Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №728/91/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/91/26

Головуючий у першій інстанції – Лобода Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1661/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Висоцької Н.В., Супруна О.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «Облтеплокомунененерго»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бахмацька міська рада Чернігівської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, Акціонерне товариство «Облтеплокомунененерго»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 13 травня 2026 року (суддя – Лобода Н.В., місце ухвалення – м. Бахмач) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про захист прав споживачів,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариство «Облтеплокомуненерго» (далі – АТ «ОТКЕ»), в якому просив визнати протиправними дії відповідача у непроведенні перерахунку послуги з постачання теплової енергії за період з 15.10.2023 по 15.04.2025 по абонентському рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати відповідача провести перерахунок послуги з постачання теплової енергії за вказаний період; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є споживачем теплової енергії у квартирі АДРЕСА_2 (абонентський номер НОМЕР_2 ), якою користується згідно з договором позички від 20.11.2025. За зверненням мешканців цього будинку позаплановою перевіркою, проведеною Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області, було встановлено порушення алгоритму проведення розрахунків при визначенні загального обсягу спожитої будівлею теплової енергії та відповідачу винесено припис, який не виконано. Позивач звертався до відповідача з проханням провести перерахунок послуги з постачання теплової енергії за вказаний період по своєму абонентському рахунку, на що 25.12.2025 отримав відповідь, згідно якої АТ «ОТКЕ» наразі оскаржує результати перевірок у судовому порядку. Позивач вказує, що на сайті Шостого апеляційного адміністративного суду розміщена інформація про справу №620/3668/25, в якій апеляційну скаргу АТ «ОТКЕ» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 у справі за позовом АТ «ОТКЕ» до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування постанови, припису, залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Тому ОСОБА_1 вважає, що відмова відповідача провести зазначений перерахунок є протиправною, чим йому, як людині похилого віку та з інвалідністю ІІ групи, спричинено образу та біль, внутрішні страждання, погіршення стану здоров`я, що й спонукало його звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 13 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до АТ «Облтеплокомуненерго» про захист прав споживачів задоволено частково.

Визнано протиправними дії АТ «Облтеплокомуненерго» щодо непроведення перерахунку вартості послуги з теплопостачання, яка надається за адресою: АДРЕСА_1 , по абонентському рахунку № НОМЕР_1 за період з 15.10.2023 по 15.04.2025.

Зобов`язано АТ «Облтеплокомуненерго» провести перерахунок вартості послуги з теплопостачання, яка надається за адресою: АДРЕСА_1 , по абонентському рахунку № НОМЕР_1 за період з 15.10.2023 по 15.04.2025.

Стягнуто з АТ «Облтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ «Облтеплокомуненерго» на користь держави судовий збір в сумі 1996,80 грн.

В апеляційній скарзі АТ «Облтеплокомуненерго» просить скасувати дане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, котрим в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права.

Апелянт посилається на суперечливість наданих позивачем відомостей щодо користування послугами АТ «ОТКЕ» у житловому приміщенні по АДРЕСА_1 , оскільки при поданні позовної заяви ОСОБА_1 вказував, що користується квартирою з 20.11.2025 на підставі укладеного з власником квартири ОСОБА_2 договору позички, а за копією паспорта позивача та витягом із реєстру територіальної громади він зареєстрований у вказаній квартирі з вересня 2021 року.

Скаржник зазначає, що позивачем не наведено, а судом не встановлено, на підставі чого відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок позивачу і чи користувався він послугою у даній квартирі.

Акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 відноситься до суб`єктного складу скаржників, котрі зверталися до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області з колективним зверненням, та що на нього поширюються наслідки проведеної перевірки. При цьому відповідачем зауважувалося, що ОСОБА_1 , як і власника квартири ОСОБА_2 , немає у списках підписантів колективного звернення від 04.02.2025.

Апелянт також вказує, що судом не враховано відповідь АТ «ОТКЕ» на претензію позивача, у якій зазначалося, що зміна місць доданків в алгоритмі розрахунків не призвело до зміни обсягів спожитої теплової енергії будинком АДРЕСА_3 , що у свою чергу не змінює розміру нарахувань, за період, зазначений у зверненні ОСОБА_1 . Водночас у тексті припису №5 від 27.02.2025, що підтверджується обставинами по справі №620/3668/25, перевіряючим органом не встановлено, що виявлені порушення вплинули на збільшення нарахувань плати за надану послугу споживачам. Відповідачем в апеляційній скарзі приведено приклад розрахунку фактичного обсягу спожитої теплової енергії за листопад 2023 у будинку позивача та виснувано, що коригувальні дії з приведення розрахунків до норм чинного законодавства в алгоритмі визначення обсягу спожитої теплової енергії не призводять до зміни обсягів спожитої теплової енергії будинком позивача.

Звертає увагу, що фінансове становище позивача залишалося стабільним, а послуги з постачання теплової енергії надавалися безперебійно та належної якості. Технічна помилка в алгоритмі розрахунків жодним чином не відобразилася на сумах у платіжках, а тому об`єктивно не могла спричинити позивачу глибоких моральних страждань. Крім того зазначає, що наявність моральної шкоди позивач жодним чином не обгрунтовує. Доказів на підтвердження цього факту не надано, як і розрахунку шкоди, яка є виключно суб`єктивною думкою позивача.

Позивач, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про відкриття апеляційного провадження у справі, відзиву на апеляційну скаргу не подав, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.01.2026, ОСОБА_2 із 16.08.2022 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37).

20.11.2025 між ОСОБА_2 (позичкодавець) і ОСОБА_1 (користувач) укладено договір позички (а.с. 3), за умовами якого ОСОБА_1 отримав в безоплатне користування строком на 2 роки 11 місяців квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1, 1.2, 4.1). В обов`язки користувача входить, зокрема сплата комунальних платежів, податків і зборів, що стосуються даної квартири (п. 2.1.3).

Згідно відповіді №2240504 від 14.01.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру та витягу з реєстру Бахмацької територіальної громади від 02.03.2026, ОСОБА_1 із 24.09.2021 зареєстрований в АДРЕСА_1 , (а.с. 15, 65).

За довідкою про склад сім`ї №2002 від 28.11.2025, виданої відділом «ЦНАП» Бахмацької міської ради станом на 01.11.2025, ОСОБА_1 зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК від 14.09.2016 №046128 ОСОБА_1 з 01.09.2016 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново і йому протипоказані фізичні навантаження (а.с. 8).

Рішенням виконавчого комітету Бахмацької міської ради №181 від 29.09.2023 встановлено тарифи з 01.10.2023 по 30.09.2024 на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та тарифи на послугу з постачання теплової енергії АТ «Облтеплокомуненерго» і тариф для потреб населення складає 2842,63 грн/Гкал (без ПДВ) (а.с. 52-53).

У дублікатах квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» від 12.01.2026 зазначено, що ОСОБА_1 27.09.2024 та 13.11.2025 здійснив оплату на рахунок отримувача АТ «ОТКЕ» за послуги теплопостачання по рахунку № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 за періоди: 08.24 та 10.25 (а.с. 9).

У дублікатах квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» від 02.03.2026 зазначено, що ОСОБА_1 19.08.2023, 19.09.2023, 11.11.2023, 12.12.2023 здійснював оплату інших житлово-комунальних послуг (газ, електроенергія) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 59-62).

Згідно припису №05 від 27.02.2025 ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області на адресу голови правління АТ «ОТКЕ», вбачається, що за колективним зверненням КО-27 від 04.02.2025, у період з 13.02.2025 по 26.02.2025 була проведена перевірка, у ході якої встановлено, що обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_3 у 2023-2024 та у 2024-2025 опалювальних періодах визначено з порушенням вимог п. 1, п. 2 розділу III Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315. Було порушено п. 24, п. 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830; п. 1, п. 2 розділу ІІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315; п. 1 ч. 2 ст.9, п. 2 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний обсяг теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991. Зобов`язано усунути порушення та здійснити виконання припису протягом 30 днів з моменту одержання та письмово повідомити ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області (а.с. 34-35).

19.11.2025 ОСОБА_1 звертався до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області з приводу надання йому копії акту перевірки АТ «ОТКЕ» та копії припису, складеного та винесеного за результатами перевірки АТ «ОТКЕ» з 10.04.2025 по 22.04.2025 (а.с. 5).

18.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до АТ «ОТКЕ» з претензією, у якій просив у добровільному порядку протягом 10 днів провести перерахунок послуги з постачання теплової енергії за період з 15.10.2023 по 15.04.2025 по абонентському рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4).

АТ «ОТКЕ» на дану претензію повідомило ОСОБА_1 , що норма споживання теплової енергії у будівлі/будинку, що встановлюється органом місцевого самоврядування та фактичний обсяг спожитої у будинку/будівлі теплової енергії, що розраховується теплопостачальним підприємством у кожному окремому розрахунковому періоді на базі фактичних даних, є взаємопов`язаними між собою величинами, зокрема через нормативне теплове навантаження будинку; зміна місць доданків в алгоритмі розрахунків не призводить до зміни обсягів спожитої теплової енергії будинком АДРЕСА_3 , що у свою чергу не змінює розміру нарахувань, за період, зазначений у зверненні позивача. Обсяг спожитої енергії у будинку АДРЕСА_3 визначений у відповідності до нормативно-правових актів. Результати перевірок АТ «ОТКЕ» оскаржує (а.с. 5 зворот).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 у справі №620/3668/25 за позовом АТ «ОТКЕ» до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025, відмовлено у задоволенні вимог позивача, який оскаржував, у тому числі, припис №05 від 27.02.2025 ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області. Постановою Верховного Суду від 13.05.2026 у задоволенні касаційної скарги АТ «ОТКЕ» відмовлено.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і своєчасно.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг (далі – Закон №2189-VIII).

У ст. 1 Закону №2189-VIII визначено, що житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9 Закону №2189-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.

Згідно ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ст. 24 даного Закону споживач теплової енергії має право, зокрема, на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії; на отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів, а також норм і правил; на отримання перерахунку за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Захист прав споживачів теплової енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, Законом України «Про захист прав споживачів», іншими нормативно-правовими актами.

У ст.1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг (далі – Закон №1023-ХІІ).

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону №1023-ХІІ у разі виявлення недоліків у наданій послузі споживач має право вимагати відповідного зменшення ціни наданої послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону №1023-ХІІ при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, яким були допущені порушення при визначенні обсягів спожитої теплової енергії у 2023-2024 та у 2024-2025 опалювальних періодах у буд. АДРЕСА_3 та не проведено перерахунок наданої послуги за заявою позивача, були порушені права ОСОБА_1 як споживача теплової енергії, що постачається за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . У свою чергу відповідачем не доведено протилежного та не надано суду жодних доказів у підтвердження того, що проведення розрахунків з урахуванням вимог припису Держпродспоживслужби не призведе до зміни обсягів спожитої теплової енергії буд. АДРЕСА_3 та не змінить розміру нарахувань, за зазначений у зверненні позивача період.

Тому суд прийшов до висновку, що дії АТ «ОТКЕ» щодо непроведення перерахунку вартості послуги з теплопостачання по абонентському рахунку № НОМЕР_1 за період з 15.10.2023 по 15.04.2025 є протиправними та зобов`язав відповідача провести такий перерахунок.

Установиши протиправність зазначених дій відповідача стосовно позивача як споживача послуг, який є особою пенсійного віку, має інвалідність, у позасудовому порядку безрезультатно вчиняв дії по відновленню свого порушеного права, суд погодився з доводами позивача про спричинення йому моральної шкоду. Однак з урахуванням обставин справи, глибини душевних страждань позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважав за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди в 1000,00 грн.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи, ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області в ході проведення перевірки колективного звернення споживачів при наданні АТ «ОТКЕ» послуг з постачання теплової енергії на опалення житлових і нежитлових приміщень у 2023-2024 та у 2024-2025 роках мешканцям буд. АДРЕСА_3 було виявлено порушення вимог п. 24, п. 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830; п. 1, п. 2 розділу ІІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315; п. 1 ч. 2 ст.9, п. 2 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний обсяг теплової енергії та водопостачання», ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

За наслідками вказаної перевірки ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області на адресу АТ «ОТКЕ» внесло припис №05 від 27.02.2025, яким зобов`язано усунути порушення та здійснити його виконання протягом 30 днів з моменту одержання.

У процедурі судового скарження АТ «ОТКЕ» даного припису він був визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, що підтверджується рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційний суд погоджується з позицією місцевого суду, що ОСОБА_1 хоча і не є власником житлового приміщення в будинку, відносно якого ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області на адресу АТ «ОТКЕ» було внесено припис про усунення порушень щодо методики визначення обсягу спожитої теплової енергії, проте він із 24 вересня 2021 року зареєстрований та проживає у кв. АДРЕСА_1 , є споживачем житлово-комунальних послуг у цій квартирі, зокрема і послуг з постачання теплової енергії, які надаються АТ «ОТКЕ», та їх оплачує.

Наведені обставини підтверджуються інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 15), витягом із реєстру Бахмацької територіальної громади від 02.03.2026 (а.с. 65), довідкою про склад сім`ї №2002 від 28.11.2025 (а.с. 6), дублікатами квитанції АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 9, 59-62).

Та обставина, що договір позички на користування квартирою АДРЕСА_1 був укладений ОСОБА_1 із власником лише 20.11.2025, не свідчить про непроживання позивача у цьому житловому приміщенні та некористування відповідними житлово-комунальними послугами, як то посилається апелянт. Адже, в квитанціях про оплату чітко зазначено призначення платежів: ОСОБА_1 , послуги з теплопостачання та адреса житлового приміщення: АДРЕСА_1 , а також о/р НОМЕР_2 .

Заперечуючи в апеляційній скарзі проти цих обставин, відповідач не надав жодних доказів того, що зазначений особовий рахунок позивачу не належить, а сплачені позивачем кошти за послугу з теплопостачання до АТ «ОТКЕ» не надійшли.

Доводи скаржника щодо суперечливості відомостей про час реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , були предметом перевірки судом першої інстанції, який виснував, що наявна у справі інформація в копії частини паспорта громадянина України не має відношення до позивача і не свідчить про існування якихось розбіжностей. Апеляційний суд погоджується з таким судженням місцевого суду.

Не заслуговують на увагу й аргументи АТ «ОТКЕ», що на позивача не поширюються наслідки проведеної перевірки та дія припису ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області, оскільки ОСОБА_1 не значиться у переліку підписантів колективного звернення.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що зміст припису ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області №05 від 27.02.2025, яким встановлено порушення при наданні АТ «ОТКЕ» послуг з постачання теплової енергії на опалення житлових і нежитлових приміщень у 2023-2024 та у 2024-2025 роках, стосується усього будинку АДРЕСА_3 . Натомість, як було вище зазначено, ОСОБА_1 у вказаний період був зареєстрований і проживав у цьому будинку, а не підписання колективного звернення кимось із мешканців будинку не є підставою для обмеження їх прав як споживачів житлово-комунальних послуг.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 як споживач має право на перерахунок плати за надану йому АТ «ОТКЕ» послугу з постачання теплової енергії, а також на законні очікування від відповідача щодо проведення такого перерахунку у відповідності до вимог припису ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області.

Водночас на відповідну претензію ОСОБА_1 від 18.12.2025 АТ «ОТКЕ» листом-відповіддю від 25.12.2025 фактично відповіло відмовою, пославшись на оскарження результати проведених ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області та що зміна місць доданків у алгоритмі розрахунків не призводить до зміни обсягів спожитої теплової енергії будинком, що в свою чергу не змінює розміру нарахувань.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що вказаний лист-відповідь АТ «ОТКЕ» не був підкріплений жодними розрахунками, які б підтверджували, що проведений перерахунок не призведе до зміни нарахованої позивачу плати за спожиту житло-комунальну послугу.

А тому, як вірно зазначив місцевий суд, відповідачем не доведено протилежного та не надано жодних доказів у підтвердження того, що проведення розрахунків з урахуванням вимог припису ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області не призведе до зміни обсягів спожитої теплової енергії будинку АДРЕСА_3 та не змінить розміру нарахувань, за зазначений у зверненні позивача період.

Доданий АТ «ОТКЕ» до апеляційної скарги документ «Вихідні дані та розрахунок обсягу теплової енергії, спожитої будинком АДРЕСА_3 » апеляційний суд не приймає, оскільки цей доказ був у розпорядженні відповідача, проте ним не надавався до суду першої інстанції, скарга не містить клопотання про долучення цього додаткового доказу та поважності причин, з яких вказаний доказ не міг бути поданий місцевому суду.

Водночас у ч. 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №369/7772/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Твердження апелянта, що приписом ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області №5 від 27.02.2025 не було зобов`язано АТ «ОТКЕ» проводити перерахунок вартості послуг, є безпідставними, оскільки зміст даного припису контролюючого органу та суть виявлених порушень однозначно вказують на це. Підтвердженням цьому є й відповідна мотивація, наведена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 у справі 620/3668/25, а саме «щодо доводів позивача про те, що в приписі №05 від 27.02.2025 не зазначено яким чином усунути виявлені порушення…, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки зі змісту самого припису чітко вбачається суть виявлених порушень та спосіб їх усунення», з чим погодився і Верховний Суд у постанові від 13.05.2026, відмовляючи в задоволенні касаційної скарги АТ «ОТКЕ».

Посилання скаржника на п. 83 даної постанови Верховного Суду у взаємозв`язку з п. 84-86 цієї постанови навпаки свідчать про те, що наявність у скаржника професійних знань та кваліфікації, необхідних для правильного застосування Методики №315 при визначенні обсягу спожитої теплової енергії, не дають йому права посилатися на те, що припис не дозволяє йому встановити, які саме дії необхідно вчинити для усунення виявлених порушень, оскільки відповідний алгоритм чітко випливає з положень Методики №315, на порушення яких вказано в акті перевірки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій АТ «ОТКЕ» щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку вартості послуги з теплопостачання, яка надається за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши відповідача провести такий перерахунок.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 10 ЦПК України при розгляді справ суд керується принципом верховенства права й застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом положень ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Вимога ефективності судового захисту кореспондується з міжнародними зобов`язаннями України.

Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява №40450/04 від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Таким чином, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду в п. 92 постанови від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Позивач обгрунтовує заподіяну йому моральну шкоду протиправністю відмови відповідача провести перерахунок послуги з постачання теплової енергії по його абонентському рахунку, що підтверджено матеріалами справи й встановлено судом.

Позивач також зазначає, що внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача він зазнав душевних страждань, при цьому будучи особою похилого віку та особою з інвалідністю ІІ групи.

Апеляційний суд підтримує позицію місцевого суду, що в даному випадку позивачеві було завдано моральної шкоди і не вбачає причин щоб не погодитися з такими доводами позивача, оскільки наведені ним обставини вказують на спричинення йому моральної шкоди.

По своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: 1/ договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2/ у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (п. 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №477/874/19, висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі №487/6970/20).

Колегія суддів погоджується з сумою відшкодування моральної шкоди, присудженою позивачу місцевим судом, який з огляду на положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., врахував характер і спосіб її заподіяння, тривалість перетерплювання, вік та стан здоров`я позивача, зважив на засади розумності, виваженості, справедливості, співмірності. Тому апеляційний суд вважає, що сума в 1000,00 грн буде адекватною сатисфакцією для ОСОБА_1 за понесену ним моральну шкоду.

Отже, надавши оцінку вищенаведеним обставинам у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів висновлює, що апеляційна скарга АТ «Облтеплокомуненерго» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 13 травня 2026 року – без змін.

Оскільки апеляційний суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України понесені відповідачем судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Облтеплокомунененерго» – залишити без задоволення.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 13 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.А. Луговець

Судді Н.В. Висоцька

О.П. Супрун