Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №289/2421/25 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2421/25

Номер провадження 2-о/289/44/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Кириленка О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Плотнікової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Радомишльського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

Заявник просить встановити факт смерті його брата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Велика Рача Житомирського району Житомирської області. Свою заяву обґрунтовує тим, що його брата було поховано на кладовищі с. Велика Рача Житомирського району Житомирської області без реєстрації смерті. Актовий запис про його смерть не складався та свідоцтво про смерть не видавався. Відсутність свідоцтва про його смерть позбавляє заявника можливості оформити спадщину після смерті останнього, тому він вимушений звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті брата.

В судове засідання заявник не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без його участі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання також не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України визначено перелік справ про встановлення юридичних фактів, які розглядаються судом в порядку окремого провадження.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлення факту смерті особи в певний час, день, місяць та рік проводиться тільки у разі неможливості реєстрації органом реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Факт смерті особи в певний час при відмові органів запису актів цивільного стану зареєструвати факт смерті встановлюється за умови подання заявником документів про відмову органів РАЦСу в реєстрації факту смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням у ці органи або відсутністю документів, які стверджують подію смерті.

Як вбачається із матеріалів справи, заявник та ОСОБА_2 є рідними братами, що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про їх народження (а.с. 4, 5).

З матеріалів справи вбачається, що брату заявника належить житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Згідно довідки Великорацького старостинського округу №654 від 29.09.2020 вбачається, що ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав та був зареєстрований у вищевказаному будинку, на день смерті та протягом шести місяців з дня його смерті в цьому житловому будинку ніхто постійно не проживав та не був зареєстрований. Спадщину після смерті ОСОБА_2 фактично прийняв його брат ОСОБА_1 шляхом вступу в фактичне володіння спадковим майном, оскільки проводив поточні ремонти будинку, обробляв земельну ділянку та сплачував страхові платежі (а.с. 8).

Відповідно до листа №123182-2026 від 06.07.2026 у Відділенні поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській відсутня інформація щодо смерті ОСОБА_2 , а відповідно до листа КНП «Радомишльська лікарня» Радомишльської міської ради №742 від 09.07.2026 у період з 1991 по 1993 роки ОСОБА_2 на лікуванні не перебував (а.с. 40-42).

Згідно листа Великорацького старостинського округу №04-09/2/80 від 02.07.2026 ОСОБА_2 згідно записів у погосподарській книзі №5 за 1991-1995 роки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на кладовищі с. Велика Рача дійсно знаходиться його могила, де дата смерті вказана, як ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 43-45).

Із змісту листа Радомишльського відділу державної реєстрації актів цивільного стану №51/22.14-23 від 28.01.2022 встановлено, що заявнику фактично відмовлено в реєстрації події смерті ОСОБА_2 (а.с. 6-7).

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5 заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Відповідно до положень ст. 49 Цивільного кодексу України смерть фізичної особи є актом цивільного стану та підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про смерть особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Таким чином, діюче законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду.

Також, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 8-рп/2002 від 07.05.2002 визначив, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право, а за змістом частини 2 статті 4 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Ухвалюючи рішення, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідний юридичний факт є індивідуальним, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника.

Отже, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 та був похований на кладовищі с. Велика Рача Житомирського району Житомирської області, що підтверджується матеріалами справи. Встановлення даного факту для заявника має юридичне значення, оскільки є підставою для отримання свідоцтва про смерть, оформлення спадкових та інших прав.

З огляду на викладені обставини та норми матеріального права, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази в їх сукупності вказують на можливість задоволення заяви про встановлення факту смерті, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту.

При цьому заявнику слід роз`яснити, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, яке підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Керуючись ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 49 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Радомишльського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті – задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Велика Рача Житомирського району Житомирської області.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО