Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №338/652/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/652/26

Провадження №2/338/806/26

31 серпня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., за участю секретаря судового засідання Дякун М.В. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

29 квітня 2026 року до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина.

До складу спадкового майна входить, зокрема, будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане будинковолодіння було створене та використовувалося батьками позивачки під час їх спільного сімейного життя, однак правовстановлюючий документ на нього був оформлений на ім`я батька позивачки ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_2 продовжувала проживати у будинку, володіла та користувалася ним, утримувала господарство, фактично вступила в управління спадковим майном.

Після смерті матері позивачка прийняла спадщину у встановленому законом порядку. В Богородчанській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу №170/2018, у межах якої позивачці видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, які належали її матері.

Разом із тим оформити право власності на спірне будинковолодіння у нотаріальному порядку позивачка не змогла у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, оформленого безпосередньо на ім`я ОСОБА_2 .

У зв`язку з наведеним позивачка просить суд визнати за нею право власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивачка та її представник у підготовче судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області у підготовче судове засідання не з`явився. У поданій до суду письмовій заяві відповідач просив проводити розгляд справи за відсутності представника сільської ради та зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.

ОСОБА_4 подав до суду письмову заяву, у якій зазначив, що він є братом позивачки, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі, не заперечує проти визнання за нею права власності на спадкове майно, самостійних вимог щодо спірного будинковолодіння не заявив та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та здійсненням судом розгляду справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року витребувано у Богородчанської державної нотаріальної контори інформацію зі Спадкового реєстру, відомості щодо кола спадкоємців та копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2026 року, з метою повного з`ясування складу спадкового майна та встановлення обсягу спадкових прав, витребувано додаткові докази в Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, Старобогородчанської сільської ради та Богородчанської державної нотаріальної контори.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною четвертою ст. 200 ЦПК України встановлено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

З дослідженої копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З відповіді ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» встановлено, що за архівними даними станом на 31 грудня 2012 року право власності на будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 22 лютого 2001 року, виданого Старобогородчанською сільською радою. До відповіді ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» долучено належним чином засвідчену копію вказаного свідоцтва про право власності та рішення виконавчого комітету Старобогородчанської сільської ради, на підставі якого таке свідоцтво було видано. З наданих ОБТІ відомостей також установлено, що подальший перехід права власності на зазначене будинковолодіння в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не реєструвався.

Таким чином, факт належності спірного будинковолодіння ОСОБА_3 підтверджується належними письмовими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та спільно проживали однією сім`єю. За змістом позовної заяви та наданих суду документів спірне будинковолодіння було створене подружжям під час шлюбу та використовувалося як спільне сімейне житло.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який був чинним на час набуття права на спірне майно, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, а кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Та обставина, що правовстановлюючий документ було оформлено лише на ім`я ОСОБА_3 , сама по собі не спростовує правового режиму майна подружжя, набутого за час шлюбу.

Після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_2 продовжила проживати у спірному будинковолодінні, володіти та користуватися ним, утримувати його та здійснювати управління майном.

З інформаційних довідок зі Спадкового реєстру встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася, заповітів та спадкових договорів від його імені у Спадковому реєстрі не зареєстровано.

З довідок та матеріалів погосподарського обліку вбачається, що членами сім`ї ОСОБА_3 були, зокрема, його дружина ОСОБА_2 та їхні діти.

Разом із тим протягом тривалого часу після смерті ОСОБА_3 будь-яких спорів між членами сім`ї щодо спірного будинковолодіння не виникало, права на це майно іншими членами сім`ї в установленому законом порядку не оформлювалися.

З дослідженої копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З дослідженої копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Із наданих Богородчанською державною нотаріальною конторою інформаційних довідок зі Спадкового реєстру вбачається, що відомості про заведення спадкових справ після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , видачу на їх підставі свідоцтв про право на спадщину, а також про заповіти чи спадкові договори відсутні.

Будь-яких доказів оформлення за вказаними особами чи їх спадкоємцями права власності на спірне будинковолодіння матеріали справи не містять.

ОСОБА_4 , який є сином ОСОБА_3 та братом позивачки, будучи обізнаним про предмет та підстави позову, подав безпосередньо до суду заяву, в якій підтримав вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, не заперечив проти визнання за нею права власності на спірне спадкове майно та будь-яких самостійних вимог щодо цього майна не заявив.

Отже, матеріалами справи не встановлено наявності між спадкоємцями фактичного спору щодо спірного будинковолодіння або наявності особи, яка б заявляла самостійні майнові претензії на нього.

З дослідженої копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті Богородчанською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №170/2018. З матеріалів спадкової справи №170/2018 встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері. Інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори не зверталися. У межах спадкової справи позивачці видано свідоцтва про право на спадщину за законом на належні ОСОБА_2 земельні ділянки.

Таким чином, факт прийняття позивачкою спадщини після смерті матері є підтвердженим.

З довідки Старобогородчанської сільської ради вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 позивачка проживала разом із нею у спірному будинковолодінні.

Після смерті матері ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном, продовжила користуватися будинком, здійснювала його утримання та догляд за господарством.

31 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Богородчанської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Листом Богородчанської державної нотаріальної контори від 31 березня 2026 року позивачці повідомлено про неможливість оформлення спадщини на вказане будинковолодіння у зв`язку з відсутністю документа, який би підтверджував право власності ОСОБА_2 на зазначений об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права у позасудовому порядку.

V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 ЦК України є, зокрема, визнання права.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Слід зазначити, що спадковому праву властивий принцип універсальності спадкового правонаступництва: прийняття спадщини поширюється на всю спадщину незалежно від її складу та місцезнаходження.

Таким чином, прийнявши у встановленому законом порядку спадщину після смерті ОСОБА_2 , позивачка прийняла не лише майно, на яке нотаріусом уже видано свідоцтва про право на спадщину, а всю спадщину, яка належала спадкодавиці на час її смерті.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується за наявності перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У цій справі такі перешкоди наявні, оскільки нотаріальне оформлення права власності позивачки на спірне будинковолодіння неможливе через відсутність правовстановлюючого документа на ім`я її матері.

Разом із тим досліджені судом докази у їх сукупності підтверджують первинну належність будинковолодіння сім`ї Полагніїв, фактичне володіння та користування ним ОСОБА_2 після смерті чоловіка, подальше прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері та фактичне володіння нею спірним нерухомим майном.

Інших осіб, які б заявляли самостійні вимоги щодо спірного будинковолодіння або оспорювали право позивачки на нього, судом не встановлено. При цьому двоє синів подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - померли, відомості про заведення спадкових справ після їх смерті та оформлення іншими особами прав на спірне майно відсутні.

ОСОБА_4 , якому відомі предмет та підстави спору, будь-яких прав на спірне майно у цій справі не заявив та прямо підтримав визнання за своєю сестрою ОСОБА_1 права власності на будинковолодіння в повному обсязі.

Суд розцінює таку заяву не як формальну відмову від прийняття спадщини у порядку статей 1273, 1274 ЦК України, а як однозначне волевиявлення особи щодо відсутності у неї спору з позивачкою стосовно належності спірного майна та відсутності самостійних вимог щодо цього майна.

Наведене у сукупності з іншими доказами підтверджує, що між членами сім`ї відсутній реальний спадковий спір щодо зазначеного будинковолодіння. Суд також враховує процесуальну позицію відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це у заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У даному випадку Старобогородчанська сільська рада як відповідач письмово повідомила суд, що проти задоволення позову не заперечує, тобто фактично визнала заявлені позовні вимоги.

З урахуванням досліджених судом письмових доказів, результатів виконання ухвали суду від 20 липня 2026 року, відсутності інших осіб, які заявляють права на спірне будинковолодіння, а також письмової позиції ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Тому суд вважає можливим прийняти визнання позову відповідачем та відповідно до ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України ухвалити рішення про задоволення позову за результатами підготовчого провадження.

Зважаючи на встановлені судом обставини, єдиним ефективним способом реалізації та оформлення спадкових прав позивачки є визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Таким чином, зібрані у справі докази, оцінені судом відповідно до ст. 89 ЦПК України кожен окремо на предмет належності, допустимості та достовірності, а також у їх взаємному зв`язку та сукупності, дають суду підстави для висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повний текст судового рішення складено 31 серпня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: с. Старі Богородчани Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Відповідач: Старобогородчанська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 40154315, адреса: вул. Франка, 1, с. Старі Богородчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77712.

Суддя: