Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №214/7898/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8729/26 Справа № 214/7898/25 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 214/7898/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів - Акуленка В.В., Бондар Я.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Малаховською І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення складено 22 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 01 лютого 2024 року близько 17:50 год водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки Деу Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив порушення Правил дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки Мерседес-Бенц, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який по інерції продовжив рух та здійснив зіткнення з автомобілем марки Шкода Октавія, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням позивача ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року у справі № 214/1212/24 відповідача було визнано винним у вказаному ДТП.

Вказує, що у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 не була застрахована, після події ДТП позивач тривалий час вимушений був чекати відшкодування завданої матеріальної шкоди. Звертає увагу на те, що він пояснював відповідачу, що працює у службі таксі і пошкоджений автомобіль є для нього єдиним джерелом доходів, що простій автомобіля через ремонт після ДТП має дуже негативні наслідки в плані можливості заробітку.

Після тривалих перемовин та чекання відповідач сплатив позивачу суму завданого матеріального збитку, хоча насправді вказана сума і не покриває 100% завданого збитку.

Протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодження автомобіля позивачу довелося самостійно шукати гроші на ремонт транспортного засобу, у зв`язку з чим позивач тривалий час не мав можливості отримувати дохід та утримувати власну родину, через що у нього почалися проблеми з нервами, він вночі не міг спокійно спати. Від нецільового використання сімейних коштів постраждали, окрім самого позивача і члени його родини, що призвело до розладу стосунків у сім`ї.

Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінює в 50 000 грн та просив стягнути цю суму з відповідача на свою користь, а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн, а також стягнуто 121,12 грн витрат на сплату судового збору та 3 000 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, тому просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені частини позовних вимог та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення розміру моральної шкоди з 50 000 грн до 5 000 грн, оскільки позивач, протягом тривалого часу, у зв`язку з пошкодженням автомобіля, самостійно шукав гроші на його ремонт, у зв`язку з чим тривалий час не мав можливості отримувати дохід та утримувати власну родину, через що у нього почалися проблеми з нервовою системою. Від нецільового використання сімейних коштів постраждали, окрім самого позивача і члени його родини, що призвело до розладу стосунків у сім`ї, та, як наслідок, до сильних душевних переживань та моральні страждань позивача.

Позивач важає, що сума у 50 000 грн є цілком співмірною із спричиненою моральною шкодою.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, тому просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог позивача та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволені вказаних позовних вимог. Також просить стягнути з позивача на свою користь витрати по оплаті судового збору та понесені ним витарти на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не навів доказів того, що описані ним моральні страждання виникли внаслідок саме ДТП, яка мала місце 01 лютого 2024 року, а не внаслідок впливу інших факторів, не пов`язаних з ДТП.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 369 ЦПК України, у редакції чинній на час подання апеляційної скарги).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2024 року о 17 год. 50 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автодорозі просп. 200-річчя Кривого Рогу, буд. 10 в м. Кривому Розі, Дніпропетровської обл., не вибрав безпечної швидкості для руху, щоб мати змогу контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, не дотримався безпечної дистанції, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який по енерції продовжив рух прямо та здійснив зіткнення з автомобілем марки Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано майнових збитків. Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.3, 13.1 ПДР України.

Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.

Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2024 року, за ініціативою суду, виправлено технічні описки, допущені у вступній частині постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, зазначено вірно про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , замість ОСОБА_2 , а також в мотивувальній частині цієї постанови суду зазначено прізвище ОСОБА_6 з ініціалами «В.І.» замість «В.В.» В решті постанову залишено без змін.

Отже, судом встановлено, що 01 лютого 2024 року мала місце подія ДТП, винним у настанні якої було визнано водія ОСОБА_2 , відповідача по справі.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, завданої ДТП, позивач посилався на те, що через дорожньо-транспортну пригоду, у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 не була застрахована, він тривалий час вимушений був чекати відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, не мав можливості отримувати дохід та утримувати власну родину, через що у нього почалися проблеми з нервами, він вночі не міг спокійно спати, що через нецільове використання сімейних коштів, окрім самого позивача постраждали і члени його родини, що призвело до розладу стосунків у сім`ї.

Ухвалюючи рішення про частове задоволення позвних вим позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення в звідповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1, 2, абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

У пунктах 3, 4, 5 своєї постанови № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 9 своєї постанови № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін інші обставини, які мають істотне значення саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, який є обґрунтованим, відповідає глибині та тривалості моральних страждань позивача ОСОБА_1 .

При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, у зв`язку з чим колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги як позивача, так і відповідача, щодо необґрунтованості судом першої інстанції розміру морального відшкодування.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянтів іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянтів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянтів по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтами в апеляційних скаргах доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: