Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №338/1356/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №338/1356/26

Провадження №2/338/1208/26

01 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В.В.

з участю секретаря Смеречук Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», Савченко Т.О. 07 серпня 2026 року, через підсистему «Електронний суд» звернулася до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101926416 від 12 травня 2025 року у загальному розмірі 17 694 грн 04 коп., а також судових витрат, зокрема: 2 662 грн 40 коп. судового збору та 230 грн 58 коп. витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Позов мотивовано тим, що 12 травня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №101926416, за яким позичальниці ОСОБА_1 надано кошти в сумі 13 100 грн строком на 345 днів.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_1 грошових зобов`язань та зазначає, що станом на 06 серпня 2026 року за нею обліковується заборгованість 17 694 грн 04 коп., з яких: 8 166 грн - основний борг; 1 593 грн 59 коп. - проценти за користування кредитом; 2 522 грн - комісія; 5 412 грн 45 коп. - штраф.

Крім того, 26 червня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №МТ-260626-1, на підставі якого, до позивача перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №101926416.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 11 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.

Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформувала, своїм правом на подання відзиву не скористалася, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від неї не надходило.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що 12 травня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101926416 (індивідуальна частина).

Договір містить анкетні дані позичальниці ОСОБА_1 , її РНОКПП НОМЕР_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 , електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та адресу місця проживання. Договір підписано від імені ТОВ «МІЛОАН» електронним підписом уповноваженої особи та ОСОБА_1 - одноразовим ідентифікатором 577991. У документі зафіксовано час підписання 12 травня 2025 року о 13:30.

З відомостей про верифікацію клієнта вбачається, що одноразовий ідентифікатор 577991 направлявся 12 травня 2025 року на номер телефону відповідачки ОСОБА_1 , зазначений у договорі №101926416 від 12 травня 2025 року.

Відповідно до пункту 1.2 договору загальний розмір кредиту становить 13 100 грн. За пунктом 1.3 кредит надано на 345 днів, починаючи з 12 травня 2025 року. Пунктом 1.4 та графіком платежів визначено дату остаточного погашення - 22 квітня 2026 року.

Пунктами 1.5.3, 1.5.4 договору встановлено фіксовану процентну ставку 220 відсотків річних на фактичний залишок заборгованості за кредитом. Договором передбачено щоденне нарахування процентів у межах строку кредитування. Відповідно до пункту 2.2.3 після закінчення строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту в сумі 2 620 грн, що становить 20 відсотків від суми кредиту. За розрахунком первісного кредитора ця комісія була сплачена відповідачкою 27 травня 2025 року і до складу заявленої у цій справі заборгованості не входить.

Водночас пунктом 1.5.2 договору встановлено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) протягом строку кредитування в загальному розмірі 20 174 грн, яка нараховується за кожний визначений графіком розрахунковий період. Договором до такого «обслуговування» віднесено, зокрема, цілодобове надання актуальної облікової інформації в особистому кабінеті про нараховану і сплачену заборгованість, її складові, поточний платіж, суму повного погашення і графік платежів; оновлення такої інформації; можливість здійснення через особистий кабінет переказу для погашення заборгованості; надсилання текстових повідомлень щодо дат платежів, зарахування платежів, одноразових ідентифікаторів та інших сервісних повідомлень; консультування та надання інформації службою підтримки.

Пункт 2.4.2 договору надає позичальниці право в будь-який час достроково повернути кредит повністю або частково та встановлює, що дострокові платежі, які перевищують поточну і прострочену заборгованість, спрямовуються на погашення тіла кредиту в хронологічному порядку.

Судом встановлено, що надання відповідачці ОСОБА_1 коштів в сумі 13 100 грн підтверджується платіжним дорученням №103864331 від 12 травня 2025 року, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» перерахувало суму в розмірі 13 100 грн на картку НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_1 із зазначенням договору №101926416. Той самий номер банківської картки визначено у пункті 2.1 кредитного договору як рахунок, на який мають бути перераховані кредитні кошти.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір №101926416 від 12 травня 2025 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної пошти, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти, тощо.

Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 могла отримати кредитні кошти.

Отже, укладення електронного кредитного договору відповідачкою ОСОБА_1 та фактичне надання їй кредитних коштів, підтверджується доказами, які узгоджуються між собою і дана обставина не заперечується відповідачем. Крім того, відповідачка ОСОБА_1 приступила до виконання кредитного договору, шляхом погашення заборгованості, що свідчить про її згоду з умовами кредитного договору №101926416 від 12 травня 2025 року.

Крім того, судом встановлено, що 26 червня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» як клієнтом та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» як фактором укладено договір факторингу №МТ-260626-1.

Актом приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників №1 від 26 червня 2026 року підтверджено передачу фактору відповідного реєстру та перехід прав вимоги. Документ підписано уповноваженими представниками обох юридичних осіб електронними підписами.

У Реєстрі боржників №1 під порядковим номером 554 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договір №101926416 від 12 травня 2025 року та загальну облікову суму 17 694 грн 04 коп.

Платіжною інструкцією від 26 червня 2026 року підтверджено перерахування ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» на користь ТОВ «МІЛОАН» 5 176 526 грн як ціни продажу за відступлення права вимоги за договором факторингу.

З огляду на статті 512, 514, 1077 ЦК України наведені докази підтверджують укладення договору факторингу та включення вимоги за договором відповідачки до переданого реєстру. Разом із тим відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять лише ті права первісного кредитора і в тому обсязі, які існували на момент переходу. Тому сам факт включення певної облікової суми до реєстру боржників не звільняє суд від обов`язку перевірити існування та законність кожної складової цієї суми.

Щодо заборгованості за комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір заборгованості, повернуту суму кредиту, платежі, які сплачені та належить сплатити, строки їх сплати та іншу передбачену законом інформацію.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначила, що Закон України «Про споживче кредитування» допускає встановлення плати за додаткові та супутні послуги, однак інформація про стан кредитної заборгованості, яка надається споживачу в межах установленої законом періодичності, має надаватися безоплатно. Умова договору щодо щомісячної плати за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, є нікчемною. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 конкретизувала цей підхід: для стягнення комісії за обслуговування кредиту кредитодавець повинен обґрунтувати, які саме додаткові чи супутні послуги, відмінні від безоплатного інформаційного обслуговування, надаються позичальнику та за які саме послуги встановлено відповідну плату.

Зміст пункту 1.5.2 договору №101926416 є співставним із наведеними правовими висновками. Переважна частина зазначених у ньому дій фактично полягає в обліку заборгованості, інформуванні позичальниці про її стан, строки та суми платежів, оновленні інформації, надсиланні повідомлень та консультуванні щодо виконання договору. Договором також передбачено забезпечення через особистий кабінет можливості здійснити безкоштовний для позичальника переказ для погашення заборгованості. Комісія у фіксованому розмірі 917 грн нараховується автоматично за кожний розрахунковий період незалежно від того, чи зверталася позичальниця за інформацією частіше встановленої законом безоплатної періодичності, чи замовляла окрему додаткову платну послугу.

Суд зазначає, що електронні та письмові матеріали справи не містять доказів фактичного замовлення відповідачкою окремих платних додаткових чи супутніх послуг, їх надання у кожному розрахунковому періоді, самостійної споживчої цінності таких послуг та розмежування вартості дій, які за законом мають вчинятися безоплатно, від вартості будь-якої іншої реально наданої платної послуги. За цих обставин покладення на споживача обов`язку сплачувати єдину періодичну комісію за комплекс дій, що включає безоплатне інформаційне обслуговування, на думку суду обмежує права споживача порівняно із законом, а тому відповідна умова пункту 1.5.2 договору є нікчемною за частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15 зазначив, що нікчемність умов кредитного договору щодо сплати комісії має наслідком здійснення перерахунку всіх складових заборгованості, які заявлені до стягнення. Саме такий перерахунок, на думку суду підлягає проведенню і в даній справі.

При цьому суд не вирішує питання правомірності одноразової комісії за надання кредиту в сумі 2 620 грн, встановленої пунктом 1.5.1 договору, оскільки ця комісія сплачена ОСОБА_1 27 травня 2025 року, до заявленого залишку боргу не включена, а висновок у справі не залежить від оцінки такої одноразової комісії. Під час, перерахунку який здійснений судом, комісія в сумі 2 620 грн, сплачена 27 травня 2025 року, не зараховуються судом на погашення тіла чи процентів.

Щодо здійснення судом перевірки фактичних платежів та перерахунку заборгованості, суд зазначає наступне.

З наданої позивачем відомості щоденних нарахувань і погашень вбачається, що до 09 жовтня 2025 року включно відповідачка ОСОБА_1 фактично сплатила загальну суму 21 600 грн 37 коп. коштів, які, якщо не враховувати окремо сплачену одноразову комісію 2 620 грн та не перезараховувати на користь відповідачки жодного платежу за санкціями, могли бути спрямовані на виконання законних зобов`язань за тілом кредиту і договірними процентами. Судом встановлено, що із цієї суми первісний кредитор зарахував 8 253 грн на періодичну комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

З огляду на нікчемність умови про таку комісію, кошти в сумі 8 253 грн не могли погашати неіснуючий обов`язок і підлягають врахуванню, як виконання інших дійсних грошових зобов`язань за договором.

Пункт 2.4.2 договору передбачає право на часткове дострокове повернення кредиту та зарахування платежів, що перевищують поточну заборгованість, на погашення тіла кредиту. Тому, на думку суду перезарахування платежів на тіло кредиту не суперечить погодженому сторонами порядку виконання зобов`язання.

Судом здійснено самостійний контрольний перерахунок виконання відповідачкою грошових зобов`язань за кредитним договором, виходячи з установленої договором процентної ставки 220 відсотків річних, нарахування процентів на фактичний залишок основної суми кредиту та фактично здійснених відповідачкою платежів, відображених у наданій позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення.

При цьому суд виходить із того, що платежі, які кредитор зараховував у рахунок періодичної комісії за обслуговування кредиту, не можуть залишатися зарахованими на погашення такої комісії у зв`язку з нікчемністю відповідної умови договору, а тому враховуються при погашенні дійсних грошових зобов`язань відповідачки. Одноразову комісію за надання кредиту в сумі 2 620 грн суд у цьому контрольному розрахунку не перезараховує. Так само на користь відповідачки не перезараховуються суми, які кредитор відніс на платежі, пов`язані з відповідальністю за порушення зобов`язання. Такий спосіб розрахунку є консервативним та не погіршує становище позивача.

Щоденна сума процентів визначається за формулою:

?залишок основної суми кредиту ? 220 % ? 365 днів,

?із округленням щоденного нарахування до копійок. У кожну дату платежу сума, яка підлягає зарахуванню на дійсні договірні зобов`язання, спочатку спрямовується на погашення фактично нарахованих на відповідну дату договірних процентів, а її залишок - на погашення основної суми кредиту.

Так, розподіл фактично здійснених відповідачкою платежів наступний.

27 травня 2025 року відповідачкою фактично сплачено 3 804 грн 40 коп., а саме: 1 184 грн 40 коп. кредитор зарахував на проценти та 2 620 грн - на одноразову комісію за надання кредиту. За період користування кредитом на суму 13 100 грн до цієї дати нараховано 1 184 грн 40 коп. процентів (78,96 грн ? 15 днів = 1 184,40 грн).

Отже:

3 804,40 грн = 1 184,40 грн процентів + 2 620,00 грн одноразової комісії.

Одноразова комісія в цьому розрахунку не перезараховується, тому основна сума кредиту після цього платежу залишається 13 100 грн.

11 червня 2025 року відповідачкою фактично сплачено 2 363 грн 40 коп. У розрахунку позивача ця сума була розподілена таким чином: 917 грн - на комісію за обслуговування кредиту, 1 184 грн 40 коп. - на проценти та 262 грн - на тіло кредиту.

Оскільки 917 грн, віднесені кредитором на періодичну комісію за обслуговування, підлягають перезарахуванню на дійсні зобов`язання, суд враховує весь платіж 2 363 грн 40 коп. За період після попереднього платежу нараховано 1 184 грн 40 коп. процентів.

Тому:

2 363,40 грн - 1 184,40 грн процентів = 1 179,00 грн на погашення тіла кредиту;

13 100,00 грн - 1 179,00 грн = 11 921,00 грн залишку тіла кредиту.

26 червня 2025 року відповідачкою фактично сплачено 2 339 грн 70 коп. У розрахунку кредитора: 917 грн - комісія за обслуговування, 1 160 грн 70 коп. - проценти, 262 грн - тіло кредиту.

Після здійсненого судом попереднього перерахунку залишок тіла кредиту становив 11 921 грн. Щоденна сума процентів на цей залишок становить 71 грн 85 коп., а за 15 днів - 1 077 грн 75 коп.

Отже:

2 339,70 грн - 1 077,75 грн процентів = 1 261,95 грн на тіло кредиту;

11 921,00 грн - 1 261,95 грн = 10 659,05 грн залишку тіла кредиту.

11 липня 2025 року відповідачкою фактично сплачено 2 316 грн, з яких кредитор відніс 917 грн на комісію за обслуговування, 1 137 грн на проценти та 262 грн на тіло кредиту.

За правильного залишку тіла 10 659 грн 05 коп. щоденна сума процентів становить 64 грн 25 коп., а за 15 днів - 963 грн 75 коп.

Тому:

2 316,00 грн - 963,75 грн процентів = 1 352,25 грн на тіло кредиту;

10 659,05 грн - 1 352,25 грн = 9 306,80 грн залишку тіла кредиту.

26 липня 2025 року відповідачкою фактично сплачено 2 292 грн 30 коп., з яких кредитор зарахував 917 грн на комісію за обслуговування, 1 113 грн 30 коп. на проценти та 262 грн на тіло.

За залишку тіла 9 306 грн 80 коп. щоденна сума процентів становить 56 грн 10 коп., а за 15 днів - 841 грн 50 коп.

Отже:

2 292,30 грн - 841,50 грн процентів = 1 450,80 грн на тіло кредиту;

9 306,80 грн - 1 450,80 грн = 7 856,00 грн залишку тіла кредиту.

10 серпня 2025 року відповідачкою фактично сплачено 2 268 грн 60 коп., з яких кредитор відніс 917 грн на комісію за обслуговування, 1 089 грн 60 коп. на проценти та 262 грн на тіло.

За залишку тіла 7 856 грн щоденна сума процентів становить 47 грн 35 коп., а за 15 днів - 710 грн 25 коп.

Тому:

2 268,60 грн - 710,25 грн процентів = 1 558,35 грн на тіло кредиту;

7 856,00 грн - 1 558,35 грн = 6 297,65 грн залишку тіла кредиту.

26 серпня 2025 року відповідачкою фактично сплачено загалом 2 258 грн. Згідно з розрахунком кредитора ця сума була розподілена так: 917 грн - на комісію за обслуговування кредиту, 1 065 грн 90 коп. - на договірні проценти, 262 грн - на тіло кредиту та 13 грн 10 коп. - на проценти за порушення грошового зобов`язання.

Суму 13 грн 10 коп., віднесену кредитором на відповідальність за порушення зобов`язання, суд у цьому контрольному розрахунку на користь відповідачки не перезараховує. Отже, для погашення договірної заборгованості враховується:

2 258,00 грн - 13,10 грн = 2 244,90 грн.

За залишку тіла 6 297 грн 65 коп. щоденна сума договірних процентів становить 37 грн 96 коп., а за 16 днів - 607 грн 36 коп.

Тому:

2 244,90 грн - 607,36 грн процентів = 1 637,54 грн на тіло кредиту;

6 297,65 грн - 1 637,54 грн = 4 660,11 грн залишку тіла кредиту.

08 вересня 2025 року відповідачкою фактично сплачено 2 151 грн 72 коп., з яких кредитор відніс 917 грн на комісію за обслуговування, 972 грн 72 коп. на проценти та 262 грн на тіло кредиту.

За правильного залишку тіла 4 660 грн 11 коп. щоденна сума процентів становить 28 грн 09 коп., а за 13 днів - 365 грн 17 коп.

Отже:

2 151,72 грн - 365,17 грн процентів = 1 786,55 грн на тіло кредиту;

4 660,11 грн - 1 786,55 грн = 2 873,56 грн залишку тіла кредиту.

10 вересня 2025 року відповідачкою фактично сплачено 67 грн 90 коп., які кредитор повністю відніс на погашення процентів.

Після здійсненого судом перерахунку залишок тіла становив 2 873 грн 56 коп., щоденна сума процентів - 17 грн 32 коп., а за два дні - 34 грн 64 коп.

Тому:

67,90 грн - 34,64 грн процентів = 33,26 грн на тіло кредиту;

2 873,56 грн - 33,26 грн = 2 840,30 грн залишку тіла кредиту.

24 вересня 2025 року відповідачкою фактично сплачено 2 197 грн 50 коп., з яких кредитор відніс 917 грн на комісію за обслуговування, 1 018 грн 50 коп. на проценти та 262 грн на тіло кредиту.

За залишку тіла 2 840 грн 30 коп. щоденна сума процентів становить 17 грн 12 коп., а за 14 днів - 239 грн 68 коп.

Отже:

2 197,50 грн - 239,68 грн процентів = 1 957,82 грн на тіло кредиту;

2 840,30 грн - 1 957,82 грн = 882,48 грн залишку тіла кредиту.

09 жовтня 2025 року відповідачкою фактично сплачено 2 173 грн 95 коп., з яких кредитор у своєму розрахунку зарахував 917 грн на комісію за обслуговування кредиту, 994 грн 95 коп. на проценти та 262 грн на тіло кредиту.

За правильного залишку основної суми 882 грн 48 коп. щоденна сума процентів становить 5 грн 32 коп., а за 15 днів - 79 грн 80 коп.

Відтак:

2 173,95 грн - 79,80 грн процентів = 2 094,15 грн, що залишаються після погашення процентів;

із зазначених 2 094,15 грн для повного погашення тіла кредиту необхідно 882,48 грн;

2 094,15 грн - 882,48 грн = 1 211,67 грн.

Таким чином, платежем від 09 жовтня 2025 року в повному обсязі погашено як нараховані до цієї дати договірні проценти, так і залишок основної суми кредиту. Після повного погашення дійсних зобов`язань за кредитом із фактичного платежу цієї дати залишається 1 211 грн 67 коп., тобто станом на 09 жовтня 2025 року заборгованість відповідачки за тілом кредиту та договірними процентами відсутня.

Отже, за такого перерахунку, який не використовує на користь відповідачки ОСОБА_1 сплачені нею суми штрафів і процентів за статтею 625 ЦК України та залишає поза перерахунком одноразову комісію 2 620 грн, сукупна правомірна сума тіла кредиту і договірних процентів до моменту повного погашення становить 20 388 грн 70 коп. (13 100 грн тіла кредиту та 7 288 грн 70 коп. договірних процентів), тоді як фактично відповідпчкою ОСОБА_1 сплачено для їх погашення до 09 жовтня 2025 року суму в розірі 21 600 грн 37 коп.

Таким чином, 09 жовтня 2025 року дійсні зобов`язання відповідачкою ОСОБА_1 за тілом кредиту та договірними процентами були повністю виконані. Отже, на думку суму, після зменшення фактичного залишку тіла кредиту до нуля у кредитодавця правових та арифметичних підстав для подальшого нарахування процентів за користування кредитом не існувало.

Подальші платежі відповідачки ОСОБА_1 після 09 жовтня 2025 року лише підтверджують, що наведений висновок не є наслідком недостатності сплати, однак для вирішення заявленої вимоги, у підрахунку таких подальших платежів немає необхідності.

Тому зазначені у розрахунку позивача станом на 06 серпня 2026 року 8 166 грн тіла кредиту та 1 593 грн 59 коп. договірних процентів виникли через попереднє зарахування значної частини фактичних платежів на комісію за обслуговування, яка є нікчемною, і після перезарахування комісії, на думку суду дійсна заборгованість відсутня.

Заявлена до стягнення сума в розмірі 2 522 грн комісії є залишком тієї ж періодичної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, умова про яку є нікчемною, тому така вимога задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування штрафів та процентів за порушення грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Пунктом 4.1 договору передбачено штраф у сумі 1 000 грн за визначені договором випадки порушення строку платежу, а пунктом 4.2 - проценти за порушення грошового зобов`язання в розмірі 1 825 відсотків річних, які за своєю правовою природою прямо визначені договором як відповідальність за статтею 625 ЦК України.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення; нараховані з 24 лютого 2022 року відповідні платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що після змін до Закону України «Про споживче кредитування», внесених Законом України №3498-IX, для договорів, укладених після 24 січня 2024 року, відсутнє передбачене цим спеціальним законом загальне звільнення від неустойки. Проте зазначені зміни не внесли змін до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Ця норма Кодексу продовжує прямо поширюватися на кредитні договори незалежно від дати їх укладення та звільняє позичальника ОСОБА_1 від відповідальності за статтею 625 ЦК України і від неустойки за прострочення в період воєнного стану.

Такий зміст пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підтверджено, зокрема, постановою Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року №6, у якій зазначено, що передбачені цим пунктом спеціальні правові наслідки поширюються на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит, та полягають у звільненні позичальника від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення.

Воєнний стан, введений в Україні 24 лютого 2022 року, на час укладення договору та в період усіх спірних нарахувань діяв і станом на 01 вересня 2026 року продовжує діяти. Указом Президента України від 13 липня 2026 року №596/2026, затвердженим Законом України №4928-IX, строк його дії продовжено з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року на 90 діб.

Щодо заявлених позивачем 5 412 грн 45 коп., які у позовній заяві та довідці про розмір заборгованості визначені як заборгованість за штрафом, суд зазначає таке.

Із Переліку (реєстру) боржників № 1 до договору факторингу вбачається, що зазначені 5 412 грн 45 коп. відображені у складі заборгованості за об`єднаною категорією «неустойка (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання».

Водночас детальна Відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 101926416 дає можливість встановити правову та фактичну структуру цієї суми. Зокрема, 26 червня 2026 року в обліку первісного кредитора окремо відображено списання за рахунок фінансового результату 2 412 грн 45 коп. процентів за порушення зобов`язання та 3 000 грн штрафу за порушення зобов`язання.

Отже, заявлена позивачем як штраф загальна сума 5 412 грн 45 коп. фактично сформована з 3 000 грн штрафу та 2 412 грн 45 коп. процентів за порушення грошового зобов`язання (3 000 грн + 2 412 грн 45 коп. = 5 412 грн 45 коп.).

При цьому зазначені 2 412 грн 45 коп. не є тими процентами за користування кредитом, які позивач окремо заявив до стягнення у розмірі 1 593 грн 59 коп. Це різні за правовою природою складові розрахунку: 1 593 грн 59 коп. відображені позивачем як проценти за користування кредитом, тоді як 2 412 грн 45 коп. у первинному обліку кредитодавця визначені як проценти за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, незалежно від використаного позивачем у позовній заяві узагальненого найменування «штраф», уся заявлена до стягнення сума 5 412 грн 45 коп. за своєю фактичною структурою є платежами, нарахованими у зв`язку з порушенням відповідачкою строків виконання грошового зобов`язання: 3 000 грн - неустойкою у формі штрафу, а 2 412 грн 45 коп. - процентами за порушення грошового зобов`язання.

Отже, незалежно від наведеного вище повного погашення тіла кредиту і договірних процентів, заявлені позивачем 3 000 грн штрафів та 2 412 грн 45 коп. процентів за порушення грошового зобов`язання не можуть бути стягнуті також із самостійної правової підстави - у силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З огляду на викладене, вимога ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про стягнення 17 694 грн 04 коп. заборгованості не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення судового збору суд зазначає наступне.

Платіжною інструкцією №3720480298 від 07 серпня 2026 року підтверджено сплату ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп. Квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» №2188986 від 07 серпня 2026 року підтверджено загальну вартість відправлення відповідачці копії позовної заяви з додатками в сумі 230 грн 58 коп.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати покладаються на позивача, а підстав для покладення на відповідача судового збору немає. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 204, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101926416 від 12 травня 2025 року в розмірі 17 694 (сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) гривні 04 копійки - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи або було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку, а строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя В.В. Решетов