Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №345/3560/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3560/26

Провадження № 2-а/345/130/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сирка Й.Й., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Гаращака Василя Васильовича, поданий в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 Гаращак В.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову від 05 червня 2026 року № 980 про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення, винесену тимчасовим виконувачем обов`язків керівника відповідного суб`єкта владних повноважень, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно з винесеною постановою військовозобов`язаний ОСОБА_1 нібито визнаний ІНФОРМАЦІЯ_3 порушником правил військового обліку з 02.11.2025.

02.06.2026 ОСОБА_1 у супроводі працівників поліції прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак під час перевірки даних установлено, що військовозобов`язаний протягом останніх років не проходив військово-лікарську комісію всупереч вимогам абз.2 п.69 постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 та наказу Міністерства оборони України № 402. Водночас, оскаржена постанова не містить посилань на докази, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 затверджених у встановленому порядку правил військового обліку; при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача порушено право на захист останнього; з тексту відповідної постанови не зрозуміло, коли саме було вчинене правопорушення ОСОБА_1 . Позивач у справі є особою з інвалідністю ІІІ групи та користується правом на відстрочку проходження військової служби під час мобілізації, що підтверджується копією наданого до матеріалів справи електронного військово-облікового документа, згенерованого в мобільному застосунку «Резерв +» 16.05.2026 та 03.06.2026 відповідно.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати у спрощеному провадженні без виклику сторін (у письмовому провадженні).

25.08.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 подано через канцелярію суду письмові пояснення у справі, за змістом яких відповідач позовні вимоги заперечив повністю. Складення протоколу про адміністративне правопорушення із роз`ясненням ОСОБА_1 02.06.2026 його прав, передбачених ст.63 Конституції та ст.268 КУпАП, проведено згідно з вимогами закону. Позивач у справі порушив вимоги п.3.8. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яке затверджене наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Від надання пояснень та підписання складеного протоколу про адміністративне правопорушення №644 від 02.06.2026 ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується підписами залучених свідків; військовозобов`язаний ОСОБА_1 під розписку повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідач просив відмовити повністю у задоволенні позову, а розгляд справи в суді здійснювати за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01.09.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача надіслав письмові заперечення на письмові пояснення ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувши увагу суду, що згідно з складеним відносно ОСОБА_1 протоколом про адміністративне правопорушення останній нібито порушив правила військового обліку 02.11.2025, тоді як в оскарженій постанові вказано про іншу дату – 22.04.2026. В іншій частині акцентує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не надано доказів вчиненого військовозобов`язаним правопорушення, що є підставою для задоволення позову.

Суд, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов до таких висновків.

З належним чином засвідченої копії постанови № 980 від 05 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , будучи військовозобов`язаним, під час дії в Україні особливого періоду, порушив вимоги абз.2 п.69 «Порядку

проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 та п.3.8. «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (далі в тексті – Порядок № 560 та Положення № 402 відповідно), а саме впродовж останніх п`яти років не проходив військово-лікарську комісію (ВЛК) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Будь-яких відомостей щодо ставлення військовозобов`язаного до суті правопорушення оскаржена постанова не містить. Підставою для винесення постанови стали опрацьовані матеріали через реєстр АІТС «Оберіг» та складений відносно ОСОБА_1 протокол № 644 від 02.06.2026. За вчинене правопорушення до позивача у цій справі застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500,00 грн. У графі постанови щодо отримання її копії ОСОБА_1 наявний підпис останнього.

У копії сформованого в застосунку «Резерв +» електронного військово-облікового документа зазначено (станом на 16.05.2026 та 03.06.2026), що ОСОБА_1 є солдатом резерву, ВОС 999097, дані про визнання його військово-лікарською комісією придатним для проходження військової служби немає, однак військовозобов`язаний має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку .

Електронний військово-обліковий документ, сформований 16.05.2026, містить відомості щодо звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до органів Національної поліції України 22.04.2026 відносно ОСОБА_1 як порушника правил військового обліку. Причина звернення – непроходження (відмова від проходження) ВЛК.

Відповідно до копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 487817 від 15.11.2023 ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок загального захворювання строком до 01.12.2026.

Із наданої суду копії протоколу про адміністративне правопорушення № 644 від 02 червня 2026 року вбачається, що громадянин України ОСОБА_1 в день складення відповідного протоколу прибув у супроводі працівників поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При перевірці облікових даних зазначеної особи виявлено, що всупереч вимогам Положення № 402, ОСОБА_1 протягом останніх років не проходив військово-лікарську комісію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП. При цьому текст протоколу містить пряме формулювання про не проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії згідно з вимогами абз.2 п.60 Порядку № 560 із посиланням на те, що зазначені вимоги не стосуються осіб, які визнані у встановленому порядку особами з інвалідністю. ОСОБА_1 , особа якого засвідчена в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , після роз`яснення йому змісту ст.63 Конституції України, прав та обов`язків, передбачених ст.268 КУпАП, відмовився підписати складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення від 02 червня 2026 року та надав пояснення про відсутність у нього інформації щодо необхідності проходження в обов`язковому порядку військово-лікарської комісії, адже користується правом на відстроку від військової служби під час мобілізації. ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год 30 хв 05 червня 2026. Вказані обставини підтверджуються змістом відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, який зареєстрований додатково за № 1/2/8042 ІНФОРМАЦІЯ_2 у день складання; підписувати протокол та отримувати його другий примірник ОСОБА_1 відмовився, однак згаданий факт підписами свідків не підтверджений. Складений протокол підписаний винятково відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративним правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдатом ОСОБА_2 .

Згідно з протоколом підписами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засвідчено факт вчиненого правопорушення, хоча наявність відповідного порушення підтверджується змістом отриманих облікових даних (джерело даних не вказане).

Вирішуючи зазначений публічно-правовий спір між сторонами суд зазначає.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.7,245 цього Кодексу).

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч.2 ст.283 КУпАП).

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №513/899/16-а.

Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а ч.3 цієї статті - відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Однак за порушення винною особою законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 статті 210-1 КУпАП; вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне відповідальність за ч.3 цієї статті Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року №2105-IX (Указ № 65/2022), запроваджено загальну мобілізацію, яка безперервно триває до дня ухвалення судом рішення в цій справі.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зазначав раніше, що ч.3 ст. 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства призовниками, військовозобов`язаними, резервістами саме правил військового обліку.

Водночас, ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зауважує, що об`єктивна сторона констатованого відповідачем порушення вказує, що відповідальність за таке правопорушення передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП, адже відповідач стверджує про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У статті 1 Закону № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон 3543-XII) наведено визначення, що мобілізація це - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.8 ст. 4 Закону № 3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» (далі - Закон № 2232).

В ч.7 ст.1 Закону № 2232 закріплено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

За змістом ч.9 ст. 1 № 2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники-особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники-особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані-особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-ІХ виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Вимогами п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Однак 15.02.2025 набрав чинності Закон № 4235 від 12 лютого 2025 року, яким внесені зміни до Закону № 3621-IX та п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 519 внесенні зміни до «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації», на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз відповідних положень законодавства України дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05.06.2025 самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Суду не надано доказів, що ОСОБА_1 визнаний непридатним до проходження військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. До того ж, положення Закону №4235 від 12 лютого 2025 року не застосовуються до громадян України, які визнані у встановленому порядку особами з інвалідністю.

Згідно з оскарженою постановою ОСОБА_1 нібито порушив вимоги абз.2 п. 69 Порядку № 560, за змістом якого особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Цілком очевидно, що маючи статус особи з інвалідністю вимоги зазначеного вище нормативно-правового акта до ОСОБА_1 також не можуть бути застосовані. Крім того, за змістом відповідних положень йде мова саме про направлення певних категорій військовозобов`язаних на військово-лікарську комісію, проте ані складений відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, ані текст оскарженої постанови не містить відомостей, коли саме ОСОБА_1 направлявся на військово-лікарську комісію, яка останнім не пройдена чи від проходження якої позивач за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 нібито відмовився.

Приймаючи оскаржену постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 виходив також із того, що військовозобов`язаним ОСОБА_1 нібито порушено й вимоги п.3.8. Положення № 402, останні зміни до якого внеслися наказом Міністерства оборони України № 518 від 01 серпня 2025 року.

Справді, п. 3.8. Глави 2 Розділу ІІ Положення № 402 визначено, що постанова ВЛК при ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ), дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду.

Проте суду не доведено, як саме військовозобов`язаний ОСОБА_1 міг порушити ці вимоги Положення № 402, адже до адміністративної відповідальності позивача притягнуто на підставі ч.3 ст. 210-1 КУпАП України за порушення законодавства оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період (дія воєнного стану). Крім того, факт закінчення п`ятирічного строку з дня закінчення медичного огляду військовозобов`язаного в мирний час під час визначення призначення цього військовозобов`язаного на особливий період не може вважатися самостійним порушенням таким військовозобов`язаним правила військового обліку і (або) законодавства про оборону, мобілізацію та мобілізаційну підготовку. Відповідна норма Положення № 402 регулює лише питання можливості застосування результатів медичного огляду військовозобов`язаного в мирний час для визначення призначення цієї особи для проходження військової служби під час дії особливого періоду.

У цій справі суд керується тим, що згідно з вимогами абз.2 ч.1, абз.8 ч.3 ст. 22 Закону 3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до п.3.1. Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті. Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до ІКС шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Таким чином, проходження військовозобов`язаними медичного огляду у військово-лікарських комісіях під час дії мобілізації здійснюється лише за направленням, яке формується згідно з Порядком № 560.

Винятком із загального правила виступали норми Закону № 4235 від 12 лютого 2025 року, за якими громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни були зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Відтак, зазначені у оскарженій постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 факти порушення законодавства України про оборону, мобілізацію та мобілізаційну підготовку під час дії особливого періоду не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи.

Суд погоджується із аргументами сторони позивача, що викладені в оскарженій постанові ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.06.2026 № 980 відомості щодо дати нібито вчиненого ОСОБА_1 правопорушення є суперечливими. Однак як встановлено за результатами дослідження наявних у справі письмових доказів, 22.04.2026 територіальним центром комплектування та соціальної підтримки лише надіслано повідомлення до органів Національної поліції України про нібито порушення військовозобов`язаним ОСОБА_1 правил військового обліку, що полягає у непроходженні (відмови від проходження) військово-лікарської комісії.

Проте відповідачем у справі не доведено належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності доказами, чому військовозобов`язаний ОСОБА_1 визнаний таким, що порушив правила військового обліку 02.11.2025. Тому суду й не потрібно надавати правову оцінку додержання ІНФОРМАЦІЯ_3 визначених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення (адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст. 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення).

В частині розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченою ч.3 ст.210-1 КУпАП, без участі позивача, суд зазначає таке.

За правилами ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 02.06.2026 в супроводі працівників поліції; розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності призначено о 10:30 на 05.06.2026. У графі «підпис, особи, що притягається до адміністративної відповідальності» міститься власноручний підпис ОСОБА_1 .

Процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, що закріплені у КУпАП, містять певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Зазначені обставини свідчать про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Інших аргументів з приводу недотримання права ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позов не містить.

Відповідно до ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони в тому числі з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України).

Згідно з п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений висновок також акцентує увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з огляду на відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.139 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд установив, що при зверненні до суду в електронній формі, всупереч вимогам ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI та без застосування понижуючого коефіцієнта 0,8, ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 665,60 грн, хоча мало бути сплачено 532,48 грн.

Отже, надмірно сплачений судовий збір в розмірі 133,12 грн підлягає поверненню платнику ухвалою суду, проте лише за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.7 Закону № 3674-VI.

Інших документальних судових витрат, понесених ОСОБА_1 , матеріалами справи не підтверджено, однак представником позивача подано заяву в порядку ч.7 ст. 139 КАС України, яка стосується витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.2,6-9,72-77,241-246,286 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову тимчасового виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 червня 2026 року № 980 (зареєстрована за вихідним номером № 1/1/8244 від 05.06.2026) про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25 500,00 гривень, і закрити справу про адміністративне правопорушення щодо зазначеної особи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя