Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №645/5902/24 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/5902/24

Провадження № 1-кп/645/138/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків кримінальне провадження №12024221190001146 від 14.08.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Паракар Ечміадзінського району Вірменія, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, працюючого на посаді експедитора ТОВ «Нова пошта», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.

Відповідно до Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.?

Відповідно до Указу Президента України №757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Згідно з Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України № 254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Згідно з Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Згідно з Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Згідно з Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» з 24 лютого 2022 року на території України оголошено загальну мобілізацію строком на 90 діб.

Указом Президента України №342/2022 від 17.05.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України №574/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно з Указом Президента України №758/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України №59/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України №255/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України №452/2023 від 26.07.2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Згідно з Указом Президента України №735/2023 від 06.11.2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України №50/2024 від 05.02.2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України №272/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації в Україні із 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Встановлено, що ОСОБА_6 вчинив злочин за наступних обставин. Так, відповідно до облікової картки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.04.2003 призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним у мирний час та обмежено придатним у військовий час та зарахований у запас відповідно до Закону України «Про військовий облік та військову службу». 22.06.2024 ОСОБА_6 прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 на облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 та отримав військовий квиток серії НОМЕР_1 .

22.06.2024 співробітники ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою встановлення повноти облікових даних запропонували добровільно проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_4 гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . По прибуттю до ІНФОРМАЦІЯ_4 та після уточнення його облікових даних ОСОБА_6 було запропоновано пройти медичний огляд військово-лікарською комісією для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в ЗСУ у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. На що останній погодився та добровільно отримав направлення ІНФОРМАЦІЯ_4 №10379 від 22.06.2024, та був записаний до журналу реєстрації направлень військовозобов`язаних на ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.06.2024 під номером 10379, про що він поставив свій особистий підпис.

В процесі проходження медичного огляду лікарями ВЛК були оброблені аналізи ОСОБА_6 , які потім з`явилися на його сторінці в базі даних «HELSI». Лікарями ВЛК було виявлено, що на момент здачі аналізів, а саме на 22.06.2024 аналізи ОСОБА_6 перебувають в межах норми, ЕКГ та флюорографія також в нормі.

Далі ОСОБА_6 добровільно пройшов медичний огляд лікарями ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 . За результатами медичного огляду, ОСОБА_6 було поставлено діагноз «короткозорість слабкого ступеня обох очей» та на підставі статті: - графи II Розкладу хвороб, графи: 3, 4, 5, 6, 7 ,9 ТДВ ОСОБА_6 був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №143/3214 від 22.06.2024 про придатність ОСОБА_6 до несення військової служби.

Після проходження медичного огляду ОСОБА_6 було надано для ознайомлення шляхом перегляду та прочитання його картку обстеження та медичного огляду, а також його довідку №143/3214 від 22.06.2024 військово- лікарської комісії. Після чого ОСОБА_6 поставив свій особистий підпис в пункті 11 картки обстеження та медичного огляду, що підтверджує його ознайомлення з обов`язком надання повної та достовірної інформації стосовно стану його здоров`я, повідомлення про відповідальність за надання неповної та недостовірної інформації стосовно стану його здоров`я та ознайомлення з результатами його обстеження та медичного огляду. Жодних скарг на стан свого здоров`я після проходження повторного медичного огляду ОСОБА_6 лікарям-членам ВЛК не заявляв, результати медичного огляду не оскаржував.

Також 22.06.2024 ОСОБА_6 було подано письмову заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він повідомив, що «22.06.2024 ним було надано заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про заміну військової служби на невійськову цивільну службу, разом з довідкою, що підтверджує, що він є свідком ОСОБА_7 . Крім того, ним неодноразово в усній формі прямо було зазначено службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 , що він не може проходити військову службу та відправлятись до військової частини і будь-яким чином ідентифікувати себе як військовослужбовець, та просив заміну військової служби на невійськову цивільну службу, не підпорядковану Міністерству оборони». У відповідь на заяву ОСОБА_6 від 22.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 письмово повідомив, що «відповідно до ст. 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення. Заміна військової служби за призовом під час мобілізації на альтернативну (невійськову) службу не передбачена законодавством.

Також у відповідь на запит слідчого у порядку ст. 40, 93 КПК України, Харківська районна військова адміністрація письмово повідомила, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , із заявою про заміну військової служби на невійськову (альтернативну) цивільну службу до Харківської районної військової адміністрації у період з 01.01.2023 року по 04.09.2024 року не звертався.

23.06.2024 після проходження ВЛК ОСОБА_6 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_8 було в усній формі ознайомлено гр. ОСОБА_6 з вимогами ст. 65 Конституції України, ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 336 Кримінального кодексу України, зокрема що у випадку ухилення від призову за мобілізацією його буде притягнуто до кримінальної відповідальності відповідно до діючого законодавства. Проте від підпису в ознайомленні ОСОБА_6 відмовився.

Також 23.06.2024 ОСОБА_9 намагався вручити ОСОБА_6 бойову повістку про виклик на 24.06.2024 на 08:00 годину до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте 23.06.2024 ОСОБА_6 відмовився від отримання та підпису у бойовій повістці. Причиною відмови від отримання бойової повістки та подальшого несення служби у складі ЗСУ за словами ОСОБА_6 є його релігійні переконання.

24.06.2024 о 08:00 годині ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_4 по повістці не з`явився. Обставини передбачені ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які б надавали ОСОБА_6 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації - відсутні. Згідно повідомлень уповноважених органів, обставини, які б надавали ОСОБА_6 право на заміну військової служби на невійськову (альтернативну) цивільну службу також відсутні.

У зв`язку з вищевикладеним, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_10 було сформовано та відправлено до ВП №2 ХРУП №2 ГУ НП в Харківській області звернення щодо ухилення громадянина ОСОБА_6 від виконання військового обов`язку для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

24.06.2024 о 08:00 годині та у подальшому ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним і приданим для військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, не маючи права на відстрочку, без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , про причини свого неприбуття працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 не повідомив, чим проігнорував бойову повістку та ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

ІІ. Статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення.

Діяння ОСОБА_6 кваліфікуються за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

ІІІ. Позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений старшим слідчим СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_11 , і затверджений 19.09.2024 прокурором Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_4 .

Прокурор вважав, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, та вважає вищевказане обвинувачення доведеним зважаючи на сукупність доказів.

ІV. Позиція сторони захисту.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину по пред`явленому обвинуваченню не визнав в повному обсязі та пояснив, що з 25.06.2005 він є свідком ОСОБА_7 , живе за віровченнями свідків Єгови, є священнослужителем з осені 2009 року. Двічі на тиждень відвідує збори одновірців, займається публічним проповідуванням. За загальними постулатами щодо трактування віровчення, свідки ОСОБА_7 мають бути мирними, що унеможливлює проходження військової служби. Одночасно, наголосив, що з перших днів повномасштабного вторгнення допомагає у перевезенні маломобільних людей, відновленні пошкодженого житла тощо. Тобто, намагається буди корисним державі.

22.06.2024 він був зупинений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , які попросили пред`явити документи. Після перевірки документів йому запропонувати проїхати до ТЦК для оновлення даних, на що він погодився. Спочатку він пройшов ВЛК, та на підставі відповідного висновку був визнаний придатним до військової служби. Висновок ВЛК він не оскаржував.

Після того його привезли в приміщення ТЦК. По приїзду він написав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , де повідомив, що є свідком Єгови та, у зв`язку з релігійними переконаннями, не може проходити військову службу, тому просить замінити військову службу на альтернативну (невійськову). З аналогічною заявою він звертався також до Харківської обласної військової адміністрації.

Разом з тим, увечері 22.06.2026 працівники ТЦК привезли його до військової частини, де він повідомив, що не згоден проходити військову службу, та був доставлений до військової частини проти його волі.

Після чого його знову привезли до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та зранку 23.06.2026 вручили бойову повістку із зазначенням щодо необхідності з`явитися 24.06.2024 о 08 год. 00 хв. З наслідками неявки за повісткою ознайомили. Однак, він одразу повідомив працівників РТЦК, що не з`явиться до РТЦК наступного дня, оскільки це суперечить його релігійним переконанням, про що написав письмову заяву. Наступного дня він до ТЦК не прийшов, оскільки вважає, що одразу по приходу по бойовій повістці він стане військовослужбовцем.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_12 , в судовому засіданні підтримала позицію свого підзахисного. Крім того, звертала увагу суду на вимоги ч. 4 ст. 35 Конституції України, відповідно до якої у разі, якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою, та численні рішення ЄСПЛ, зокрема «Баятян проти «Вірменії», №23459/03 від 07.07.2011, «Феті Демірташ проти Туреччини» №5260/07 від 17.01.2012 тощо, щодо абсолютної неприпустимості військової служби для свідків Єгови.

V. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона є головою ВЛК Індустріального району м. Харкова з 2016 року та лікарем-невропатологом з 2023 року. 22.06.2024 ОСОБА_6 отримав направлення на проходження військово-лікарської комісії та був доставлений для її проходження. Після цього його дані записали до журналу реєстрації військовозобов`язаних, та останній поставив свій підпис про згоду на проходження військово-лікарської комісії. ОСОБА_6 добровільно здав аналізи, пройшов огляд у всіх лікарів, зокрема огляд лікаря-невропатолога, який проводила вона. В результаті проходження ВЛК останньому було встановлено діагноз: короткозорість слабкого ступеню, та визнано придатним до військової служби, про що він поставив особистий підпис у довідці. Аналізи та проведені обстеження занесені в систему HELSI.

Також свідок ОСОБА_13 зазначила, що візуально не пам`ятає ОСОБА_6 , оскільки має на прийомі багато людей, однак підтвердила, що саме вона підписувала довідку про проходження ВЛК, як голова ВЛК Індустріального району м. Харкова.

З приводу релігійних переконань обвинуваченого зазначила, що вказаною інформацією не володіє.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що є оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 та займається оформленням документів щодо військовозобов`язаних. Пояснив, що знайомий з ОСОБА_6 , оскільки формував справу щодо нього як військовозобов`язаного.

Так, після приходу особи в ТЦК, спочатку проводиться перевірка щодо наявності відстрочки та бронювання. Потім особа запрошується для проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби. Після проходження військово-лікарської комісії, якщо особа визнана придатною, не має права та відстрочку та бронювання, то їй виписується повістка на відправку, готується пакет документів, після чого особа відправляється до навчального центру.

Свідок зазначив, що візульно ОСОБА_6 не пам`ятає, однак знає, що обвинувачений є свідком Єгови. В такому випадку алгоритм дій завжди однаковий. Так, у разі відмови особи від військової служби, ця обставина доповідається командиру, який приймає рішення щодо наявності права на відстрочку. Однак, пояснив, що діючим законодавством України не передбачена заміна військової служби на альтернативну невійськову в період дії воєнного стану для осіб через релігійні переконання, зокрема для свідків Єгови.

Після перевірки та оформлення пакету документів щодо військовозобов`язаного, йому доводяться до відома вимоги ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, після чого вручається повістка на відправку для проходження військової служби із зазначенням команди, дати, часу.

Свідок ОСОБА_14 підтвердив, що намагався вручити бойову повістку ОСОБА_6 23.06.2024.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , яка станом на 2024 рік працювала головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_5 , пояснила, що займалась збором та поданням документів відносно осіб, які ухиляються від мобілізації, зокрема складала повідомлення про злочин.

Так, всім особам, які визнані придатними за висновком ВЛК, вручаються бойові повістки. Якщо особа не з`являється в ТЦК для отримання повістки чи відмовляється її отримувати, то відповідне повідомлення про злочин передається в правоохоронні органи.

Свідок підтвердила, що формувала повідомлення про злочин також відносно ОСОБА_6 , проте особисто його не бачила, а працювала безпосередньо з документами, складеними попередньо іншими посадовими особами.

Стосовно релігійних переконань обвинуваченого свідок зазначила, що в період дії воєнного стану не передбачено заміну військової служби альтернативною невійськовою, як і не передбачено надання відстрочки особі у зв`язку з релігійними переконаннями.

Крім того, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів.

Так, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , призовною комісією Чугуївського району Харківської області ОСОБА_6 зарахований в запас 10.04.2003 на підставі ст. 18, 2-1, абз. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», військове звання «рядовий». 22.06.2024 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 визнаний придатним до військової служби (т. 2 а.с.183).

22.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 за № 10379 ОСОБА_6 було видано направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в ЗСУ, у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Відомості щодо реєстрації вказаного направлення було внесено до журналу реєстрації направлень на ВЛК за №10379, про що обвинувачений поставив особистий підпис (т.2 а.с.134, 180).

Відповідно до відомостей картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.06.2024 був обстежений спеціалістами. На підставі медичного обстеження спеціалістами ОСОБА_6 встановлено діагноз: короткозорість слабкого ступеню обох очей. Зазначено, що до військової служби придатний. З висновком ВЛК ОСОБА_6 ознайомлений 22.06.2024, що підтверджується особистим підписом обвинуваченого (т.2 а.с.138).

З довідки військово-лікарської комісії № 143/3214 від 22.06.2024 вбачається, що солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 22.06.2024, встановлений діагноз: короткозорість обох очей. На підставі графи ІІ Розкладу хвороб, графи 3,4,5,6.7,9 ТДВ придатний до військової служби (т.2 а.с.137).

Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 дані рядового ОСОБА_6 було внесено до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_6 і відправлені у склади команди НОМЕР_2 (т.2.а.с.129).

Як убачається з розписки, ОСОБА_6 23.06.2026 отримав повістку про виклик на 24.06.2024 на 08.00 год., команда НОМЕР_2 , ВОС №956, про що 23.06.2024 поставив особистий підпис. Факт отримання повістки 23.06.2026 в судовому засіданні обвинувачений не заперечував (т.2 а.с. 136 а).

Разом з тим, 22.06.2026 обвинуваченим була подана заява на ім`я керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 з проханням про заміну військової служби на невійськову цивільну у зв`язку з релігійними переконаннями. 23.06.2026 обвинуваченим була подана аналогічна заяву на ім`я Голови Харківської обласної державної адміністрації (т.2 а.с.130, 132).

Крім того, обвинуваченим було складено та направлено на ім`я голови ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлення про неприбуття на відправку у військову частину 24.06.2026 у зв`язку з релігійними переконаннями (т.2 а.с.133, ).

Таким чином, 24.06.2024 о 08.00 год. обвинувачений ОСОБА_6 на виклик за повісткою не з`явився.

Відповідно до листа-відповіді на запит слідчого №15166 від 23.08.2024, виданого Релігійною організацією "Релігійний центр свідків Єгови в Україні" з 25.06.2005 ОСОБА_6 є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, з 17.11.2009 він призначений на посаду священнослужителя - старійшини (єпископа) збору. З 08.04.2019 ОСОБА_6 розпочав спеціальне повночасне релігійне служіння за апостольською традицією та є членом канонічного Всесвітнього Ордену Спеціальних Повночасних служителів Свідків Єгови. Вказана інформація підтверджується також довідкою Релігійної організації "Релігійний центр свідків Єгови в Україні №4755 від 07.03.2024 та довідкою №2391 від 30.04.2026 (т.1 а.с.168, т.2 а.с.114, 176).

З листа-відповіді на запит слідчого №15342 від 29.08.2024, виданого Релігійною організацією "Релігійний центр свідків Єгови в Україні" вбачається, що свідки Єгови належать до релігійних організацій, віровчення яких не допускає проходження військової служби, користування зброєю, носіння форми, тощо. Таким чином, військова служба має бути замінена на альтернативну невійськову відповідно до ст. 35 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини. Разом з тим Статут релігійної організації не дублює біблійних заборон і норм, в тому числі щодо проходження військової служби (т. 2 а.с.165-166).

Як вбачається з інформації Харківської районної військової адміністрації №01-41/4196 від 04.09.2024, ОСОБА_6 із заявою про заміну військової служби на невійськову (альтернативну) цивільну службу в період 2023 року та з 01.01.2024 по час видачі довідки, не звертався (т. 2 а.с.168).

Відповідно до листа-відповіді ІНФОРМАЦІЯ_7 № ю/421 від 10.09.2024 на запит слідчого, ОСОБА_6 22.06.2024 звертався із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 про заміну строкової військової служби альтернативною. За результатами розгляду заяви останньому було відмовлено (лист № ю/340 від 27.06.2024), оскільки заміна військової служби за призовом під час мобілізації на альтернативну (невійськову, цивільну) не передбачена законодавством (т.2 а.с.170, 172).

Як вбачається з листа Харківської обласної військової адміністрації №01-19/06/8211 від 12.09.2024, ОСОБА_6 звертався із заявою до Харківської обласної військової адміністрації про заміну військової служби альтернативною (невійськовою) та останньому було надано відповідь №А-2970/01-32 від 10.07.2024 з роз`ясненням, що заміна військової служби альтернативною (невійськовою) під час воєнного стану українським законодавством не передбачена (т.2 а.с. 174, 177).

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_16 , який є свідком ОСОБА_7 та священнослужителем, повідомив, що знайомий з обвинуваченим з 2017 року, та перебуває в дружніх стосунках з останнім.

Свідок також пояснив, що ОСОБА_6 тривалий час є свідком ОСОБА_7 , з 2017 по 2020 рік вони разом брали участь у релігійних зібраннях. На даний час ОСОБА_6 продовжує брати участь у релігійних зібраннях, проте проживає в іншому місті.

Головна мета свідків ОСОБА_7 - знати писання, впроваджувати його в особистому житті та доносити людям. При цьому свідки ОСОБА_7 не можуть бути військовослужбовцями, тому просять замінити військову службу на альтернативну невійськову.

Свідку ОСОБА_17 відомо, що ОСОБА_6 був затриманий під час проповідування та доставлений в ТЦК.

VІ. Мотиви суду.

Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про їхню достатність для визнання ОСОБА_6 винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, та вважає вищевказане обвинувачення доведеним.

Так, статтею 336 КК України передбачена відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема, комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов`язується з умовами особливого періоду в державі - із загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, є бездіяльність, спрямована на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суб`єктом злочину за ст. 366 КК України є спеціальний суб`єкт: осудна фізична особа (чоловік або жінка), військовозобов`язаний або резервіст, який перебуває у запасі, є придатним до служби за віком та станом здоров`я та не має законних підстав для звільнення від мобілізації.

Суб`єктивна сторона зазначеного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом. Тобто особа усвідомлює небезпечний та протиправний характер своїх вчинків, проте має бажання так діяти, а саме досягти мети-уникнути самого призову на мобілізацію.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні. На думку сторони захисту вказана обставина унеможливлює проходження військової служби обвинуваченим.

Слід зазначити, що щирість та послідовність релігійних переконань обвинуваченого судом не ставиться під сумнів. Проте, суд зазначає, що право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним.

Так, частина 2 статті 35 Конституції України, частина 3 статті 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частина 2 статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в схожих виразах допускають таке обмеження в інтересах громадського порядку або безпеки, здоров`я чи моралі, а також захисту прав і свобод інших людей. Усі ці положення вимагають, щоб таке обмеження було встановлено законом і було виваженим (пропорційним до заявленої мети).

Як і в інших випадках, закон, який визначає застосування таких обмежень, має бути чітким, зрозумілим для відповідної особи, а його застосування має бути передбачуваним та точним, щоб захистити особу від свавілля.

Законодавець чітко відрізняє два види військової служби: строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації. Якщо в разі призову на строкову військову службу для сумлінного відмовника доступна можливість замінити таку службу альтернативною відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», то в разі призову під час мобілізації закон не передбачає такої можливості й, відповідно, процедури заміни.

Національне законодавство відповідає критеріям доступності і чіткості. Також не викликає сумніву, що неможливість для військовозобов`язаного відмовитися від призову під час мобілізації є свідомим й послідовним вибором законодавця.

Неможливість відмовитися від військової служби на підставі переконань також має легітимну мету в ситуації, в якій перебуває держава.

Українське суспільство змушене захищатися від військового нападу сусідньої держави. Військові дії агресора мають широкомасштабний характер й охопили майже всі області України, протяжність лінії оборони сягнула значної частини її кордону. Україна обороняється від нападу держави, яка значно переважає її за площею, кількістю населення, озброєння, а також володіє ядерною зброєю. Ці та інші фактори можуть характеризуватися як непередбачувана та виключна ситуація (див., наприклад, рішення у справі «Cristian-Vasile Terhes against Romania» від 13 квітня 2021 року, № 49933/20).

У такій ситуації загальну військову мобілізацію оголошено з легітимною метою оборони від агресії, яка загрожує існуванню нації. Захист нації та життя її людей може розглядатися як легітимний інтерес у громадській безпеці для захисту прав і свобод інших людей, включно й цивільних осіб. Якщо існування України поставлено під загрозу, то держава повинна вжити всіх можливих заходів для самозбереження (у тому числі мобілізації військовозобов`язаних). Така легітимна мета дозволяє державі впроваджувати пропорційні обмеження, у тому числі виключати можливість відмови від військової служби з міркувань, зумовлених певними переконаннями.

Суд зважає на численні посилання сторони захисту на рішення ЄСПЛ, що стосуються відмови від військової служби через релігійні переконання (зокрема, рішення «Баятян проти Вірменії» від 07 липня 2011 року, № 23459/03) та погоджується з тлумаченням ЄСПЛ статті 9 Конвенції в контексті сумлінної відмови від військової служби. Разом з тим, суд вважає, що ситуація, в якій перебуває Україна внаслідок масштабної агресії з боку Російської Федерації, не дає можливості вважати висновки ЄСПЛ, які стосувалися подій в обстановці мирного часу, беззастережно застосовними до питання заміни виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою.

Суд не бачить підстав вважати, що право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою, гарантоване частиною 4 статті 35 Конституції України, поширюється на ситуацію, що загрожує існуванню нації. Відповідно підхід законодавця, який виключив можливість такої заміни, відповідає статті 35 Конституції в сукупності зі статтями 17 та 65 Основного Закону України.

За таких обставин, законодавство, яке виключає можливість сумлінної відмови від призову під час мобілізації (в тому числі стаття 336 КК України, яка слугує забезпеченню призову під час мобілізації), не суперечить статті 35 Конституції України.

Таким чином, законодавство не передбачає можливості уникнути призову за мобілізацією на підставі релігійних або нерелігійних переконань, навіть якщо їх щирість і послідовність не ставиться під сумнів, і таке обмеження свободи сповідувати свої релігійні або нерелігійні переконання має легітимну мету.

Щодо пропорційності такого обмеження суд зазначає, що примус до військової служби є важким тягарем для будь-якої особи, змушуючи її переглянути свої плани, погляди і переконання, стосунки з близькими і суспільством. Для особи, яка сумлінно й послідовно переконана в недопустимості застосування зброї, такий тягар має певний додатковий елемент.

Суд не може оцінювати, який спосіб реалізації прав сумлінних відмовників і узгодження їх з легітимними інтересами суспільства є найкращим, оскільки це компетенція Парламенту. Однак суд зазначає, що ключовим є саме організація процесу такого врахування з тим, щоб особи, які є сумлінними відмовниками були залучені до виконання завдань, які не пов`язані із носінням та/або використанням зброї.

Відмова від носіння і використання зброї утворює ядро певних релігійних або нерелігійних переконань, тому мотиви такої відмови не можуть бути проігноровані навіть у разі служби за мобілізацією.

Водночас, ситуація, у якій перебуває держава, позначається також і на обсязі права на сумлінну відмову, тому суд не погоджується з доводами захисту щодо абсолютної неможливості для сумлінного відмовника бути призваним за мобілізацією з міркувань, які виходять за межі носіння або використання зброї. Наприклад, на думку суду, необхідність підкоритися військовому керівництву і правилам служби, що не пов`язані з носінням і використанням зброї, не є настільки істотним втручанням у свободу сповідувати свої переконання, щоб вважати їх непропорційними за ситуації, в якій такі обмеження запроваджені.

Таким чином, законодавство не допускає відмову від призову під час мобілізації з міркувань релігійних або інших переконань, і така відмова, навіть якщо щирість і послідовність цих переконань не викликає сумніву, зумовлює відповідальність за статтею 336 КК України. Разом з тим, релігійні та інші переконання мають враховуватися під час проходження військової служби за мобілізацією й не можуть спричинювати виконання сумлінним відмовником наказів, пов`язаних з носінням або використанням зброї.

Аналогічний висновок викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.10.2025 у справі №573/838/24 (провадження №51-603кмо25) від 27.10.2025.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є охрещеним служителем Релігійоного об`єднання Свідків Єгови в Україні, одружений, раніше не судимий, інших характеризуючих даних не надано.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статей 66,67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 в межах санкції кримінального закону, що передбачає відповідальність за вчинене, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, конкретні обставини справи, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене.

Підстав для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи ситуацію, яка наразі склалася у країні, а саме повномасштабне вторгнення держави агресора на територію України та конституційний обов`язок кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_6 в умовах воєнного стану умисний нетяжкий злочин представляє підвищену суспільну небезпеку, що могло призвести до підриву військової дисципліни, розлагодження дій, спрямованих на захист суверенітету держави, тому суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки на переконання суду, визначення іспитового строку на підставі ст. 75 КК України не забезпечить у повній мірі такої важливої мети покарання, як запобігання вчиненню аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, всупереч вимогам статей 50, 65 КК України.

Звільнення осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, від покарання з випробуванням, на думку суду, не відповідає принципам та меті призначення покарання, а також суспільній необхідності на сьогоднішній день. Активні бойові дії на території України продовжуються, ворог не відступає та, навпаки, акумулює свої сили, воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у країні триває, а мобілізаційні ресурси потребують постійного оновлення. Зазначене у своїй сукупності свідчить про суттєво підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння.

Вказаний висновок суду узгоджується зі сталою судовою практикою та позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.11.2023 у справі № 641/1067/23.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався, підстави для його застосування відсутні.

Цивільний позов відсутній.

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 371, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 не обирати.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Речові докази, а саме:

- направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в ЗСУ №10379 від 22.06.2024, видане ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- картка обстеження та медичного огляду від 22.06.2024 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- довідка військово-лікарської комісії №143/3214 від 22.06.2024, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_8 за №16379 від 22.06.2024 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- розписка про отримання повістки від 23.06.2024 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ознайомлення з вимогами ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 336 Кримінального кодексу України від 23.06.2024 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- флюорографія 0,6 МЗВ №98 від 22.06.2024 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженого - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя