Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №497/1953/26 — Болградський районний суд Одеської області

26.08.2026

Справа № 497/1953/26

Провадження № 2/497/1681/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.,

секретаря – Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким розірвати шлюб укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 липня 2001 року Повіт Тараклії служби цивільного стану Республіки Молдова, актовий запис №45. Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 2012 року вони з чоловіком не проживають разом та їх сім`я перестала існувати, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Протягом останніх років відповідач, не бере участі у веденні домашнього господарства, не піклується про створення нормальних сімейних стосунків. Примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе з підстав викладених вище, крім того, перебування у шлюбі суперечить її інтересам. Розірвати шлюб у спрощеному порядку через органи РАЦС неможливо, тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Після розірвання шлюбу просить залишити їй прізвище « ОСОБА_3 ». До позовної заяви позивачка додала докази своє реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 20.07.2026 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

18.08.2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Деревенського І.Ю., який підтвердив свої повноваження електронним ордером серії ВН №1689578 від 18.08.2026 року, в якому представник від імені відповідача визнав заявлені вимоги, пояснив що спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, оскільки між сторонами повністю втрачено почуття взаємної поваги, любові та довіри, сторони мають протилежні погляди на сімейне життя та шлюбні обов`язки, що призвело до фактично припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства.

Позивач ОСОБА_1 16 липня 2026 року (до відкриття провадження) надала суду через систему «Електронний суд» заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 до суду не з`явилися, представник у відзиві від 18.08.2026 року клопотав про розгляд справи без їх з відповідачем участі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 24.07.2001 року, укладеним в Республіці Молдова, та зареєстрованим службою цивільного стану Повіт Тараклія Республіка Молдова, актовий запис №45, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 24 липня 2001 року службою цивільного стану Повіт Тараклія Республіка Молдова, яке складено румунською мовою до якого доданий переклад на українську, перекладачем є ОСОБА_5 , підпис якої засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., реєстровий номер 12421, 12422 (а.с.6-7).

Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який на час ухвалення рішення досяг повноліття.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до п.11 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом», передбачено, що правові наслідки шлюбу з іноземним елементом визначаються ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право». Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі. Наприклад, якщо подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України. У випадку відсутності такої ситуації - правові наслідки шлюбу визначаються правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Згідно зі ст. 58 Закону України «Про міжнародне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умовами додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків.

Згідно зі ст. 13 ЗУ «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Документом, яким встановлено безпосередні процедури легалізації шлюбу, укладеного за кордоном, є Наказ Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» із змінами та доповненнями. Тобто, для визнання шлюбу державою Україна, укладеного в іншій країні, з усіма правовими наслідками, шлюб необхідно легалізувати. За загальним правилом, легалізація це процедура приведення документів у ту форму, яка відповідає законодавству іноземної держави і визнається державними органами цієї держави. Процедура легалізації в Україні таких документів, як: свідоцтво про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України № 113 від 04.06.2002 року.

Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року.

Так, з поданого позивачем в якості доказу документу про укладення шлюбу вбачається проставляння на ньому печатки органу, що видав свідоцтво, тобто суду наданий оригінал документу.

Таким чином, шлюб укладений між сторонами 24.07.2001 року, який був зареєстрований в службі цивільного стану Повіт Тараклія Республіка Молдова, є дійсним на території України і не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення.

На даний час позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , є громадянами України, що підтверджується наданими суду копіями паспортів громадян України: позивача – книжка серії НОМЕР_2 , виданий 04 грудня 2006 року Болградським РВ ГУМВС України в Одеській області (а.с.3) та відповідача - ID-картка № НОМЕР_3 , виданий 17.05.2019, органом 5129, строком дії до 17.05.2029 року (а.с.5), тому вони, як громадяни України, можуть звертатися до судових органів України для вирішення питання про розірвання шлюбу.

Виходячи з положень ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі статтею 51 Конституції України та статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (ст.55 Сімейного кодексу України).

Згідно положень ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Оскільки судом встановлено, що сім`я фактично розпалася, сторони з пояснень позивача з 2012 року разом не проживають (не підтримують шлюбних відносин), поновлювати сімейні стосунки обидва не бажають, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач визнав заявлені вимоги, подальше збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам.

Згідно з ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст. 110, ч.2 ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя та суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, на розірванні шлюбу наполягає. Відповідач через свого представника визнав заявлену вимогу про розірвання шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а сторони не мають намір зберігати шлюб.

Суд вважає, що причини, які спонукали позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що примирення між сторонами, збереження шлюбу та подальше спільне проживання сторін неможливе, а тому шлюб між сторонами підлягає розірванню.

Згідно ч.2 ст. 114 СК України шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Керуючись ст.ст.12, 81,141, 280, 263, 264 ЦПК України, ст.ст.110,112,114 СК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Болград Болградського району Одеської області, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Кайраклія Тараклійського району Республіки Молдова, зареєстрований 24 липня 2001 року службою цивільного стану Повіт Тараклія Республіка Молдова, актовий запис №45.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца