Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №564/698/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/698/26

01 вересня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Костопіль обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026186150000003 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Любаша, Костопільського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, маючого на утримання п`ятеро неповнолітніх дітей, з загальною середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого, востаннє вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 06 січня 2025 року за ст. 126-1 КК України до покарання у виді у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, та застосовано обмежувальні заходи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на три місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора – ОСОБА_4 , обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку Костопільського районного суду Рівненської від 06 січня 2025 року по справі № 564/4158/24, який набрав законної сили 06 лютого 2025 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Крім того, вироком Костопільського районного суду від 06 січня 2025 року по справі № 564/4158/24, до ОСОБА_3 застосовано обмежувальні заходи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, у виді направлення останнього для проходження програми для кривдників, строком на три місяці.

Рішенням Малолюбашанської сільської ради від 20 грудня 2024 року № 1491 «Про затвердження Програми для кривдників на 2025-2028 роки на території Малолюбашанської сільської ради», затверджено дану програму, а забезпечення її реалізації покладено на постійну комісію з питань фінансів, бюджету, планування соціально-економічного розвитку, інвестиції та з питань освіти, культури, охорони здоров`я та соціального захисту.

В подальшому, 24 грудня 2025 року ОСОБА_3 , з відміткою про отримання, надано направлення на проходження Програми для кривдників та під особистий підпис роз`яснено вимоги законодавства, передбачені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та попереджено про кримінальну відповідальність у разі неявки або ухилення від проходження такої програми, відповідно якого ОСОБА_3 мав з`явитися на заняття о 14.00 год. 29 грудня 2025 року.

Надалі, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про покладений на нього Костопільським районним судом Рівненської області обов`язок проходити програму для кривдників, діючи умисно, маючи реальну можливість проходити вказану програму, з метою ухилення від її проходження, без поважних причин, 29 грудня 2025 року не з`явився для проходження програми для кривдників до приміщення КУ «Центр надання соціальних послуг» Малолюбашанської сільської ради, тобто своїми діями, умисно ухилився від її проходження.

Ці, умисні дії, ОСОБА_3 , які виразилися в умисному ухиленні від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, суд кваліфікує за ст. 390-1 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , винним себе у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи, щиро розкаявся у вчиненому.

Суд, з`ясувавши думку прокурора та обвинуваченого щодо визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумніву в добровільності їх позицій, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному суді.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 390-1 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена поза розумні сумніви.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття у вчиненому та активне сприяння в розкриті кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

При вирішенні питання призначення ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, особу обвинуваченого, який на диспансерному нагляді у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його відношення до скоєного кримінального правопорушення, та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень, слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 390-1 КК України.

Суд, у відповідності до ст.75 КК України та враховуючи пом`якшуючі покарання обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обтяжуюючих обсавин, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, який розкаявся у вчиненому, запевнив суд, що він усвідомлює свою провину, який відповідно до листа Рівненського районного відділу №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області за № 27572-2026 від 16.02.2026 року на обліку у центрі пробації не перебуває, знятий з обліку 16.02.2026 року у зв`язку із відбуттям призначеного покараня, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без обмеження його волі, прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, що буде достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки у відповідності до пп. 1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Цивільний позов — відсутній.

Запобіжний захід - відсутній.

Витрати на залучення експерта – відсутні.

Речові докази – відсутні.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 368, 373, 374, 615 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік і застосувавши ст. 75, 76 КК України, звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням – встановивши йому іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

СуддяОСОБА_1