Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №191/7087/25 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/7087/25

Провадження № 2-а/191/59/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Форощук С.А., за участю секретаря судового засідання Вехник С.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Литвиненка Євгена Васильовича, Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

позивач, в інтересах якого діє представник – адвокат Єланський Олег Геннадійович, звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6282949 від 05 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспектором СРПП Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Литвиненко Є.В., в порушення вимог cm.cm.254, 256 КУпАП не було складено протокол про адміністративне правопорушення, а було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, де вказано, що позивач не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Стоп контроль» та здійснив проїзд без зупинки транспортного засобу, чим порушив п.8.4.в. ПДР, однак дана обставина не підтверджуються будь-якими доказами (відео- чи фотозйомкою географічної локації автомобіля, які б підтверджували факт вчинення ним вищезазначеного правопорушення). Крім того, дане правопорушення не підпадає під випадки, коле не складається протокол про адміністративне правопорушення, визначені у ст.258 КУпАП. Також, у постанові серія ЕНА №6282949 у п.7 «До постанови додаються» зазначено: «відео фіксація велася на нагрудну бодікамеру номер 2023000047, однак позивачу не було надано копії відеозапису фіксації його нібито порушення. Крім того зазначає, що відповідно до пп. «в» пп. 8.4 Правил дорожнього руху України, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Згідно із пп.3.41 п. 3 Розділу 33 Правил дорожнього руху України, до заборонних дорожніх знаків відноситься дорожній знак - «Контроль», чим забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (пост Національної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Застосовується лише за умови обов`язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та (або) 3.31 згідно з вимогами пункту 12.10 цих Правил. Відтак, відповідальність за попущення вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль» настає лише за умови попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та (або 3.31). У даному випадку знак 3.41 «стоп-контроль» встановлено з порушення ДСТУ 4100-2014. Також, інспектором СРПП Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Литвиненко Євгеном Васильовичем положення ст.268 КУпАП йому не були роз`яснені, про що свідчить відсутність підпису у постанові серії ЕНА №6282949 від 05 грудня 2025 року. Також позивачу не роз`яснено порядок та строки оскарження постанови. Беручи до уваги вищевикладене, притягнення позивача до адміністративної відповідальності вважає неправомірним.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у зазначеній адміністративній справі. Розгляд адміністративної справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

Відповідачі не скористалися правом на подання відзиву.

Позивач клопотання про заміну відповідачів не подав.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно положень п.1 ч.1 ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 05.12.2025 інспектором СРПП Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Литвиненком Є.В. щодо ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6282949 від 05.12.2025. Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за невиконання вимог дорожнього знаку 3.41 «Стоп-контроль» та порушення п. 8.4 в ПДР (порушення вимог заборонних знаків), та накладено штраф у розмірі 340 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України ).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1,13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: зокрема, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Суд, в контексті зазначеного, також звертає увагу, що відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Приписами ч.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч.1 ст.122 КУпАП.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за №724/716/16-а,

Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пунктів 1-4 Положення №73 Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, ДПП) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.

Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).

Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.

Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штамп.

Згідно з пп. 7 п. 1 розд. ІІІ Положення №73 Департамент, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює провадження в справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції України.

Суд, звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає інспектор СРПП Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області лейтенант поліції Литвиненко Є.В., який уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Із наведеного випливає, що відповідачі - інспектор СРПП Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області лейтенант поліції Литвиненко Є. В. та Олександрійський районний відділ поліції ГУНП в Кіровоградській області, не є тими особами, які мають відповідати за цим адміністративним позовом. Належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Кіровоградській області.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2018 по справі №826/1460/16 зазначено, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про зміну неналежного відповідача належним.

Нормою ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ст.ст.25, 26, 42 КАС України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Водночас, чинним законодавством, зокрема ст.48 КАС України, передбачено можливість здійснення судом за згодою позивача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи, заміни первісного відповідача належним відповідачем у разі якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

Із наведеної вимоги закону слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно за клопотанням позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 по справі №162/445/16-а.

Поряд з цим, правом на звернення до суду з відповідним клопотанням, позивач не скористався.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.

Належним відповідачем за заявленими позовними вимогами є Департамент патрульної поліції Національної поліції України, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого інспектором винесена спірна постанова про накладення адміністративного стягнення.

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Таким чином, оскільки судом з`ясовано, що позовні вимоги заявлено до особи яка не є належним відповідачем, позивачем дії спрямовані щодо здійснення судом заходів на заміну неналежного відповідача належним не вчинялися, у задоволенні позову слід відмовити.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а зауважив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Позивачем не було заявлено клопотання про залучення співвідповідача, чи заміну неналежного відповідача належним, тоді як вчинення таких дій можливе лише за клопотанням позивача або ж після з`ясування думки позивача, який свої доводи, міркування або заперечення щодо можливості залучення до участі у справі в якості другого відповідача (співвідповідача), не надав.

При цьому суд зазначає, що інші доводи позивача в обґрунтування протиправності спірної постанови, з урахуванням встановленого судом факту пред`явлення вимог до неналежного відповідача, не підлягають оцінці судом.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно зі ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову судові витрати понесені позивачем при розгляді справи залишаються за ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 19, 20, 72,76, 77, 90, 205, 229, 241, 246, 250, 272, 286, 293, 295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора СРПП Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Литвиненка Євгена Васильовича, Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. А. Форощук