинули на місці ДТП, a також пасажир автомобіля «Toyota Camry» потерпілий ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження, у виді закритої черепно-мозкової травми, перелами кісток склепіння і основи черепа, крововиливи під оболонки головного мозку та його забої в лобових та правій скроневій частках, пасажир автомобіля «Тoyota Camry» потерпіла ОСОБА_13 отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я не менш, як 21 добу, а саме численні садна та синці обличчя, тулуба та кінцівок, рана гомілки, що судом не враховано грубість допущенних обвинуваченим порушень вимог ПДР, зокрема, що він маючи об`єктивну можливість виявити автомобіль «Тoyota Camry», рухався у зустрічному йому напрямку, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та не надавши переваги в русі вказаному автомобілю, почав виконувати маневр розвороту, внаслідок чого виїхав на смуги зустрічного руху, де допустив зіткнення передньої правої частини автомобіля «Chevrolet Aveo» з передньою частиною автомобіля «Тoyota Camry», є слушними та підлягають задоволенню, із скасуванням вироку суду першої інстанції в частині призначення обвинуваченому основного та додаткового покарання та ухваленням в цій частині свого вироку.

Так, при призначенні обвинуваченому покарання суд апеляційної інстанції керуючись вимогами ст. 65 КК України призначає покарання у межах установлених санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту, наявність двох кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, тяжкі наслідки, які настали, порушення ПДР водієм «Toyota Camry» потерпілим ОСОБА_10 , особу обвинуваченого, який є офіційно працевлаштованим, одруженим, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи та місцем мешкання, раніше не судимий.

Також суд апеляційної інстанції враховує повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, щиросердне каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_10 , відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, та враховуючи наведене вище дійшов висновку про призначення обвинуваченому основного покарання у виді реального позбавлення волі строком, визначеним у мінімальній межі санкції ч. 3 ст. 286 КК України та призначення обвинуваченому додаткового покарання у максимальній межі санкції ч. 3 ст. 286 КК України у виді обмеження права керування транспортними засобами строком на три роки.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує фактичні обставини кримінального правопорушення, позицію потерпілого ОСОБА_12 , який змінив свою позицію та підтримав апеляційну скаргу прокурора та прохав її задовольнити, а також незворотність тяжких наслідків, які настали у вигляді смерті двох потерпілих та заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_16 , та вважає, що саме такі види та строки основного та додаткового покарання відповідатимуть вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та сприятиме виправленню засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Істотних порушень кримінального процесуального кодексу України при розгляді справи судом першої інстанції судом апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2025р., яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням строком на два роки із покладенням на нього певних обов`язків задовольнити.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2025р., яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням строком на два роки із покладенням на нього певних обов`язків скасувати в частині призначеного обвинуваченому покарання.

Ухвалити в цій частині свій вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_7 вважати засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді