Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №740/6205/24 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/6205/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/273/26

Категорія - ч. 2 ст. 309 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі – ОСОБА_5 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_6

захисника-адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024275490000221 від 20.08.2024 року за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 грудня 2025 року щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Смоляж, Борзнянського району, Чернігівської області, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, розлучений, має неповнолітню дитину (дочка 12 років), працює неофіційно автослюсарем, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 16.11.2022 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн;

- 16.08.2024 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за цим вироком повністю приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2022 року у виді штрафу у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень та остаточно призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік та штрафу в розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 грудня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок процесуальних витрат на залучення експерта для проведення експертизи.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.2 ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін. Свої доводи апелянт, посилаючись на положення ст.ст. 50, 65 КК України, обґрунтовує тим, що суд, призначаючи обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст. 75 КК України, фактично не врахував, що цей злочин був вчинений ОСОБА_8 через 4 дні (20.08.2024) після ухвалення Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області вироку від 16.08.2024 року з призначенням остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України з приєднанням невідбутої частини покарання за попереднім вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16.11.2022 року. Також вважає, що суд формально підійшов до визначення обставин, що пом`якшують покарання, фактично вдавшись до їх перерахунку без аргументування того, в чому проявилось щире каяття та у якій спосіб обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину. Крім того, суд, характеризуючи особу обвинуваченого, зауважив наявність у нього неповнолітньої дитини, та те що ОСОБА_8 начебто працевлаштований. Проте, в судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що разом з дружиною і дитиною не проживає, мешкає у іншому місці зі співмешканкою, а стосовно свого працевлаштування не надав суду жодного підтверджуючого доказу.

В свою чергу захисники обвинуваченого ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_10 , а в подальшому і адвокат ОСОБА_7 подали заперечення на апеляційну скаргу сторони обвинувачення, в яких просили скаргу залишити без задоволення, а вирок – без змін.

Суд першої інстанції встановив, ОСОБА_8 , будучи засудженим 16.08.2024 вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 1 ст. 309 КК України, 20.08.2024 близько о 13-00 год., перебуваючи в лісовому масиві неподалік міського сміттєзвалища по вул. Прилуцькій, 172, у м. Ніжині Чернігівської області, більш точного місця не встановлено, будучи особою, яка вживає психотропні речовини, з особистих мотивів, усупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні, речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», з метою незаконного придбання для подальшого зберігання психотропної речовини та її вживання, шляхом відшукання та привласнення знайденого, підняв із землі, тобто незаконно придбав згорток, усередині якого достовірно для нього знаходився поліетиленовий пакет з пазовим замком (пакет типу Zip-Lock) з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), після чого поклав до кишені штанів, в які був одягнутий, тим самим незаконно придбав заборонений законом особливо небезпечний психотропний засіб і розпочав його незаконно зберігати, з метою особистого вживання, без мети збуту.

20.08.2024 близько о 13-41 год., перебуваючи на території сміттєзвалища за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Прилуцька, 172, ОСОБА_8 був зупинений працівниками Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області, та розуміючи протиправний характер своїх дій у частині незаконного придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – PVP, злякався можливих правових наслідків та погодився добровільно видати їм пакет із психотропною речовиною.

20.08.2024 у період часу з 14-18 год. по 14-23 год. під час огляду місця події за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Прилуцька, 172, біля території міського сміттєзвалища, у ОСОБА_8 виявлено та вилучено прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком з порошкоподібною речовиною білого кольору, в складі якої міститься особливо небезпечна психотропна речовина – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 0,1831 г.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» PVP віднесено до Списку 2 Таблиці І «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено».

Указаними діями ОСОБА_8 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, позицію обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.

Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які досліджені і перевірені в судовому засіданні та об`єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюється, як і кваліфікація дій обвинуваченого, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що доводи прокурора щодо скасування вироку, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого в наслідок м`якості, підлягають задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.

При призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, та взяти до уваги, що кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним обігом психотропних речовин.

Однак, зазначених вимог закону судом першої інстанції належним чином дотримано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України та був засуджений вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16.08.2024 року з призначенням покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за вироком повністю приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16.11.2022 року у виді штрафу в розмірі 8500 гривень.

При цьому місцевий суд, застосовуючи положення ст. 75 КК України та звільняючи особу від призначеного покарання з іспитовим строком повинен обґрунтувати, чому саме виправлення можливе без ізоляції від суспільства, тобто, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й мотивувати, в чому проявилось щире каяття та у який спосіб обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину та яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Наведене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною у судових рішеннях, зокрема в Постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.02.2023 по справі № 187/1548/15-к)

Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Так, ОСОБА_8 при наявності беззаперечних доказів, визнав свою вину у вчиненому злочині, однак щирості каяття при цьому не було, як і критичного осуду своєї поведінки.

Відносно активного сприяння розкриттю злочину, то воно, як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів по справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.

Як слідує із матеріалів провадження, усі факти та обставини вчиненого злочину були встановлені правоохоронними органами самостійно зібраними під час досудового розслідування доказами, жодних нових фактів по справі, ніж ті, що були встановлені слідством обвинувачений ОСОБА_8 не повідомив. Така поведінка останнього не є проявом активного сприяння розкриттю злочину, адже вона жодним чином не була направлена на активну та ініціативну допомогу слідству.

Незважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції необґрунтовано застосував відносно ОСОБА_8 положення ст. 75 КК України у зв`язку з наступними обставинами.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_8 умисні кримінальні правопорушення вчиняв протягом короткого проміжку часу, що характеризує його як особу з антисоціальною поведінкою, яка за наявності двох вироків, не зробила для себе належних висновків і вчинила новий злочин, пов`язаний з незаконним обігом психотропних засобів, разом з дружиною і дитиною не проживає, мешкає у іншому місці зі співмешканкою, а офіційно ніде не працює.

Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання, не зважив на те, що останній вчинив новий злочин через 4 дні після ухвалення судом вироку за ч. 1 ст. 309 КК України, що характеризує його як особу з антисоціальною поведінкою, яка за наявності двох вироків, не зробила для себе належних висновків та вчинила нове кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним обігом психотропних речовин.

При цьому, місцевий суд хоча і правильно прийшов до переконання про відсутність невідбутого покарання за попередніми вироками, врахувавши, що обвинувачений 15.05.2025 року знятий з обліку у зв`язку зі сплатою штрафу та 22.09.2025 року – знятий згідно з доповідною по закінченню призначеного судом строку покарання, проте не врахував, що штраф за попереднім вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2022 року обвинуваченим було сплачено лише у 2025 році, вже під час розгляду кримінального провадження за ч. 2 ст. 309 КК України, в цей же період часу було завершено відбуття покарання у вигляді пробаційного нагляду після спливу строку призначеного покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 серпня 2024 року, не зваживши на те, що відсутність невідбутої частини покарання зумовлена тривалим розглядом справи, у зв`язку з систематичним відкладенням судових засідань за неявкою обвинуваченого без поважних на те причин, у зв`язку з чим до останнього тричі застосовували примусовий привід.

До того ж, в судовому засіданні апеляційного суду прокурором було надано інформацію про притягнення ОСОБА_8 у 2025 та 2026 році до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП відповідно, за відмову у проходженні огляду на стан наркотичного сп`яніння у тому числі, чим спростовуються доводи обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_8 вже рік проходить лікування від наркотичної залежності, а тому вищенаведене свідчить, що таке лікування жодним чином не сприяє його одужанню.

Крім того, наглядові заходи під час іспитового строку (ст. 76 КК України) та пробаційний нагляд (ст. 59-1 КК України) мають схожу природу - контроль без ізоляції від суспільства, а тому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував аналогічність наглядових заходів пробації та іспитового строку. Оскільки попередня пробація виявилася неефективною, застосування випробування за новий злочин є безпідставним, а наглядові заходи в такому випадку - завідомо недієвими. Це порушує принципи справедливості, невідворотності покарання та безпеки суспільства, оскільки повторне звільнення з іспитовим строком не досягне мети виправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 409, ст. 414 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке хоч не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість.

Пунктом 3 частини 1 статті 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначення покарання, з ухваленням нового вироку у цій частині.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 418, 420, 615 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_9 – задовольнити.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 грудня 2025 року щодо ОСОБА_8 – скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.2 ст. 309 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з часу його фактичного затримання на виконання даного вироку.

В решті вирок залишити без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України даний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4