Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №202/5779/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/5779/26

Провадження № 2-о/202/192/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Доценко С.І.,

за участю секретаря Тарасової К.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпра цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпра із заявою про встановлення факту смерті особи на території Російської Федерації.

В обґрунтування заяви зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рибінськ Ярославської області Російської Федерації помер його батько — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Єнакієве. Смерть настала внаслідок хвороби, у лікарні під наглядом лікарів, від церебрального інфаркту, викликаного тромбозом церебральних артерій. Факт смерті підтверджується фотокопією медичного свідоцтва про смерть серії 78 № 215024164, виданого ГУЗ ЯО «Рибінська лікарня № 1». У зв`язку з відсутністю документів встановленого законодавством України зразка державна реєстрація акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану в загальному порядку є неможливою. 03 червня 2026 року він звернувся до Амур-Нижньодніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі із заявою про реєстрацію смерті, однак йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю документа медичного закладу встановленого зразка, що підтверджується письмовим повідомленням про відмову № 740/31.24-18 від 06.06.2026 року. Встановлення факту смерті необхідне заявнику для отримання свідоцтва про смерть державного зразка та оформлення спадщини. Просив заяву задовольнити.

Ухвалою суду від 12 червня 2026 року у справі було відкрито окреме провадження.

У судовому засіданні заявник вказав, що його батько ОСОБА_3 є громадянином України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Рибінськ, Ростовська область, Російська Федерація. Вказав, що має лише фотокопію лікарського свідоцтва про смерті, що підтверджує факт смерті його батька. Дипломатичні відносини із Російською Федерацією розірвані, а тому він не має змоги отримати свідоцтво про смерть на території України. Встановлення факту смерті ОСОБА_3 заявнику потрібно для прийняття спадщини після смерті батька. Заявник звертався до органу ДРАЦС за видачею свідоцтва про смерть його батька проте отримав відмову. Також заявник звертався до нотаріуса, який роз`яснив, що без встановлення факту смерті ОСОБА_3 заявник не зможе прийняти спадщину.

Заінтересована особа — Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про дату, час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином; заяв, клопотань від представника заінтересованої особи не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26.12.1977 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у м. Рибінськ Ярославської області Російської Федерації. На підтвердження факту смерті заявником надано фотокопію медичного свідоцтва про смерть серії 78 № 215024164, виданого ГУЗ ЯО «Рибінська лікарня № 1», відповідно до якого причиною смерті є церебральний інфаркт, викликаний тромбозом церебральних артерій.

03 червня 2026 року заявник звернувся до Амур-Нижньодніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про державну реєстрацію смерті, у задоволенні якої йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю документа медичного закладу встановленого зразка, що підтверджується повідомленням про відмову № 740/31.24-18 від 06.06.2026 року.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

З урахуванням того, що смерть ОСОБА_2 настала на території іноземної держави, а не на тимчасово окупованій території України чи на території, на якій введено воєнний або надзвичайний стан, заявлена вимога підлягає розгляду за правилами пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України — про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і російською федерацією) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом із тим 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.

Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (РФ та Республіка Білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

При цьому, з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі. Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь.

Для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 серпня 2024 року в справі № 643/8133/23.

Оцінюючи наведене у сукупності з обставинами цієї справи, суд виходить із того, що заявнику видано не свідоцтво про смерть, складене компетентним органом реєстрації актів цивільного стану іноземної держави на підставі актового запису про смерть, а лише медичне свідоцтво про смерть серії 78 № 215024164 закладу охорони здоров`я — ГУЗ ЯО «Рибінська лікарня № 1», причому в наявності у заявника є виключно його фотокопія. Актовий запис про смерть ОСОБА_2 компетентним органом не складався, свідоцтво про смерть заявнику не видавалося, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Наявний у заявника документ не є лікарським свідоцтвом про смерть за формою № 106/о, встановленою Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, а тому не може бути підставою для державної реєстрації смерті в розумінні статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та пункту 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні. Саме з цих підстав Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заявнику відмовлено у державній реєстрації смерті повідомленням № 740/31.24-18 від 06.06.2026 року.

Наведене свідчить, що положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 неможливість державної реєстрації смерті в цьому випадку не усувають, оскільки перешкодою є не відсутність спеціального посвідчення документа, а невідповідність самого документа установленій формі, з якою закон пов`язує можливість державної реєстрації смерті.

Водночас заявник об`єктивно позбавлений можливості засвідчити наявний у нього документ апостилем у розумінні Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, або легалізувати його в консульському порядку, оскільки дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією розірвані, дипломатичні та консульські установи України на території Російської Федерації не функціонують, а дію Конвенції 1993 року у відносинах з Російською Федерацією зупинено Законом України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявник позбавлений можливості в позасудовому порядку підтвердити факт смерті свого батька та зареєструвати смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану, іншого порядку встановлення цього факту чинним законодавством не передбачено, а тому наявні підстави для розгляду заяви в порядку окремого провадження та встановлення відповідного факту судом.

Встановлення факту смерті має для заявника юридичне значення, оскільки від нього залежить виникнення у нього спадкових прав після смерті батька та можливість відкриття нотаріусом спадкової справи. Спору про право у справі не встановлено.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявником надано фотокопію медичного свідоцтва про смерть серії 78 № 215024164, виданого ГУЗ ЯО «Рибінська лікарня № 1», в якому зазначено дату, місце та причину смерті. Суд вважає, що надані заявником докази в їх сукупності підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рибінськ Ярославської області Російської Федерації, а тому наявні підстави для встановлення такого факту.

Таким чином, заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті — задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Єнакієве, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рибінськ Ярославської області, Російської Федерації (причина смерті - церебральний інфаркт, викликаний тромбозом церебральних артерій).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року.

Суддя С. І. Доценко