Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №727/14710/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/14710/25

Провадження № 2/727/3250/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Довженко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

встановив:

У листопаді 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі — ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 76 789,24 грн., а саме: за кредитним договором № 18193-05/2024 від 11.05.2024 — 19 784,32 грн., з яких 6 761,33 грн. — за основною сумою боргу, 9 736,32 грн. — за процентами, 3 286,67 грн. — за штрафними санкціями; за кредитним договором № 30556-05/2024 від 20.05.2024 — 16 500,00 грн., з яких 5 000,00 грн. — за основною сумою боргу, 9 000,00 грн. — за процентами, 2 500,00 грн. — за штрафними санкціями; за кредитним договором № 39630-05/2024 від 26.05.2024 — 8 137,50 грн., з яких 2 500,00 грн. — за основною сумою боргу, 4 387,50 грн. — за процентами, 1 250,00 грн. — за штрафними санкціями; за договором позики № 2836654 від 11.05.2024 — 20 160,00 грн., з яких 6 000,00 грн. — за основною сумою боргу, 2 160,00 грн. — за процентами, 12 000,00 грн. — пеня; за договором позики № 79685997 від 11.05.2024 — 12 207,42 грн., з яких 4 000,00 грн. — за основною сумою боргу, 1 800,00 грн. — за процентами, 6 407,42 грн. — пеня.

Позов мотивовано тим, що між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» і відповідачем було укладено три кредитні договори, а між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і відповідачем — два договори позики. Право грошової вимоги за цими договорами перейшло до позивача на підставі договорів факторингу. Відповідач узятих на себе зобов`язань не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку разом із судовим збором у сумі 3 028,00 грн.

Ухвалою суду від 08 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням суду від 10 лютого 2026 року позов задоволено повністю.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення повернуто заявнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення заяви без руху.

04 травня 2026 року представник відповідача, адвокат Зачепіло З.Я., повторно звернулася із заявою про перегляд заочного рішення, сплативши судовий збір.

У заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилалася на те, що: розмір заборгованості не доведений належними доказами, оскільки розрахунок є одностороннім документом позивача та не є первинним документом; у матеріалах справи відсутні докази фактичного перерахування кредитних коштів; договір факторингу № 14/06/21 укладено 14.06.2021, тобто до укладення договорів позики № 2836654 і № 79685997 (11.05.2024), внаслідок чого право вимоги за ними не могло бути відступлене (nemo plus iuris ad alium transferre potest quam ipse haberet); боржника не було повідомлено про відступлення права вимоги в порядку статті 516 ЦК України; нарахування штрафних санкцій у період дії воєнного стану суперечить пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року заочне рішення від 10 лютого 2026 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (частина третя статті 288 ЦПК України).

Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності. Представник відповідача подала заяву про розгляд справи без її участі. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Водночас доводи щодо необґрунтованості позовних вимог викладені представником відповідача у заяві про перегляд заочного рішення, яка міститься в матеріалах справи, а тому такі доводи перевіряються судом у цьому рішенні по суті.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Уважно ознайомившись та перевіривши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Щодо договору № 18193-05/2024.

11.05.2024 о 13:24:26 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» і ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 18193-05/2024 на суму 6 800,00 грн. строком на 120 днів, дата погашення — 07.09.2024, денна процентна ставка — 1,50 % (фіксована), що застосовується в межах строку кредитування (п. 1.1, 1.2, 1.4.1). Пунктом 5.3 передбачено штраф у розмірі 50,00 % від одержаної Клієнтом за договором суми. Договір підписано з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0312; Додатком № 1 узгоджено графік платежів (6 платежів, загальна вартість кредиту — 19 040,00 грн., з них проценти — 12 240,00 грн., реальна річна процентна ставка — 11 821,28 %).

Факт видачі кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс iPay.ua) вих. № 3466_251015151600 від 15.10.2025 про зарахування 11.05.2024 о 13:25:03 суми 6 800,00 грн. на банківську картку відповідача.

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора відповідачем сплачено на погашення заборгованості 2 600,00 грн., які зараховано в рахунок тіла кредиту (38,67 грн.), процентів (2 448,00 грн.) та штрафу (113,33 грн.). Залишок становить 6 761,33 грн. — тіло кредиту, 9 736,32 грн. — проценти, 3 286,67 грн. — штраф.

Договір № 30556-05/2024. 20.05.2024 о 11:04:05 між тими самими сторонами укладено договір про надання фінансового кредиту на суму 5 000,00 грн. строком на 120 днів, дата погашення — 16.09.2024, денна процентна ставка — 1,50 %, штраф — 50,00 % від одержаної суми (п. 5.3). Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0299. За графіком платежів загальна вартість кредиту становить 14 000,00 грн., з яких проценти — 9 000,00 грн., реальна річна процентна ставка — 11 188,14%. У Паспорті споживчого кредиту в графі «Пеня» зазначено «Відсутні». Платежів на погашення заборгованості не вносилося.

Договір № 39630-05/2024. 26.05.2024 о 15:06:08 між тими самими сторонами укладено договір про надання фінансового кредиту на суму 2 500,00 грн. строком на 120 днів, дата погашення — 22.09.2024, денна процентна ставка — 1,50 %, штраф — 50,00 % від одержаної суми (п. 5.3). Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0951. Загальна вартість кредиту за графіком — 7 000,00 грн., з яких проценти — 4 500,00 грн., реальна річна процентна ставка — 12 212,63 %. Видачу коштів підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 3466_251022112023 від 22.10.2025 про зарахування 26.05.2024 о 15:10:10 суми 2 500,00 грн. на банківську картку відповідача.

Договір позики № 2836654. 11.05.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «ClickCredit») і ОСОБА_1 укладено договір позики з фіксованою процентною ставкою на суму 6 000,00 грн. строком 24 дні (дата повернення — 04.06.2024), денна процентна ставка — 1,50 %, ставка за понадстрокове користування — 2,70 % на день, пеня — 2,70 % на день, орієнтовна загальна вартість позики — 8 160,00 грн. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2T8V6O.

Згідно з розрахунком первісного кредитора проценти нараховувалися по 90,00 грн. на день за період з 11.05.2024 по 07.06.2024 (нараховано 2 520,00 грн., сплачено 360,00 грн., залишок — 2 160,00 грн.); з 08.06.2024 нараховувалася виключно пеня по 162,00 грн. на день до досягнення 12 000,00 грн. станом на 25.09.2024. Тіло позики не погашалося.

Договір позики № 79685997. 11.05.2024 між тими самими сторонами (ТМ «MyCredit») укладено договір позики на умовах повернення в кінці строку на суму 4 000,00 грн. строком 30 днів (дата повернення — 09.06.2024), денна процентна ставка — 1,50 %, ставка за понадстрокове користування — 2,70 % на день, пеня — 2,70 % на день, орієнтовна загальна вартість позики — 5 800,00 грн., реальна річна процентна ставка — 10 640,17 %. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6686. Заборгованість становить 4 000,00 грн. — тіло позики, 1 800,00 грн. — проценти (що дорівнює 1,5 % х 4 000,00 грн. х 30 днів строку позики), 6 407,42 грн. — пеня.

Перехід права вимоги. 21.10.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (клієнт) і ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу № 21102024; за актом приймання-передачі від 21.10.2024 передано Реєстр боржників кількістю 7 445 позицій на загальну суму 103 430 580,64 грн. (з урахуванням штрафних санкцій — 127 409 672,74 грн.); ціну продажу 3 831 820,15 грн. сплачено платіжною інструкцією № 501 від 25.10.2024. У Реєстрі боржників (позиція № 1535) зазначено відповідача та кредитний договір № 18193-05/2024 із сумою заборгованості 16 497,65 грн. без урахування штрафних санкцій та 19 784,32 грн. — з їх урахуванням.

19.09.2024 між тими самими особами укладено договір факторингу № 19092024; за актом приймання-передачі від 19.09.2024 передано Реєстр боржників кількістю 10 474 позицій на суму 137 658 226,46 грн. (з урахуванням штрафних санкцій — 147 215 605,87 грн.); ціну продажу 5 140 320,22 грн. сплачено платіжною інструкцією № 455 від 23.09.2024. У Реєстрі боржників наведено позиції № 2305 (договір № 30556-05/2024, 14 000,00 грн. без штрафних санкцій / 16 500,00 грн. з ними) та № 2306 (договір № 39630-05/2024, 6 887,50 грн. / 8 137,50 грн.).

14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, за пунктом 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому. Додатковою угодою № 7 від 13.06.2022 пункт 9.1 договору викладено в редакції, за якою договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік. Додатковою угодою № 37 від 25.09.2024 визначено ціну продажу за Реєстром боржників № 31 від 25.09.2024, за актом приймання-передачі від 25.09.2024 передано Реєстр боржників № 31 кількістю 4 301 позиція на суму 55 707 399,50 грн., оплату здійснено платіжною інструкцією № 459 від 27.09.2024. У Реєстрі боржників № 31 (позиція № 950) зазначено відповідача та договір позики № 2836654 від 11.05.2024 із сумою 6 000,00 грн. (тіло), 2 160,00 грн. (проценти), 12 000,00 грн. (пеня), разом — 20 160,00 грн.

Додатковою угодою № 45 від 23.12.2024 визначено ціну продажу за Реєстром боржників № 40 від 23.12.2024, за яким передано право вимоги за договором позики № 79685997.

Судом перевірено, що заявлені до стягнення суми основного боргу та процентів за кожним із п`яти договорів збігаються з відомостями Реєстрів боржників, підписаних первісними кредиторами й фактором, а також із розрахунками заборгованості первісних кредиторів і не перевищують загальної вартості кредиту (позики), погодженої сторонами в графіках платежів та Паспортах споживчого кредиту.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). За договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму (стаття 1046 ЦК України) та сплатити проценти (стаття 1048 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Щодо укладення договорів в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 205, статті 207 ЦК України та статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є одним із способів підписання електронного правочину.

Судом встановлено, що кожен із п`яти договорів підписано з боку відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором, дані відповідача (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адреса реєстрації, номер телефону, реквізити платіжної картки) у договорах збігаються з даними, зазначеними у позовній заяві та у заяві про перегляд заочного рішення, поданій самою відповідачем. Належність відповідачу платіжної картки, на яку перераховувалися кредитні кошти, підтверджується самими договорами (п. 1.6, розділ «Реквізити та підписи сторін»). Факт укладення договорів відповідачем по суті не заперечується.

Щодо доводів про відсутність доказів надання коштів.

Доводи про недоведеність факту перерахування коштів спростовуються наявними у справі листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс iPay.ua) від 15.10.2025 та від 22.10.2025 про зарахування коштів на платіжну картку відповідача, а також платіжними документами й розрахунками заборгованості первісних кредиторів, доданими до позовної заяви.

Крім того, за договором № 18193-05/2024 та договором позики № 2836654 відповідачем частково виконувалися грошові зобов`язання (сплачено відповідно 2 600,00 грн. і 360,00 грн.), що з огляду на статтю 526 ЦК України само по собі підтверджує як факт отримання коштів, так і визнання відповідачем відповідних зобов`язань.

Суд враховує, що розрахунок заборгованості дійсно не є первинним бухгалтерським документом. Проте у цій справі розмір заборгованості підтверджується не лише розрахунками, а й сукупністю доказів: самими договорами з погодженими графіками платежів, Паспортами споживчого кредиту, Реєстрами боржників, підписаними двома суб`єктами господарювання, та документами про перерахування коштів. Ці докази узгоджуються між собою, а відповідачем у порядку статей 12, 81 ЦПК України не спростовані та не надано жодного доказу погашення заборгованості в більшому розмірі.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статей 513, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За договором факторингу фактор набуває права грошової вимоги клієнта до боржника (статті 1077, 1078 ЦК України), при цьому предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Доводи представника відповідача про те, що договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 укладено раніше за договори позики № 2836654 і № 79685997 від 11.05.2024, а тому право вимоги за ними не могло перейти до позивача, суд відхиляє. Пунктом 1.1 цього договору прямо охоплено право грошової вимоги, строк виконання за якою виникне в майбутньому, що відповідає частині другій статті 1078 ЦК України. Договір є чинним і пролонгованим на підставі додаткової угоди № 7 від 13.06.2022. Конкретні ж права вимоги до відповідача за вказаними договорами позики відступлені не в 2021 році, а Реєстрами боржників № 31 від 25.09.2024 та № 40 від 23.12.2024 з відповідними додатковими угодами № 37 і № 45 та актами приймання-передачі, тобто вже після виникнення й прострочення цих зобов`язань. За таких обставин принцип nemo plus iuris ad alium transferre potest quam ipse haberet порушеним не є.

Доводи про неповідомлення боржника про відступлення права вимоги також не є підставою для відмови в позові. Згідно з частиною другою статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Отже, наслідком неповідомлення є лише покладення на нового кредитора ризику, а не припинення зобов`язання боржника. Доказів виконання зобов`язань первісним кредиторам після відступлення відповідачем не надано. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц та від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, згідно з якими сам по собі факт неповідомлення позичальника про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.

Щодо основної суми боргу.

Основна сума боргу (тіло кредиту/позики) становить: 6 761,33 грн., 5 000,00 грн., 2 500,00 грн., 6 000,00 грн. та 4 000,00 грн. відповідно, а всього 24 261,33 грн.. Ці суми відповідають фактично одержаним відповідачем коштам з урахуванням часткового погашення, підтверджені матеріалами справи та відповідачем не спростовані. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом (позикою).

Позивачем заявлено до стягнення проценти в загальному розмірі 27 083,82 грн. (9 736,32 + 9 000,00 + 4 387,50 + 2 160,00 + 1 800,00).

По-перше, суд перевірив, чи не виходить нарахування процентів за межі строку кредитування. За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

Пунктом 1.4.1 кредитних договорів № 18193-05/2024, № 30556-05/2024 і № 39630-05/2024 прямо передбачено, що денна процентна ставка застосовується в межах строку кредитування, зазначеного в п. 1.2. За договорами позики № 2836654 і № 79685997 проценти нараховані за 24 і 30 днів відповідно, тобто виключно в межах строку позики. З розрахунків заборгованості вбачається, що після спливу строку кредитування (позики) проценти не нараховувалися, а заявлені суми процентів не перевищують розміру, погодженого сторонами у графіках платежів і Паспортах споживчого кредиту. Порушення наведеного вище висновку Великої Палати Верховного Суду не встановлено.

По-друге, суд перевірив дотримання граничного розміру денної процентної ставки. Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, виключено пункт 1 частини другої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» (яким кредити на суму до однієї мінімальної заробітної плати виводилися зі сфери дії цього Закону), а статтю 8 доповнено частиною п`ятою, за якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів — 2,5 %, протягом наступних 120 днів — 1,5 %.

Усі п`ять договорів укладено в травні 2024 року, тобто в межах другого із зазначених періодів, коли граничний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %. Погоджена сторонами денна процентна ставка 1,50 % цього обмеження не перевищує. Наступне зниження граничного розміру денної ставки до 1 % (з 20.08.2024) не змінює умов уже укладених договорів, оскільки акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі (частина друга статті 5 ЦК України), тип процентної ставки за договорами є фіксованим, а зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін (частина сьома статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Крім того, згідно з пунктом 2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону його дія поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після набрання ним чинності.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення процентів у загальному розмірі 27 083,82 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо штрафних санкцій.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша — третя статті 549 ЦК України).

За договорами позики № 2836654 та № 79685997 сторони прямо погодили саме пеню в розмірі 2,70 % на день (п. 1.3, п. 2 договорів, Паспорти споживчого кредиту), яка й нараховувалася за кожен день прострочення. Правова природа цих сум сумнівів не викликає.

За кредитними договорами № 18193-05/2024, № 30556-05/2024 і № 39630-05/2024 пунктом 5.3 передбачено «штраф у розмірі 50,00 % від суми, одержаної Клієнтом за цим Договором». Разом із тим із розрахунків заборгованості первісного кредитора вбачається, що ця санкція нараховувалася не одноразово, а щоденно, наростаючим підсумком, починаючи з дня прострочення і до досягнення граничного розміру (50 % суми кредиту). Верховний Суд у постанові від 14 січня 2026 року у справі № 760/25019/21 (провадження № 61-11613св24) зазначив, що тлумачення статті 549 ЦК України свідчить, що пеня є змінною величиною, оскільки її нарахування відбувається за кожен день прострочення. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 922/4400/17 сформульовано висновок, що найменування штрафної санкції сторонами не змінює її дійсної правової природи, яка визначається способом обчислення. Отже, за способом нарахування заявлені за цими трьома договорами суми мають ознаки пені, а не штрафу.

Водночас суд зазначає, що і штраф, і пеня є формами (видами) однієї правової категорії — неустойки (частина перша статті 549 ЦК України), а тому кваліфікація заявлених сум як штрафу або як пені на вирішення спору в цій частині не впливає з наведених нижче підстав.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (яким цей розділ доповнено Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і на день ухвалення цього рішення не закінчився.

Верховний Суд неодноразово застосовував наведену норму. Зокрема, у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) зроблено висновок, що на кредитний договір поширюється дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України; аналогічний висновок підтверджено у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23. Щодо договорів позики відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 та від 21 січня 2025 року у справі № 751/3052/23. У постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23) Верховний Суд зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання певних грошових зобов`язань, які полягають, зокрема, у звільненні позичальника від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення, що мало місце в означений період. У постанові від 14 січня 2026 року у справі № 760/25019/21 Верховний Суд прямо вказав, що законодавець на рівні акта цивільного законодавства (пункти 15, 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню), і такий обов`язок припиняється без його виконання.

Пункт 18 не містить жодних застережень ані щодо дати укладення договору, ані щодо виду кредитодавця (позикодавця), а тому поширюється й на договори, укладені після 24 лютого 2022 року, та на кредитодавців (позикодавців), які не є банками. Не має значення й та обставина, що з вимогою звернувся новий кредитор, оскільки згідно зі статтею 514 ЦК України до нього переходять права первісного кредитора в тому обсязі і на тих умовах, що існували на момент переходу цих прав, а обсяг цих прав визначається з урахуванням наведеного законодавчого обмеження.

Суд ураховує, що п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинним. Обставина виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» на підставі Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX не впливає на застосування пункту 18 ЦК України, який змін не зазнавав і продовжує застосовуватися Верховним Судом, у тому числі у 2025–2026 роках.

Строки виконання зобов`язань за спірними договорами настали 07.09.2024, 16.09.2024, 22.09.2024, 04.06.2024 та 09.06.2024 відповідно, тобто прострочення виконання грошових зобов`язань у повному обсязі мало місце в період дії воєнного стану в Україні. Уся заявлена до стягнення неустойка (як пеня за договорами позики, так і санкція, поіменована штрафом, за кредитними договорами) нарахована за прострочення, що виникло після 24 лютого 2022 року.

За таких обставин відповідач звільнена від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця), а відповідно і на користь нового кредитора, неустойки (штрафу, пені) за це прострочення, а нарахована неустойка підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) у загальному розмірі 25 444,09 грн. (3 286,67 + 2 500,00 + 1 250,00 + 12 000,00 + 6 407,42) слід відмовити.

Додатково суд зазначає, що навіть за іншої кваліфікації спірних сум їх розмір є вочевидь непропорційним: за договором позики № 2836654 пеня (12 000,00 грн.) удвічі перевищує суму позики (6 000,00 грн.) і в 1,47 рази — усю загальну вартість позики, погоджену сторонами (8 160,00 грн.); за договором позики № 79685997 пеня (6 407,42 грн.) перевищує суму позики (4 000,00 грн.) і наближається до всієї загальної вартості позики (5 800,00 грн.). Це саме по собі свідчило б про наявність підстав для застосування частини третьої статті 551 ЦК України. Проте з огляду на наведене в пунктах 5.7.2–5.7.3 цього рішення підстав для вирішення питання про зменшення неустойки не виникає, оскільки обов`язок її сплати припинився в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 51 345,15 грн., з яких 24 261,33 грн. — за основною сумою боргу та 27 083,82 грн. — за процентами, а саме:

- за кредитним договором № 18193-05/2024 від 11.05.2024 — 16 497,65 грн. (6761,33 + 9736,32);

- за кредитним договором № 30556-05/2024 від 20.05.2024 — 14 000,00 грн. (5000,00 + 9000,00);

- за кредитним договором № 39630-05/2024 від 26.05.2024 — 6 887,50 грн. (2500,00 + 4387,50);

- за договором позики № 2836654 від 11.05.2024 — 8 160,00 грн. (6000,00 + 2160,00);

- за договором позики № 79685997 від 11.05.2024 — 5800,00 грн. (4000,00 + 1800,00).

У задоволенні решти позовних вимог — про стягнення штрафних санкцій (пені) у загальному розмірі 25 444,09 грн. — належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 66,865 % (51 345,15 грн. / 76 789,24 грн.), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 024,67 грн.

Керуючись статтями 5, 14, 202, 205, 207, 509, 512, 513, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 626, 629, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 5, 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 178, 258, 259, 263–265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд —

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, IBAN НОМЕР_1 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість у загальному розмірі 51 345 (п`ятдесят одна тисяча триста сорок п`ять) грн. 15 коп., з яких:

— за кредитним договором № 18193-05/2024 від 11 травня 2024 року — 16 497 грн. 65 коп., у тому числі 6 761 грн. 33 коп. за основною сумою боргу та 9 736 грн. 32 коп. за процентами;

— за кредитним договором № 30556-05/2024 від 20 травня 2024 року — 14 000 грн. 00 коп., у тому числі 5 000 грн. 00 коп. за основною сумою боргу та 9 000 грн. 00 коп. за процентами;

— за кредитним договором № 39630-05/2024 від 26 травня 2024 року — 6 887 грн. 50 коп., у тому числі 2 500 грн. 00 коп. за основною сумою боргу та 4 387 грн. 50 коп. за процентами;

— за договором позики № 2836654 від 11 травня 2024 року — 8 160 грн. 00 коп., у тому числі 6 000 грн. 00 коп. за основною сумою боргу та 2 160 грн. 00 коп. за процентами;

— за договором позики № 79685997 від 11 травня 2024 року — 5 800 грн. 00 коп., у тому числі 4 000 грн. 00 коп. за основною сумою боргу та 1 800 грн. 00 коп. за процентами.

У задоволенні іншої частини позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2 024 (дві тисячі двадцять чотири) грн. 67 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.Є.Терещенко