Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №572/3322/26 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_________________________________________________

Справа № 572/3322/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Сарни

Суддя Сарненського районного суду Рівненської області Слободянюк Б. К.,

За участю захисника Буткевича В. В.

розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 18.06.2026 року о 00 год. 08 хв. в м. Сарни по вул. Волі,7 керувала електричним колісним транспортним засобом «Фада», без державного номерного знаку в стані алкогольного сп`яніння, чим порушивши п. 2.9.а Правил дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні захисник Буткевич В. В. пояснив, що ОСОБА_1 вину в чиненні адміністративного правопорушення не визнає. Просив провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Позицію захисту обґрунтовує тим, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що електровелосипед, в тому числі марки «Фада» не є механічним транспортним засобом, оскільки він обладнаний електродвигуном і оснащений допоміжними педалями, тобто, приводиться в рух електродвигуном та мускульною силою людини, а тому на особу, яка ним керує, не поширюються вимоги пункту 2.9 «а» ПДР, а тому ОСОБА_1 не може бути суб`єктом відповідальності за ст. 130 КУпАП. На долучених відеозаписах взагалі відсутня фіксація руху ОСОБА_1 велосипедом, відсутні будь-які технічні характеристики транспортного засобу, працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу, що ставить під сумнів законність усіх подальших процесуальних дій, у працівників поліції були відсутні законні підстави для проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки ознаки сп`яніння, зазначені в акті огляду не підтверджуються відеозаписом, а частина з них була зазначена лише після проведення огляду; долучені до матеріалів справи відеозаписи є неналежними та недопустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам статті 266 КУпАП та Інструкції МВС №1026, містять істотні суперечності щодо дати, часу, джерела походження, переривання відеофіксації та не підтверджують обставини, викладені у протоколі, вважає все це підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Згідно зі ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№695981 від 18.06.2026 року за ч.1 ст.130 КУпАП; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння такі як : запах алкоголю з порожнини рота , виражене темтіння пальців рук , поведінка, що не відповідає обстановці, результат огляду становить 1,77 ‰; направленням водія на огляд в КНП Сарненська ЦРЛ від 18.06.2026 року, в якому зазначено, що на огляд в медичний заклад не доставлялась; результатом проходження ОСОБА_1 обстеження за допомогою спеціального технічного засобу - «Алкотест «Драгер 6820», згідно якого, рівень етанолу у повітрі, що видихалось складав – 1,77 ‰; відеозаписом та іншими матеріалами справи

Судом було досліджено відеозаписи камер поліцейських, якими підтверджуються обставини викладені в протоколі про адміністративні правопорушення, зафіксовано факт керування електричним колісним транспортним засобом «Фада», крім того, ОСОБА_1 не заперечувала факту вживання алкогольних напоїв.

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, тобто такими, які процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів її вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів захисника про те, що електровелосипед, не є транспортним засобом у розумінні ПДР та КУпАП, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб є дво- або більше колісним транспортним засобом, оснащеним виключно електричними тяговими двигунами та акумуляторною батареєю, яка має технічну можливість заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. Аналогічне визначення міститься у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами...».

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. При цьому диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП не ставить настання адміністративної відповідальності у залежність від того, чи є транспортний засіб механічним, немеханічним або має певну потужність електродвигуна.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо такий засіб приводиться в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. При цьому для кваліфікації відповідних дій характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності його електродвигуна правового значення не має.

Отже, посилання на те що електровелосипед обладнаний електродвигуном і оснащений допоміжними педалями саме по собі не спростовує його статусу як транспортного засобу та не виключає можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Визначальним у цьому випадку є встановлений факт використання такого засобу для переміщення особи як учасника дорожнього руху, а не його віднесення до механічних транспортних засобів.

Щодо доводів про відсутність доказів керування електровелосипедом, то вони також не знаходять свого підтвердження. Як убачається з досліджених судом відеозаписів з відеореєстратора патрульного автомобіля безпосередньо вбачається факт керування ОСОБА_1 цим транспортним засобом.

Інші доводи сторони захисту не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, та н є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суддя на підставі досліджених доказів дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена повністю та про можливість застосування до особи виду адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що сприятиме подальшому вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нею нових правопорушень.

Крім того, на підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн..

На підставі викладеного, ч. 1 ст.130 КУпАП, керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: