Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №644/10995/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Справа № 644/10995/25

Провадження № 3/644/128/26

02 вересня 2026 р.

Суддя Зайцева М. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Суддя Індустріального районного суду м. Харкова Зайцева М.С., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ :

12 листопада 2025 року о 16.35 годині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Харкові по проспекту Героїв Харкова, б. 320, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. В ід проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» водій ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 на виклики до суду не прибув, повідомлявся належним чином та своєчасно.

Захисник Хомич А.М. просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що уматеріалах справи та наданих доказів не вбачається підстав зупинки транспортного засобу та повідомлення про такі підстави. Таким чином, виключні підстави зупинки, визначені законом, не повідомлені працівниками поліції відповідно до вимог ст. 35 Закону «Про Національну поліцію». Оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги поліцейського щодо пред`явлення документів, перевірки чи подальшого огляду є неправомірними, а отримані внаслідок цього докази недопустимими. Не встановлення конкретних і законних підстав для зупинки транспортного засобу є істотним процесуальним порушенням, що унеможливлює визнання отриманих унаслідок такої зупинки доказів допустимими. Щодо процедури проведення огляду на стан сп`яніння: працівникам поліції було достеменно відомо, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та виконував розпорядження командира. Таким чином, поліцейський, встановивши, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем в силу вищевказаних норм законодавства України зобов`язаний був залучити до огляду уповноважену особу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, яка б і провела огляд на стан сп`яніння. Водночас, поліцейський, не виконавши відповідних вище вказаних норм, грубо порушив процедуру огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння та відповідно складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Працівник поліції не є працівником правоохоронного органу спеціального правопорушення відносно військовослужбовця. У протоколі про адміністративне правопорушення працівником поліції зазначено, що водій ОСОБА_1 мав ознаки сп`яніння. Первинний огляд стосовно нього проведений не був. Також у відеоматеріалах не зафіксовано встановлення та оголошення ознак сп`яніння, поведінка ОСОБА_1 є спокійною, послідовною, мова чітка, рухи координовані. Таким чином, проведення огляду не відбувалося, а рішення поліцейського ґрунтувалося лише на його суб`єктивному сприйнятті, що не є достатньою підставою відповідно до вимог Інструкції. Щодо наявності обставин крайньої необхідності захисник зазначив, що о 16 годині 45 хвилин ОСОБА_1 повідомляє працівника поліції, що везе побратима в заклад охорони здоров`я. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Суд, дослідивши матеріали адміністративного провадження, оглянувши відеозапис події від 12.11.2025 року, оцінивши зібрані докази, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 А Правил дорожнього руху України, водієві забороняється, керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Обставини скоєного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №511060 від 12.11.2025 року. Ці обставини підтверджуються зібраними по справі доказами, а саме:

- Рапортом інспектора УПП в Харківській області, згідно якого 12.11.2025 року о 16.38 год. за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 320 на СП «ХТЗ» було зупинено транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час перевірки документів у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» водій ОСОБА_1 відмовився.

- Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.11.2025 року, згідно якого огляд ОСОБА_1 в медичному закладі не проводився, в зв`язку з відмовою ОСОБА_1

- Відомостями з відеозаписів фіксації обставин правопорушення, згідно яких 12 листопада 2025 року о 16.35 годині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Харкові по проспекту Героїв Харкова, б. 320, та був зупинений працівниками поліції на СП «ХТЗ». Під час спілкування у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» водій ОСОБА_1 відмовився.

-Довідкою інспектора ВАП, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 був зупинений без законних підстав, суд відхиляє, оскільки водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, був зупинений на СП «ХТЗ». Згідно п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 1456 від 29.12.2021 року, повноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду. В зазначеному Порядку передбачено, що уповноважена особа має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи у випадках, передбачених п.7 вказаного Порядку. ОСОБА_1 був цілком обізнаний з підставою зупинки, незгоди щодо його зупинки не висловлював.

Щодо посилання захисника на відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, не проведення огляду на місці зупинки, суд зазначає наступне. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Зазначеними нормами встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Поліцейським у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Вказані ознаки наркотичного сп`яніння вказані поліцейським у рапорті, складеним на місці події та в направлені на огляд. Вирішення наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння. Отже, доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння носять суб`єктивний характер. З відеозапису видно, як о 16.43 год. поліцейський вказує ОСОБА_1 на ознаки сп`яніння та пропонує йому проїхати в заклад охорони здоров`я. Проїхати в заклад охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовляється, тоді поліцейський роз`яснює йому наслідки його відмови пройти огляд.

Щодо доводів захисника про визнання процедури огляду недійсною через особливий правовий статус ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, для яких визначено окремий порядок огляду, передбачений ст. 266-1 КУпАП. Положення ст. 266-1 КУпАП регламентують порядок проведення посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України огляду на стан сп`яніння військовослужбовців, які перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях. Що ж стосується огляду на стан сп`яніння водіїв транспортних засобів, якими можуть бути і військовослужбовці, то він передбачений спеціальною нормою закону - ст. 266 КУпАП, якою повноваження на проведення огляду мають лише працівники поліції, а не посадові особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Щодо наявності обставин крайньої необхідності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

В постанові Верховного Суду від 21.12.2018, суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби, заслуговують на повагу, але є такими, що не свідчать про те, що за обставинами вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, він діяв у стані крайньої необхідності.

Суд критично відноситься до доводів про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, так як він відвозив побратима в заклад охорони здоров`я, оскільки з відеозапису, долученого працівниками поліції до матеріалів справи, вбачається, що пасажир, який перебував з ОСОБА_1 в автомобілі зауважує, що в змозі самостійно добратися до лікарні для проходження МРТ та пропонує ОСОБА_1 викликати йому таксі.

Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому зазначені у клопотанні обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи у зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.

Оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд враховує наявні дані про особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому суд враховує, що відсутні обставини, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 ,які передбачені ст. 17 КУпАП.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що з метою виховання та попередження скоєння нових правопорушень на ОСОБА_1 слід накласти стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить – 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до положень ст.ст. 307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів через суд першої інстанції.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.С. Зайцева