Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №369/16269/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16269/24

Провадження № 2/369/2011/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/16269/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області про визнання в порядку спадкування за законом права на завершення процедури приватизації земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвокат Раєвська Катерина Іллівна звернулася до суду з позовом до Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області про визнання в порядку спадкування за законом права на завершення процедури приватизації земельних ділянок.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 28 вересня 2011 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 564/02-31 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Золотухіною Ольгою Миколаївною було відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме: на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,1130 га та 1/6 частину земельної ділянки площею 2,1232 га, що розташовані на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та належать померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Як зазначає представник позивачів, державні акти на право власності на земельні ділянки видані 14 квітня 2010 року та 15 грудня 2010 року, тобто правовстановлюючі документи на земельні ділянки видані після смерті Спадкодавиці, цивільна правоздатність якої припинилась у момент смерті, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 вже не могла набувати жодних прав та обов`язків.

Таким чином, державним нотаріусом було відмовлено Позивачу 1, Позивачу 2 та ОСОБА_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом через те, що правовстановлюючі документи на земельні ділянки (спадкове майно) були видані вже після смерті ОСОБА_4 (Спадкодавиці) у 2010 році.

Представник позивача зазначає, що позивачі, успадкувавши належне померлій матері майно, набули право на спадкування усіх її прав та обов`язків, що належали їй на день смерті, у тому числі право на приватизацію земельних ділянок, переданих померлій за життя на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України.

На підставі викладеного, представник позивача звертається до суду та просить визнати право на завершення процедури приватизації та одержання правовстановлюючого документа на ім`я спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом здійснення всіх реєстраційних дій, пов`язаних з державною реєстрацією земельних ділянок, а саме: 1/2 частину земельної ділянки площею 1,1130 га, кадастровий номер 3222485200:05:005:0096 та 1/6 частину земельної ділянки площею 2,1232 га, кадастровий номер 3222485200:06:002:0047, що розташовані на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2025 року клопотання представника позивачів про витребування доказів задоволено та витребувано у Київського обласного державного нотаріального архіву належним чином засвідчену копію спадкової справи № 611 за 2007 рік, відкритої після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року клопотання представника позивачів про витребування доказів задоволено та витребувано у Ірпінської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи №318/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

У судове засідання позивачі та їх представник не з`явилися, про дату час та місце слухання справи сповіщені належним чином. Представник позивачів надала суду заяву, у якій просила розглядати справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином. Надав суду заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутності за наявними у матеріалах справи доказами.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Предметом спору у цій справі є визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01 липня 1963 року, актовий запис № 16 від 01 липня 1963 року; копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 18 вересня 1982 року, актовий запис № 32 від 18 вересня 1982 року); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 13 січня 1962 року, актовий запис № 19 від 25 лютого 1956 року; копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 08 квітня 1986 року, актовий запис № 151 від 08 квітня 1986 року; копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 01 березня 1987 року, актовий запис № 10 від 01 березня 1987 року) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 ) є рідними доньками та сином ОСОБА_7 (Спадкодавиці) та ОСОБА_8 (копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 , актовий запис № 22 від 21 грудня 1961 року).

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до п. 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Враховуючи наведені норми, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) членства КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Згідно з п. 5 Указу № 720/95 видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 358322, виданого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області члену КСП Агрофірма «Рубежівська» ОСОБА_4 на підставі рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30 березня 2000 року за № 147, зареєстрованого 31 січня 2001 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №751, у тому, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Агрофірма «Рубежівська» розміром 3,07 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

На підставі Указу № 720/95 було розроблено Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до п. 1.2. Методичних рекомендацій, передача в натурі земельної частки (паю) провадиться громадянину, який має сертифікат на право на земельну частку (пай), згідно з його заявою.

Пунктом 3.9. Методичних рекомендацій передбачено, що технічна документація щодо передачі земельної частки (паю) в натурі оформляється в трьох примірниках в обсязі відповідно переліку, що наведений в додатку № 5. Перший примірник видається власнику земельної ділянки, другий з журналом геодезичних вимірювань - зберігається в районному (міському) відділі земельних ресурсів, третій - залишається у землевпорядній або іншій організації, що виконує ці роботи.

Вказана технічна документація є підставою для прийняття рішення місцевою радою про видачу державного акта на право приватної власності на землю, з визначенням цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної (міської) державної адміністрації (виконавчого комітету міської Ради).

08 липня 2003 року набрав чинності Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі – Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону, право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно зі ст. 2 Закону, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 3 Закону, визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 10 липня 2007 року Виконавчим комітетом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського р-ну Київської області, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 років, про що 10 липня 2007 року зроблено відповідний актовий запис № 37.

Згідно копії розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 31 січня 2008 року № 102, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки власникам сертифікатів на право на земельні частки (паї) 17-ти громадянам України за рахунок земель колективної власності КСП Агрофірма «Рубежівська» для ведення особистого селянського господарства; передано у спільну часткову власність земельні ділянки загальною площею – 10,0153 га (рілля) 17-ти громадянам України (згідно додатку) – власникам сертифікатів на земельні частки (паї) (з яких, зокрема, ОСОБА_4 ) та видано розпорядження виготовити державні акти на право власності на землю вказаним вище громадянам.

Згідно копії розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 11 вересня 2009 року № 1163, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності (багаторічні насадження) на земельні ділянки 61-му власнику земельних часток (паїв) в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; передано безоплатно у спільну часткову власність земельні ділянки (багаторічні насадження) 61-му власнику земельних часток (паїв) (згідно додатку) (з яких, зокрема, ОСОБА_4 ) загальною площею 20,6085 га в адміністративних межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради та видано розпорядження виготовити державний акт на право спільної часткової власності площею 20,6085 га (багаторічні насадження) 61-му власнику земельних часток (паїв) (згідно додатку) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради.

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №232382 від 14 квітня 2010 року, ОСОБА_4 на підставі розпорядження Києво-Святошинської райдержадміністрації від 31 січня 2008 року № 102, стала власником 1/2 частки земельної ділянки площею 1,1130 га, кадастровий номер 3222485200:05:005:0096, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, Бучанського району, Київської області, Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі № 011094700898.

Відповідно до копії додатку до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 592117 від 15 грудня 2010 року, ОСОБА_4 на підставі розпорядження Києво-Святошинської райдержадміністрації від 11 вересня 2009 року № 1163, стала власником 1/6 частки земельної ділянки площею 2,1232 га, кадастровий номер 3222485200:06:002:0047, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, Бучанського району, Київської області, Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі № 011094703462.

28 вересня 2011 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 564/02-31 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Золотухіною Ольгою Миколаївною було відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме: на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,1130 га та 1/6 частину земельної ділянки площею 2,1232 га, що розташовані на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та належать померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України (тут і далі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом «а» частини 3 статті 152 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами перебачений у ст. 118 ЗК України.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (ч. 6 ст. 118 ЗК України).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на наведені норми закону, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування – права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Аналогічний правовий висновок неодноразово формулював Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17 від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, що свідчить про усталеність судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Так, з копій Державних актів на право власності на земельні ділянки встановлено, що вони були видані ОСОБА_4 вже після її смерті.

Згідно з приписами статей 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На підставі доказів, наявних у матеріалах справи суд встановив, що право на завершення процедури приватизації земельних ділянок внаслідок смерті спадкодавця перейшло в порядку спадкування до її дітей: позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 обсяг його прав та обов`язків, який ввійшов до складу спадщини, може бути успадкований ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За змістом ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Враховуючи відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 крім позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , єдиним суб`єктом, наділеним правом на отримання спадщини померлої, є орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться нерухоме майно, тобто Ірпінська міська рада Бучанського району Київської області, яка є належним відповідачем у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. 95 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області про визнання в порядку спадкування за законом права на завершення процедури приватизації земельних ділянок, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_10 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на завершення процедури приватизації та одержання правовстановлюючих документів:

-на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,1130 га, кадастровий номер 3222485200:05:005:0096, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

-на 1/6 частину земельної ділянки площею 2,1232 га, кадастровий номер 3222485200:06:002:0047, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА