Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №161/5923/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5923/26

Провадження № 2/161/4064/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Шестерніна В.Д.,

за участю секретаря Рудчик А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності,-

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

17.03.2026 ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки під нею площею 0,0326 га, кадастровий номер 0710100000:31:046:0031, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку. Співвласником іншої частини житлового будинку та земельної ділянки під нею є відповідач.

На даний момент виникла необхідність у визначенні кожному співвласнику будинку його частки в праві власності в натурі. З відповідачем згоди щодо вирішення цього питання в позасудовому порядку не досягнуто.

Поділ житлового будинку є технічно можливим з незначним відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, що встановлено експертним дослідженням.

З зв`язку з цим та з врахуванням заяви про зміну предмета позову позивач просила суд припинити право спільної часткової власності на вказаний житловий будинок та поділити його між сторонами шляхом виділу кожній у власність квартири як окремого об`єкта нерухомого майна згідно з висновком судового експерта.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, подала заяву про визнання позовних вимог.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 03.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 16.06.2026 клопотання представника позивача задоволено, вирішено повернутися до стадії підготовчого провадження (з метою забезпечення позивачу права на зміну предмета позову).

Ухвалою суду від 30.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Представник позивача адвокат Філюк В.І. подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників справи відсутні.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІV.Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є власником 1/2 частки у праві власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, на якій знаходиться 1/2 частина житлового будинку, площею 0,0326 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; кадастровий номер 0710100000:31:046:0031 (договір купівлі-продажу від 22.05.2024, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Сопронюк І.О. та зареєстрований в реєстрі за №965, а.с. 13-14, витяги з Державного реєстру речових прав №379682538 від 22.05.2024 та №379692685 від 22.05.2024, а.с. 15-16).

Іншим співвласником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .

Згідно з висновком судового експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №1/01-26 від 22.01.2026:

- виділ в натурі ОСОБА_1 в окремий об`єкт частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка складається з приміщень квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 47,1 кв.м, а саме: коридору 2-1 площею 4,8 кв.м, кладовки 2-2 площею 2,1 кв.м, кухні 2-3 площею 8,7 кв.м, ванної кімната 2-4 площею 4,8 кв.м, житлової кімнати 2-5 площею 12,1 кв.м, житлової кімнати 2-6 площею 14,6 кв.м, сараю літ. «Б-1», вбиральні літ. «Г» та воріт №2, технічно можливий та не передбачатиме перебудову будинку, оскільки відповідає фактичному поділу будинку на дві квартири;

- приміщення квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 47,1 кв.м, які технічно можливо виділити ОСОБА_1 , перевищують її ідеальну частку на 1/20, що в грошовому вираженні становить 27 490,50 грн (а.с. 24-58).

Згідно з висновком судового експерта за результатами проведення додаткової будівельно-технічної експертизи №3/06-26 від 26.06.2026:

- поділити в натурі житловий будинок по АДРЕСА_1 , з урахуванням фактичного користування будинком, виділивши в окремий об`єкт ОСОБА_2 приміщення квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 39 м2, що складається з: кухні 1-2 площею 8,1 кв.м, ванної кімнати 1-3 площею 3,8 кв.м, житлової кімнати 1-4 площею 12,1 кв.м, житлової кімнати 1-5 площею 15,0 кв.м та сараю літ. «В-1», вбиральні літера «Ґ», а ОСОБА_1 - приміщень квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 47,1 кв.м, що складається з: коридору 2-1 площею 4,8 кв.м, кладовки 2-2 площею 2,1 кв.м, кухні 2-3 площею 8,7 кв.м, ванної кімнати 2-4 площею 4,8 кв.м, житлової кімнати 2-5 площею 12,1 кв.м, житлової кімнати 2-6 площею 14,6 кв.м, та сараю літ. «Б-1», вбиральні літ. «Г» та воріт №2, технічно можливо;

- поділ не передбачатиме перебудову будинку, оскільки відповідає фактичному поділу будинку на дві квартири;

- за даним варіантом поділу арифметичні частки співвласників в житловому будинку становитимуть: ОСОБА_1 - 11/20, що в грошовому вираженні перевищує її частку на 27 490,50 грн, а ОСОБА_2 - 9/20, що в грошовому вираженні менше від її ідеальної частки на 27 490,50 грн (а.с. 91-122).

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

При цьому володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до частини четвертої статті 355 та частини першої статті 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаних статей випливає, що право кожного із співвласників пов`язується із часткою у праві спільної власності і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

У постанові від 12.12.2018 у справі №442/7505/14 Верховний Суд виснував, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних / неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не є тотожним розпорядженню частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Порядок поділу спільного майна встановлено у статтях 367 та 372 ЦК України.

Так, статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За змістом частини третьої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу з нього частки формується нова реєстраційна справа з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав.

В постанові від 23.04.2025 у справі №357/3145/20 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі висновки:

«У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.

Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.

Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13».

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

Позивачу ОСОБА_1 належить 1/2 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 . Іншим співвласником будинку є відповідач ОСОБА_2 . Позивач має право на виділ своєї частки в натурі. Однак, оскільки у будинку є лише 2 (два) співвласники, то між ними має бути проведений поділ.

Поділ будинку є технічно можливий, але з незначним відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників (шляхом арифметичного збільшення частки позивача і зменшення частки відповідача).

З урахуванням конкретних обставин, зокрема фактичного порядку користування приміщеннями будинку, який склався між сторонами, відмови відповідача від отримання грошової компенсації за відхилення від розміру ідеальних часток, що узгоджується з принципом диспозитивності судового процесу, та визнання відповідачем позовних вимог, поділ будинку може бути проведений зі зміною ідеальних часток і без присудження грошової компенсації відповідачу, як співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити.

VI.Судові витрати

Враховуючи заяву представника позивача, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), судові витрати слід покласти на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Провести поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом виділу їм окремих об`єктів нерухомого майна (квартир) згідно з додатком №1 до висновку судового експерта за результатами проведення додаткової будівельно-технічної експертизи №3/06-26 від 26.06.2026.

Виділити ОСОБА_1 у власність окремий об`єкт нерухомого майна -квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 47,1 кв.м, що складається з: коридору 2-1 площею 4,8 кв.м, кладовки 2-2 площею 2,1 кв.м, кухні 2-3 площею 8,7 кв.м, ванної кімнати 2-4 площею 4,8 кв.м, житлової кімнати 2-5 площею 12,1 кв.м, житлової кімнати 2-6 площею 14,6 кв.м, та сараю літ. «Б-1», вбиральні літ. «Г» та воріт №2, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_2 у власність окремий об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 39 кв.м, що складається з: кухні 1-2 площею 8,1 кв.м, ванної кімнати 1-3 площею 3,8 кв.м, житлової кімнати 1-4 площею 12,1 кв.м, житлової кімнати 1-5 площею 15,0 кв.м та сараю літ. «В-1», вбиральні літ. «Ґ», яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти судові витрати на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторони та учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено - 17.08.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін