Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №526/830/25 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/830/25

Провадження № 2/526/44/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 вересня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого – судді Черкова В.Г., при секретарі Дроботя Л.М., за участі позивача ОСОБА_1 , представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_5 , розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа – приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Заєць Ніни Миколаївни про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

До суду надійшла вказана позовна заява, яка мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (дідусь позивача), після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки кадастровий номер 5320486200:00:002:0022 площею 1,7012 га та кадастровий номер 5320486200:00:001:0025 площею 2,4176 га, які розташовані на території Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області. Рідний син дідуся ОСОБА_7 (батько позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому вважає, що має право на спадкування в порядку представлення. Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але при здійсненні реєстрації заяви було повідомлено, що спадкову справу за заповітом заведено приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Заєць Н.М. Покликається, що заповіт не відповідач чинному законодавству та має бути визнаний недійсним у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 на момент його укладення через літній вік та стан психічного здоров`я, не усвідомлював значення свої дій та не міг керувати ними. З урахуванням викладеного просить визнати недійним заповіт ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений в 2005 році секретарем виконавчого комітету Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області та стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідачем надано заперечення на позовну заяву, в яких вказує, що з позовними вимогами не згодна. Оскаржуваний заповіт був підписаний ОСОБА_6 в присутності секретаря сільської ради, його дієздатність була перевірена. Доказів медичних протипоказань щодо стану ОСОБА_6 позивач не надав. Просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог. Просить відмовити в позові.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач має намір встановити дійсність підпису ОСОБА_6 на оскаржуваному заповіті шляхом призначення та проведення експертиз. Просить задовольнити позовні вимоги.

Третя особа – приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Заєць Н.М. – надала пояснення, в яких вказує, що нею відкрита спадкова справа № 252/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на підставі заяви ОСОБА_5 про прийняття спадщини по заповіту, посвідченого секретарем Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області Шамрай Т.О. 18.07.20205 за реєстром № 42.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що заповідач був в здоровому глузді, відповідач його навідувала, тому він склав на неї заповіт. Позивач свого дідуся не відвідував.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 березня 2025 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи проводиться в порядку загальному позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 22.04.2025.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 березня 2025 року відмовлено у забезпеченні позову в даній цивільній справі.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 06.05.2025 витребувано докази у справі та підготовче судове засідання відкладене на 09.06.2025.

Ухвалою суду від 19.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та її призначено до судового розгляду на 02.07.2025.

Ухвалою суду від 03.09.2025 в справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання – чи виконаний підпис в заповіті, посвідченому 18 липня 2005 року о 10 год. 25 хв. ОСОБА_9 секретарем виконавчого комітету Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, ОСОБА_6 , 1936 року народження, особисто, чи іншою особою з наслідуванням його підпису та почерку? Проведення експертизи доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 14.10.2025 провадження у справі поновлено для вирішення клопотання експерта.

Ухвалою суду від 11.11.2025 задоволено клопотання та витребувано докази.

Ухвалою суду від 20.11.2025 продовжений процесуальний строк для виконання ухвали суду від 11.11.2025.

Ухвалою суду від 13.01.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 17.02.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 26.03.2026 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання – чи виконаний від імені ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особисто чи іншою особою з наслідуванням його підпису та почерку у двох оригінальних примирниках заповітах, посвідчених секретарем виконавчого комітету Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області Шамрай Т.І. від 18.07.2005, зареєстрованих у реєстрі за № 42, а саме: у примірнику, доданим до матеріалів справи приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. та у примірнику, доданим до матеріалів справи, старостатом Ручківського старостинського округу Петрівсько-Роменської сільської ради (правонаступника Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області), адреса: Полтавська область, Миргородський (колишній Гадяцький) район, село Ручки? Проведення експертизи доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 20.05.2026 поновлено провадження у справі для вирішення клопотання експерта.

Листом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 15.07.2026 повідомлено про неможливість надання висновку експерта № 5819 у цивільній справі № 526/830/25.

Протокольною ухвалою суду від 01.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Судом встановлено наступне.

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та його батьками є ОСОБА_7 і ОСОБА_10 .

Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 та його батьками є ОСОБА_6 і ОСОБА_11 .

З копії довіреності, посвідченої 19.10.2020 року приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області (реєстр. № 1164) ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_7 представляти його інтереси з питання отримання банківської картки, розпорядження особовим банківським рахунком з правом отримання готівкових коштів, а також представляти його інтереси з питань отримання орендної плати за земельні ділянки кадастровий номер 5320486200:00:002:0022 площею 1,7012 га та кадастровий номер 5320486200:00:001:0025 площею 2,4176 га, які розташовані на території Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

З копії заповіту, посвідченого секретарем Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області Шамрай Т.О. 18.07.2005 за реєстром № 42, вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на випадок його смерті робить таке заповітне розпорядження – все його майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, а також земельний пай заповідає ОСОБА_12 .

Згідно копії свідоцтва про зміні імені від 19.12.2006, ОСОБА_12 змінила ім`я на « ОСОБА_13 ».

З копії заповіту, посвідченого секретарем Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області Шиян С.А. в 2000 році за реєстром № 65, вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на випадок його смерті робить таке заповітне розпорядження – все його майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_7 .

Приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Заєць Н.М. відкрита спадкова справа № 252/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на підставі заяви ОСОБА_5 про прийняття спадщини по заповіту, посвідченого секретарем Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області Шамрай Т.О. 18.07.20205 за реєстром № 42.

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (статті 1233 ЦК України).

Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. Право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (див. постанову Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 154/3452/23).

Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання

Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 та в постановах Верховного Суду від 07 березня 2024 року в справі № 388/792/19, від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 та ін.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним (частина друга, третя статті 1254 ЦК України).

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено в статті 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу.

У частині четвертій статті 207 ЦК України визначено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 1252 ЦК України заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров`я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров`я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю. Заповіти осіб, зазначених у частинах першій - шостій цієї статті, посвідчуються при свідках.

Згідно до пункту 1 частини першої статті 40 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон № 3425-XII) До нотаріально посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров`я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров`я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю.

Згідно з пунктом 1 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюється до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 4191 (далі - Порядок) посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, відповідно до статей 245 і 1252 ЦК України та статті 40 Закону № 3425-XII мають право уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування - довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.

У разі якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Свідки при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому, у тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків (частина друга статті 1248, стаття 1253 ЦК України).

Пунктами 7, 9, 10 Порядку передбачено, що заповіти і довіреності підписуються заповідачем або довірителем у присутності посадової, службової особи. Для посвідчення заповіту посадовими, службовими особами на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, затвердженими Міністерством юстиції України. Посвідчувальний напис вчиняється у день посвідчення заповіту. Посвідчені заповіти реєструються посадовими, службовими особами в реєстрі для реєстрації заповітів, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.

Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складення заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

З огляду на зміст наведених норм закону дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі (постанови Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 154/3452/23, від 29 листопада 2024 року в справі № 199/8568/18, від 23 липня 2024 року в справі № 369/3412/17 та ін.).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 вказано, що слід звернути увагу на вимогу частини першої статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Йдеться, по-перше, про зміст правочину, а не про його форму та порядок посвідчення; по-друге, про невідповідність змісту не законам, а саме актам цивільного законодавства.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Відповідно до статей 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

ЦК України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Звертаючись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, позивач ставив під сумнів підпис ОСОБА_6 на оскаржуваному заповіті. Судом неодноразово задовольнялися клопотання позивача про витребування доказів, в тому числі оригінали документів, які мали підпис ОСОБА_6 та двічі призначалася відповідна експертиза, але її не було проведено за обставин, які не залежали від суду.

Крім того, відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зазначеною нормою процесуального закону встановлено спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

В даному випадку клопотання експерта стосувалося надання додаткових документів (вільних, умовно-вільних зразків підпису ОСОБА_6 як в офіційних, так і в неофіційних, різнохарактерних за змістом і цільовим призначенням документах), тобто експертизу не було проведено через відсутність необхідних документів, а витребуваних ухвалою суду документів було недостатньо для проведення такої експертизи.

З боку Позивача спостерігається систематичне та умисне затягування розгляду справи, що має ознаки зловживання процесуальними правами.

Суд та інші учасники створили всі належні умови для реалізації процесуальних прав Позивача: неодноразово задовольнялися клопотання Позивача про відкладення розгляду справи задля ознайомлення з матеріалами та витребування доказів; надано доступ до оригіналів: декілька разів надавав оригінали документів безпосередньо в судове засідання, а їх копії належним чином долучено до матеріалів справи; запропоновано альтернативні варіанти: У засіданні було узгоджено можливість ознайомлення з документами безпосередньо у їх володільця, проти чого Позивач не заперечував.

Попри вичерпність вжитих заходів сприяння, Позивач та його представники не вчинили жодної активної дії для ознайомлення з документами (зокрема, не з`явилися для їх огляду навіть після завершення підготовчого засідання). Натомість Позивач продовжує подавати системні аналогічні клопотання, що блокують судовий процес.

Подібна поведінка свідчить про відсутність реального інтересу в отриманні доказів та спрямована виключно на блокування розгляду справи, що порушує право Відповідача на розгляд справи у розумний строк.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами підстав для визнання оскаржуваного заповіту недійсним, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 81, 89, 263, 264, 265, 268 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа – приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Заєць Ніни Миколаївни про визнання заповіту недійсним – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 01.09.2026 року.

Головуючий: В. Г. Черков